Конвертованість валют

План

Вступ

1. Конвертованість валют
2. Механізм конвертованості валют
3. Валютна безпека держави  в умовах фінансової глобалізації

Висновок

Списрк використаної літератури

Вступ

Після   виборення  Україною  незалежності  надзвичайно зросла  актуальність  вивчення  проблем, пов’язаних з валютою і валютно-фінансовою  системою. Адже міцність  фінансово-валютної системи країни визначає її економічну незалежність. Крім того, рівень інтеграції валютно-фінансової системи країни з міжнародною валютно-фінансовою системою зумовлює ефективність  існування різних  форм міжнародної торгівлі,  а значить, без сумніву впливає на рівень економічного розвитку будь-якої країни.

Україна має  платіжний  засіб (грошову одиницю) – українську гривню,  яка  є  валютою. В Україні  є грошові  знаки  чужоземних  держав, найпоширенішими з яких є  американський  долар. Ці знаки –  теж  валюта. Існують  і  інші  види валюти.  Режим  функціонування всіх  видів  валюти  в країні  є також  потужним  фактором її подальшого  економічного розвитку. Ось  чому  питання   валюти є  завжди  в  полі  зору  провідних  економістів-фінансистів держави.

Конвертованість валют

Конвертованість - гарантована  здатність національної грошової одиниці  обертатися. Вже процес визначення вартості товару означає, що вона здатна вимірюватися грошима. Тобто товар  конвертується (обмінюється) на гроші, а гроші, в свою чергу, конвертуються  на товар. Гроші також здатні конвертуватися на інші валюти. Тоді й кажуть, що гроші  мають властивість вільно конвертуватися на світовому ринку на інші валюти. Обмін однієї національної валюти на інші відбувається на валютних біржах, у банках, спеціальних міняльних  лавках та в інших фінансово-кредитних  закладах. Здатність тієї або іншої  національної грошової одиниці вільно обертатися на інші валюти оцінюється висловом "вільна конвертованість".

Конвертованість з економічної  точки зору означає свободу будь-якого  підприємства чи особи брати участь у зовнішньоекономічній діяльності, право вільно купувати, продавати  або обмінювати національну валюту на іноземну за існуючими курсами  без будь-яких обмежень чи прямого  втручання держави. В даному розумінні  конвертованість означає певний рівень розвитку продуктивних сил, такий  стан економіки, який жодним декретом створити не можна. Це - цілий механізм прямого зв'язку внутрішнього ринку  із світовим, з відповідною відкритістю  економіки та багатогранністю торгівлі.

Серйозною перевагою конвертованості  для України стала б можливість здійснення міжнародних розрахунків  у національній грошовій одиниці. Це зняло б дуже багато зовнішньоекономічних проблем, особливо тих, що пов'язані  з нееквівалентним обміном української  продукції за спекулятивно завищеним курсом долара і рубля. Реальною стала б також спеціалізація відповідних галузей народного господарства України на масштабному виробництві певних видів експертної продукції.

Конвертованість національної валюти становить також об'єктивну  базу для повномасштабного входження  національного господарства у світову  економіку. Інвесторам вона дає змогу  вільно обирати найприбутковіші  проекти і створює сприятливі умови мобілізації та залучення коштів під них. Класичний золотий стандарт передбачав необмежене карбування повноцінних металевих монет, їх обіг у внутрішньому грошовому обороті і розмін паперових грошей на золото за твердим паритетом[1, c.54].

Згідно з правилами  МВФ, що стосуються й України як члена  цієї організації, рівень конвертованості  може вважатися задовільним тоді, коли країна: а) не прийняла ніяких валютних обмежень на платежі за поточними  операціями; б) не зберігає обмежень на короткострокові банківські й кредитні операції, платежі щодо погашення  позик та відсотків по них; в) не перешкоджає  здійсненню переказів прибутків  за інвестиції та інші види капіталовкладень; г) вільно реалізує процес грошових переказів  некомерційного характеру. Основними  критеріями конвертованості є: по-перше, наявність всебічно розвиненого  й динамічно зростаючого внутрішнього ринку на основі конкурентних цін; по-друге, достатньо розвинений і диверсифікований рівень національного господарства в поєднанні з регулярними  імпортними закупівлями. Тут рівень цін і затрат не мають сильно відрізнятися від умов закордонних партнерів, тому що інакше імпорт стане пригнічувати, а не доповнювати внутрішнє виробництво; по-третє, розширення виробничого потенціалу не лише має пов'язуватися з потребами  власного ринку, а й узгоджуватися  з можливостями зовнішнього ринку. Коли ж рівень експортного виробництва  буде недостатнім, то це не забезпечить  вільної рівноваги платіжного балансу; по-четверте, наявність валютних резервів, які потрібні для підтримки стабільності міжнародних розрахунків за можливих тимчасових відхилень рівноваги  платіжного балансу. Покриваючи розриви  в платежах, країна отримує необхідні  можливості прийняти відповідні дії  для покращення. ситуації. Важливим критерієм конвертованості є  наявність стабільної економіки  й проведення антиінфляційної політики. Конвертованість можна ввести і  в умовах інфляції, але тоді знецінення національної валюти не повинно випереджати  падіння вартості інших грошових одиниць, особливо тих, якими користуються як міжнародним платіжним засобом. Окрім цього, номінальне зростання цін має компенсуватися номінальним зростанням доходів у країні.

