Аналіз діяльності комерційного банку

Внутрішньобанківським. Цей аналіз містить у собі:

• порівняння фактичних даних із плановими (прогнозними) – необхідне для встановлення міри виконання планових завдань за певний період;
• порівняння фактичних показників із показниками минулих періодів – відображає темпи розвитку і чинники, що обумовили цей розвиток;
• порівняння із затвердженими нормативами (наприклад, ліквідності);
• порівняння з певною економічною моделлю – має на меті визначити, якою мірою установа наблизилася до теоретично можливого рівня показників.

Міжбанківським. Він містить у собі:

• порівняння показників діяльності двох чи більше банків;
• порівняння із середніми даними;
• порівняння з кращими результатами (порівняння з кращими результатами може мати місце і у внутрішньобанківському аналізі) [4, 116].

Важлива умова порівняння – цілковита  порівнюваність показників.

Середні і відносні величини дуже часто використовуються в економічній практиці.

Середні розміри (прості середньоарифметичні, зважені середньоарифметичні і середньохронологічні) застосовуються при аналізі для узагальненої характеристики масових однорідних показників (розрахунок обов'язкових резервів, середньої процентної ставки тощо).

Відносними величинами є відсотки, коефіцієнти й індекси. Відносні величини дають змогу встановити кількісний взаємозв'язок між показниками.

Відсотки необхідні для характеристики співвідношення величин, одна з яких береться за 100 (тобто структури тих або інших показників).

Коефіцієнти використовуються для  порівняння двох взаємозалежних показників, один з яких береться за одиницю. Методи коефіцієнтів використовуються, наприклад, для регулювання діяльності комерційних банків центральним банком.

Індекси придатні для вивчення показників у динаміці. Розрізняють базисні  і ланцюгові індекси. При обчисленні базисних індексів перший (базисний) показник динамічного ряду приймається за 100%, а наступні величини обчислюються в процентному відношенні до базису. При обчисленні ланцюгових індексів кожний показник динамічного ряду процентується не до базисного, а до попереднього.

Прийом групування являє собою  розчленування маси досліджуваної  групи на кількісно однорідні  групи за певними ознаками. Метод групування дає змогу шляхом систематизації даних розібратися в сутності аналізованих явищ і процесів.

Критерії, ступінь деталізації, а  також інші особливості групування обумовлюються цілями аналітичної  роботи. Будь-який елемент банківської  діяльності відображається в рахунках бухгалтерського обліку, тому в процесі групування за будь-якою ознакою систематизуються рахунки бухгалтерського обліку та їхній вміст. Наведемо найприйнятнішу для аналізу банківської діяльності схему групування банківських рахунків (див. рис. 6).

Рис. 6. Групування банківських рахунків [4, 118]

Балансовий прийом служить в  основному для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозв'язаних і урівноважених економічних  показників, результати яких мають бути тотожними. Він широко використовується при плануванні.

Ланцюгові підстановки, абсолютні  і відносні різниці використовуються в тому випадку, якщо досліджуваний  показник може бути зображений у вигляді  добутку або частки від ділення  декількох факторів, тобто якщо між факторами і результативним показником існує функціональна залежність. Суть прийому полягає у з'ясуванні ступеня впливу кожного фактора на приріст результативного показника.

У випадку, коли між факторами і  результативним показником відсутній  функціональний взаємозв'язок, застосовується кореляційний аналіз.

Графіки і діаграми являють собою  масштабне зображення показників, чисел  у вигляді геометричних або умовних  художніх фігур. Графічні зображення допомагають  наочніше і глибше охарактеризувати багато показників, дохідливіше показати результати аналізу.

