Переваги і недоліки системи золотого монетаризму

ПЛАН

1. Основи сучасного монетаризму.

2.Система золотого монетаризму.

3.Переваги і недоліки системи золотого монетаризму. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП:

Світова грошова система на даному етапі я дуже розвинута але її розвиток не зупиняється. Невід’ємною частиною грошової системи є монетаризм і система золотого монетаризму. Метою моєї роботи є показати і висвітити монетаризм  у всіх  його аспектах а також систему золотого монетаризму його переваги і недоліки.  

У 30—60 роки ХХ століття економічна політика урядів розвинутих країн формувалася, головним чином, під впливом кейнсіанської теорії, що передбачає активне державне регулювання економіки. Тобто основним фундаментом монетаризму є кейнціанство. Проте з самого початку свого існування вона була піддана гострій критиці з боку противників втручання держави в економіку, які вказували на існуючи, на їх думку, недоліки теоретичних побудов Кейнса: допущення рівноваги при неповній зайнятості та передбачення інформаційної недосконалості ринку.

Вони звинуватили  кейнціанство у створенні умов для економічної кризи середини 70-х років (яка ставилася внаслідок екзогенного шоку — збільшення цін на нафту). Під впливом перегляду кейнсіанської теорії в    50—70 роки виникла сучасна версія неокласичної теорії товарно-грошових відносин, яка називається монетарною. Її назва пояснюється головним постулатом монетаризму — визнанням того принципу, що державну економічну політику необхідно здійснювати тільки за допомогою кредитно-грошового, монетарного регулювання.

Давня полеміка між монетаристами і кейнсіанцями зводиться до відносно тонких незгод, що мають важливе значення. По-перше, яблуком незгоди є швидкість, з якою товарні ранки і ринки  праці очищаються, ступінь негнучкості  номінальної заробітної плати, та цін в економіці.

Сьогодні монетарна  теорія широко застосовується більшістю  розвинутих країн. Не без впливу світових фінансових інститутів (Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції  та розвитку) вона впроваджується і  в Україні.

Разом з тим  ефективність застосування монетаризму  в різних державах викликає певні  сумніви, що багатьма фахівцями пов’язується як з неадекватним використанням  монетаристських рекомендацій, так  і з недоліками власне монетарної теорії. Останнє зумовлює актуальність більш ретельного дослідження не тільки засад і принципів монетаризму, але й покладеного в його основу методологічного апарату.

Проблема монетаристської  політики привертає до себе увагу  як економістів з вченим ступенем, так і пересічного громадянина. Грошовій обіг є одним з найдосконалішим елементів сучасної економічної системи. Гроші є найуніверсальнішим показником стану економіки, в якому, як у краплі води, відбиваються всі зміни економічного та соціального життя. Тому є таким небезпечним уявлення, що монетарну політику можна розглядати безвідносно до інших економічних механізмів.

В даної  роботі ставиться завдання розглянути деякі теоретичні положення та практичні результати сучасного монетаризму, умови ефективного використання положень монетаристської теорії в економіці, переваги і недоліки системи золотого монетаризму.

1.Основи сучасного монетаризму :

Монетаризм, як і кейнціанство, являє собою не тільки економічну теорію, але й механізм відповідної поведінки держави в економічних відносинах. Монетарна теорія не має на меті стрімке економічне зростання й досягнення повної зайнятості. Вона лише надає рецепти фінансового оздоровлення економіки, яке, в свою чергу, забезпечує економічну свободу та сприятливу атмосферу для підприємницької діяльності. Це — ідеологія економічної стабільності, що забезпечується підтримкою вільного підприємництва, конкуренції та економічного ризику. Втім перелічені постулати

 

Монетаризм як економічне вчення склалося у своєму сучасному вигляді

порівняно недавно, в 50-70-x рр.. Воно має, однак, давні історичні

коріння, які  йдуть в XVIII століття, до часів класиків - А. Сміта, Д.

