Адаптация военнослужащих в армии

Робота психолога в рамках супроводу припускає наступні напрямки діяльності: організаційно-методичне, дослідницько-аналітичне, корекційно-розвиваюче, консультативне.

Основною метою організаційно-методичного спрямування є планування своєї діяльності, підготовка по аспектам психологічного супроводу СПА. Вирішуються завдання:

1) планування своєї роботи  і пункту психологічної допомоги  з урахуванням реалізованої моделі;

2) інформування командирів, начальника медичної служби, начальника фізичної підготовки і спорту про індивідуально-психологічних особливостях призовного контингенту і специфіці роботи з ним;

3) психологічна просвіта посадових осіб, націлена на формування потреби в психологічних знаннях і бажання використовувати їх в побудові своєї діяльності.

Форми і прийоми можуть бути різноманітні, наприклад: лекторії про сутність психологічної адаптації людини, особливості її розвитку в умовах армії, показниках і критеріях адаптованості і т.д.; покази відеофільмів з обговоренням психологічних характеристик героїв, з проведенням психологічного аналізу поведінки; семінари з актуальними для конкретного підрозділу проблемами (вирішення конфліктних ситуацій і конфліктів, психології малих груп і т.д.).

Результатом роботи цього напрямку повинні стати:

• Підвищення психологічної компетентності посадових осіб, задіяних у здійсненні психологічного супроводу СПА;
• Проведення круглого столу з завданням обміну досвідом за результатами реалізації моделі супроводу.

У дослідницько-аналітичному напрямі основними цілями виступають:

• проведення психологічного вивчення адаптаційних і адаптивних можливостей молодих солдатів;
• аналіз отриманих результатів; складання прогнозу їх подальшої служби.

Завдання, які вирішуються в рамках зазначеного напрямку:

1) психодіагностичне обстеження, орієнтування на виявлення адаптаційних утруднень, особистісного адаптаційного потенціалу, рівня нервово-психічної стійкості;

2) складання і реалізація  програми спостереження на період  психологічного супроводу СПА  щодо виявлення ознак порушень  адаптації;

3) моніторинг психологічного  стану та особистісного зростання  за показниками;

4) аналіз одержуваної  інформації, виявлення тенденцій  розвитку адаптаційного процесу  молодого солдата, узагальнення  отриманих даних;

5) повторне психодіагностичне обстеження;

6) складання висновку про індивідуально-психологічнї особливості військовослужбовців, надання рекомендацій по роботі з кожним солдатом (прогнозу на подальшу службу).

Як наслідок, в результаті даної роботи, психологами та заступниками командирів з виховної роботи будуть в розпорядженні наступні результати: База даних що цікавлять психолога характеристиками, станом військовослужбовців; корекція моделі супроводу або створення можливо більш оптимальних моделей, технологій психологічного супроводу СПА.

Корекційно-розвиваючий напрямок має наступну мету – це зміна, формування і зміцнення психологічних властивостей і якостей особистості воїна, що сприяють нормальному проходженню військової служби. Основні завдання даного напрямку представлені таким чином:

1. Проведення психопрофілактики, що представляє собою комплекс заходів, спрямованих на:
• Запобігання нервово-психічних зривів в ході СПА;
• Недопущення неадекватного реагування молодих солдатів на психотравмуючі фактори армійського середовища;
• Розвиток комунікативних навичок;
• Створення сприятливого морально-психологічного клімату і здорових взаємовідносин.

Рекомендованими прийомами реалізації завдань психопрофілактики можуть стати: естетичне оформлення приміщень казарм, кімнат дозвілля та куточків відпочинку; соціально-психологічні тренінги, націлені на забезпечення емпатійних стосунків між військовослужбовцями; оволодіння навичками саморегуляції, самокритичності, самоаналізу; профілактичні бесіди, орієнтовані на формування здорового способу життя.

2. Проведення психокорекції:

• Індивідуальної, спрямованої на:

• Розвиток емоційного самоконтролю;

• Зміцнення самовладання і впевненості в собі;
• Формування нормативно-ціннісних та поведінкових еталонів

Основною формою тут виступає індивідуальна бесіда зі зворотним зв'язком (спонукання самостійного осмислення вчинків, поведінки).

• Групової, орієнтованої на розвиток:

• Комунікативних здібностей;

• Рефлексивних навичок;
• Умінь адекватного сприйняття себе та оточуючих;
• Здатності гнучкого реагування на різні ситуації і швидкого перестроювання своєї стратегії поведінки.

Основні форми: соціально-психологічні тренінги, рольові психологічні ігри, групові дискусії.

Результатаим роботи даного напрямку є :

• розвиток психологічної толерантності до психотравмуючих чинників в різних ситуаціях; не стільки у взаємодії з психологом, а в більшій мірі надання допомоги молодому солдатові в процесі повсякденної включеності в життєдіяльність підрозділу (орієнтування в реальних умовах);
• особистісний ріст військовослужбовця;
• здатність нести відповідальність за свої вчинки.

Консультативний напрямок передбачає в якості основної мети надання адресної психологічної допомоги в кожній конкретній ситуації за допомогою вербальних засобів і невербальних комунікацій. Виділяється в рамках цього напрямку два види консультацій:

а) управлінське, націлене на знайомство командирів та їхніх заступників по виховній роботі з психологічними особливостями особового складу, орієнтування під внутрішньоколективних відносинах, отримання інформації про соціально-психологічний клімат в підлеглих підрозділах і т.д.;

б) індивідуальне: очне (за запитом посадових осіб, особиста необхідність);

Результатом цієї роботи є :

• Вироблення рекомендацій щодо зміни тих чи інших психологічних факторів, що утрудняють процес СПА;
• Навчання самостійному використанню методів саморегуляції психо-емоційного стану;
• Спільне опрацювання стратегій поведінки і надання допомоги в оволодінні ними [26. c. 162-165].