Моделювання являє собою відображення найхарактерніших властивостей досліджуваного явища і процесу за допомогою  економіко-математичних методів. Цей  прийом дозволяє вибрати оптимальний  варіант управлінського рішення з усіх можливих. До основних типів моделей, що використовуються в аналізі, належать:

• дескриптивні – бухгалтерська звітність і її показ у вигляді відносних показників у процесі вертикального і горизонтального аналізу звітності, система аналітичних коефіцієнтів;
• предикативні – розрахунок критичних показників, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного і ситуаційного аналізу, імітаційні моделі;
• нормативні – встановлення нормативів по кожній статті витрат, по видах операцій, по центрах відповідальності та аналіз відхилення фактичних даних від цих нормативів. Вибір тих чи інших прийомів залежить від мети й глибини аналізу, об'єкта дослідження, технічних можливостей тощо. Найчастіше прийоми використовуються паралельно один з одним [4, 118-119].

У процесі комплексного аналізу  банківської діяльності необхідно  використовувати таку методику, яка  найбільшою мірою сприятиме його ефективності. Під методикою проведення будь-якого аналізу слід розуміти сукупність способів, правил і заходів щодо найбільш доцільного виконання певної роботи. В аналізі банківської діяльності методика являє собою сукупність аналітичних способів і правил вивчення діяльності банку, спрямованих на дослідження різних об'єктів аналізу. Вони допомагають одержати найбільш повну оцінку фінансової стійкості та прибутковості банку, яка враховується його керівництвом у процесі прийняття управлінських рішень щодо вироблення подальшої стратегії розвитку банку.

Під методом у широкому значенні наука розуміє спосіб дослідження  свого предмета. Методом аналізу банківської діяльності комерційного банку є комплексне органічно пов'язане дослідження діяльності комерційного банку з використанням статистичних, економіко-математичних, облікових та інших способів обробки інформації. Особливостями методу аналізу банківської діяльності є: використання системи показників, які характеризують діяльність банку; вивчення факторів та причин їх зміни; виявлення і вимірювання взаємозв'язку між ними. Для проведення комплексного аналізу банківської діяльності використовуються такі методи [1, 10]:

1. Метод порівняння. Передбачає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх спільних рис або відмінностей. За допомогою цього методу визначаються загальне і специфічне в економічних явищах, вивчаються зміни досліджуваних об'єктів, тенденції і закономірності їх розвитку. В аналізі фінансової стійкості порівняння (як основний або допоміжний метод) використовують для вирішення всіх його завдань. Можна виділити такі найтиповіші ситуації, коли використовується порівняння та його цілі:

1) зіставлення планових і фактичних  показників для оцінки ступеня  виконання плану;

2) зіставлення фактичних показників  із нормативними, що дає змогу  проконтролювати дотримання банком різних нормативів, установлених НБУ;

3) порівняння фактичних показників  із показниками минулих років  (звітних періодів) для визначення  тенденцій розвитку як банку,  так і економічних процесів, що  впливають на його діяльність;

4) зіставлення показників банку, що аналізуються, з показниками інших банків-конкурентів для визначення позицій банку на фінансовому ринку за різними показниками фінансової діяльності;

5) зіставлення паралельних динамічних  рядів для вивчення взаємозв'язків  досліджуваних показників; наприклад, паралельний аналіз динаміки доходів і витрат дає можливість виявити, чи забезпечується перевищення доходів над витратами, що позитивно впливає на прибутковість банку;

6) зіставлення різних варіантів  управлінських рішень із метою  вибору оптимального; наприклад, установлюючи процентну ставку за депозитами населення, вибирають такий її рівень, який забезпечив би необхідний обсяг даного виду банківського ресурсу з урахуванням наявності достатніх можливостей для обслуговування вкладників;

7) зіставлення результатів діяльності до і після впровадження якогось нововведення; наприклад, витрати коштів на придбання (будівництво) офісу банку в центрі міста можуть компенсуватися залученням солідних клієнтів, що забезпечить банку збільшення залишків на розрахункових рахунках.

2. Метод приведення показників до порівнянного вигляду. Наприклад, щоб згрупувати усі видані банком кредити, необхідно привести їх суми до порівнянного вигляду (оскільки банк видає кредити як у національній, так і в іноземній-валюті); для цього суми кредитів в іноземній валюті трансформуються в гривневий еквівалент множенням на відповідний валютно-обмінний курс, і тільки після цього підсумовуються усі видані банком кредити (гривневі кредити і гривневі еквіваленти кредитів в іноземній валюті). Цей метод використовується також у разі порівняння фактичних показників із показниками попередніх періодів. Наприклад, в умовах інфляції складно проаналізувати динаміку показників без приведення їх до порівнянного вигляду. Для цього необхідно фактичне значення якогось вартісного показника розділити на індекс інфляції за даний період, і лише після цього отриманий показник можна порівнювати з показником минулого періоду.

3. Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку та ін., а відносні відбивають співвідношення певних абсолютних показників. Відносні показники виражаються у формі коефіцієнтів (за базу взято 1) або відсотків (за базу взято 100). До них відносять показники виконання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності та ін. Цей метод є одним із ключових в аналізі банківської стійкості. З його допомогою (через різні коефіцієнти) оцінюються показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості банку.

4. Метод групувань дає змогу через систематизацію даних балансу розібратися в сутності аналізованих явищ і процесів. Під час аналізу банківської діяльності застосовуються різні угруповання рахунків балансу, а саме: власних і залучених коштів, довго- і короткострокових кредитів, термінів активно-пасивних операцій (для розрахунку показників ліквідності), видів доходів, витрат і прибутків. Статті можуть бути згруповані також за ступенем ліквідності, економічної сутності банківських операцій, рівнем прибутковості (за активом) і вартості (за пасивом).

5. Балансовий метод слугує головним способом для визначення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних та урівноважених економічних показників, підсумки яких мають бути тотожними. Цей метод допомагає зрозуміти економічний зміст функціонування банку. Правильно розуміючи ("читаючи") баланс банку, можна охарактеризувати його поточний фінансовий стан (через показники платоспроможності і ліквідності), а також ефективність активно-пасивних операцій (через показники прибутковості).

6. Графічний метод. Графіки є масштабним зображенням показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовних художніх фігур і мають велике ілюстративне значення. Завдяки їм досліджуваний матеріал стає зрозумілішим.

7. Метод табличного відображення аналітичних даних. Результати аналізу звичайно подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у певному порядку. Аналітична таблиця є системою суджень, виражених мовою цифр. Вона набагато більш виразна і наочна, ніж словесний текст. Показники в ній розташовуються у більш логічній і послідовній формі порівняно з текстовим викладом, займають менше місця, і пізнавальний ефект досягається набагато швидше. Табличний матеріал дає змогу охопити аналітичні дані в цілому як єдину систему. За допомогою таблиць легше простежуються зв'язки між досліджуваними показниками.

Висновки

Отже, предметом аналізу банківської діяльності є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів, що роблять прямий або непрямий вплив на діяльність банку.

Серед основних об'єктів в аналізі  банківської діяльності можна виділити такі:

• порядок або заходи щодо формування капіталу банку, а також його структура;
• якість активів (кількісний і якісний аналіз структури кредитно-інвестиційного портфеля банку);
• показники прибутковості функціонування банку, що дозволяють судити про ефективність роботи банку;
• показники ліквідності і платоспроможності, які характеризують фінансову стійкість банку;
• темпи росту (розвитку) банку;
• різні ризики, що впливають на діяльність банку.

Зміст і задачі аналізу банківської  діяльності як наукової дисципліни випливають насамперед із тих функцій, які він  виконує в системі інших прикладних економічних наук.

Однією з таких функцій є  вивчення характеру впливу економічних законів на фінансову й іншу діяльність банку, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах банку. Наприклад, зміна процентних ставок, валютних курсів та інших фінансово-економічних показників, що мають вплив на діяльність банку (його фінансові показники).

Другою функцією можна назвати  наукове обґрунтування поточних і перспективних планів. Без глибокого  економічного аналізу результатів  діяльності банку і без обґрунтованих  прогнозів на перспективу, без вивчення закономірностей розвитку банку, без виявлення недоліків і помилок, що мали місце, не можна розробити науково обґрунтований план, вибрати оптимальний варіант управлінського рішення.

До функцій аналізу банківської  діяльності відноситься також контроль за виконанням планів і управлінських рішень при проведенні активно-пасивних операцій.