Годівля тільних сухостійних корів

Розрахувати річну потребу в мінеральних добавках і вітамінних препаратах, необхідних для балансування раціонів упродовж року в умовах зони . Утримується 8 тварин віком 4 p., які мають середню живу мас 1000 кг. Навантаження – середнє.

2.2.1. Раціони  та їх аналіз

Раціон – це набір і кількість кормів, які з’їдає тварина за певний проміжок часу.

Аналіз раціону – визначає вміст поживних речовин та біологічно активних речовин, співвідношення між певними поживними речовинами і порівняння отриманих показників із нормативними.

Аналіз

(на зимовий  період)

1.Грубі -18%, соковиті  – 73%, концентровані – 9%

2.Суха речовина на 100 кг живої маси

3,18

3.Енергетична поживність 1 кг сухої речовини

9,9/11,5=0,9 к. од

4.Перетраний протеїн  на 1 к. од.

1391,9/12,5=111,3

5.Цукрово-протеїнове відношення

1391,9/804,25=1,7

6.Клітковина і жир  у сухій речовині,%

Клітковина:  15900- 100% 27,3

4350-х

Жир 3,2

7.Са /Р

96/ 55 =1,7 : 1

 

 

Аналіз

(на літній період)

1.Зелені – 60%,концентровані –  40%

2.Суха речовина на 100 кг живої  маси

12,6 * 100 / 500 = 2,5 кг

3.Енергетична поживність 1 кг сухої  речовини

9,9 / 12,6 = 0,8 к. од.

4.Перетравний протеїн на 1 к.  од.

1089 / 9,9 = 110

5.Цукрово-протеїнове відношення

5260/ 1089 =4,8 :1

6.Клітковина і жир у сухій  речовині, %

Клітковина : 3268/ 1000 =3,3

3,3 * 100/ 12,6 =26,2

Жир : 366/1000= 0,4

0,4 * 100/ 12,6 =3,4

7.Са / Р

95 / 55 =1,7 : 1

 

2.2.2. Розрахунок річної потреби в кормових добавках і вітамінних препаратах

 

 

2.3. ознаки неповноцінної годівлі тільних сухостійних корів у вітаміні Д та Na і Cl.

За способом живлення жуйні відрізняються від інших тварин. Через наявність передшлунків і наявності в них великої кількості мікроорганізмів ці тварини здатні використовувати рослинні поживні речовини.

Таким чином, жуйні  мають так би мовити, власний мікробіологічний «цех».

Авітаміноз  вітаміну Д – регулює кальцієво-фосфорний обмін. Під його впливом всмоктування Р і Сa посилюється, а виділення нирками – знижується. При нестачі вітаміну Д мінеральний обмін речовин, що призводить до захворювання на рахіт, остеопороз. При рахіті основні патологічні зміни локалізуються в скелеті: затримується звапніння хрящової тканини, ребра місцями потовщуються, утворюються так звані рахітичні точки. При нестачі в раціоні Ca і Р – Д-гіповітаміноз посилюється.

У звичайних  кормах вітаміну Д майже нема. Він утворюється в шкірі тканини під дією сонячних променів.

Важливу роль для  життєдіяльності тварин мають Na і Cl. Вони необхідні, перед усім, для підтримання  осмотичного тиску в організмі. Na і Cl входить до складу кухонної солі. Її обов’язково використовують як добавку для ВРХ. Особливо Na і Cl для високопродуктивних корів та робочих тварин. Тому, що багато цих елементів виділяється з потом та молоком.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок :

Для корів у  сухостійний період необхідно створювати оптимальні умови утримання, організовувати повнораціонну годівлю. Добові раціони. Корми повинні мати всі мікро- і мікроелементи та вітаміни, необхідні для організму, для повнораціонного функціонування.

В раціон для  тільних сухостійних корів повинні  входити всі необхідні вітаміни. Вітаміну Д є дуже мала кількість в кормах. Тому, для отримання потрібної кількості вітаміну необхідно худобі створювати умови різноманітних моціонів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3 . Характеристика кормів, технологія заготівлі та способи їх ефективного використання у годівлі тільних сухостійних корів

3.1. Корми та  технології їх заготівлі

Всі корми для сільськогосподарських  тварин поділяються на такі групи :

соковиті (свіжа  трава,зелена маса інших рослин, коренеплоди, силос, сінаж, бульбоплоди та ін. )

грубі (сіно, солома та інші)

концентровані (зерно, макуха, шрот, та інші)

корми тваринного походження (м’ясо-кісткове борошно, молоко, рибне борошно та інші)

мінеральні (кухонна  сіль, крейда, кісткова мука, червона  глина та інші)

відходи технологічного виробництва (жом, патока, м’язга, барда)

протеїнові  та вітамінні добавки, комбікорми, повнораціонні  кормові суміші.

В Лісостепі вирощують такі рослини:

Зернові культури (озима пшениця, ячмінь, овес, горох, озиме жито, озимий ячмінь, кормові боби), кормові культури (кукурудза, кормові буряки), картоплярство (картопля), овочівництво (морква).