Рікардо, Ж. Б. Сей, Д. Юма - і представляє собою доктрину

"Неокласичного  відродження".

Монетаризм виглядає як наука про гроші. Отже золотий  монетаризм це  наука про золото місткі гроші.  Дійсно, монетаристи вбачають у налагодженому грошово-кредитному механізмі ключ до економічної стабільності. Але монетаризм – це і цілісна концепція, особливий підхід до проблем відтворення,зайнятості, міжнародної економічної взаємозалежності.

Сучасні монетаристи, продовжувачі традицій класичного вчення,

добре засвоїли і уроки своїх безпосередніх  батьків-засновників,

економістів Кембриджської  школи, І. Фішера і Г. Касселя, проаналізували

промахи кейнсіанства. Але чи доцільно чекати похвали тим, хто

пропагує стриманість, дисципліну, затягування. Віриться в  це важко.

Головне, що вдалося  монетаризму, полягає в тому, що науковий світ знову

повернувся обличчям до ринкової економіки, повірив у  запас її міцності. Адже

система здатна до "самолікування", тільки цього процесу не треба заважати. А економічну політику слід обмежити заходами непрямого, індикативного

впливу, розчищенням  русла річки з тим, щоб зробити  потік більш

повноводним.

Кожне вчення має  свого Керівника . У сучасному монетаризмі є Мілтон Фрідман. Завдяки цьому науковому генію монетаризм завоював міцні позиції в економічній науки, в університетах США, Західної Європи. Але одночасно це вчення стало яскравішим і неоднорідним.

Монетаризм вважається притулком консерваторів, перш за все тому,

що виглядає ідеологією підприємництва. Між тим, з загальнотеоретичної

точки зору, мова йде лише про прихильність до традиційних  постулатів

ринкової економіки. Критики лівого спрямування звинувачують М. Фрідмана в від стороненості від соціальних проблем - безробіття та банкрутств.

Справедливості  заради слід зауважити, що монетаристи - адепти

індивідуалізму - застерігають від захоплення соціальними  компромісами,

колективним плануванням  та іншими формами "сповзання до соціалізму".

Монетаристи - противники замкнутості, зорієнтовані на думку більшості.

Здавалося, що класична теорія належить минулому, а її залишки знаходяться в інтелектуальній ізоляції .Насправді, як можна за допомогою владних коштів (бюджетних витрат, податків тощо), тобто. перерозподілу, поліпшити якість життя, благополуччя сімей, чи можуть ці державні акції бути самодостатніми для подолання кризи.

Згущується кількість  економічних негараздів і явна безпорадність урядів підготували грунт для сприйняття ідей монетаризму.

Справжню популярність економічна теорія набуває тоді, коли її одкровення знаходять застосування в економічній політиці.

Ідеї монетаризму стали сприйматися Центральними банками, причому, спочатку  західноєвропейськими , міністерствами, урядами. Зрозуміло, практичне втілення доктрини було національно або регіонально специфічним, пофарбованим у національні кольори.

Монетаризм виявився успішним, його прихильники розробляли і тиражували проекти виведення країн з драматичних станів. У скарбничці монетаризму знаходиться досвід подолання криз у низці латиноамериканських країн; господарське оздоровлення Ізраїлю, що дозволило позбавити шекель - національну валюту - від ролі як би розмінної монети при доларі; модернізація економік ряду азіатських держав. Більш-менш

послідовне використання рецептів монетаризму дозволило  Угорщини та Польщі створити стартові умови для ринкового змагання.

 Концепції монетаризму були прийняті на озброєння міжнародними економічними

організаціями - Організацією Економічного Співробітництва  та Розвитку

(ОЕСР) та Міжнародним  Валютним Фондом (МВФ). Останній перейшов  у розрахунках

та економічних  зіставленнях країн і регіонів з  використання офіційних

валютних курсів на запропонований М. Фрідманом "природний" обмінний курс. 
 
