Аналіз діяльності комерційного банку

Отже, залежно від поставленої  мети, вибравши один з вищезазначених видів (а іноді їхню комбінацію) аналізу  діяльності банку, можна з високою  ефективністю знайти відповідь на питання, яке цікавить суб'єкта аналізу.

1.3. Роль аналізу в управлінні  комерційним банком

У зв'язку з суттєвими змінами  на фінансовому ринку України  зростає роль і значення аналізу  банківської діяльності як для самого банку, так і для його ділових партнерів, клієнтів, акціонерів банку і держави в цілому. Регулярне проведення банком аналізу своєї діяльності дає змогу йому ефективно управляти активними й пасивними операціями для максимізації прибутку і забезпечення стабільного фінансового стану [1, 5].

Це особливо важливо в сучасних умовах, коли загострилося суперництво  банків і небанківських фінансово-кредитних  установ, які виконують різні  операції щодо залучення вільних  грошових ресурсів підприємств і  населення. Такі установи успішно конкурують із банками, здійснюючи суто банківські операції, а також операції, які банки не мають права виконувати відповідно до законодавства (страхування, операції з нерухомістю та ін.) У вітчизняній економічній літературі поки що немає єдиного підходу до аналізу банківської діяльності комерційного банку. Немає навіть сталої думки щодо змісту цієї діяльності. У цій ситуації особливої актуальності набувають дослідження фінансового стану банку. Конструктивна роль таких досліджень полягає у їх спрямуванні на розроблення цілісного підходу до оптимізації управління банком.

 

Розділ 2. Предмет, об’єкт та інформаційна база аналізу  діяльності комерційних банків

2.1. Предмет, аналізу діяльності  комерційного банку

Кожна наука має свій предмет  дослідження, який вона вивчає з відповідною метою властивими їй методами. Визначення предмету має принципове значення для обґрунтування самостійності та відособленості тієї або іншої галузі знань.

Предметом аналізу є причинно-наслідкові зв'язки, що визначають результати процесів та їх зміни.

Всі визначення предмету аналізу банківської діяльності, які найчастіше зустрічаються в літературі, можна згрупувати таким чином:

• фінансова та інша діяльність комерційного банку;
• різні процеси і явища, що відбуваються як усередині банку, так і в масштабах економіки в цілому [2, 5].

При уважному розгляді наведених визначень  предмету банківської діяльності можна  зазначити, що банківський аналіз вивчає не саму фінансову діяльність банку, а її економічні результати. Щоб  виділити відношення, властиві тільки банківському аналізу, потрібно виходити із сутності процесів діяльності банку. Процес – це причинно обумовлена течія подій, зміна явищ, стан об'єкта відповідно до наміченої цілі. Результати економічних процесів, що безпосередньо впливають на діяльність банку, плануються і прогнозуються у відповідних показниках, враховуються в міру їх фактичного виконання і потім аналізуються. Але результати як наслідок процесів є не предметом аналізу банківської діяльності, а його об'єктом. Предметом же аналізу є причини створення і зміни результатів фінансової діяльності. Пізнання причинно-наслідкових зв'язків у діяльності банку дозволяє розкрити сутність економічних явищ і на цій основі дати об'єктивну оцінку досягнутим результатам, виявити резерви підвищення ефективності діяльності банку, обґрунтувати плани й управлінські рішення.

Тільки розкривши причинно-наслідкові зв'язки різних аспектів діяльності банку, можна досить швидко визначити, як зміняться  основні фінансові показники, обґрунтувати будь-яке управлінське рішення, розрахувати зміни суми прибутку, економічні нормативи фінансової стійкості при зміні кон'юнктури різних ринків.

Таким чином, предметом аналізу банківської діяльності є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів, які прямо або непрямо

впливають на діяльність банку.

Основними об'єктами аналізу банківської діяльності є:

• заходи щодо формування капіталу банку, а також його структура;
• якість активів (кількісний і якісний аналізи структури кредитно-інвестиційного портфеля банку);
• показники прибутковості функціонування банку, що дозволяють судити про ефективність його роботи;
• показники ліквідності і платоспроможності банку, що характеризують його фінансову стійкість;
• темпи росту банку;
• різні ризики, що впливають на діяльність банку.

Дана класифікація є узагальненою і при необхідності більш детального аналізу може бути розширена [2, 6].

