Коротка характеристика інформаційних жанрів журналістики

 

 

Державний вищий навчальний заклад

“Запорізький національний технічний університет”

Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

 

                                                                              

                                                                    Факультет гуманітарно-правовий

                                                                            Кафедра журналістики

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни: «Журналістська майстерність»

тема: «Коротка характеристика інформаційних жанрів журналістики»

 

 

 

 

                                                                        Виконала: студентка  групи ГПз - 419

                                                                                  Сєчина Дар`я Іванівна

                                                                                         

                                                      Перевірила: Данілко А. Г.

 

 

 

 

 

Запоріжжя

2011

 

 

                                             ЗМІСТ

 

1. Жанрова характеристика інтерв’ю………………………………....3

2.   Телевізійний репортаж як жанр і метод документування подій суспільного життя………………………………………………………….8

3. Замітка як жанр в журналістиці………………………………...…13 

4. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………..16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Жанрова характеристика інтерв'ю.

 

Інтерв'ю (англійське interview - бесіда) ‒ цілеспрямована, зафіксована бесідf, призначена для розповсюдження у пресі (порадіо, ТВ). Жанр інтерв'ю є одним з найпопулярніших в сучасних засобах масової інформації. І особливо популярний він став у 90-х роках. Це пояснюється багатьма факторами. По-перше, зі зміною політичнихумов і початком демократії, у інтерв'ю, з'явилася можливість висловити в бесіді з журналістом свою точку зору. Адже до цього з 1919 р. існував інститут цензорів, і вони могли наполягти на тому, щоб у будь-якому матеріалі, в тому числі і в інтерв'ю, була зроблена правка ‒ вимазують рядки і навіть абзаци. За радянських часів співрозмовник виступав від імені колективу, розглядався не як окрема особистість, а як складова суспільства. А звідси і причіпки цензорів. З усуненням інституту цензорів, звідновленням певних свобод, журналіст отримав можливість звертатися до інтерв'ю, як до індивідуальності.

Сучасному масовому читачеві, глядачеві, слухачеві переважно необхідні факти, повідомлення про будь-яку подію, мінімум або зовсім відсутність коментарів, глибокого аналізу. Крім того, інтерв'ю ‒ це жанр, що дозволяє отримати неспотворену кореспондентом інформацію, що теж важливо [2, c.120].

Інтерв'ю ‒ особливий мовний жанр. І будується у формі діалогу між журналістом і співрозмовникам, репліки яких, як правило, виділяються в газетному тексті різними шрифтами.

В основі інтерв'ю ‒ «логічна схема описового або подієвого типу». Залежно від первісної комунікативної мети журналіста буде: а) або мотивація суспільної значимості проблеми, або свідоцтво компетентності думки співрозмовникам; б) та чи інша форма представлення героя інтерв'ю. Визначаючи форму «класичного інтерв'ю» як ланцюжок з ланок «Питання-відповідь», М.І. Шостак виділяє такі різновиди (підстава ‒ мета і характер бесіди): інформативні, експертні, проблемні, інтерв'ю ‒ знайомства. На перший план виділяється один із смислових центрів:

- або це соціально-психологічний  портрет особистості (людина і  час),

- або аналіз актуальної події, соціального явища, суспільної проблеми через призму індивідуальної думки авторитетної особи [2, c.45].

Особливість жанру інтерв'ю в тому, що всі форми висловлювань кореспондента спрямовані тільки на отримання інформації. Звернення-питання, звернення-повідомлення, звернення-спонукання до дії, що використовуються в інтерв'ю, допомагають донести до читача додаткову інформацію.

У теорії журналістики обумовлюються «бінарні поняття «інтерв'ю»:універсальний метод отримання інформації та публіцистичний жанр, характеризується діалоговою формою викладу матеріалу. Нерідко, вибудовуючи текст, маючи в своєму розпорядженні питально-відповідну інформацію «по наростаючій», журналіст прагне зафіксувати увагу читача на головному. І на першому плані повинні бути відповіді. Адже саме з відповіддю приходить розуміння. А розуміння і відповідь діалектично злиті і взаімообуславлівають один одного, одне без іншого неможливе» [2, c.90].

Види інтерв'ю, що застосовуються при прийомі на роботу.

Серед різних прийомів, що використовуються HR-менеджерами для оцінки шукача (тестування, анкетування і ін.), інтерв'ю з кандидатом є найбільш важливим, оскільки дозволяє скласти думку про багато яких якостей кандидата. Тому співбесіду нерідко називають оціночним інтерв'ю. У кожній компанії використовуються свої прийоми проведення бесіди, проте багато професіоналів відзначають, що не дотримуються стандартної схеми, – необхідний індивідуальний підхід до кожного претендента. Який тип інтерв'ю буде використаний, іноді вирішується в ході співбесіди, хоча кваліфікований фахівець з менеджменту обов'язково готується до розмови, продумує структуру бесіди виходячи з вимог вакансії [1, c.188].

