Отчет по практике в суде

Порядок складення кваліфікаційних іспитів, методика оцінювання та програма кваліфікаційних  іспитів затверджуються Радою адвокатів  України. Рада адвокатів України  може встановити плату за складення  кваліфікаційного іспиту та порядок її внесення. Кваліфікаційні іспити проводяться не рідше одного разу на три місяці.

Особі, яка  склала кваліфікаційний іспит, протягом десяти днів з дня складення кваліфікаційного іспиту кваліфікаційно-дисциплінарна  комісія адвокатури безоплатно видає  свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.

Свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту дійсне протягом трьох років з дня складення іспиту.

Особа, яка  не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складення такого іспиту повторно не раніше ніж через  шість місяців. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного кваліфікаційного іспиту не раніше ніж через один рік. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може протягом тридцяти днів з дня отримання рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури оскаржити його до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов'язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури провести повторний кваліфікаційний іспит у найближчий час проведення таких іспитів.

Стажування  полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про  складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську  діяльність. Стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів  регіону[3,c.79].

Стажистом адвоката може бути особа, яка на день початку стажування має дійсне свідоцтво  про складення кваліфікаційного іспиту. Стажування може здійснюватися у вільний від основної роботи час стажиста. Керівником стажування може бути адвокат України, який має стаж адвокатської діяльності не менше п'яти років. В одного адвоката можуть проходити стажування не більше трьох стажистів одночасно. Рада адвокатів регіону може призначити керівника стажування з числа адвокатів, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні. Порядок проходження стажування, програма та методика оцінювання стажування затверджуються Радою адвокатів України.

Від проходження  стажування звільняються особи, які  на день звернення із заявою про  допуск до складення кваліфікаційного іспиту мають стаж роботи помічника  адвоката не менше одного року за останні два роки.

За результатами стажування керівник стажування складає  звіт про оцінку стажування та направляє його раді адвокатів регіону. Результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання звіту.

За оцінкою  результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про:

1) видачу  особі свідоцтва про право  на заняття адвокатською діяльністю;

2) продовження  стажування на строк від одного до трьох місяців.

Стажист адвоката та керівник стажування повідомляються про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття.

Рішення ради адвокатів регіону про продовження  стажування може бути оскаржено стажистом  адвоката або керівником стажування протягом тридцяти днів з дня його отримання до Ради адвокатів України  або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов'язати раду адвокатів  регіону видати свідоцтво про  право на заняття адвокатською діяльністю.

Особа, стосовно якої радою адвокатів регіону  прийнято рішення про видачу свідоцтва  про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення  складає перед радою адвокатів  регіону присягу адвоката України[18].

Текст присяги  адвоката України підписується адвокатом  і зберігається радою адвокатів  регіону, а її копія надається  адвокату.

Особі, яка  склала присягу адвоката України, радою  адвокатів регіону у день складення  присяги безоплатно видаються свідоцтво  про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими. Зразки свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України затверджуються Радою адвокатів України.

 

2.2 Професійні права та обов’язки адвоката

 

Під час  здійснення адвокатської діяльності адвокат  має право вчиняти будь-які  дії, не заборонені законом, правилами  адвокатської етики та договором  про надання правової допомоги, необхідні  для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема:

1) звертатися  з адвокатськими запитами, у тому  числі щодо отримання копій  документів, до органів державної  влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);

2) представляти  і захищати права, свободи та  інтереси фізичних осіб, права  та інтереси юридичних осіб  у суді, органах державної влади  та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах,  організаціях незалежно від форми  власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими  і службовими особами, до повноважень  яких належить вирішення відповідних  питань в Україні та за її  межами;[18].

3) ознайомлюватися  на підприємствах, в установах  і організаціях з необхідними  для адвокатської діяльності  документами та матеріалами, крім  тих, що містять інформацію  з обмеженим доступом;

4) складати  заяви, скарги, клопотання, інші правові  документи та подавати їх у  встановленому законом порядку;

5) доповідати  клопотання та скарги на прийомі  в посадових і службових осіб  та відповідно до закону одержувати  від них письмові мотивовані  відповіді на ці клопотання  і скарги;

6) бути  присутнім під час розгляду  своїх клопотань і скарг на  засіданнях колегіальних органів  та давати пояснення щодо суті  клопотань і скарг;

7) збирати  відомості про факти, що можуть  бути використані як докази, в  установленому законом порядку  запитувати, отримувати і вилучати  речі, документи, їх копії, ознайомлюватися  з ними та опитувати осіб  за їх згодою;

8) застосовувати  технічні засоби, у тому числі  для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші  види правової допомоги, фіксувати  процесуальні дії, в яких він  бере участь, а також хід судового  засідання в порядку, передбаченому  законом;

9) посвідчувати  копії документів у справах,  які він веде, крім випадків, якщо  законом установлено інший обов'язковий  спосіб посвідчення копій документів;

10) одержувати  письмові висновки фахівців, експертів  з питань, що потребують спеціальних  знань;

11) користуватися  іншими правами, передбаченими ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами[13].