2.2. Об'єкти та суб'єкти аналізу  діяльності комерційного банку

Обумовленість економічних явищ і  процесів причинним зв'язком потребує від аналізу вивчення факторів, що викликають зміни тих чи інших показників. За допомогою аналізу установлюються найсуттєвіші факторні показники, які впливають на зміни результатів діяльності банку. Виявлення і вимірювання взаємозв'язку між показниками, що аналізуються, забезпечує комплексне, органічно взаємозв'язане дослідження роботи комерційного банку. Основними об'єктами аналізу банківської діяльності є такі:

1) фінансово-економічна ситуація  у країні;

2) заходи щодо формування капіталу  банку, а також його структура;

3) якість активів (кількісний і якісний аналізи структури кредитно-інвестиційного портфеля банку);

4) показники прибутковості функціонування  банку, що дають змогу судити  про ефективність його роботи;

5)темпи зростання банку;

6) показники ліквідності й платоспроможності  банку, які характеризують його фінансову стійкість;

7) показники економічних нормативів [1, 7].

Ця класифікація є узагальненою і в разі необхідності може бути деталізована. Отже, комплексний аналіз фінансового стану банку являє  собою багатовимірне завдання. На рис. 5 показана система комплексного аналізу банківської діяльності сучасного комерційного банку, що включає аналіз власного капіталу, зобов'язань банку, аналіз активів (у тому числі аналіз кредитних операцій, інвестиційних та інших операцій банку з цінними паперами, валютних та інших активних операцій, аналіз банківських послуг), аналіз доходів і витрат банку, аналіз прибутку і рентабельності, аналіз ліквідності, аналіз банківських ризиків та аналіз фінансового стану банку.

До суб'єктів внутрішнього аналізу  належать: інсайдери банку, банківські спеціалісти, менеджери різних рівнів управління, аналітики, внутрішні аудитори та контролери, керівництво банку, консультанти, а до суб'єктів зовнішнього аналізу – аутсайдери банку й органи нагляду.

Рис. 5. Система комплексного аналізу банківської діяльності сучасного комерційного банку [1, 8]

Зміст і завдання аналізу банківської  діяльності випливають насамперед із функцій, які він виконує в  системі інших прикладних економічних  наук. До цих функцій відносять такі:

1. Наукове обґрунтування поточних  і перспективних планів. Без глибокого комплексного аналізу результатів діяльності банку та обґрунтованих прогнозів, без вивчення закономірностей розвитку банку і виявлення недоліків і помилок не можна розробити науково обґрунтований план, вибрати оптимальний варіант управлінського рішення.

2. Контроль за виконанням планів і управлінських рішень під час проведення активно-пасивних операцій. Деякі економісти принижують або зовсім заперечують цю функцію аналізу, вважаючи, що вона властива лише бухгалтерському обліку й контролю.

Безумовно, бухгалтерський облік виконує суттєві контрольні функції в момент реєстрації, узагальнення і систематизації інформації під час здійснення фінансових операцій. Однак це не виключає контролю й у процесі аналізу банківської діяльності, що проводиться з метою не тільки констатації фактів й оцінки досягнутих результатів, а й виявлення недоліків, помилок та оперативного впливу на фінансову діяльність банку (наприклад, щоденний розрахунок і контроль економічних нормативів, установлених НБУ, контроль за дотриманням норми обов'язкового резервування залучених коштів, а також контроль відкритої валютної позиції банку). Саме тому необхідно підвищувати оперативність і дійовість аналізу банківської діяльності.

3. Пошук резервів підвищення  ефективності функціонування банку  на основі вивчення передового досвіду та досягнень науки і практики як одна з центральних функцій аналізу банківської діяльності.

4. Оцінка результатів діяльності  комерційного банку і виконання  накреслених планів, а також оцінка  досягнутого рівня розвитку і  використання наявних можливостей. Об'єктивна оцінка діяльності банку сприяє оперативному й ефективному управлінню з метою усунення виявлених відхилень.

5. Розроблення заходів щодо використання  виявлених резервів у процесі  функціонування банку сприяє  підготовці рекомендацій, що дають змогу змінити (або коригувати) депозитно-кредитну політику банку з метою максимізації прибутку за умови помірного рівня ризику і прийнятних показників ліквідності і платоспроможності [1, 8].

