Участь в цивільному процесі України органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб

Добровільний судовий представник може вступити в процес або ініціювати процес лише на підставі доручення особи, яку він представляє. Участь же органів державної влади та інших суб'єктів, указаних у ст. 45 ЦПК, здійснюється лише у випадках, прямо вказаних у законі, з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб чи держави, що обумовлено покладеними на них обов'язками16. Він діє в процесі від імені особи, яку представляє, а не від власного імені, як це передбачено щодо суб’єктів зазначених у ст. 45 ЦПК України.

Отже, судове представництво відрізняється від участі органів державної влади та інших суб'єктів, які беруть участь у справі з метою захисту прав інших осіб, також за підставами участі, колом осіб, які мають право бути представниками, формами участі, обсягом і порядком оформлення повноважень.

Зазначені органи мають ряд спільних ознак із позивачем, але звичайно визначатися такими в цивільно-правовому сенсі не можуть так як виступають у процесі не у власних інтересах, а в інтересах інших осіб та не перебувають із відповідачем у спірних матеріально-правових відносинах. Разом із тим вони мають процесуальні права, спрямовані па розпоряджання предметом спору (ч. 1 ст. 46 ЦПК).

Стосовно другої форми участі органів державної влади та місцевого самоврядування у цивільному процесі - надання висновків у справі з метою здійснення покладених на них обов'язків — треба зазначити, що чинне цивільне процесуальне законодавство не містить вказівки про те, при розгляді яких саме цивільних справ участь органів державної влади й місцевого самоврядування для надання висновків є обов'язковою. Норма ч. З ст. 45 ЦПК є відсильною.

Обов'язкова участь указаних органів передбачена у деяких справах окремого провадження. Наприклад, участь представників органів опіки і піклування є обов'язковою при розгляді справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (ст. 244 ЦПК); у справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним (ст. 240 ЦПК); наявність висновку органів опіки і піклування вимагається у справах про усиновлення (ч. 2 ст. 253 ЦПК).

Беручи участь у процесі для надання висновку у справі органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є ініціаторами порушення провадження у цій справі і відповідно мають менший обсяг процесуальних прав17. Вони не можуть змінити предмет позову, підстави позову, уточнити позовні вимоги тощо, ці процесуальні права належать заявникам.

Отже, ст. 46 ЦПК України передбачені процесуальні права органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, а також інші особи, вказані в ст. 45 ЦПК, згідно зі ст. 26 ЦПК є особами, які беруть участь у справі, внаслідок чого вони мають процесуальні права й несуть процесуальні обов'язки, закріплені у ст. 27 ЦПК, незалежно від форми їх участі в процесі, крім укладання мирової угоди.

Суб’єкти захисту прав інших осіб вступають в процес представляючи інтереси іншої особи, але при цьому не є представниками і їх участь не повинна бути підтверджена довіреністю. Вони здійснюють свої повноваження, якщо це прямо вказано у законі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування беруть участь у справі для подання висновку і мають при цьому процесуальні права і обов’язки, встановленні ст. 27 ЦПК України. Але все ж таки мають менший обсяг процесуальних прав, так як не можуть змінити предмет позову, підстави позову, уточнити позовні вимоги.

 

 

 

Висновок

У цій роботі проводилось дослідження, що стосується участь в цивільному процесі України суб’єктів захисту прав інших осіб.

Законодавець на підтримання конституційних гарантій захисту прав і свобод людини надав право Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, прокурору, органам державної влади, органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Ст. 46 ЦПК України встановлено такі форми участі в цивільному процесі на захист прав інших осіб: по-перше, звернення до суду із заявами про захист прав, свобод і інтересів інших осіб, державних або суспільних інтересів і участь у цих справах; по-друге, представництво інтересів громадян або держави. Крім того, виділяють третю форму участі – надання висновку у справі. На мою думку, така форма є лише гарантією захисту прав і свобод особи і виділяти її як форму участі не доцільно, адже вона чітко не прописана законодавцем.

