Адаптация военнослужащих в армии

Серед вольових якостей, рис характеру, необхідних воїну, важливе значення мають організованість і дисциплінованість [10. c. 239-240].

Організованість — це якість особистості, що характеризує здатність розумно планувати і впорядковувати свою діяльність. Для її формування потрібно:

• дотримуватися певного порядку, що сприяє успіху діяльності;
• планувати свої дії і розумно їх чергувати;
• раціонально розподіляти час;
• не братися за кілька справ одночасно;
• завжди виконувати свої обіцянки;
• суворо дотримуватися режиму дня.

Дисциплінованість — це свідоме підкорення своєї поведінки суспільно прийнятим нормам, певному порядку. Для формування дисциплінованості потрібно:

• усвідомити значення суспільних вимог, необхідність виконання норм і правил поведінки, у тому числі і статутів Збройних Сил України;
• не допускати негативних вчинків, дисципліновано поводитися в будь-яких ситуаціях;
• щоденно проводити оцінку й аналіз своєї поведінки, дбати про її поліпшення.

Формування навичок спілкування. У суспільстві існують як формальні (службові), так і неформальні стосунки між людьми. Перші зумовлені певними офіційними нормами, статутами. Другі встановлюються ніби самі по собі, але за певними правилами, психологічними закономірностями.

Військова діяльність, спілкування в умовах служби у Збройних Силах характеризуються цілим рядом емоціогенних ситуацій, що їх юнакам важко, інколи навіть неймовірно важко долати. Психічна саморегуляція грає виняткову роль у будь-якій діяльності, особливо у військовій, бо позначається на взаєминах між військовослужбовцями, їхньому здоров'ї, а в цілому і на боєготовності Збройних Сил. Рівень саморегуляції психічних станів, поведінки людини зумовлений насамперед ступенем розвитку її вольових якостей. Самовладання як одна із складових саморегуляції проявляється в збереженні не тільки зовнішнього, а й внутрішнього спокою. У неприємній ситуації слід дотримуватися принципу: «Не хвилюватися через те, чого я змінити не можу». Дуже важливо зняти внутрішнє, емоційне напруження, яке шкодить здоров'ю, негативно позначається на поведінці людей. Існує кілька способів його зняття.

Спосіб перший. Не стримувати зовнішні прояви почуттів, емоцій, виплескувати свою злість. Проте даний спосіб є непристойним у суспільстві, грубим, асоціальним, та безпосередньо неприйнятним в умовах несення військової служби.

Спосіб другий. Реагувати на емоціогенні чинники в пристойній для суспільства формі: включитися в активну фізичну діяльність (корисна і потрібна робота, гімнастичні вправи, вправи для дихання, рух).

Спосіб третій. Не допустити спалаху злості [23. c. 64].

Для саморегуляції психічних станів можна використати цілий комплекс інших методів: переключення уваги, самопідбадьорювання, самопереконання, самонаказ, самонавіювання та ін.

Переключення уваги полягає у тому, що військовослужбовець самостійно можете раптово спрямувати свою увагу з об'єкта думки, який його хвилює, на інші об'єкти, яких у даній ситуації навіть немає, але вони можуть викликати позитивні переживання.

Самопідбадьорювання – це звернення до самого себе для того, щоб зміцнити віру в себе, вмовити не хвилюватися, повірити в успіх підготовки до служби в армії («Я все зможу, я всього доб'юсь», «Військова служба мені не страшна» тощо). Можна самого себе картати («Що, став розмазнею?»; «Чого розкис?») або вдатися до самокритики у присутності інших, що набагато ефективніше.

Самопереконання – це вміння переконати себе у здатності регулювати свої настрої, почуття, вчинки; це дискусія із самим собою, наведення аргументів, доказів на користь стримування, регулювання емоцій. Важливо, щоб у юнака було сформовано почуття патріотизму, усвідомлення свого обов'язку перед іншими, перед суспільством.

Самонаказ — це наказ собі діяти у певних екстремальних ситуаціях. Так, за самонаказом: необхідно вставати вранці, коли цього робити не хочеться, виконувати накази безпосереднього начальника, дотримуватися режиму дня, дисципліни, доводити розпочату справу до кінця.

Самонавіювання побудоване на тих самих механізмах, що й самопідбадьорювання. Ефективність самонавіювання залежить від уміння повністю відволікатися від усього стороннього і переключатися лише на зміст формул самонавіювання [3. c. 137].

Таким чином, за допомогою правильно підібраної методики можна не лише зняти психологічну напругу, але й подолати перешкоди адаптаційного періоду та полегшити його протікання.

