Ресурси органічного палива в Україні

Повинна поліпшитися якість вугілля і знизитися відпускна ціна, оскільки підвищення цін на паливо власного видобутку значно зменшує його досяжний ресурс і знижує конкурентоспроможність промисловості на зовнішньому і внутрішньому ринку. Це може привести до того, що після приватизації енергокомпаній, коли їх власники будуть самі вирішувати, який енергоресурс і в кого придбавати, вибір може випасти на російський природний газ чи на більш дешеве і якісне імпортоване вугілля. Це призведе до скорочення внутрішнього попиту на українське вугілля, що посилить наявні кризові явища у вугільній галузі до критичної межі. Загалом вугільна промисловість залишається для України стратегічною галуззю, що повинна забезпечити розвиток економіки і енергетичну безпеку держави. Однак, на цей час  через значні терміни необхідного будівництва і оновлення об'єкгів паливно-енергетичного комплексу (шахт, ТЕЦ і ТЕС), які складають 10 років і більше, корінним чином змінити ситуацію, що склалася в ПЕК України, до 2015-2020 рр. буде дуже складно. В умовах відносно невисокого зараз в країні електроспоживання, збільшення потужностей АЕС та наявності ресурсу природного газу (поки що за помірними цінами), створилася пауза, яку конче необхідно використати для створення за цей термін надійної бази ПЕК шляхом модернізації вугільних ТЕС, оновлення шахтного фонду вугільної галузі та будівництва нових шахт. Україна має в своєму розпорядженні достатню ресурсну геологічну базу для будівництва нових перспективних шахт.

Забезпечення теплової енергетики природним газом. Попри очікуване суттєве зростання цін у перспективі (десь з 2020 р.) і необхідність імпорту його з третіх країн, природний газ розглядається зараз як домінуючий вид палива для світової енергетики на найближчі, принаймні, два десятиріччя.

Ресурси газу на цей час ще доволі значні, сучасні технології використання його ефективні та екологічно чисті. Ринок газу в країнах світу досить широкий і стало розвивається. Зрозуміло, чому частка газу збільшується зараз саме в тепловій енергетиці, де фактори ефективності використання та надійності постачання енергоносіїв мають особливо важливе значення. Це знижує залежність країн від нафти, сприяє диверсифікації постачання енергоносіїв, а також підвищенню безпеки енергозабезпечення. Частка газу у паливному балансі енергетики буде постійно зростати і у недалекій перспективі природний газ стане в країнах ЄС основним енергоносієм для виробництва енергії. При цьому очікується, що у 2020 р. рівень залежності від імпорту газу країн ЄС складе близько 70%. Попит на природний газ буде зростати випереджаючими темпами у порівнянні із попитом на первинні енергоносії в цілому. Більше половини приросту попиту на газ буде припадати на енергетику.

Переорієнтація (з кінця XX в.) сучасної світової енергетики на природний газ почалася в результаті перегляду програм використання ядерної енергетики, підвищення екологічних вимог та наявності досяжного його ресурсу. Цьому також сприяли значні технологічні досягнення у підвищенні ефективності використання енергії природного газу. У країнах ЄС зростання обсягів використання природного газу в тепловій енергетиці було стимульовано наступними факторами: відміною у 1991 році директиви ЄС 1975 року, що обмежувала використання природного газу на теплоелектростанціях; встановленням більш жорстких екологічних норм; наявністю широкого міжнародного ринку природного газу; появою сучасних високоефективних парогазових установок (ПГУ) на природному газі. Пік видобутку газу в країнах ЄС буде досягнутий вже у 2005 році, після чого почнеться його скорочення. Оскільки власний видобуток природного газу в країнах ЄС вже зараз неспроможний покривати зростаючі потреби, значно підвищується їх залежність від імпорту газу, за рахунок якого на цей час покривається не менше 40% потреб цих країн у газі. Для покриття очікуваного дефіциту газу знадобляться додаткові поставки його з Росії і країн Близького та Середнього Сходу. Надалі більшість країн Західної Європи будуть зростаючою мірою залежати від імпорту російського природного газу. Вже зараз Росія постачає практично весь імпортований в ці регіони природний газ, ясно, що і надалі вона буде відігравати роль домінуючого постачальника. Річне споживання газу у країнах ЄС з 2005 до 2030 року збільшиться від 520 до 690 млрд. куб. м (на 170 млрд. куб. м). При цьому потенційний рівень видобутку газу в Росії (за помірним сценарієм) зросте у той же період з 640 до 810 млрд. куб. м (теж на 170 млрд. куб. м). Приріст видобутку російського газу зможе повністю перекрити зростання потреби в газі країн ЄС до 2030 року. Потенційний рівень видобутку газу Каспійського регіону у той же час складе 90-120 млрд. куб. м, значна частка якого може бути поставлена також і споживачам України та країн СНД, якщо будуть відповідні угоди.

