Функції держави в ринковій економіці

Якщо оцінювати економічні цілі сучасної системи господарювання в масштабі всього суспільства, то їх можна звести до таких основних положень:

1. Забезпечення економічного росту  і більш високого рівня і  якості життя населення.  
2. Підвищення ефективності використання обмежених виробничих ресурсів у масштабі всього суспільства, тобто досягнення найкращих результатів при мінімальних витратах.  
3. Досягнення повної зайнятості працездатного населення. Усі хто може і бажає працювати повинні бути забезпечені робочими місцями.  
4. Стабільний рівень цін. Постійні зміни цін ведуть до зміни поведінки людей і підприємств, створюють напруженість і непевність в економічній діяльності.  
5. Економічна свобода. Усі суб'єкти, що господарюють, повинні володіти у своїй економічній діяльності високим ступенем свободи.  
6. Справедливий розподіл доходів. Ми вже говорили, що справедливість у розподільних відносинах не означає зрівнялівки. Вона полягає у тому, щоб на рівний капітал і рівну працю забезпечувався рівний доход і щоб жодна група населення не перебувала в убогості при надмірній розкоші інших.  
7. Підтримка розумного співвідношення експорту й імпорту, тобто по можливості активного торгового балансу в міжнародних економічних і фінансових відносинах.

Такі загалом основи і характерні ознаки ринкової економіки. 

Ринкова економічна система (як і всяка інша система) має властивість внутрішньої цілості, що дозволяє їй зберігати себе у взаємодії з зовнішнім середовищем і саморозвиватися. Система - це об'єктивна єдність закономірна зв'язаних один з одним предметів і явищ. Саморозвиток системи і взаємодія її елементів відбувається по визначених законах.

Закон вартості - це об'єктивний закон, що регулює зв'язки між товаровиробниками, розподіл і стимулювання суспільної праці в умовах товарного виробництва.

Економічні закони - це закони суспільних дій людей. Вони виражають сутність виробничих відносин, стійкі, постійно повторювані зв'язки в розвитку економічних процесів і виявляються через повсякденну діяльність людей у сфері господарювання як такого, але й у правовій, ідеологічній і політичній сферах. Ніякими нормативними актами й ідеологічними установками не можна змусити приватного товаровиробника працювати собі в збиток. У взаємодіях з іншими товаровиробниками він просто зобов'язаний домагатися повернення своїх витрат на створення чи просування економічного блага з прибутком. При тому не меншим у порівнянні з іншими. У іншому випадку він виявиться неконкурентоспроможним і збанкрутує. Сутність закону вартості зводиться до визначення вартості товарів суспільно-необхідною працею. Він проявляється як закон цін і його дія нагадує рух маятника: з підвищенням ціни діяльність підприємця стає більш активною, знижується ціна - товаровиробник виявляється змушеним згортати виробництво і вживати заходів до скорочення своїх витрат, до здешевлення виробництва. Як крайність - він буває змушеним позбавити дану сферу додаткового капіталу і своїх зусиль. Тоді приплив даного блага на ринок зменшується і при колишньому обсязі попиту ціна знову піде у верх. Отже закон вартості, діючи в загальній системі економічних законів через поведінку людей, забезпечує рівновагу в господарській діяльності.

Абсолютної рівноваги і пропорційності не буває, але і тривалі порушення, і диспропорційності неможливі. У цьому плані ми можемо говорити про те, що закон вартості є регулятором розподілу ресурсів між різними сферами виробництва. У подальшому ми повернемося до розгляду процесу конкурентного ціноутворення і побачимо, що на злети і падіння цін впливають багато факторів, і, насамперед, співвідношення попиту та пропозиції на товари.

З проявом чинності закону вартості в сучасному економічному житті зустрічається кожен підприємець: хтось збагачується, інші терплять крах. Закон вартості обумовлює диференціацію товаровиробників. 

1.2 Функції держави  в сучасній ринковій економіці

Державне регулювання ринкової економіки - це вплив держави на відтворювальні процеси в економіці за допомогою прямого інвестування, правових та економічних важелів з метою орієнтації господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики. Держава може виконувати свої функції впливу на економіку прямо (через фінансування розвитку державного сектора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення), або непрямо (через систему правових та економічних регуляторів), надаючи їм можливість орієнтувати діяльність господарських суб'єктів в потрібному напрямку. За допомогою правових регуляторів держава встановлює "правила гри" на ринку, а через систему економічних регуляторів - цілеспрямовано "налагоджує" ринковий механізм, щоб на його основі стимулювати або стримувати ділову активність у раціональних рамках.

Роль і сутність характеристики системи координування економіки визначають функції держави. Умовно всю багатогранну й різноспрямовану сукупність функцій державних органів можна умовно подати двома групами.