2.3. Основні напрямки роботи командира підрозділу в адаптаційному процесі військовослужбовців

Проаналізувавши наукові дані і підходи до проблеми середовищній адаптації військовослужбовців, за необхідним є формулювання певних рекомендацій, щодо підвищення ефективності роботи офіцерів підрозділу по адаптації військовослужбовців до умов проходження військової служби:

а) На етапі підготовки та прийому молодого поповнення: Підготовка до прийому молодого поповнення починається задовго до того, як призовник переступить контрольно-пропускний пункт військової частини [38. c.48]. На передодні надходження нового поповнення, командирам та їх заступникам з виховної роботи рекомендується організувати та провести:

• з солдатами роз'яснювальну роботу про сутність і значення військового товариства і дружби, про надання допомоги молодому поповненню в адаптації до служби;
• із сержантами (старшинами) – заняття з вивчення методики роботи з молодим поповненням;
• з офіцерами – заняття з методики вивчення молодого поповнення та недопущення в підрозділах випадків нестатутних взаємовідносин.

У системі виховних заходів у цей період передбачається [38. с.53]:

• Підготовка інформаційного матеріалу про вид Збройних Сил, військовому окрузі, об'єднанні, з'єднанні і військової частини, підрозділі в якому належить проходити службу молодому поповненню;
• Розробка пам'яток і рекомендацій молодим воїнам, практичні поради щодо активному входженню в ритм армійського життя і служби;
• Ознайомлення з обліковими картками, особовими справами, об'єктивними листами вивчення та ін. документами;
• Проведення індивідуальних бесід з молодими воїнами, формування загальної думки про особисті якості покликаного молодого поповнення; виявлення осіб, від яких можна чекати відхилень у поведінці, вчинення ними різного роду проступків; відпрацювання варіантів профілактичних та інших дій на випадки виникнення будь-яких конфліктних ситуацій;

Процес формування позитивного ставлення молодих солдатів до служби і дисципліни в чималому ступені залежить від того, як організовані перші дні їхнього перебування у військовій частині, перше знайомство. Прибуваючи у військову частину, молодий воїн проявляє до всього підвищений інтерес, допитливість. Він буквально «фотографує», вбирає все, що бачить і чує. Дуже важливі перші враження про казарми, статутного порядку, бойовій техніці і зброї, про командирів, про все те, з чим зустрічається молодий воїн у ці дні.

Складаються в початковий період служби стосунки воїнів до різних сторін армійського життя прямо пов'язані з їх адаптацією. Як показує практика, в даний період доцільно провести наступні заходи: для роботи з молодим поповненням виділити найбільш підготовлених і здатних офіцерів, прапорщиків, сержантів, які мають практичний досвід навчання і виховання підлеглих; з посадовими особами, залученими до прийому і вивчення поповнення провести комплекс підготовчих заходів: навчально-методичні збори, семінари, показові заняття, інструктажі, заліки.

Тут важливе значення має використання позитивного досвіду роботи з молодим поповненням у попередні періоди;- Задачі, пов'язані з прибуттям до підрозділу молодого поповнення, необхідно обговорити на нарадах керівного складу.- Приміщення, де буде розміщуватись молоде поповнення, оформити в суворій відповідності з вимогами Статуту внутрішньої служби.

 Прибулого молодого поповнення зазвичай зустрічають особисто командир частини та його заступники. Для додання заходу більшої урочистості залучається військовий оркестр. Барвисто оформляється клуб частини і територія військового містечка. Вивішуються транспаранти з вітаннями, зверненими до молодого поповнення. По прибуттю поповнення проводиться мітинг. У подібних мітингах зазвичай беруть участь представники місцевої влади, батьківської громадськості, релігійних об'єднань, офіцери і ветерани військової частини, один-два військовослужбовців старших періодів служби. По закінченні мітингу молоде поповнення проходить урочистим маршем перед трибуною і направляється у відведену для нього казарму (приміщення) для облаштування.

У наступні дні командир особисто або через своїх заступників, офіцерів штабу та виховних структур контролює проведення з молодим поповненням санітарну обробку, медичне обстеження та соціально-психологічне вивчення, видачу і підгонку обмундирування та взуття, організацію та проведення занять з удосконалення військової підготовки, отриманої до призову на військову службу.