Газозабезпечення України. Вдале географічне розташування України на основних шляхах транспорту природного газу від потенційно найбільших в світі газовидобувних регіонів Росії та Центральної Азії ставить Україну в ряд країн, які можуть бути гарантом забезпечення споживачів країн ЄС природним газом, робить надійними її політичні і економічні позиції на міжнародному ринку енергоносіїв, полегшує вирішення складної проблеми газозабезпечення своєї економіки та енергетики за рахунок сплати за послуги з транзиту експортного газу територією України валютою чи газом.

З урахуванням дуже значних обсягів природного газу з Росії та країн Центральної Азії, які будуть в період з 2005 по 2030 рік транспортуватися до країн ЄС  будуть залучені всі наявні транзитні магістральні газопроводи в т. ч. безперечно і потужні українські. Щорічна пропускна спроможність українських газотранспортних мереж (ГТМ) – на вході 290 млрд. куб. м, на виході – 170 млрд. куб. м. За відносно незначних капіталовкладень пропускну спроможність ГТМ можна підняти ще на 50-70 млрд. куб. м.

Україні життєво важливо залишатися лідируючою транзитною країною в регіоні й надалі. У цій ситуації вона повинна провести реконструкцію своїх ГТМ, забезпечити їх надійну роботу та проводити політику створення найбільш привабливих для споживачів умов їх використання. Альтернативи цьому немає, оскільки Україна не має на період до 2015-2020 рр. достатніх ресурсів органічного палива, окрім газу, що переважно імпортується.

Моніторинг ринку газу України показує, що ресурси природного газу на ньому в останні роки, при щорічній потребі у 65-70 млрд. куб. м газу, складали: газ власного видобутку – 18,1-18,6 млрд. куб. м; російський газ, що надається НАК «Нафтогаз України» як сплата за транзит територією України російського газу – 24-26 млрд. куб. м; туркменський газ – 34-36 млрд. куб. м.

Обсяги транзиту російського газу українською територією складають близько 128 млрд. куб. м, при цьому як сплата за транзит близько 24 млрд. куб. м природного газу за ціною 50 дол. США за 1 тис куб. м. Росія також забезпечує транзит туркменського газу до України обсягом близько 36 млрд. куб. м.

Останнім часом Кабінет Міністрів України і уряд Російської Федерації підписали угоду (на період з 2005 по 2030 рр.) щодо забезпечення стратегічного співробітництва у газовій сфері. Згідно з досягнутою угодою Росія гарантує надання Україні для транзиту додатково від 5 млрд. куб. м газу у 2005 р. до 19 млрд. куб. м у 2010 р. Тариф на транспортування російського газу територією України в 2005 р. залишиться на рівні 1,09 дол. США за 1 тис куб. м на 100 км (як у 2003-2004 рр.). Частину вартості транзиту російський постачальник газу зобов'язується внести грошима.

Таким чином можна очікувати у найближчі 5-10 років поступового збільшення обсягів російського газу для України у якості сплати за транзит у межах від 30 до 32 млрд. куб. м у 2010 р., як це було 6-7 років тому. Крім того, додатково Україні доведеться купувати у Росії за договірними цінами  від 35 до 39 млрд. куб. м газу, що разом із обсягами газу власного видобутку (очікується 20-24 млрд. куб. м) складе приблизно 85-95 млрд. куб. м. При помірному розвитку економіки України цих обсягів мабуть буде достатньо. Тому необхідна і можлива «газова пауза» для оновлення основних фондів ПЕК.

