Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Мая 2014 в 16:22, реферат
Особливою державною формою організації грошового обігу є грошова система. Вона створюється державою і має нормативно-правовий характер. Для грошової системи характерні відповідні принципи, структура, механізми функціонування. Завдання розгляду цієї теми полягають утому, щоб визначити сутність та механізм функціонування грошової системи, проаналізувати закономірний характер еволюції грошової системи від її саморегульованих форм до регульованого державою обігу кредитних грошей.
Вступ
Особливою державною формою організації грошового обігу є грошова система. Вона створюється державою і має нормативно-правовий характер. Для грошової системи характерні відповідні принципи, структура, механізми функціонування. Завдання розгляду цієї теми полягають у тому, щоб визначити сутність та механізм функціонування грошової системи, проаналізувати закономірний характер еволюції грошової системи від її саморегульованих форм до регульованого державою обігу кредитних грошей.
1. Сутність грошової системи
Грошова система
Грошова система - це форма організації грошового обороту, яка історична склалася в країні і законодавчо закріплена державою. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що мають регламентувати відносини між суб'єктами грошового обороту. Сучасна національна грошова система України є грошовою системою ринкового типу.
Оскільки грошовий обіг відіграє надзвичайно важливу роль в економічному житті суспільства, формування і регулювання його в усіх країнах здійснюють центральні органи влади.
Враховуючи, що організація грошового обігу здійснюється за участю банків і одним з основних завдань банківської системи є саме забезпечення ефективного функціонування кредитних грошей, грошова система формується і функціонує на базі банківської системи і може розглядатися як її складова частина.
Тому правові норми, що регламентують функціонування грошової системи в багатьох країнах, визначаються безпосередньо в законах, що стосуються банківської системи, насамперед діяльності центральних банків. Ці закони надають центральним банкам широкі повноваження в регулюванні грошового обігу. Тому центральний банк виступає як інституціональний центр грошової системи(.Грошову систему можна розглядати у двох аспектах: функціональному та інституційному.
З точки зору функціонального аспекту під грошовою системою розуміється упорядкована сукупність грошових відносин, форм, методів і принципів організації грошового обігу в країні або в єдиному економічному просторі.
З точки зору інституційного аспекту грошова система являє собою сукупність інститутів, що створюють і регулюють економічні та правові засади емісії грошей, способи їх обігу, акумулювання, розподілу і перерозподілу. ) У забезпеченні ефективного функціонування грошової системи України вирішальна роль належить Національному банку України.
Охоплюючи весь грошовий обіг, грошова система включає надзвичайно широкий спектр економічних відносин. Тому в складі грошової системи належить виділити окремі відносно самостійні підсистеми:
- систему безготівкових розрахунків;
- систему готівкового обігу;
- валютну систему.
Кожна з виділених підсистем має особливий об'єкт регулювання, функціонування якого характеризується певною формою чи сферою грошового обігу.
Грошова система будь-якої країни є результатом попереднього історичного розвитку, відображає традиції, національні особливості, рівень розвитку країни. Тому грошова система кожної країни має свої специфічні ознаки, що відрізняють її від грошових систем інших країн. Це має сприяти звільненню країни від зовнішнього втручання.
Кожна держава формує свою грошову систему таким чином, щоб надати їй повну суверенність, незалежність і здатність протистояти зовнішнім впливам, які загрожують інтересам національної економіки. Така суверенність грошової системи виступає однією із ключових ознак політичної та економічної незалежності, самостійності держави.
Складові елементи сучасної грошової системи
У грошовій системі України належить виділити ряд складових елементів. Національна грошова система, як правило, включає такі основні структурні
елементи:
- грошову одиницю та її частини;
- масштаб цін;
- види та купюрність державних грошових знаків, які мають законну платіжну силу;
- порядок забезпечення грошових знаків;
- емісійну систему;
- установлення курсу
- наявність державних фінансових інститутів, які здійснюють регулювання грошового обігу в країні.
Грошова одиниця - це встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, що слугує для порівняння і вираження цін усіх товарів та послуг. Грошова одиниця, як правило, поділяється на дрібніші кратні частини. У більшості країн діє десятична система поділу (1 долар США дорівнює 100 центам, 1 англійський фунт стерлінгів - 100 пенсам, 1 російський рубль - 100 копійкам тощо).