 

Структуроване інтерв'ю

Для цього типу інтерв'ю HR-менеджер заздалегідь розробляє спеціальні питання, щоб отримати інформацію про компетенцію співробітника, його відповідність вимогам посади з урахуванням специфіки і стратегії підприємства. В ході такого інтерв'ю перевіряється стійкість до стресу претендента, наявність у нього лідерських якостей. Крім того, інтерв'юєр по ходу спілкування робить для себе висновки про особові особливості людини, звертає увагу на його позу, рухи, жестикуляцію, міміку. Важливо все: як кандидат будує свою розповідь, наскільки добре володіє мовою, чи уміє швидко перемикати свою увагу. Інтерв'юєр ставить питання, які допомагають йому визначити інтереси і мотивацію претендента, його потенціал як працівника в конкретних умовах [1, c.200].

Інтерв'ю по компетенціях

Мета такого інтерв'ю – зібрати поведінкову інформацію про претендента в ситуаціях, що мають відношення до майбутньої роботи. Питання будуються таким чином, що припускають розгорнену відповідь. Претендента просять описати одну-дві історії на певну тему з минулого досвіду, які для інтерв'юєра служитимуть інформацією про характеристику конкретної якості людини, наприклад, уміння взяти відповідальність на себе. Пропонуючи розповісти про інші ситуації, скажімо, про поведінку в конфліктній обстановці або роботі в умовах, що вимагають витримки, фахівець з кадрів отримує інформацію, яка дозволяє прогнозувати поведінку кандидата в аналогічних випадках на новому місці.

CASE-інтерв'ю

Цей тип інтерв'ю припускає серію стандартних питань-завдань, на які кожен претендент дає свою відповідь. Фактично – це опис деякої гіпотетичної ситуації з подальшим питанням, адресованим претенденту. Давши відповідь, кандидат може продемонструвати свою професійну придатність, уміння аналізувати, розставляти правильні акценти, взаємодіяти з колегами і підлеглими, знаходити вихід з проблемних ситуацій. Залежно від специфіки відкритої вакансії можуть бути задані «кейси» на наявність креативності, здатності мислити нестандартно.

Стрес-інтерв'ю

На практиці такий тип співбесіди використовується досить рідко, в крайньому випадку, фахівці з кадрів дозволяють собі декілька питань «провокаційного» характеру. Стрес-інтерв'ю практикують в тих випадках, коли робота передбачається нестандартна, пов'язана з підвищеними емоційними, фізичними або інтелектуальними навантаженнями. Фахівці відзначають, що для того, щоб провести стрес-інтерв'ю на високому рівні, необхідна ретельна підготовка; кандидата бажано попередити про те, який тип співбесіди його чекає. На практиці уміння людини «тримати удар» нерідко перевіряється звичайною нетактовністю, що не має нічого загального з професійно продуманим методом виявлення стійкості до стресу. На практиці такий тип співбесіди використовується досить рідко, в крайньому випадку, фахівці з кадрів дозволяють собі декілька питань «провокаційного» характеру. Стрес-інтерв'ю практикують в тих випадках, коли робота передбачається нестандартна, пов'язана з підвищеними емоційними, фізичними або інтелектуальними навантаженнями. Фахівці відзначають, що для того, щоб провести стрес-інтерв'ю на високому рівні, необхідна ретельна підготовка; кандидата бажано попередити про те, який тип співбесіди його чекає. На практиці уміння людини «тримати удар» нерідко перевіряється звичайною нетактовністю, що не має нічого загального з професійно продуманим методом виявлення стійкості до стрессу [1, c. 145].

В цілому, як буде проведено інтерв'ю, залежить від специфіки позиції, вимог компанії і від майстерності інтерв'юєра. Результат співбесіди залежить від рівня відповідності претендента очікуванням роботодавця.

Інформаційне Інтерв'ю

Метою інформаційного інтерв'ю є отримання поточної інформації про професію з перших рук, виконанням дослідження і вивченням чогось нового, а не отримання пропозиції роботи.

Отримання досвіду від таких інтерв'ю має декілька переваг. Врешті-решт:

• ви контролюєте ситуацію

• ви маєте можливість задавати „липкі” питання, які б ніколи не задали на інтерв’ю для роботи

• ви маєте можливість побачити людей в їх фактичному робочому оточенні

• ви маєте можливість почути коментарі і поради

• ви маєте можливість переконатися, чи таке робоче середовище підходить саме вам

• ви маєте можливість подивитись на речі іншими очима

• ви маєте можливість попрактикувати досконалу поведінку коли це потрібно

Для того, щоб інформаційне інтерв'ю вдалось, ви повинні бути добре поінформованими, зосередженими і лаконічними . Безцільно витратити час інших людей - ось краща гарантія, що вони більше ніколи не допоможуть вам знову [3, c.122].