Першими кроками до запровадження  конвертованості гривні стали: рішення  Національного банку України  про заборону на території України  обігу іноземних валют з 18 лютого 1994 р.; налагодження регулярних торгів на Українській міжбанківській валютній біржі та обов'язковість вільного продажу валютної виручки всіма  експортерами за офіційним курсом; входження України до Світової торговельної організації, що виникла на основі діяльності ГАТТ, та ін.

Розрізняють повну й часткову конвертованість. Повна конвертованість  означає відсутність будь-яких валютних обмежень у поточних і фінансових операціях, часткова - збереження тих  чи інших обмежень.

Повна конвертованість означає  відсутність будь-яких валютних обмежень у всіх поточних і фінансових операціях  як для резидентів (фізичних і юридичних  осіб даної країни), так і для  нерезидентів (іноземних фізичних і  юридичних осіб).

Повна оборотність означає, що кожна іноземна та і вітчизняна юридична і фізична особа має  нічим не обмежене право міняти будь-яку  кількість національної валюти на одну з головних міжнародних резервних  валют, мати валютні кошти у вигляді  депозитних рахунків у банках тощо. Вона спирається на високий рівень розвитку продуктивних сил і товарно-грошових відносин, на розвинений міжбанківський ринок та невисокі темпи інфляції і означає відсутність будь-яких валютних обмежень у поточних та фінансових операціях.

Відображаючи стан ефективності всієї економіки, повна конвертованість  позитивно впливає на її розвиток. Вона означає вільне пересування  товарів, капіталів і праці, укладання  довготермінових багатосторонніх  торговельних угод, переваги у зовнішньоекономічних розрахунках, пошук найвигідніших  ринків збуту й закупівель необхідних товарів. Через конвертованість  національної валюти здійснюється тиск на виробника з боку зовнішніх  конкурентів. Це змушує товаровиробників діяти більш ефективно, бути завжди конкурентоспроможними і технологічно краще забезпеченими. Водночас конвертованість як ознака відкритості економіки здатна негативно впливати ззовні на її стабільність.[5, c.43]

Історично категорія "конвертованість" означала свободу обміну національної валюти на золото. В такому розумінні  після Другої світової війни лише США мали повну конвертованість  долара. До обмеженої конвертованості  провідні європейські країни перейшли лише в кінці 50-х років, а в 1991р.вже 17країн-членів МВФ із 152 (США, ФРН, Англія, Японія, Канада, Нідерланди, Австрія, Нова Зеландія, Сінгапур, Гонконг, Малайзія, арабські нафтодобувні країни) повністю відмінили обмеження, понад 60 країн  в основному ліквідували обмеження  в поточних операціях, а решта  членів МВФ зобов'язалися просуватися  до цього.

Часткова оборотність  передбачає збереження тих чи інших  обмежень у деяких сферах зовнішньоекономічної діяльності. Обмеження можуть поширюватися також і на певні категорії  власників. Здебільшого часткова конвертованість  виражається в тому, що вільний  обмін національної валюти дозволяється лише для здійснення поточних операцій; водночас не дозволяються угоди, пов'язані  із закордонними інвестиціями. Можуть бути й інші обмеження, приміром щодо свободи міжнародного переміщення  капіталів, яке й донині діє у  Франції. Наявність різного роду обмежень зумовлюється насамперед економічними причинами. Ці обмеження закріплені у відповідних законодавчих актах. Часткова конвертованість, як правило, виникає при потребі запровадження  конвертованості в поточних операціях  і недоцільності (до досягнення певних економічних зрушень усередині  країни) повної конвертованості. Вона може стосуватися обмежень, пов'язаних із забороною вітчизняним громадянам і підприємствам здійснювати  інвестиції за кордоном, обмежень на вивіз  валюти за кордон для цілей туризму  тощо.