Таким чином, психологічний супровід СПА детермінується оптимізацією функціонування суб'єктів життєдіяльності: рівень підготовленості людини до виконання певного виду діяльності і активного соціального життя визначає ступінь їх оптимальності. Така цілісна система заходів, які застосовуються в рамках моделі психологічного супроводу СПА, дозволяє досягненню оптимальних показників життєдіяльності військовослужбовців: ефективність взаємодії із соціальним оточенням та успішність службової діяльності.

Таким чином, психологічний супровід СПА являє собою таку інтегративну комплексну модель діяльності, яка забезпечує формування соціально адаптованої особистості, успішної в реалізації себе як суб'єкта активного життя. Успішно завершена адаптація забезпечує самоналаштування особистості на належний рівень взаємодії з конкретними індивідами, соціальними групами. Модель психологічного супроводу СПА включає в себе організаційно-методичні, дослідницько-аналітичні, а також корекційно-розвиваючі і консультативні напрямки роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Методи вдосконалення військовослужбовцями психологічної готовності до несення військової служби

Кожна людина повинна вміти аналізувати свою поведінку, вчинки, передбачати наслідки власної діяльності, працювати над самовдосконаленням. Але важливо, щоб цьому процесу сприяли не тільки умови, але й відповідні методи.

Дуже важливим етапом у плані готовності до служби у Збройних Силах України є самоаналіз такої готовності, який пізнається самим собою та на основі результатів тестування, анкетування. Для самоаналізу потрібно вміти проникати у власний внутрішній світ, правильно оцінювати рівень розвитку в себе кожної зі складових готовності до військової діяльності. Самоаналіз готовності до служби в армії повинен стати у кожного юнака стійкою звичкою, спрямованою на усвідомлення того, який із компонентів готовності сформований у нього краще, а який – гірше або ще недостатньо. До процесу самоаналізу входять самоспостереження, самоконтроль, тобто вміння людини дивитися на себе, на свої дії ніби чужими очима, виявляти позитивні й негативні моменти.

Наступний етап самовдосконалення – постановка мети, розробка програми, складання плану. Успіх же в досягненні поставленої мети залежить від багатьох чинників.Основними з них можуть бути:

1) оцінка своїх плюсів та мінусів в готовності до несення служби в Збройних Силах України;

2) проаналізувати причини, що призвели до низької готовності, несформованості окремих якостей, рис характеру, необхідних воїнові;

3) обдумати мету, шляхи, засоби самовдосконалення окремих якостей, властивостей особистості, встановити терміни досягнення задуманого;

4) в плані чітко визначити всі цілі, зокрема ті, що мають першочергове значення, встановити час їх виконання, послідовність процесу самовдосконалення, вибрати методи та способи досягнення мети;

5) якнайшвидше приступити до виконання плану самовдосконалення;

6) постійно контролювати строки виконання окремих пунктів плану самовдосконалення;

7) вірити в свій успіх, у свої сили; вчитися на своїх помилках і на своїх успіхах;

8) у будь-якій складній життєвій ситуації, в навчанні, в роботі шукати щось цікаве, добре і мотивувати ним свою самопідготовку до служби в армії;

9) формувати у себе навички самовладання, саморегуляції психічних станів і поведінки [27. c. 34-35].

Позбутися негативних якостей, сформувати потрібні для військової служби риси характеру, знання, навички, звички можна лише усвідомивши необхідність цього для себе і суспільства, ціною великих вольових зусиль.

Тому необхідно детальніше зупинитися на шляхах і способах формування волі людини.

Самовиховання волі.  Воля – це здатність людини свідомо ставити мету і досягати її, долаючи перешкоди, труднощі.

Для саморегуляції поведінки, психічних станів, формування знань, навичок, якостей, необхідних воїнові, потрібні вольові якості. Щоб сформувати їх у себе, слід свідомо брати участь у таких ситуаціях, що вимагають самостійності, організованості, витримки, рішучості, сміливості. Цього можна досягти тільки в діяльності (навчальній, трудовій, спортивній, військовій), вправами, тобто багаторазовими повтореннями вольових дій. У процесі долання перешкод ситуаційні вольові стани закріплюються і перетворюються у стійкі вольові якості особистості.

Для формування вольових якостей потрібно дотримуватися таких правил:

1. Долати перешкоди, труднощі, намагатися вирішувати свої проблеми самостійно.

2. Не боятися перешкод і труднощів на своєму шляху, навпаки, радіти їм, бо вони дають змогу багато чого навчитись, здобути впевненість у собі, сформувати риси справжнього чоловічого характеру.

3. Не досягнувши успіху з першого разу, не втрачати надії, пробувати знову й знову.

4. У процесі формування вольових якостей поступово ускладнювати завдання, не уникаючи труднощів, прагнучи досягти поставленої мети.

5. Способи досягнення мети не повинні розходитися із загальнолюдською мораллю, прийнятими суспільними нормами.

7. Слід дотримуватися принципу: краще не приймати ніяких рішень, ніж приймати і не виконувати їх; прийняте рішення обов'язково виконувати.

8. Навчітися ставити близьку і далеку мету вдосконалення – це перший крок до формування волі.

9. Додержання режиму дня, планування завдань на день, щоденний контроль за їх виконанням – усе це сприяє формуванню волі, добрих звичок.