      Перша група охоплює  функції, що забезпечують функціонування  ринкової системи в державі. Сюди  варто віднести створені й  підтримані правовою базою функції (захист прав і власності, законодавче  регулювання взаємовідносин між  споживачами, виробниками, найманими  працівниками, підтримка громадського порядку, захист конкуренції тощо). Тут держава визначає певні правила "ринкової міри" і забезпечує їх дотримання.

Друга група функцій державних органів пов'язана з розвитком і перспективним станом економічної системи. Вона охоплює заходи, спрямовані на стабілізацію економічних процесів і забезпечення економічного зростання, соціальної справедливості.

інфляційних процесів, інфраструктури тощо. З усієї сукупності функцій держави виділимо найважливіші.

Найважливішою функцією державних органів є цільова функція, що передбачає постановку конкретних цілей у галузі економічного й соціального розвитку держави й визначення терміну їх реалізації. Цільова функція містить у собі низку цілей, поєднаних у єдину систему, що має певну ієрархічну структуру. Формування цільової функції є вельми складним процесом, що пов'язаний із виробленням стратегічних напрямків соціально-економічного розвитку, прийняттям відповідних рішень і виробленням механізму їх реалізації. Накреслюючи цільові функції, держава бере на себе не тільки те, що непідвладне ринковій системі. Найважливішим напрямом реалізації цільової функції є визначення пріоритетів економічного розвитку, підтримка конкурентного середовища тощо.

Стратегічною довготерміновою метою державного управління економікою перехідного періоду є підвищення добробуту її населення на основі створення й розвитку в межах унітарної держави соціально орієнтованої моделі економіки ринкового типу.

Спрямівну і координаційну функції забезпечують вибір шляхів досягнення поставлених цілей, збалансованість найважливіших економічних пропорцій та узгодження суперечливих взаємозв'язків суспільного поділу праці.

Стимуляційна функція пов'язана з активізацією рушійних сил розвитку суспільства. Вона реалізовується через систему різноманітних пільг (субсидій, дотацій, податків тощо), за допомогою яких державні органи забезпечують просування економіки в заданому напрямі.

Контрольна функція припускає контроль з боку державних органів за дотриманням господарськими суб'єктами економічних і правових норм у процесі їхньої господарської діяльності. Найголовнішою складовою частиною контрольної функції є контроль за дотриманням найважливіших параметрів соціально-економічного розвитку держави. Державний контроль здійснюють через відповідні контрольні органи, а також через органи управління різного рівня.

В умовах реформування економіки особливе місце варто відвести такій функції держави як захист економічного порядку. Вона є опорною будь-якої господарської системи, але особливе значення має для ринкової економіки, що за своєю суттю базується на взаємовигідних угодах рівноправних партнерів, які мають свободу вибору.

Розглядаючи функції держави в регулюванні економіки, варто виокремити важливий аспект його діяльності - функціонування державної власності, тобто державний сектор економіки, що є основою реалізації функції держави.

Існування державного сектора в економіці зумовлене існуванням комерційного (приватного сектора). Він (держсектор) начебто займає економічний простір, що залишився від комерційного сектора, з одного боку, і регулює економічну діяльність останнього - з іншого. Державний сектор охоплює галузі, які йому залишає приватний капітал, тобто ті, де неможливо отримати навіть середньої норми прибутків, але вони необхідні для функціонування єдиного народногосподарського комплексу. Насамперед, це капіталомісткі й малоприбуткові галузі виробничої і соціальної інфраструктури: енергетика, транспорт, сфери освіти й охорони здоров'я, у яких віддача або невелика, або настає через тривалий час. Крім того, через державний сектор здійснюється діяльність держави щодо "оздоровлення" секторів економіки загалом (націоналізація збиткових підприємств або тих підприємств, прискорений розвиток яких є необхідною умовою для підвищення конкурентноздатності недержавного сектора).

Отже, сутність держави розкривається і реалізується в її взаємодії із суспільством. Що і як держава робить для впорядкування та вдосконалення суспільної, колективної та приватної життєдіяльності людей характеризується поняттям "функції держави".

Слово "функція" походить від лат. "fundiу" й означає: виконання, обов'язок, коло діяльності.

Основні функції держави. Сучасні держави світу виконують політичну, соціальну, міжнародну та економічну функції.

Необхідність політичної функції держави випливає із самої сутності держави як політичної форми організації суспільства. Політична функція держави полягає в забезпеченні цілісності й збереженні суспільства, у створенні умов для спокійного та гармонійного його розвитку. Якщо держава не підтримує такого стану, ігнорує суспільні потреби, діє не на користь національним інтересам, то вона не виправдовує свого існування. Ігнорування політичної функції здатне породжувати політичну нестабільність, соціальні конфлікти та хаос в економічній сфері. За таких умов про будь-яке державне управління та державне регулювання економіки не може бути й мови.

