При укріпленні позицій національної валюти, навпаки, переважає їх прагнення  затримати платежі у іноземній  валюті. Така тактика в світовій практиці отримала назву „лідз енд  легз” та суттєво впливає на стан платіжного балансу та валютний курс.

     7. Ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках. Вона визначається станом економіки та політичною обстановкою у країні, а також факторами, що розглянуті вище. При цьому дилери враховують не лише данні темпи економічного зростання, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, співвідношення попиту та пропозиції валюти, але й перспективи їх динаміки. Іноді навіть очікування публікації офіційних даних про торгівельний та платіжний баланси або результати виборів позначаються на співвідношенні попиту та пропозиції та курсі валюти.[9]

     Часом на валютному ринку відбувається зміна пріоритетів на користь  політичних новин, чуток про відставку  міністрів тощо.

     8. Валютна політика. Співвідношення ринкового та державного регулювання валютного курсу впливає на його динаміку. Формування валютного курсу на валютних ринках через механізм попиту та пропозиції валюти зазвичай супроводжується різкими коливаннями курсових співвідношень. На ринку складається реальний валютний курс – показник стану економіки, грошового обігу, фінансів, кредиту та ступеню довіри до певної валюти.

     Державне  регулювання валютного курсу  спрямоване на його підвищення або  є зниження виходячи із завдань валютно-економічної  політики. З цією метою проводиться  певна валютна політика.

     Таким чином, формування валютного курсу  – складний багатофакторний процес, обумовлений взаємозв'язком національної та світової економіки та політики.

     9. Національний дохід  та валютний курс. Національний дохід не є незалежною складовою, котра може змінюватись сама по собі. Однак в цілому ті фактори, котрі примушують змінюватись національний дохід, мають великий вплив на валютний курс. Так, збільшення пропозиції продуктів підвищує курс валюти, а збільшення внутрішнього попиту понижує її курс. В довгостроковому періоді більш високий національний дохід означає і вищу вартість валюти країни. Тенденція є зворотною при розгляді короткострокового інтервалу часу впливу доходу населення, що збільшується на величину валютного курсу.

     ВИСНОВКИ

     Валютний ринок належить до однієї з найважливіших складових грошового ринку держави і тому потребує проведення державного регулювання. Валютний курс є своєрідною формою ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти, і визначається співвідношенням між національною грошовою одиницею та відповідно іноземною валютою виходячи насамперед з їх купівельної спроможності. Валютний курс – об'єктивний економічний показник, який відображає тенденції внутрішнього економічного розвитку певної країни, а також стан і перспективи зовнішньоекономічних відносин.

     Економічні  зв'язки країн зумовлюють необхідність обміну грошової одиниці однієї країни на грошову одиницю іншої. Саме пропорцію обміну валют називають валютним, або обмінним, курсом. На валютному ринку пропозиція і попит на валюту взаємодіють. У точці перетину кривої попиту на валюту та кривої її пропозиції встановлюється рівноважний валютний курс. За рівноважного курсу кількість валюти, яку бажають купити іноземці, дорівнює саме тій кількості, що її хочуть продати резиденти.

     Серед основних чинників, що впливають на формування валютного курсу можна  назвати наступні: темп інфляції, стан платіжного балансу, різниця процентних ставок у різних країнах, діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції, ступінь використання певної валюти на євроринку та у міжнародних розрахунках, прискорення чи затримка міжнародних платежів, ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках, валютна політика. 
 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Булах А. Вплив  режиму валютного курсу на рівень інфляції // Актуальні проблеми економіки. / А. Булах. - 2007. – №7. – С.20.
2. Валютне регулювання: Навч. посіб. для ВНЗ 3-ге вид. - К.Знання, 2002 - 359 с.
3. Вахненко Т. Оптимізація валютно-курсової політики в Україні // Економіка України. / Т. Вахненко. - 2007. – №1. – С. 28.
4. Закон України. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року // Урядовий кур'єр. – 1993. - №15 (із змінами та доповненнями).
5. Кучерявенко І.А. Макроекономіка: Практикум: Навч. посібник. / І. А. Кучерявенко. - К.: “Вікар”, 2003.- 239 с.
6. Манків Грегори Н. Макроекономіка: Підручник для України : пер. с англ. / Г.Н. Манків ; наук. ред. пер. С. Панчишина. – Київ: Основи, 2000. – 588 с.
7. Чухно А. А. Основи економічної теорії: Підручник / А. А. Чухно, П. С. Єщенко, Г. Н. Климко та ін.; За ред. А. А. Чухна. — К.: Вища шк., 2001. — 606 с.
8. Попов Є.Є. Значення валютно-курсового регулювання в економічному зростанні // Формування ринкових відносин в Україні. / Є. Є. Попов. - 2006. – №2. – С. 20.
9. Попов Є.Є. Нова валютно-курсова політика України: переваги та недоліки // Формування ринкових відносин в Україні. / Є. Є. Попов 2006. – №7-8. – С. 20.
10. Харазішвілі Ю. Кількісний аналіз можливих наслідків зміцнення та знецінення обмінного курсу гривня/долар // Економіка України. / Ю. Харазішвілі. - 2006. – №2. – С. 43.
11. Юрченко І. Детермінанти валютно-курсової політики України // Банківська справа. / І. Юрченко. - 2004. – №4. – С. 72.