Організація інформаційних інтерв'ю заставить вас трохи „попотіти”. Почніть з пошуку контактної особи. Почніть з вашого кар'єрного центру: з'ясуйте, чи є там люди, які згодились на інтерв'ю (так зазвичай роблять випускники). Як тільки ви дізнаєтесь перше ім’я, ця особа може порадити вам з ким ще варто порозмовляти. Потім зателефонуйте чи напишіть листа цій особі, пояснюючи, що ви хочете дізнатися більше про дану професію і що ви отримали їхнє ім'я від ____. Вони, можливо, відмовляють або порекомендують більш підходящу контактну особу. Якщо так, зв’язуйтесь з новою контактною особою і рухайтесь вперед. Підготуйте деякі питання заздалегідь ‒ не марнуйте час: типове інформаційне інтерв'ю триває лише 20 хвилин. Люди не люблять відповідати на  запитанням, відповіді на які ви могли б дізнатись з інших джерел.

Питання, зазвичай, мають відношення до:

1. Необхідний знання і навички.

2. Специфічна інформація щодо  професії.

3. Особистий досвід.

4. Поради.

5. Майбутні тенденції.

Що варто і неварта робити на Інформаційному Інтерв'ю

1. Розглядайте це як формальне  інтерв'ю для роботи:

добре підготуйтесь добре подумайте що саме ви хочете дізнатись

 підготуйте запитання дійте  професійно

2. Проте, інформаційне інтерв'ю  це НЕ інтерв'ю для роботи, тому  не робіть такого:

 а) не просіть про роботу, навіть непрямо (з’ясуйте це питання з самого початку);

б) не говоріть тільки з одним або двома людьми і не припускайте, що вони представляють всіх;

Ваше завдання: Організуйте інформаційне інтерв'ю з ким-небудь кого ви знаєте (з другом). Таке пробне інтерв’ю допоможе вам позбутися дефектів і дозволить вам почуватися комфортніше на справжній співбесіді [3, c.233].

 

2. Телевізійний репортаж як жанр і метод документування подій суспільного життя.

  

    Репортаж – жанр древній, про що переконливо йдеться в дослідженні відомого швейцарського репортера й публіциста Жана Віллена. Зусиллями, талантом багатьох журналістів репортаж розвинуто до форми класичної. Він багатий не лише традиціями, йому поталанило також із теоретичними працями. Cеред журналістських жанрів репортаж можна вважати одним із найбільш досліджених. В останні роки ці праці стають дедалі глибшими, набувають рис диференційованого підходу до вивчення предмета в різних каналах комунікації: в газеті, на телебаченні, на радіо.

    Історія телерепортажу налічує тільки десятиріччя через об’єктивні причини: телекамеру винайдено в середині нашого століття. Телерепортаж на сьогоднішній стадії розвитку можна також уважати жанром цілком сформованим, викристалізуваним. Що ж до теорії, то тут досліджень не так багато. Водночас не можна вважати, що особливості телерепортажу визначено з належною глибиною й завершеністю. Дальша розробка проблем його специфіки має не лише теоретичне значення. Чітке вивчення телевізійного репортажу, його характерних особливостей дозволить на практиці уникнути змішування жанрів, яке ще й нині можна спостерігати в програмах; допоможе репортерам свідомо користуватися саме цією формою, використовуючи всі її можливості та переваги у відображенні певних проявів суспільного життя [4, c.150].

    Між тим, ще досить часто під рубрикою “телерепортаж” з’являються матеріали, які зі справжнім репортажем мають мало спільного. Таку назву іноді має будь-який сюжет чи відеозарисовка, навіть не завжди пов’язані з подією. В таких випадках виникає природне питання: “Що ж відбулося?”, “Яку подію виділив репортер і поклав у основу матеріалу?”.

    “Розпливчастим” телерепортаж стає тоді, коли об’єктом уваги журналіста стало водночас багато важливих суспільно-політичних мотивів, про які неможливо розповісти в одному матеріалі. При тому, жодний з них не став головним, жодного автор свідомо не виділив. У такому матеріалі відсутня подія, яка б стала відправною точкою, своєрідним інформаційним приводом для розповіді про названі явища. Адже саме подієвість насамперед дає підстави для знімання телерепортажу. Саме вона наповнює відзняте динамікою, дає той внутрішній зміст моменту, який примушує репортера натиснути на кнопку запуску саме в цю, а не в іншу мить [4, c.55].