Соціальна функція держави полягає в забезпеченні на всій території країни прав і свобод кожної людини і громадянина. Свобода людини реалізується в суспільстві, у спілкуванні та співпраці людей. Окремі особи використовують те саме середовище для досягнення різних цілей, у тому числі й злочинних. За таких обставин тільки державна влада здатна бути гарантом захисту прав і свобод. Виконання соціальної функції передбачає: створення державою умов для відтворення й розвитку людини (демографічна політика, освіта, виховання тощо); формування соціокультурного простору, сприятливого для самореалізації кожної людини; стимулювання творчого зростання людини; втілення в жити принципів соціальної справедливості тощо.

Міжнародна (зовнішня) функція держави полягає у підтримуванні свободи, суверенітету та історичного існування народів конкретної країни в рамках світового співтовариства. Якщо людина реалізується у своєму народові (нації), то народ у цілому - у взаємодії з іншими народами. Зовнішня політика має враховувати геополітичні обставини, які визначають долю народів, а також одвічні національні інтереси. Держава повинна здійснювати міжнародну функцію в стратегічних параметрах, налагоджувати нормальні відносини з іншими країнами вздовж своїх кордонів, зберігати й зміцнювати співробітництво з якомога більшою кількістю держав, сприяти розвитку міжнародних організацій. Сприятливе міжнародне становище створює умови для конструктивного розвитку будь-якої країни.

Економічна функція держави полягає у створенні передумов, необхідних для ефективної економічної діяльності суспільства. Усі функції держави тісно взаємопов'язані. Але, на думку економістів, економічна функція є найважливішою, оскільки брак належного економічного потенціалу або низька ефективність його використання перешкоджають реалізації інших суспільних функцій.

Економічні функції держави

Держава як суб'єкт макроекономічного регулювання виконує багато функцій. їх можна згрупувати за такими п'ятьма напрямами.

1. Емісійна функція.

2. Формування правових засад функціонування економіки.

3. Усунення вад ринкового саморегулювання.

4. Перерозподіл доходів.,

5. Забезпечення людей обов 'язковими товарами.

Реалізація економічних функцій держави здійснюється через механізм бюджетної, фіскальної, грошово-кредитної, структурної, інвестиційної, цінової, соціальної, зовнішньоекономічної та інших напрямів соціально-економічної політики.

Ринкова економіка володіє рядом достїнств і переваг у порівнянні з іншими економічними системами, що дає можливість вважати її найефективнішою формою координації господарської діяльності людей. Синонім ринку - конкуренція. Саме конкуренція виражає найглибшу суть ринкового господарства, виступає головним регулюючим механізмом стохостичної системи, що зазнає постійне відхилення і коливання. Конкуренція з впровадженими в неї блоками -попит, пропозиція, ціна і та сила, що приводить в рух маховик ринкової економіки, забезпечує ефективний розподіл обмежених ресурсів, їх використання з максимальним результатом. Ринок -відкрита система, де багато мільйонів суб'єктів здійснюють суверенне право вибору економічних рішень.

Що ж дає можливість угадати результат і прийняти правильне рішення? Угадати результат і прийняти правильне рішення може ринкова інформація, і тільки. Закодована в цінах, поширюючись подібно радіохвилям від споживача - покупця до виробника -продавця і навпаки, ринкова інформація створює круговий причинний зв'язок, що не має ні початку, ні кінця. Якщо інформація спотворюється (припустимо, під впливом неринкових сил чи держави - монополії змінюється рівень цін ), то ринкові суб'єкти не можуть застосовувати оптимальних рішень, що веде до помилок у виборі способів оптимального використання обмежених ресурсів. А це неминуче приведе до розбалансованості ринку. Ще одне достоїнство ринкової системи - спрямованість на задоволення потреб населення. Ринок і дефіцит - поняття взаємовиняткові. Виробники гнучко реагують на знову і знову виникаючі потреби, оперативно змінюють структуру пропозиції товарів і послуг, прагнучи найповніше задовольнити платоспроможний попит населення. Ринок - стимулююча система. Економічна нагорода у вигляді прибутку чекає тих товаровиробників, які роблять товари високої якості і з найменшими витратами. А це можливо тільки при використанні новітніх досягнень науки, техніки, технології.

Зрозуміло, достоїнство ринкової системи - гнучкість і адапти-вність до умов, що змінюються. Але гнучкість і адаптивність не безмежні і періодично дають збій. Виступаючи достоїнством, на визначеному етапі розвитку системи такі якості переростають у її недоліки. І тут виявляється неспроможність ринку. Недоліки ринку зводяться до того, що, по-перше, ринкова конкуренція породжує свою протилежність - монополію, а з нею і можливість нав'язувати свою волю споживачу; по-друге, нездатність ринку підтримувати постійну економічну рівновагу, забезпечувати зростання виробництва. Ринок байдужний до виробництва суспільних благ. Ринок неспроможний до регулювання зовнішніх ефектів (екологічні проблеми); по-третє, ринок сприяє різкій диференціації доходів і глибокому соціальному розшаруванню населення.