До зелених  кормів належать трави звичайних сінокосів та пасовищ, посівні культури, а також зелена маса інших культур. Молода трава багата на високі кормові якості, а ніжність і соковитість робить її найкращим кормом для тварин. Суха речовина трав має високу перетравність. Зелений корм має у великій кількості майже всі потрібні для тварин вітаміни і мінеральні речовини.

Бобові трави (люцерна, еспарцет, донник, люпин) – найбільш цінний зелений корм, так як він має високу кількість протеїну. Злакові трави складають велику частину травостою на звичайних травостоях і пасовищах. Із злакових трав найкращі по споживанню і перетравності – тимофіївка, пирій, лисохвіст, вівсяниця.

Сіно – дуже важливий корм, один із головних джерел протеїну, мінеральних речовин і вітамінів для великої рогатої худоби.

За звичайних умов заготівлі  сіна, траву скошують, та в добру  погоду залишають в покосах на декілька годин. Потім її згрібають  у валки, а потім у копиці, де вони підсихають до потрібної вологості, а саме 14-17 %. За такого способу збирання трав втрачається 25-30 % поживних речовин, а в дощову погоду – 50 % та більше.

Висушувати клевер та інші бобові трави важко, тому що в клевера  товсте стебло, яке сохне довше ніж листки та квіти. Через це клевер збирають здавлюючими косілками. Сушка клевера з розплющеним стеблом прискорюється, однак в момент плющення втрачається сік трав, а з ним і поживні речовини. Злакові трави не сплющують, так як стебло в них порожнє в середині, і висихають злакові швидше.

Прискорити сушку трав можна за допомогою активного  вентилятора. Продуваючи повітря крізь  повітряпровід,обкладений пров’яленою  травою.

Трав’яна  мука. Готують її з молодої трави штучної сушки пнемо-барабанах , сушилах АВМ – 0,4,АВМ – 0,05, СБ – 1,5. Де і подрібнюється, сохне в течії теплоносія суміші нагрітих газів та повітря. Температура теплоносія досягає до 600-900 ˚С. встановлено, що чим вища температура, тим менше розходиться тепла на випаровування води з трав.

При продуванні гарячим повітрям подрібнену траву  відбувається швидке її висушування. Підсушені  частини трави, як більш ламкі, переносяться повітрям, а не підсушені – залишаються  в теплоносії.

Потім з сушильного барабана трава потрапляє в циклон (додаток 2), де вона відділяється від теплоносія та направляється в подрібнювач для подальшого подрібнення. Вивідний шлях подає трав’яну муку в мішки, з цільного паперу, мука холоне до звичайної температури і тільки після цього її переводять на склад.

Солома. Поживність соломи невелика, через високий вміст клітковини, яка погано перетравлюється.

Вівсяна і просяна  солома за поживністю вважається найкращою, вони краще поїдаються тваринами, через  відсутність остюків.

Подрібнення найбільш простий спосіб підгодівлі соломи до згодовування.

Запарюють солому для того, щоб вона стала м’якшою. Вона при цьому набуває приємний запах, знезаражується і набухає. До подрібненої соломи додають комбікорми, патоку, висівки. При подрібненні, запарюванні, змішуванні соломи з іншими кормами – покращується її з’їдання. Щоб підвищити її перетравність, солому обробляють хімічними речовинами.

Полова – це плівочки, які залишилися після обмолочування зерна, листочки, колоски, частини зерна. За поживністю вона краща за солому, тому що в ній менше клітковини і більше протеїну

 

силос, сінаж.

Силос . позитивною якістю силосу є невеликі втрати поживних речовин, під час його заготівлі – 15-20 % (у сіна – 30 %) та змога силосувати корм в любу погоду. На відміну від усіх коренеплодів силос багатий на каротин.

Щоб звільнити  наявність білка в силосі кукурудзу  силосують разом з бобовими.

Хімічна суть силосування  полягає в тому, що цукор, який знаходиться  в рослинах, перетворює молочнокислі бактерії на молочну кислоту. Як вся кислота – вона знижує вміст бактерій, відбувається консервування рослинної маси. Молочнокислі бактерії, які викликають молочнокисле бродіння, є анаеробами. В залежності від накопичення в подрібненому силосі молочної кислоти, кислотність маси збільшується, викликаючи загибель інших мікроорганізмів. При забезпечені певної концентрації кислоти перестають діяти і молочнокислі бактерії також.

Кисень не тільки затримує молочнокисле бродіння, але  і підсилює окиснення поживних речовин, знижує кормову цінність силосу. Тому погано утрамбована маса силосу нагрівається.

Звідси випливає два важливих для практики висновків :

1)Краще за  все силосуються рослини, які  мають легко бродильні вуглеводи  – кукурудза, соняшник, сорго.

2)Для якісного  силосування необхідно добре  утрамбувати силосну масу, тобто видавити повітря.

Корми можна  силосувати в ямах, траншеях, банях, буртах чи курганах. Частіше  всього використовується заглиблення, напівзаглиблення чи наземні траншеї.

Подрібнення рослин приводять до місця силосування  автомашинами або тракторами. Довжина нарізання повинна бути 2-4 см, чим менша вологість, тим менша повинна бути нарізка.