Цей елемент грошової системи, як правило, виникає історично. Молоді держави назви для своїх грошових одиниць шукають у своїй історії. Так учинила й Україна. Рішенням Верховної Ради України нову національну валюту названо гривня. Таку назву мала грошова одиниця Київської Русі, яка існувала на території сучасної України в Х-ХІ ст.
Масштаб цін - величина грошової одиниці країни. Коли в грошовому обігу використовувалось золото і срібло, вартість грошової одиниці визначалася як фіксований державою ваговий зміст грошового металу в грошовій одиниці. Наприклад, один російський рубль до 1913 р. у дорівнював 0,7742 г золота, долар США в 1900 р. - 1,50463 г чистого золота, у 1934 р. - 0,887 г, у 1973 р. - 0,737 г.
Після офіційного скасування золотого вмісту грошової одиниці фіксація державою металевого вмісту грошової одиниці скасована в усіх країнах. Масштаб цін втратив форму вагового вмісту металу в грошовій одиниці. У сучасних умовах масштаб цін складається стихійно в процесі ринкового обміну. Масштаб цін в умовах обігу кредитних грошей формується як певна кількість товарів, що приймаються за одиницю. Тому виникають істотні відмінності в рівнях цін на одні й ті самі товари, виражені в грошових одиницях різних країн. Бо ціни визначені в різних масштабах, тобто в грошових одиницях різної величини.
Види та купюрність державних грошових знаків
Види та купюрність державних грошових знаків, що мають законну платіжну силу, визначає вищий законодавчий орган країни. Він надає грошовим знакам статус законного платіжного засобу і покладає на державу відповідальність за їх забезпечення. У межах країни забороняється використовувати іноземні грошові знаки як платіжні засоби, оскільки це ускладнює забезпечення національних грошей.
У грошовому обороті України перебувають банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 гривень та монети - 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок. Право емісії банкнот та відповідальність за їх забезпечення закон покладає на НБУ.
Емісія банківських білетів центральним банком використовується для кредитування комерційних банків та урядових структур. Кредитування комерційних банків означає спрямування емітованих банкнот у реальний економічний оборот. Це створює передумови для їх повернення до емітента після погашення позик, що запобігає нагромадженню банкнот в обігу. Використання емітованих банкнот для покриття бюджетних витрат означає, що урядові структури повинні так вести своє фінансове господарство, щоб повернути одержані кредити і не допустити осідання зайвої маси грошових знаків в обороті та їх знецінення.
У деяких країнах у виняткових випадках емісія грошових знаків доручається скарбниці Міністерства фінансів. Грошові знаки, що мають законну платіжну силу, в такому разі називаються казначейськими білетами. У грошовий обіг вони потрапляють внаслідок бюджетної емісії з примусовим курсом. Емісія казначейських білетів має місце в умовах глибокої кризи державних фінансів і використовується для покриття бюджетних витрат, для покриття поточних витрат держави. Казначейська емісія не пов'язана з виробництвом товарів і не має механізмів вилучення з обігу випущених грошових знаків, оскільки бюджетні витрати здійснюються безповоротно і безеквівалентно. Нетоварна емісія казначейських білетів здатна призводити до інфляційного зростання цін, наростання диспропорцій в економіці.
Порядок забезпечення грошових знаків
Порядок забезпечення грошових знаків установлюється державним законодавством. Забезпечуватися грошові знаки можуть товарно-матеріальними цінностями, золотом і дорогоцінними металами, вільно конвертованою валютою, цінними паперами, страховими полісами, гарантіями уряду, банків та інших установ тощо.
Емісійна система
Вона представляє порядок
грошової емісії і вилучення,
тобто порядок друкування
Випуск безготівкових грошей здійснюється комерційними банками в процесі виконання ними кредитних операцій. При погашенні позик відбувається вилучення грошей з обігу.
Випуск готівкових грошей в обіг здійснюється через розрахунково-касові центри НБУ. Вилучення грошей відбувається під час надходження грошової готівки від комерційних банків у розрахунково-касові центри НБУ.