б) У період проведення початкової військової підготовки молодого поповнення:  Це психологічно переломний етап у житті молодого воїна. У цей час різко змінюються умови його життя, характер діяльності, безпосереднє оточення, система взаємин, його правове становище, статус у військовому колективі. Перебудова динамічних стереотипів зазвичай супроводжується підвищеним нервово-психічною напруженістю, емоційною збудливістю, проявляється в нервозності, скутості, зайвої метушні при виконанні простих, повсякденних дій. Основне завдання полягає в забезпеченні ефективної адаптації молодих воїнів до армійських умов життя і діяльності. У цей період у виховній роботі з молодими солдатами передбачається [31. c.98]:

• Активне формування у них первинних установок і навичок військової служби, усвідомленого виконання військового обов'язку, статутних вимог, організованості, старанності, дисциплінованості, шанобливого ставлення до командирів і начальників;
• Ознайомлення з історією частини, її традиціями, різними військовими спеціальностями;
• Вивчення в системі суспільно-державної підготовки настановних навчальних тем, доведення їм загальних положень про військову службу, військових законах і статутах, про норми і правила взаємин у військовому колективі, про роль і значення дружби та військового товариства;
• Роз'яснення молодим воїнам вимог військової присяги і статутів, суті та змісту героїзму і мужності, вірності Бойовому знамені частини;
• Прояв постійної турботи про молодих солдатів, забезпечення обстановки доброзичливості й уваги до них, чіткої організації роботи всіх постачальних служб військової частини;
• Безперервне вивчення морально-психологічних та ділових якостей молодих солдатів, проведення індивідуально-виховної роботи з військовослужбовцями, що мають відхилення в психіці і поведінці, що стали об'єктом жартів і глузувань, гостро відчувають тугу за домом;
• Організація вивчення та роз'яснення положень, проведення бесід та інформацій на теми патріотичного, військового, правового, морального виховання.
• Доведення до молодих воїнів заходів відповідальності за дисциплінарні проступки та військові злочину, роз'яснення порядку поведінки у випадках посягань з боку недисциплінованих воїнів;
• Рішуче припинення будь-яких спроб солдатів і сержантів старшого призову чинити психологічний вплив на молодих солдатів образою їх гідності, грубістю, лихослів'ям, матеріальним утиском і т.д.;
• Підготовка та проведення урочистого прийняття молодими солдатами військової присяги, запрошення на цей захід їх рідних і близьких.

в) На початковому етапі служби молодих воїнів у підрозділі. Великий вплив на молодих воїнів надає початковий період проходження служби безпосередньо у підрозділі. Саме тут, від перших днів перебування в підрозділі, від перших вражень, від перших зустрічей з командуванням та особовим складом багато в чому визначиться їх місце в колективі, ставлення в цілому до військової служби.Суворе дотримання умов військової служби і побуту, єдина постійна висока вимогливість і контроль з боку командирів і начальників, систематичність вправ поступово втягують молодих солдатів в режим і статутний порядок і в той же час виступають як вельми важливі чинники формування морально-психологічних якостей. Завдяки впливу цих факторів відбувається швидке накопичення досвіду, необхідних умінь і навичок військового поведінки.

Формування звичок військового поведінки – одна з найважливіших цілей виховної роботи в початковий період служби. Виховна робота в цей період повинна бути спрямована на розвиток у молодих воїнів позитивної мотивації до оволодіння військовою спеціальністю і добросовісного виконання громадянського обов'язку щодо захисту Вітчизни. Звертається увага на виключення нестатутних взаємовідносин з боку військовослужбовців старших термінів призову. Важливого значення набуває в цей період розміщення прибулого поповнення в казармі у відповідності зі штатом підрозділу, повне забезпечення всіма належними видами постачання.

Велике виховне значення має урочисте вручення зброї і передача бойової техніки. Цей ритуал передбачає виховання у військовослужбовців любові до ввіреного озброєнню і військовій техніці, віри в їх ефективність і надійність.З цією метою, ще до урочистого ритуалу проводяться заняття з вивчення їх тактико-технічних характеристик, можливостей, демонстрація техніки та озброєння, зустрічі з майстрами військової справи та інші заходи.Зустрічаючись з необхідність оволодіти складною військовою спеціальністю, окремі воїни на перших порах можуть проявляти невпевненість в успішному оволодінні військовою справою, важко переживати перші невдачі, проявляти замкнутість, підвищену дратівливість.

У такій ситуації необхідно допомогти таким військовослужбовцям набути впевненості в оволодінні військовою спеціальністю.З перших же занять важливо відразу ж привчити молодих воїнів діяти з повним напруженням сил в умовах, максимально наближених до бойових, розвивати у них такі якості, як наполегливість, рішучість, завзятість, ініціативу, колективізм, вчити виконувати накази і бойові завдання, не дивлячись ні на які труднощі. З метою психологічної гарту в ході занять застосовувати засоби імітації, звукові ефекти бою, введення елементів ризику, подолання смуг перешкод, вогню задимлень і т.п. Досвід показує, що такі заняття підвищують інтерес, дозволяють перевірити свої вольові якості, психологічно налаштовують на вирішення складних навчально-бойових завдань. Молоді воїни починають відчувати почуття задоволеності від виконаної задачі, затверджуються у своїх силах і можливостях.