Через 10-15 років реально можливий (за прискорених темпів розвитку економіки) дефіцит газу на ринку палива України, який важко буде компенсувати збільшенням поставок його з Росії через обмежену пропускну спроможність російських магістральних газопроводів та очікуване збільшення поставок російського газу до країн ЄС за рахунок країн СНД у т. ч. України. Цей дефіцит може збільшитися у разі можливого падіння обсягів видобутку власного газу через вичерпання основних українських родовищ, на що вказують деякі експерти. Тому на цей час головним завданням НАК «Нафтогаз України» є нарощування обсягів видобутку газу з 19 до 24 млрд. куб. м. Поставлене завдання видається реальним для вирішення – останнім часом розвідане досить крупне Кобзевське родовище газу у Харківський області, запаси якого оцінюються у 70 млрд. куб. м. Це дозволить невдовзі видобувати додатково 4 млрд. куб. м газу на рік. Розвідані на цей час запаси природного газу в Чорному морі оцінюються на рівні 50 млрд. куб. м. Сировинна база природного газу в Азовському морі складає більше 30 млрд. куб. м.

Загалом же підтверджені запаси природного газу в Україні станом на початок 2004 р. складають 211,96 млрд. куб. м, яких вистачить при існуючих темпах видобутку трохи більше ніж на 10 років. Таким чином з 2015- 2020 рр. Україна майже повністю буде залежати від поставок газу з Росії.

Закупівля Росією майже усього середньоазійського експортного газу створила для України серйозні і довгострокові проблеми. Для їх вирішення потрібно виробити стратегію роботи в газових секторах країн Центральної Азії (Туркменістану, Казахстану та Узбекистану), яка повинна передбачати активну участь НАК «Нафтогаз України» в усіх сегментах газових секторів країн Центральної Азії, включаючи розвідку і видобуток природного газу, модернізацію і розширення газотранспортних систем, будівництво нових газопроводів та об'єктів інфраструктури, проведення сервісних робіт, поставки устаткування та будівництва об'єктів, що не пов'язані з газовим сектором, але сплачуються газом.

Через 10-15 років забезпечення країни газом вкрай ускладниться і теплову енергетику України доведеться переводити переважно на сучасні вугільні технології, базу для яких потрібно створювати вже зараз, тим більше, що основна частина енергоблоків ТЕС в країні працює на вугіллі.

При цьому слід розглянути доцільність реконструкції деяких особливо застарілих та розкомплектованих ТЕС, а також рівень енергозбереження в Україні, від якого до цих пір немає віддачі. Між тим  достатньо вдвічі підвищити рівень енергозбереження, щоб повністю задовольнити потреби країни в енергоносіях за рахунок прибутків за транзит російських нафти і газу територією України.

Мазут для теплоелектростанцій. Мазут є продуктом переробки нафти, щорічний видобуток якої останніми роками в Україні постійно зменшувався і стабілізувався зараз на рівні близько 3,7 млн т. Ресурси власної нафти в Україні незначні і вичерпуються, але крім неї в країну транзитними нафтопроводами у значних обсягах надходить нафта з Росії і Казахстану, з якої на українських НПЗ виробляється паливо, мастила та вторинний продукт переробки – мазут, що є важливим енергоносієм в енергетиці.

Ресурси нафти в Росії і Казахстані колосальні і видобуток їх зростає. Російські компанії планують збільшити видобуток нафти до 450 млн т, у т. ч. на експорт – до 225 млн т. Казахстан видобуває 50 млн т нафти і планує довести обсяги видобутку нафти через 8-10 років до 170-180 млн т. Зараз транзит нафти з Казахстану здійснюється здебільше через Росію. У перспективі для її транзиту можливе використання нафтопроводів «Дружба-Адрія» та «Одесса-Броди». 