Розрізняється конвертованість  внутрішня й зовнішня. Внутрішня  конвертованість як відсутність  обмежень у використанні заробленої валюти означає: вільне використання її для поточних розрахунків та довготривалих  угод, надання кредитів іншим учасникам угод, що пов'язані з рухом капіталів; проведення комплексу заходів, які включали б ліквідацію системи адміністративного розподілу валюти й перехід на ринкову її купівлю-продаж; свободу переведення вкладів, капіталів та товарів у національній валюті в будь-яку вільноконвертовану валюту; припинення централізованих асигнувань валюти для імпортерів (валютні кошти вони змогли б отримати, купуючи їх за ринковим курсом); введення в народне господарство елементів іноземної конкуренції; переборення замкнутості національної економіки й наближення структури внутрішніх цін до світових показників.

Величина співвідношення між товарами та грошима, а також  між обмінюваними валютами залежить від маси грошей в обігу (Г), швидкості  їх обертання (V) і маси товарів (Т), які  пропонуються на продаж, помножену  на їхню ціну (Ц), тобто Г V = Т * Ц. За умови, коли кількість грошей відповідає кількості  товарів, внутрішня конвертованість  досягнута. Але якщо товарів на ринку  обмаль, немає і внутрішньої конвертованості. Не буде її також до повної ліквідації всіляких обмежень на вільне ціноутворення, коли ціни на товари не встановлюються на рівні рівноваги попиту й пропонування. Отже, в результаті автоматичного  ринкового збалансування встановлюється внутрішня конвертованість валюти. Її досягнення означало б рішучу ломку  бюрократичного апарату й формування відносин ринкової економіки.

Зовнішня конвертованість  пов'язана з операціями, спрямованими на підтримку потоків капіталів  та кредиту з допомогою вільного обертання національної валюти, й  означає здатність вільно обмінювати кошти в будь-якій валюті на широкий  асортимент товарів та майна. Зовнішня конвертованість означає також  здатність національної грошової одиниці  вільно обертатися за межами національної території і обмінюватися на інші валюти. Вона дає: а) цілковиту свободу  обміну заробленої у даній країні суми грошей для розрахунків із іноземними партнерами у будь-якій іноземній  валюті; б) право вільно переводити кошти у будь-якій валюті в широкий  асортимент товарів і майна; в) змогу  проведення операцій, що спрямовані на підтримку руху потоків капіталів і кредиту за допомогою вільного обертання національної валюти. Це і є найважливіша властивість вільноконвертованих валют. І, навпаки, неможливість здійснювати подібні операції зумовлює товарну та валютну неконвертованість. Скажімо, в колишньому СРСР до 90% товарів були неконкурентоспроможними на світовому ринку, а решта продавалися за демпінговими цінами. Звідси зрозуміло, якою далекою для нас була зовнішня конвертованість.

Неконвертованими інколи стають навіть конвертовані валюти. Це буває тоді, коли попит на іноземну валюту перевищує її надходження від експорту, а також резерви, кредити та прибуток капіталу з інших джерел. Щоб погасити можливі негативні наслідки, держава вимушена вводити нормативний розподіл валюти до встановлення рівноваги попиту й пропонування. розрізняють три головні причини неконвертованості: завищений валютний курс, нераціональні внутрішні ціни, товарна неконвертованість. Звичайно, керівні структури колишнього Союзу добре обізнані зі станом виробництва й фінансів, але з ідеологічних мотивів приховували його від громадськості. Злочинним був також курс на розбудову експортних добувних галузей виробництва й ігнорування виробництва товарів народного споживання. Неконвертованість рубля підсилювала нераціональна система цін, яка була абсолютно відірвана від світового ринку, та неконвертована товарна маса.

Ці та інші чинники неконвертованості вимагають негайних радикальних змін у системі фінансів, господарства, політики та ідеології. Гривня здатна стати вільноконвертованою стабільно оберненою валютою за умов подолання відставання у продуктивності праці й технологічному рівні основних галузей виробництва та ін. Продуктивність праці становить основу всякої рівноваги. Якщо на світовому валютному ринку йдеться про підвищення курсу марки чи єни, то слід мати на увазі, що за стабільного співвідношення цін лише зростання виробництва внаслідок підвищення продуктивності праці є основою зміцнення цих валют.