Поняття і загальна характеристика прав, свобод, обов'язків людини і громадянина

Конкретні обмеження прав та свобод людини і громадянина встановлюються, наприклад, ч. З ст. ЗО, ст. 31 (друге речення), ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ч. З ст. 34 Конституції України тощо.

Крім того, в конституціях досить часто передбачається можливість тимчасового обмеження прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану. Так, відповідно до ч. 2 ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть установлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27—29, 40,47, 51, 52, 55—63 Конституції України.

Таким чином, обмеженню не підлягають:

1. принцип рівності конституційних прав та свобод громадян та самих громадян перед законом (ст. 24 Конституції України);
2. право громадян України змінити громадянство, а також принцип неможливості позбавлення громадян України громадянства України, вигнання або видання громадян України за межі держави або іншій державі відповідно (ст. 25 Конституції України);
3. право на життя (ст. 27 Конституції України);
4. право на повагу до гідності (ст. 28 Конституції України);
5. право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції України);

6) право на звернення до органів державної влади,  органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів (ст. 40 Конституції України);

7) право на житло (ст. 47 Конституції України);

8. принцип вільної згоди чоловіка та жінки на укладення шлюбу та рівності прав та обов'язків кожного із подружжя у шлюбі (ст. 51 Конституції України);
9. рівність  прав дітей,  заборона вчинення насильства над  ними та експлуатації (ст.  52 Конституції України);
10. комплекс прав у сфері захисту прав та свобод людини і громадянина (ст. 55 Конституції України);
11. право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядуванняматеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органівдержавної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненніними своїх повноважень (ст. 56 Конституції України);
12. право кожного знати свої права і обов'язки (ст. 57 Конституції України);
13. норми, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи; ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх учинення не визнавалися законом як правопорушення (ст. 58 Конституції України);
14. право на правову допомогу (ст. 59 Конституції України);

15) право кожного не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (ст. 60 Конституції України);

16) процесуальні гарантії, передбачені статтями 61—63 Конституції України.

Порядок введення в Україні надзвичайного стану визначається Конституцією України та Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16.03.2000 р., зі змінами і доповненнями. Відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану і І Україні або в окремих її місцевостях.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону надзвичайний стан — це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства. Цей режим передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування,   захисту   конституційного   ладу,   а   також   допускає   тимчасове,   обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав та свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку із введенням надзвичайного стану, встановлюється в Указі Президента України про введення надзвичайного стану та повинен бути вичерпним (п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану»).

Відповідно до ст. 7 зазначеного Закону надзвичайний стан в Україні може бути введено на строк не більше ЗО діб і не більше 60 діб в окремих її місцевостях. У разі необхідності надзвичайний стан може бути продовжений Президентом України, але не більш як на ЗО діб. Указ Президента України про продовження дії надзвичайного стану набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України. А відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону строк застосування обмежень конституційних прав і свобод громадян не може перевищувати строку, на який вводиться надзвичайний стан. Дія режиму надзвичайного стану припиняється у зв'язку зі спливом максимально встановлених строків його застосування, а також у випадку видання Указу Президента України про скасування надзвичайного стану.

Контроль за додержанням конституційних прав та свобод людини і громадянина в умовах дії надзвичайного стану здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (ст. 32 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 р., зі змінами і доповненнями, воєнний стан — це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав та законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Зміст правового режиму воєнного стану (порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб) та відповідальність за порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 06.04.2000 р., зі змінами і доповненнями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — К: Наукова думка, 2000.
2. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2004.
3. Погорілко В. Ф., Головатенко В. В., Сірий М. І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1997.
4. Кушніренко О. Г., Слінько Т. М. Права і свободи людини та громадянина: Навч. посібник. — X.: Факт, 2001.
5. Права людини / Ю. М. Бисага, М. М. Палінчак. Д. М. Белов, М. М. Данканич. — Ужгород: Ліра, 2003.

         6.Колодій А М. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2003.

       7.Рабінович П. М. Права людини і громадянина: Навч. посібник. — К: Атіка, 2004.

     8.Шукліна Н. Г. Конституційно-правове регулювання прав і свобод людини і громадянина в Україні (проблеми теорії і практики): Монографія. — К.: Центр навчальної літератури, 2005.

     9.Карпачова Н. І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.