Під час  здійснення адвокатської діяльності адвокат  зобов'язаний:

1) дотримуватися  присяги адвоката України та  правил адвокатської етики;

2) на  вимогу клієнта надати звіт  про виконання договору про  надання правової допомоги;

3) невідкладно  повідомляти клієнта про виникнення  конфлікту інтересів;

4) підвищувати  свій професійний рівень;

5) виконувати  рішення органів адвокатського  самоврядування;

6) виконувати  інші обов'язки, передбачені законодавством  та договором про надання правової  допомоги.

Адвокату  забороняється:

1) використовувати  свої права всупереч правам, свободам  та законним інтересам клієнта;

2) без  згоди клієнта розголошувати  відомості, що становлять адвокатську  таємницю, використовувати їх у  своїх інтересах або інтересах  третіх осіб;

3) займати  у справі позицію всупереч  волі клієнта, крім випадків, якщо  адвокат впевнений у самообмові клієнта;

4) відмовлятися  від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом.

Адвокат забезпечує захист персональних даних  про фізичну особу, якими він  володіє, відповідно до законодавства  з питань захисту персональних даних.

Адвокатською  таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику  адвоката, стажисту адвоката, особі, яка  перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також  питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з  передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського  бюро, адвокатського об'єднання, зміст  порад, консультацій, роз'яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності. Інформація або документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підстав). При цьому інформація або документи, що отримані від третіх осіб і містять відомості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних[7, c.82].

Обов'язок зберігати адвокатську таємницю поширюється на адвоката, його помічника, стажиста та осіб, які перебувають  у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, а також на особу, стосовно якої припинено  або зупинено право на заняття  адвокатською діяльністю. Адвокат, адвокатське  бюро, адвокатське об'єднання зобов'язані  забезпечити умови, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошення.

 

2.3 Професійна етика та відповідальність  сучасного адвоката

 

Адвокатська етика — приписувана корпоративними правилами належна поведінка  адвоката у тих випадках, коли правові  норми не встановлюють для нього  конкретних правил поведінки. Адвокатська етика — складова частина юридичної етики[15].

Адвокат при здійсненні своєї професійної  діяльності виступає носієм обов'язків, іноді суперечливих, по відношенню до:

— клієнтів;

— судів  та інших державних органів;

— адвокатури в цілому та окремих адвокатів;

— суспільства  в цілому.

Надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів  слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка обов'язків, що лежать на адвокатурі, обумовлюють  необхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства в цілому, дотриманням принципів законності і верховенства права.

Тому  необхідно встановлювати правила  професійної адвокатської етики, які  мають стати путівником адвоката в обранні належних варіантів  професійної поведінки.

Вироблення  адвокатурою і дотримання адвокатами особливих деонтологічних вимог  і правил — необхідна наріжна  передумова повноцінного функціонування адвокатури, виконання нею її важливої соціальної ролі в демократичному суспільстві.

В Україні  єдиним корпоративним актом, що містить  етичні норми діяльності адвокатів, є Правила адвокатської етики, прийняті Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів  України 1 жовтня 1999 року.

Ґрунтовне знання цього документу необхідне  для успішної здачі адвокатського  іспиту. Правила були вироблені з  метою уніфікованого закріплення  традицій і досвіду української  адвокатури в сфері тлумачення норм адвокатської етики, а також загальновизнаних деонтологічних норм і правил, прийнятих  у міжнародному адвокатському співтоваристві. Вони покликані слугувати системою орієнтирів для адвокатів України  відповідно до статусу, основних завдань  адвокатури та принципів її діяльності[15].

Основні принципи адвокатської етики:

1.Незалежність. Свобода від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в діяльність адвоката, зокрема з боку державних органів, а також від впливу своїх особистих інтересів.

2.Дотримання законності. У своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення скоєння правопорушень. У своєму приватному житті адвокат також зобов'язаний дотримуватися закону.

3.Домінантність інтересів клієнтів. Адвокат зобов'язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами, інтересами колег, партнерів, співробітників, інтересами законних представників клієнтів та інших осіб, а також будь-якими іншими міркуваннями.

4.Неприпустимість представництва клієнтів з суперечливими інтересами (уникнення конфлікту інтересів). Адвокат не може представляти одночасно двох або більше клієнтів, інтереси котрих є взаємно суперечливими, або з високим ступенем вірогідності можуть стати суперечливими.