Валютное регулирование ВЭД

 

План

1. Теоретична частина

1.1 Загальні поняття рахунків. Види і характеристика рахунків в

іноземній валюті

1.2  Санкції, механізми їх застосування

2. Практична частина

2.1 Завдання № 12

2.2 Завдання № 29

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теоретична частина

1.1 Загальні поняття рахунків. Види і характеристика рахунків в

іноземній валюті

 

 

Для зберігання коштів і  здійснення розрахунків між учасниками розрахункових правовідносин в установах банку відкриваються різні за правовим режимом рахунки. Відповідно до чинного законодавства юридичні особи усіх форм власності та видів діяльності, а також громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках в установах банків.

Стаття 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ  грошей в Україні" від 5 квітня 2001 р. (остання редакція від 20.06.2007) передбачає, що банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам — інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Зазначені особи мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору та за згодою цих банків для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Суб'єкти підприємницької  діяльності (юридичні та фізичні особи) для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкривають рахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків. Кожне підприємство може відкривати два і більше поточних рахунків у національній валюті та рахунки в іноземній валюті. Відкриваючи рахунки підприємству, установа банку повідомляє про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка та Національний банк протягом трьох робочих днів із дня відкриття рахунка. Операції за рахунками здійснюються тільки після отримання повідомлення від податкового органу про взяття цих рахунків на облік.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті» від 12 листопада 2003 р. № 492 (із змінами і доповненнями від 23 березня 2009 року № 158) умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї інструкції. Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку (далі - банки), поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, виборчим блокам політичних партій (далі - клієнти) (ст.1, п.1.1).

За наявності двох поточних рахунків у національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття кожного наступного рахунка визначає один із них як основний (для обліку заборгованості, яка стягується в безспірному порядку) і повідомляє його номер податковому органу за місцем реєстрації та банкам, в яких відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземній валютах. У свою чергу, банки, що в них відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземній валютах, також протягом трьох робочих днів повідомляють про це банк, в якому відкрито основний рахунок.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не

передбачені договором  або законом, обмеження його права  розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.

Усі суб'єкти підприємницької  діяльності та установи банків зобов'язані дотримуватись вимог чинного законодавства щодо відкриття рахунків. За порушення належних вимог суб'єкти підприємницької діяльності та комерційні банки несуть відповідальність.

Головними умовами участі банків у зовнішньоекономічних операціях  є обслуговування потреб клієнтів щодо купі в лі-продажу іноземних валют, здійснення міжнародних розрахунків та фінансування експортно-імпортних угод.

Уповноважені банки  для формування кредитного потенціалу і задоволення потреб клієнтів, відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою № 492 Правління НБУ від 12.11.2003 року (із змінами і доповненнями), відкривають юридичним і фізичним особам (резидентам і нерезидентам) такі банківські рахунки в іноземній валюті:

- поточні;

- розподільчі;

- депозитні (вкладні).

Поточний рахунок в  іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Фізичним особам (суб’єктам  підприємницької діяльності — резидентам), які здійснюють свою діяльність без  створення юридичної особи, відкривається  поточний рахунок за режимом, який визначений для юридичних осіб-резидентів.

Поточними торговельними  операціями в іноземній валюті є  такі розрахунки:

- між юридичними особами-резидентами і юридичними особами - нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями;

- між юридичними особами-резидентами на території України за умови наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України;

- між юридичними особами-нерезидентами та юридичними особами-резидентами через юридичних осіб-резидентів-посередників відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені відповідно до чинного законодавства України;

- інші розрахунки, що  здійснюються відповідно до чинного  законодавства України;

- операції на міжбанківському  валютному ринку України;

- оплата товарів (робіт,  послуг) з використанням чеків  та пластикових карток.

Поточними неторговельними  операціями є такі розрахунки:

- виплата готівкової  іноземної валюти та платіжними  документами в іноземній валюті  на витрати, пов’язані з відрядженнями;

- здійснення обмінних  операцій з іноземною валютою  та платіжними документами в іноземній валюті;

- виплата готівкової  іноземної валюти за чеками  та пластиковими картками фізичним особам (резидентам та нерезидентам);

- купівля платіжних  документів в іноземній валюті  фізичними особами (резидентами та нерезидентами);

- виплата авторських гонорарів і платежі за користування авторськими правами;

- перерахування коштів  на проведення міжнародних виставок, конгресів, симпозіумів, конференцій та інших міжнародних зустрічей;

- оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими угодами (контрактами) працюють в Україні;

- перерахування коштів  в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських внесків;

- платежі з відшкодування  витрат судових, арбітражних,  нотаріальних та інших правоохоронних органів;

- виплата готівкової  іноземної валюти за переказами  з-за кордону (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);

- інші виплати та перекази  в іноземній валюті, що не суперечать  чинному законодавству України.