Зелену масу складають з машин в траншею. Потім подрібнену траву розрівнюють  бульдозером і утрамбовують гусячими тракторами.

Показником  якості утрамбовування може бути температура в середині утрамбованої зеленої маси. Якщо температура вища 37˚С . для отримання якісного силосу його потрібно утрамбовувати не довше 4-х днів.

Сінаж готують з пров’ялених та подрібнених трав – злакових, бобових, бобово-злакових. Траву трамбують та ізолюють від повітря.

Для приготування сінажу скошують траву та одночасно  сплющують її, пров’ялюють, підбирають з валиків з одночасним подрібненням зеленої маси та погружають на транспортер. Переводять до башні або траншеї, загружають, трамбують та закривають сінажну яму.

Концентрований  корм.

Зерно злакових культур (овес, ячмінь, просо, кукурудза, пшениця).

Макуха. Після одержання рослинної олії від олійних культур залишається макуха, а після видалення олії з насіння речовинами розчинюючими жири – шрот.

Комбікорм – це суміш зерна, висівок, мінеральних кормів, кормів тваринного походження та інші.

Як правило  комбікорми випускаються в гранулах. В такому вигляді вони краще зберігаються, їх легше роздавати і згодовувати.

 

3.2. підготовка  кормів до згодовування, режими і техніка годівлі тварин.

Склад раціону  в різних зонах залежить від структури  кормо виробництва. Найкращими кормами для тільних сухостійних корів є злаково-бобове сіно, сінаж, силос, комбікорми. Влітку їм згодовують зелені корми (краще на пасовищі) і 1,-3 кг концентрованих кормів. Бажано, щоб корови не менше 8 годин перебували на пасовищі або одержували у загонах досхочу зелених кормів.

Годують тільних  корів у стійловий період 2-3 рази на добу, водою забезпечують з напувалок, температура якої повинна бути не нижче 8-10 ˚С.

Перед отеленням  корів (за 7-10 днів)з раціону виключають соковиті корми і в першу чергу  силос і сінаж, а за 2-3 дні –  припиняють давати концкорми.

Корова повинна  одержувати сіно і бовтанку з комбікорму. Сіно повинне бути високої якості.

Солому обробляють вапняним молоком (3 кг негашеного вапна і 0,5-1 кг кухонної солі на 250 мл води). В бак з вапняним молоком поміщають подрібнену солому на 5-10 хвилин, а потім її виймають і стискають. Стисну масу декілька разів наливають вапняним молоком та залишають на добу. Перед згодовуванням солому не промивають.

При дріжджуванні січку складають в баки, заливають 0,2-0,1 % розчином соляної кислоти та пропарюють парою 100-105 ˚С . Клітковина дуже щільно набухає, а частина її (8-10 %) перетворюється в цукор . після запарювання січку перекладають в іншу бочку, (простужують )охолоджують до 32-35 ˚С, заносять дріжджову закваску та витримують її впродовж 20-24 годин, постійно перемішуючи її.

Дріжджування  значно покращується, якщо разом з  дріжджами додати 100-150 грамів суперфосфату, 150-200 г сульфату амонію, 2-3 кг патоки подрібненого цукрового буряку – на 100 кг корму.

За рахунок  дріжджування поживність соломи значно покращується, так як в ній збільшується кількість цукру, білків та вітамінів.

Силос широко використовується в годівлі всіх сільськогосподарських тварин, особливо великої рогатої худоби. На відміну від більшості коренеплодів силос багатий на каротин. Виймати силос з силосної ями потрібно в кількості рівній добовій потребі, так як на повітрі швидко чорніє та набуває неприємного запаху. В багатьох господарствах силос виймають за допомогою навантажувача. Але вони дуже сильно розрихлюють силосну масу, силос починає швидко псуватись. Взимку промерзлий силос, перед тим як давати худобі – розморожують.

Порівняно з  силосом сінаж легко роздавати. Він може довше лежати на повітрі (до 36 годин), а в зимову пору не промерзає.

З усіх об’ємистих кормів сінаж за поживністю, смаковими якостями є найбільш близький до свіжого зеленого корму. Тому худоба поїдає його з великим бажанням.

Поживність  свіжого жому невелика, тому що він складається з великої кількості води. Для кращого збереження жом силосують, тому потрібно зменшувати його вологість на 73-75 % . в 1 кг сухого жому знаходиться 0,84 к. од. тобто це стільки, скільки і в зелених кормах, але значно менша перетравність протеїну (додаток 3).

М’язгу одержують при виготовленні крохмалю з картоплі або кукурудзи. М’язгу можна силосувати та висушувати. В кг сушеної м’язги знаходиться біля 1 к. од.

Пивна дробина – це відходи пивоваріння. Її суха речовина складається із залишків пророслого зерна ячменю.  Пивна дробина значно більше збагачена протеїном, чим інші відходити технологічного виробництва. Сушена пивна дробина вважається добрим концентрованим кормом.

Повнораціонні кормосуміші

Ці суміші принципово відрізняються від комбікорму, так  як до їхнього складу входить у  великій кількості об’ємистий корм (сіно, солома, коренеплоди та ін. ).