Мікотоксикози

• набряклість і почервоніння піхви;
• збільшення сосків і молочних залоз;
• набряк яйцепроводів і матки, анеструс;
• збільшення тривалості фази еструсу.

Свиноматки (5-10 мг/кг) 
Додатково до наведених вище ознак:

• псевдовагітність (затримка жовтого тіла);
• скорочення кількості поросят у посліді, аборти;
• зниження й різниця живої маси новонароджених;
• народження слабких і мертвих поросят;
• збільшення вульви та сосків.

Свиноматки (30-60 мг/кг)

• аборти, ембріолізис.

Кнури (30-60 мг/кг)

• зниження якості сперми, поява сперматозоїдів із вадами;
• зниження лібідо, втрата шерстного покриву, набряк препуцію.

Усі тварини

• випадіння прямої кишки і піхви;
• зниження продуктивності.

Трихотецени

 
Трихотецени - це група токсинів, що продукують кілька видів гриба Fusarium, серед яких особливо слід виокремити Fusarium graminearum і Fusarium sporotrichioides. Трихотецени є типовими польовими токсинами. Вони продукуються на рослинах і потрапляють у корм через забруднені інгредієнти. Трихотецени подразнюють тканини, а в разі потрапляння в організм уражують ротову порожнину, кишковий тракт, спричинюють дерматити. 
Реакцією тварини на дію трихотеценових мікотоксинів є втрата апетиту, що дало їм назву "токсин відмови від корму". Трихотецени - сильні імуносупресори, що діють на клітинну імунну відповідь способом безпосереднього впливу на кістковий мозок, селезінку, лімфоїдні тканини, тимус і епітеліоцити кишківника, порушуючи процеси поділу клітин. 

 
Вомітоксин

 
Дезоксиніваленол широко відомий як вомітоксин. Цей мікотоксин продукується Fusarium graminearum, який часто заселяє кукурудзу, пшеницю та ячмінь. 
Концентрація понад 2 мг/кг може знизити споживання корму й згодом - інтенсивність приросту живої маси. Концентрації понад 5 мг/кг спричинюють відмову від корму, а більше ніж 10 мг/кг - втрату живої маси й блювоту. Якщо забруднене зерно замінити на чистий корм, свині зазвичай відновлюють споживання корму без інших видимих ознак. 
Дія на органи й системи:

• діє на шлунково-кишковий тракт;
• концентрації 1-2 мг/кг спричинюють зниження споживання корму, що призводить до зменшення приросту живої маси;
• якщо концентрація перевищує 5 мг/кг, відбувається різке зниження споживання корму;
• концентрації 10-20 мг/кг спричинюють блювоту й повну відмову тварин від корму, внаслідок чого зменшується приріст живої маси або відбувається її втрата;
• свині спершу споживають корм до появи блювоти, а потім взагалі відмовляються від нього;
• свиноматки толерантніші за молодняк до дії токсину;
• низькі концентрації можуть спричинити імуносупресію.

Т-2 токсин

 
Небезпечніший, але менше поширений, аніж вомітоксин, утворюється за тривалого зберігання кормів у холодному й вогкому середовищі. Дози 1 мг/кг і вище спричинюють блювоту та зниження споживання корму й інтенсивність приростів. 
Клінічні прояви 
ДОН, або вомітоксин, вважають токсином, який найбільше поширений у природі. Особливо він небезпечний для свиней. Окрім симптомів, зазначених вище, у тварин збільшується маса печінки, незважаючи на те що синтез гепатопротеїнів знижений. Можуть підвищуватися концентрація та активність серотоніну в мозку. 
За концентрації ДОН на рівні 3-5 мг/кг корму в свиней значно знижується апетит, що призводить до зменшення продуктивності тварин. Це особливо небезпечно для свиноматок у період лактації, оскільки знижений апетит впливає на вироблення молока і ріст поросят та призводить до втрат живої маси й поганої кондиції поросят у період відлучення. 
Критична концентрація 
Через зниження апетиту й продуктивності, а також унаслідок імуносупресивної дії сигнальною вважається концентрація ДОН у кормі 0,2 мг/кг і вище. 
 
Профілактика й контроль 
Тактика профілактики й контролю мікотоксикозів у свинарстві практично така сама, як і в тваринництві та птахівництві. Нагадаємо основні її положення:

• Використання лише якісних кормів та їхніх складових
• Це досягається завдяки вибору надійних, перевірених практикою, постачальників та регулярному лабораторному контролю вмісту мікотоксинів.
• Належна система заготівлі, зберігання й згодовування кормів
• Дотримання умов зберігання та правильна технологія годівлі запобігають утворенню й накопиченню мікотоксинів, їхній взаємодії з іншими стрес-факторами.
• Збагачення кормів синтетичними й природними антиоксидантами, вітамінами (Е, C, каротином, органічним селеном та іншими мікроелементами)
• Використання ефективних адсорбентів мікотоксинів
• знижують токсичне навантаження на тварин;
• зменшують інтенсивність прояву мікотоксикозів;
• підвищують імунітет і продуктивність тварин;
• зводять до мінімуму перехід метаболітів у кінцеві продукти.

Поки що єдиним ефективним способом боротьби з мікотоксикозами є профілактична обробка кормів комплексними препаратами, що поєднують у собі мікоцидну дію проти продуцентів мікотоксикозів, сорбційну та інактивуючу дії проти мікотоксинів і протекторну дію на організм сільськогосподарських тварин. Такі препарати вже є, їхні комерційні форми широко представлено на ринку. Ці засоби слід додавати в зерно перед закладанням його на зберігання, а в комбікорми - під час їхнього виготовлення. Слід зазначити, що здорожчання кормів унаслідок вживання таких запобіжних засобів не порівнянне з колосальними витратами на знищення заражених мікотоксинами кормів і втратами від їхнього згодовування тваринам.

1. Антонюк Г.Л., Вплив мікотоксинів на здоров’я тварин / Г.Л. Антонюк, Федяков Р.О.,

Н.К. Коваль, О.М. Стефанишин //Наукові праці /Львів. Нац. ун-т ім.. І. Франка. : Режим

доступу – http://www.btsau.kiev.ua/files/list/edition/ed_vfianzuabi.pdf

2. Апатенко В. Небезпечні мікотоксини / В. Апатенко // Агробізнес сьогодні. - 2010. -

№19/20. - С. 36-37

3. Апатенко В. Небезпечні мікотоксини // Агробізнес сьогодні. – 2011. – № 1/2. – С. 18-20.

4. Березовський А.В. Мікотоксикози свиней та птиці: основи діагностики, засоби та

методи лікувально-профілактичної корекції (методичні рекомендації) / А.В.

Березовський, Т.І. Фотіна, Ю.А. Гузь, Д.В. Цибульський. – Київ, 2009. – 30 с.

5. Болезни свиней / В.А.Сидоркин, В.Г. Гавриш, А.В. Егунцова, С.П. Убираев / под ред.

В.А.Сидоркина. – М. : ООО Аквариум-Принт, 2007. – 544 с.