Щодо процесуальних форм участі прокурора в цивільному процесі – то це закріплена в процесуальному законі можливість впливу його діяльності на розвиток цивільного провадження – на порушення цивільної справи в суді чи вступ в уже розпочатий іншими особами цивільний процес по справі. Але питання про процесуальні форми участі прокурора в цивільному процесі в науці вирішуються також по-іншому – розглядаються в плані змісту його діяльності стосовно стадій процесу з наголосом, що різні стадії викликають різні форми участі. Так, звернення до суду першої інстанції із заявою і внесення апеляційного подання на ухвалу суду першої інстанції розглядаються як дві самостійні форми, але вони характеризують не дві самостійні участі прокурора в цивільному процесі, а одну – порушення цивільної справи в суді, яке можливе у всіх стадіях процесу.

Підсумовуючи викладене вище щодо участі прокурора, слід зробити такі висновки:

- крім прав, наданих прокурору як особі, що бере участь у цивільному процесі, він наділений рядом повноважень, яких інші учасники процесу не мають.;

- представництво прокуратурою  інтересів громадянина або держави  в суді не можна віднести  до представництва на підставі  закону, договору або адміністративного  акта;

- процесуальні форми участі  прокурора в цивільному процесі  – це закріплена в процесуальному  законі можливість впливу його  діяльності на розвиток цивільного  провадження – на порушення  цивільної справи в суді чи  вступ в уже розпочатий іншими  особами цивільний процес по  справі.

- на мою думку слід  виділити процесуальне розуміння  сторони, а саме визначити правове  положення прокурора як особливої, з точки зору процесуального  законодавства, сторони. Прокурор звичайно  не є стороною процесу –  позивачем у розумінні цивільно-процесуального  законодавства, але він є представником  сторони, яка з певних причин  не може захистити свої інтереси. Прокурор виступає від імені  держави і здійснює захист, певні  функції захисника. Звичайно, участь  прокурора – це правова гарантія  непорушності встановлених Конституцією  прав і свобод громадян, встановлення  істини у справі, ухвалення законного  рішення. Але, внаслідок вступу у  процес на стороні того, чиї  права потребують поновлення  він в певному сенсі є позивачем.

Щодо інших суб’єктів захисту прав інших осіб, то Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи (профспілки, підприємства, установи, організації та громадяни) можуть у випадках, передбачених законом, звернутися до суду із заявою на захист прав та охоронюваних інтересів інших осіб. Зазначені особи є особами, які беруть участь у справі і тому мають права та обов’язки, передбачені ст. 27 ЦПК України, крім права укладати мирову угоду.

Право на порушення процесу у справі надано органам державної влади, органам місцевого самоврядування, профспілкам, підприємствам, установам, організаціям та громадянам (ч.1 ст. 45 ЦПК України), а право на подання висновку – тільки органам державної влади і органам місцевого самоврядування (ч. 3 ст. 45 ЦПК України).

У здійсненні своїх процесуальних прав вони незалежні від волі осіб, права і охоронювані інтереси яких вони захищають.

Ст. 46 ЦПК України передбачені процесуальні права органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Суб’єкти захисту прав інших осіб вступають в процес представляючи інтереси іншої особи, але при цьому не є представниками і їх участь не повинна бути підтверджена довіреністю. Вони здійснюють свої повноваження, якщо це прямо вказано у законі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування беруть участь у справі для подання висновку і мають при цьому процесуальні права і обов’язки, встановленні ст. 27 ЦПК України. Але все ж таки мають менший обсяг процесуальних прав, так як не можуть змінити предмет позову, підстави позову, уточнити позовні вимоги.