НБУ узгоджує з державними органами величину грошової маси. Емісія банкнот НБУ здійснюється трьома способами:
- надання кредитів кредитним установам у формі переобліку комерційних векселів;- кредитування державної скарбниці під забезпечення державних цінних паперів;
- емісією банкнот шляхом їх обміну на іноземну валюту.
Установлення курсу національної валюти і порядок її обміну на іноземну
Потреба встановлення валютного курсу зумовлюється особливостями виконання грішми функції світових грошей. Українська гривня є законним купівельним і платіжним засобом тільки на території України. За межами України вона має бути обмінена на ту валюту, що є законною для іншої країни.
Установлення валютного курсу, чи котирування валют, означає вираження валюти даної країни у валютах інших країн, тобто проявляється під час їхнього обміну. По суті валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.
Раніше використовувався порядок установлення валютного курсу, виходячи із золотого вмісту різних валют. У наш час, оскільки в жодній країні не фіксується золотий вміст грошової одиниці, використовується спосіб котирування, в основі якого лежить врахування коливань купівельної спроможності національних валют, співвідношення попиту і пропозиції тієї чи іншої валюти на валютних ринках та інші чинники.
Наявність державних інститутів, які здійснюють регулювання грошового обігу в країні
Нормальне функціонування
національної грошової системи
неможливе без державного
Основу діяльності НБУ становить контроль грошового обігу; забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні; регламентація емісії готівки, стимулювання розвитку і зміцнення банківської системи України, вдосконалення правил здійснення безготівкових платежів тощо. НБУ розробляє грошово-кредитну політику в Україні та здійснює повсякденний контроль за її реалізацією.
Інші органи державного управління економікою - Кабінет Міністрів, Міністерство економіки, Міністерство фінансів - теж впливають на грошовий обіг, реалізуючи свої заходи економічної та фінансової політики. Проте регулятивні дії цих органів державного управління економікою в монетарній сфері вони мають координувати з НБУ.
2. Системи металевого обігу
2.1 Біметалізм і його характеристика
Біметалізм - це грошова система, при якій роль загального еквівалента законодавчо була закріплена за двома металами – золотом і сріблом.Розрізняють три різновиди біметалізму:
• систему паралельної валюти, в рамках якої співвідношення між золотом і сріблом встановлювалося стихійно відповідно до ринкової ціною цих металів;
• систему подвійної валюти - співвідношення між металами встановлювалося державою і відповідно до цього здійснювалася карбування монет із золота і срібла;
• систему "кульгавої" валюти - систему, при якій і золоті, і срібні монети служили законним платіжним засобом, однак не на рівних умовах, оскільки монети зі срібла карбувалися в закритому порядку, а із золота - вільно, і срібні монети були знаком золота.
Біметалізм був широко поширений в Європі в XVI - XVIII ст. Однак функціонування двох металів як загального еквівалента суперечило самій природі грошей. Законодавчо закріплені співвідношення між двома валютами зазвичай не відповідали їх ринкової вартості, а подвійна система цін призводила до порушення сформованих цінових пропорцій, що негативно позначалося на господарському житті.
Франція і ряд інших країн в 1866 р., щоб зберегти біметалізм, підписали угоду про підтримку твердого співвідношення між срібними та золотими монетами (15,5: 1). Однак система подвійної валюти не відповідала ринковій вартості золота і срібла. Крім того, в кінці XIX ст. відбулося знецінення срібла внаслідок здешевлення його виробництва: і ринкове співвідношення срібла та золота становило 20: 1 або 22: 1. У результаті недооцінені золоті монети (за законом) стали йти з обігу в скарб. Це ще раз підкреслило нестійкість і протиріччя біметалізму.
У 1878 р. країни - члени Латинського монетного союзу припинили вільний карбування срібних монет, і в підсумку біметалізм поступово поступився місцем монометалізму.
2.2 Монометаллізм і його характеристика
Необхідність стабілізації грошового обігу в умовах зростаючих масштабів товарного виробництва та обсягів торгівлі зумовила перехід промислово розвинених країн у другій половині 70-х рр.. XIX ст. до золотого монометалізму.
Информация о работе Основні принципи організації та моделі побудови грошових систем