Таким чином ресурси нафти для України будуть значними і достатніми для виробництва мазуту, але ціна на нього непомірно зросте через зростання світових цін на нафту, а також ціни на нафту, що надходить до України за імпортом і може скласти 320-350 дол. США за 1 тонну. Вже зараз рівень ціни на російську нафту досяг 300 дол. США за 1 тонну і очікується подальше її зростання через суттєве збільшення Росією для України ставки експортного мита на сиру нафту – з 69,9 дол. США до 87,9 дол. США за 1 тонну.

Загалом прогнозується довгостроковий характер подорожчання нафти, оскільки її споживання зростає, а родовища вичерпуються – глобальні промислові світові запаси нафти на цей час скоротилися з 4-8 млн до 1-2 млн барелей на день. Епоха низьких цін на нафту скінчилася, для видобутку підтверджених її запасів необхідні дуже значні обсяги інвестування.

Якийсь час мазут для теплоенергетики в Україні можна виробляти з більш дешевої нафти власного видобутку. Тоді його ціна буде приблизно на 10-15% нижче, але українські родовища нафти вичерпуються і вже зараз слід вживати заходів щодо зниження рівня цін на імпортовану нафту.

Зниження цін на сиру нафту для України можливе шляхом досягнення домовленостей з її постачальнииками та узгодження цін на неї з тарифами на транспортування нафти магістральними нафтопроводами територією країни. Зараз нафтопроводом «Дружба» поставляється на експорт близько 60 млн т нафти з Росії. Зменшення витрат на транспортування стає зараз чи не єдиним засобом, що дозволяє нівелювати безпрецендентне подорожчання сирої нафти. Реверсне використання нафтопроводу «Одеса-Броди» для транспортування російської нафти, при цьому виручка «Укртранснафти» може скласти за 10 років близько 1,5 млрд. дол. США, які можна використати для закупівлі нафти. Уряд України відмінив при цьому (на деякий час) своє попереднє рішення про постачання нафтопроводом «Одеса-Броди» до Європи виключно каспійської нафти. У майбутньому залишається можливим і реальним використання нафтопроводу, як намічалося раніше, – у прямому напрямку. При цьому прогнозується, що тільки країни Каспійського регіону можуть до 2010 р. разом різко збільшити поставки нафти до Європи – з 50 до 140 млн тонн. Транспортування сирої нафти українським нафтопроводом «Одеса-Броди» на НПЗ у Східній і Центральній Європі роблять її  дешевшою на 10-12 дол. США за 1 тонну, нижчою буде вона і для України.

Загалом система магістральних нафтопроводів, оператором якої є НАК «Нафтогаз України», забезпечує зараз поставки нафти з Росії та Казахстану до НПЗ нашої країни та її транзит до інших країн. Для забезпечення надійного транспортування збільшених обсягів нафти (російської та каспійської) на території України зараз створюється Євроазійський нафтотранспортний коридор. Після завершення технологічна потужність його планується на рівні 40 млн т на рік, з них 30 млн т можна буде траспортувати нафтопроводом «Одеса-Броди», а далі нафтопроводом «Броди-Плоцьк» (Польща) або глибоководних портів Німеччини. Реалізація цього проекту підвищить енергетичну безпеку не тільки України, але й країн Центральної і Північної Європи.

Обсяг споживання мазуту в тепловій енергетиці України незначний – 0,65-1,3% від загальних ресурсів органічного палива, що спалюється на теплових електростанціях, або 0,2-0,3 млн т щорічно. Тому, незважаючи на різке зростання цін на сиру нафту та продукти нафтопереробки (у т. ч. мазут), у найближчі два десятиріччя мазут доведеться купувати за високими ринковими цінами. Але вже приблизно з 2020 р. через очікуване поступове вичерпання родовищ нафти в Росії, її різке подорожчання та, крім того, підвищення в'язкості мазуту за більш глибокої переробки нафти за сучасними технологіями, – слід передбачити використання замість мазуту як резервного палива для теплових електростанцій альтернативних енергоносіїв, наприклад, природного чи генераторного газу (за наявності сховищ газу) або органічних горючих рідин рослинного походження, вироблених, наприклад, з насіння рапса.