 
 
 

Але століття загального тріумфування з приводу знайденої панацеї виявився

недовгим, на Заході воно тривало приблизно до середини 80-х рр.Однак, що і тоді, коли дим від феєрверків розсіявся, монетаризм зберіг стійкі позиції і не тільки на теоретичному Олімпі, але і в практиці. 

2.Система  золотого монетаризму: 

Перша світова валютна система сформувалась певною мірою стихійно у 20 ст. після  промислової революції на базі золотого монетаризму в сфері золотомонетного стандарту. Історично золотомонетний стандарт виник і розвивався на базі біметалевого стандарту.

Біметалевий стандарт — це така інвалютна система, коли вартість національної грошової одиниці виражається в певній кількості як золота, так і срібла. За біметалевої системи встановлюється фіксована пропозиція між грошовими вартостями золота та срібла. Наприклад, у США у 1872 році вартість долара була еквівалентна вартості 371,25 гранів (1 гран – 0,0648 г) чистого срібла чи 24,75 гранів чистого золота; монетний паритет дорівнював 15:1.

      Система золотого стандарту монетаризму юридично була оформлена міждержавною угодою на конференції в Парижі у 1867 році. Згідно з цією угодою золото визначалося єдиною формою світових грошей.

 Система золотого стандарту монетаризму базується на таких принципах:

1. Основою системи виступав золотомонетний стандарт.

2. Кожна валюта мала свій золотий вміст. Різні країни у різні роки запровадили у себе золотомонетний стандарт. Зокрема Великобританія — з 1816 р., США — з 1837 р., Німеччина — з 1875 р., Росія — з 1895-1897 рр. Відповідно до золотого вмісту валют установлювались і їх золоті паритети;

3. Валюти вільно конвертувались у золото. Конвертованість кожної валюти у золото забезпечувалась як всередині, так і за межами країни. Тобто підтримувалось жорстке співвідношення між своїми запасами золота і внутрішньою пропозицією грошей;

4. Не чинилось перешкод експорту та імпорту золота.

      Найбільшого розквіту золотий стандарт досягнув у період з 1880 по 1914 р. Золотий стандарт ніколи більше не відродився в своєму минулому статусі після першої світової війни. Його останні сліди зникли в 1971 році, коли державне казначейство США відмінило практику купівлі-продажу золота за фіксованою ціною.

      Перша світова війна призвела до кризи  та занепаду цієї валютної системи і  занепаду золотого монетаризму. У період війни існування системи золотого стандарту запобігало використання широко розповсюдженого методу фінансування військових затрат, що включало випуск паперових грошей та рівнозначну практику монетаризації державного боргу шляхом  продаж нових випусків цінних паперів центральним емісійним банком країни. Будь-яка держава, яка фінансувала військові витрати шляхом емісії грошей, підтримуючи при цьому їх конвертованість у золото, ставала свідком того, що її золотий запас рухався за кордон.

     Після закінчення першої світової війни замість системи золотомонетного стандарту почала формуватися урізана форма золотовалютної системи — золото зливковий або золото девізний стандарт (девізи — це платіжні засоби в іноземній валюті, які призначалися для міжнародних розрахунків), що ґрунтувався на золоті та провідних валютах, які конвертувались у золото.

• Друга світова валютна система була юридично оформлена міждержавною угодою, досягнутою на Генуезькій міжнародній конференції у 1922 році.

      Генуезька валютна система функціонувала на таких основних принципах:

основою системи  виступали як золото, так і девізи — іноземні валюти. У цей період і грошові системи  ЗО країн  базувалися на золото девізному стандарті. Національні кредитні гроші стали використовуватись як міжнародні платіжно-резервні засоби. Але в міжвоєнний період статус резервної валюти не був офіційно закріплені.Були збережені золоті паритети. Але конверсія валют у золото стала здійснюватись не лише безпосередньо (США, Франція, Великобританія), а й опосередковано, через іноземні валюти;