Поточні рахунки в іноземній валюті можуть відкривати відокремлені підрозділи підприємств за згодою головного підприємства, що має право відповідно до чинного законодавства України використовувати іноземну валюту.

Поточні рахунки відкриваються  фізичним особам (резидентам та нерезидентам), які здійснюють підприємницьку діяльність. В інших випадках відкриваються депозитні (вкладні) рахунки, на підставі угоди та за умови надання паспорта або іншого документа, що засвідчує особу.

За поточними рахунками фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) проводиться великий обсяг операцій щодо зарахування коштів та їх списання за розпорядженням фізичної особи чи за її дорученням.

Так, на рахунки фізичних осіб-резидентів зараховується валюта: готівкова; за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім’я власника рахунку; за іменними чеками, виписаними уповноваженими банками України; одержана з-за кордону від юридичної особи-нерезидента, як оплата праці, премії, авторські гонорари; за платіжними документами, ввезеними з-за кордону власником рахунку і зареєстрованими митною службою при в’їзді в Україну; перерахована в межах України іншою фізичною особою (резидентом чи нерезидентом) з власного поточного рахунку в іноземній валюті тощо.

З поточного рахунку фізичної особи  проводяться операції як в іноземній валюті, так і у гривнях.

Так, в іноземній валюті перераховуються  кошти за межі України через кореспондентські рахунки уповноважених банків відповідно до «Правил переказу іноземної валюти за межі України» за рахунок особистих коштів фізичних осіб — резидентів та нерезидентів; виплачується готівка; проводиться виплата платіжними документами (вивезення за межі України згідно з Порядком переміщення валюти через митний кордон України). З рахунку переказується також іноземна валюта на рахунок іншої фізичної особи — громадянина України (переказ можливий лише в межах України) або на власний поточний рахунок в іншому уповноваженому банку України чи на вкладний рахунок.

 

Власник рахунку може дати розпорядження на продаж валюти на міжбанківському валютному ринку для подальшого зарахування на рахунок у національній валюті.

З рахунку в іноземній валюті проводиться три типи операцій у  грошовій одиниці України, а саме виплата готівкою та перерахування коштів для сплати юридичній особі за продаж товару чи надання послуг та території України (продаж іноземної валюти здійснюється з використанням курсу Національного банку України), а також інвестування. До речі, дані операції можливо проводити і за рахунками в іноземній валюті нерезидентів.

Загалом проведення операцій за поточними рахунками в іноземній валюті нерезидентів аналогічні до операцій за рахунками резидентів — фізичних осіб. Крім того, визначені окремі, що проводяться лише з рахунків — нерезидентів. Так, поширеною є операція переказування фізичною особою-нерезидентом на рахунок юридичної особи-резидента валютних коштів як інвестиції згідно з чинним законодавством України.

На поточний рахунок в іноземній  валюті фізичної особи-нерезидента  зараховується валюта, переказана з-за кордону на ім’я власника рахунку через уповноважені банки; готівкова, що ввезена на територію України і зареєстрована митною службою (в митній декларації робиться позначка уповноваженого банку України про її зарахування на рахунок); за платіжними документами, ввезеними на територію України, що також реєструються митною службою при в’їзді в Україну (копія митної декларації залишається в уповноваженому банку); за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім’я власника рахунку та за іменними чеками, виписаними уповноваженими банками. Зараховується також валюта, одержана в Україні як оплата праці, премія тощо і переказана в межах України іншою фізичною особою — іноземцем з власного поточного рахунку в іноземній валюті.

Перерахування іноземцем-резидентом валюти на рахунок іноземця-нерезидента  можливе лише за наявності підтвердження  джерел походження цієї валюти.

 

Вкладні (депозитні) рахунки  в іноземній валюті відкриваються  уповноваженим банком фізичним і юридичним особам (резидентам та нерезидентам) на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та банком на визначений у договорі строк. Депозитні валютні рахунки призначені для збереження коштів та одержання доходу.

Може використовуватися  розподільчий рахунок, який призначений для попереднього зарахування коштів в іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи - резидента, та обов'язкового продажу частини цієї іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України.

Особливу увагу треба  звернути на те, що в даний час на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів кошти зараховуються через розподільчі рахунки і безпосередньо на поточні рахунки.