 

Список використаної літератури

 

1. Конституція України. – К., 1996.
2. Кодекс законів про працю України. – К.: Атіка, 2000. – 96с.
3. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. // ВВРУ. – 2006. - № 7. – Ст. 84.
4. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. // Голос України вiд 26.02.2002 - № 38.
5. Про прокуратуру від 04.03.2015//Голос України від 25.10.2014 № 206
6. Аргунов В.Н. Участие прокурора в гражданском процессе. – М., 1991.
7. Бородін М. Участь прокурора в цивільному процесі: окремі аспекти // Право України. – 1999. - № 11. – с.52.
8. Герасимова Е.С. Участик профсоюзов в гражданском судопроизводстве. Профсоюзы России в Интернете [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trud.org.index9-br.htm.
9. Гражданский процесс: Учебник. 3-е изд., испр. и доп./ под ред. М.К. Треушникова. – М., 2000. – 620 с.
10. Гражданский процесс: Учебник / Под ред. В.В.Комарова. – Харьков, 2001. – 640 с.
11. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України: пер. з рос. / С.В.Ківалов, Ю.С.Червоний, Г.С.Волосатий та ін.; за ред. Ю.С.Червоного. – К. ; О. : Юрінком Інтер, 2008. – 656 с.
12. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) вiд 08.04.1999 р. // ОВУ. – 1999. - № 15. – Ст. 35.  
13. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями народних депутатів України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 8, 11, 16 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (справа про свободу утворення профспілок) вiд 18.10.2000  № 11-рп/2000//Офіційний вісник України вiд 10.11.2000 - 2000 р., № 43, стор. 131, стаття 1857, код акту 16978/2000.
14. Тимченко Г. Участь прокурора у цивільному судочинстві // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - № 6. – С. 97.
15. Тертишніков В.І. Цивільний процесуальний Кодекс України: Науково-практичний коментар.– Харків: Одіссей, 2007. – 690 с.
16. Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар/ (Тертишніков В.І.). – Видання шосте, доповнене і перероблене. – Харків: Консум, 2002. – 408 с.
17. Цивільний процес України: Підручник / За ред. Ю.С.Червоного. – К.: Істина, 2007. – 392 с.
18. Штефан М.Й. Цивільний процес. – К., 1997. – 580 с.
19. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. – 624 с.

 

1 Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України: пер. з рос. / С.В.Ківалов, Ю.С.Червоний, Г.С.Волосатий та ін.; за ред. Ю.С.Червоного. – К. ; О. : Юрінком Інтер, 2008. – с. 109.

2 Цивільний процес України: Підручник / За ред. Ю.С.Червоного. – К.: Істина, 2007. – с. 117.

3 Цивільний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар/ (Тертишніков В.І.). – Видання шосте, доповнене і перероблене. – Харків: Консум, 2002. – с. 108.

4 Бородін М. Участь прокурора в цивільному процесі: окремі аспекти // Право України. – 1999. - № 11. – с.52.

5 [21] Штефан М.Й. Цивільний процес. – К., 1997. – с. 105.

6 Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. // Голос України вiд 26.02.2002 - № 38.

7 Цивільний процес України: Підручник / За ред. Ю.С.Червоного. – К.: Істина, 2007. – с. 118.

8 Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. – с. 138.

9 Аргунов В.Н. Участие прокурора в гражданском процес се. – М., 1991. – с. 91.

10 Кодекс законів про працю України. – К.: Атіка, 2000. – 96с.

11 Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. – с. 142.

12 Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 р. // ВВРУ. – 2006. - № 7. – Ст. 84.

13 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями народних депутатів України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 8, 11, 16 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (справа про свободу утворення профспілок) вiд 18.10.2000  № 11-рп/2000//Офіційний вісник України вiд 10.11.2000 - 2000 р., № 43, стор. 131, стаття 1857, код акту 16978/2000.

14 Цивільний процес України: Підручник / За ред. Ю.С.Червоного. – К.: Істина, 2007. – с. 133.

15 Герасимова Е.С. Участик профсоюзов в гражданском судопроизводстве. Профсоюзы России в Интернете [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.trud.org.index9-br.htm.

16 Цивільний процес України: Підручник / За ред. Ю.С.Червоного. – К.: Істина, 2007. – с. 134.

17 Гражданский процесс: Учебник / Под ред. В.В.Комарова. – Харьков, 2001. – с. 125.