Отже, аналіз банківської діяльності є системою спеціальних знань, пов'язаних із дослідженням тенденцій усебічного розвитку, науковим обґрунтуванням планів і управлінських рішень, контролем за їх виконанням, оцінкою досягнутих результатів, а також пошуком, вимірюванням і обґрунтуванням резервів підвищення ефективності фінансових показників діяльності банку.

2.3. Інформаційна база аналізу  діяльності комерційного банку

Інформаційною базою  аналізу діяльності комерційного банку є дані бухгалтерського обліку і звітності банків.

Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених НБУ відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та положень (стандартів) України.

Бухгалтерський облік має забезпечувати  своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій і надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни [11, 88].

У фінансових звітах кожного банку  відображаються результати його діяльності за звітний період.

Для аналізу діяльності банку використовуються дані:

• бізнес-плану діяльності банку;
• фінансової (бухгалтерської) звітності – тобто системи взаємопов'язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан банку та результати його діяльності за звітний період [11, 89].

До пакету форм фінансової і статистичної звітності входять:

• щоденна звітність:
• форма № 1Д-КБ – баланс комерційного банку;
• форма № 540 – звіт про відкриту валютну позицію;
• форма № 618 – звіт про залишки за валютними рахунками в офшорних зонах і країнах, засобом платежу яких є неконвертована валюта;
• щомісячна звітність:
• форма № 1-КБ – баланс комерційного банку;
• форма № 11 – балансовий звіт комерційного банку;
• форма № 611 – звіт про дотримання економічних нормативів;
• форма № 301 – звіт про кредитний портфель;
• форма № 341 – звіт про залишок за депозитами;
• форма № 542 – звіт про дотримання нормативів відкритої валютної позиції;
• квартальна звітність:
• форма № 1-КБ – баланс комерційного банку;
• форма № 2-КБ – звіт про прибутки і збитки комерційного банку;
• річна фінансова звітність, яка включає:
• загальну інформацію про діяльність банку;
• балансовий звіт;
• звіт про прибутки і збитки;
• звіт про зміни у власному капіталі;
• звіт про рух грошових коштів;
• дані бухгалтерського обліку комерційного банку [11, 89].

Крім того, при аналізі слід керуватися нормативними актами і вказівками НБУ  про економічні нормативи регулювання  діяльності комерційних банків і  Правилами організації фінансової і статистичної звітності банків. Фінансова і статистична звітність банків повинна мати такі критерії якісних характеристик:

• зрозумілість – інформація має бути зрозумілою для користувачів;
• корисність – інформація форм звітності має своєю метою дати достовірну оцінку минулих, сучасних і майбутніх подій і впливати на економічні рішення, що приймаються стосовно поточної і подальшої діяльності банку;
• суттєвість – інформація є суттєвою тоді, коли її упущення або неправильне викладання можуть вплинути на реальну економічну оцінку діяльності банку та його фінансовий стан;
• надійність – інформація вважається надійною, коли в ній відсутні суттєві помилки чи викривлення [11, 89].

Надійність вимагає від банку:

• сумлінного подання інформації – кожна стаття фінансового звіту повинна бути корисною, тобто з достатньою точністю піддаватися конкретній оцінці;
• змістовності інформації – тобто відображення максимальної інформації і конкретного економічного ефекту в межах встановленої форми;
• нейтральності – інформація має бути достовірною. Її подання у фінансовому звіті не може бути вибірковим для заздалегідь визначеного результату;
• відповідності – фінансові звіти повинні містити інформацію, що ґрунтується на конкретних оцінках (наприклад, можливості погашення заборгованості, корисних строків служби операційних активів). Щоб не допустити значної недооцінки або переоцінки окремих елементів фінансових звітів, необхідна повна точність у відображенні всіх показників діяльності банку [11, 90].

Фінансова звітність банків має  бути щорічно перевірена аудитором, який має сертифікат НБУ на аудиторську перевірку банківських установ.

Аудиторський звіт має містити: баланс банку; звіт про рахунок доходів  і витрат; звіт про рух капіталу; таблицю строків активів і  пасивів; інформацію стосовно достатності  резервів і капіталу банку; інформацію стосовно адекватності бухгалтерського обліку, процедури внутрішнього аудиту та заходів контролю банку; висновок про те, чи відображає наданий банком фінансовий звіт дійсний фінансовий стан банку.

При аналізі дані інформаційних  матеріалів використовуються для розрахунку таких основних показників діяльності комерційного банку: