Перекладацькі трансформації в суспільно – політичному дискурсі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

Горлівський державний  педагогічний інститут іноземних мов

 

 

Перекладацький факультет

 

 

 

Кафедра теорії та практики перекладу

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

Перекладацькі трансформації в суспільно –  політичному дискурсі

 

 

 

 

 

студентки групи 341

Черевко Марини Петрівни

науковий керівник :

Іванова Н.А.

 

 

 

 

Горлівка – 2011

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Науково-технічний прогрес, що охоплює всі нові сфери життя, і пов'язані з ним міжнародне співробітництво в різних областях, очікуваний демографічний вибух і інші найважливіші явища цивілізації призводять до небувалого розвитку всякого роду контактів, як між державами, так і між різномовними суспільствами людей. У цих умовах надзвичайно зростає роль перекладу як засобу, що обслуговує економічні, суспільно-політичні, наукові, культурно-естетичні та інші відносини народів.

    “Різні, часом взаємовиключні, погляди на сутність перекладу і його принципи, переклад простежуються на різних етапах розвитку людської думки”, зазначав Флорин Сидер.Флорин Сидер “ перекладацькі страждання” М., 1983 стор.57

     Відіграючи  важливу роль у житті суспільства, саме політична сфера здавна в тій або іншій мірі залучає до себе увагу представників різних суспільних наук - економічної теорії, права, соціології, психології, а також ця сфера привертає увагу й лінгвістів. Зокрема -  лінгвістів-перекладачів.  “Без економічної сфери життя суспільство вподібнилося б броуновскому руху й воно просто не здатне було б існувати”. Богацкий И., Дюканова Н. Бізнес-курс англ. мови, М.,1999 стор.72  

В політиці мова використовується не тільки як інструмент формування і вираження думки, але і як спосіб її приховування. В умовах зростаючої ролі політики і переговорного процесу в світі дедалі міцнішим стає усвідомлення того факту, що політичний дискурс – проблема не тільки політична, а й не в меншій мірі лінгвістична й культурна.

Теорія перекладу міцно затвердилась як наукова дисципліна. Актуальність теми “суспільно-політичного перекладу” полягає в тому, що в сучасних умовах переклад суспільно-політичних текстів здобуває особливе значення, виступаючи як засіб пропаганди й знаряддя ідеологічної боротьби. Обсяг видаваних щорічно суспільно-політичних текстів, орієнтованих на іншомовну (англо-мовець) аудиторію досить великий і, у міру росту міжнародних зв'язків, продовжує збільшуватися. www.5ballov.ru.

Оформлення політичного дискурсу стало можливим завдяки стрімкій еволюції

засобів масової інформації. ЗМІ створюють масштабний політичний дискурс,

поєднуючи когнітивні й  соціальні аспекти, цінності, символи, міфи. Відшліфований журналістами публічний політичний дискурс стає частиною процесу, в якому індивіди конструюють власні смисли. Причому аналіз результатів цього процессу вимагає врахування не лише когнітивної сфери, тобто області породження суджень, а й національних і соціальних особливостей менталітету та психології людей, ціннісних орієнтацій у суспільстві [. Белова А.Д. Лингви стические аспекты аргументации. – Киев, 2003. – 304 с., 138].

Методологічну й теоретичну основу роботи становлять фундаментальні праці по теорії перекладу: представників трансформаційної онтології перекладу (А.В. Федоров, Я.И. Рецкер, Л.С. Бархударов, В.Н. Комісаров, В.Г. Гак, А.Д. Швейцер, Л.Л. Нелюбін, Н.К. Гарбовский) прихильників діяльної онтології перекладу (Ю.А. Сорокін, А.Н. Гаків, В.А. Иовенко, Ю.С. Зеленов, Г.Г. Жаркова, Н.Л. Галеева); з теорії дискурсу (Е.В. Сідоров, Е.Г. Князєва, В.Г. Борботько, И.В. Тупіцина, Е.В. Курочкіна, Чан Кім Бао); з теорії висловлення (В. Матезиус, В.З. Панфілов, Е.А. Реферовская, Т.М. Миколаєва, Н.В. Іванов).

Предметом дослідження є методологія збереження змісту та використання трансформацій під час перекладу соціально-політичного дискурсу.

Об’єктом дослідження даної роботи є політичний дискурс, а також види перекладацьких трансформацій.

Мета дослідження – дослідити  засоби трансформування мови в суспільно-політичному  дискурсі.

Для досягнення мети необхідно  вирішити наступні завдання:

• визначити основні риси дискурсу;
• визначити основні риси політичного дискурсу;
• встановити види перекладацьких трансформацій;
• проаналізувати переклад політичного дискурсу.

Дослідження проводилося, головним чином, на матеріалі публіцистичних текстів, - англомовних (Великобританії, США) і газетних і журнальних статей оглядового й аналітичного характеру, що публікувалися в засобах масової інформації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

1.1. Текст як об'єкт перекладу

Текст - це внутрішньо організована послідовність відрізків письмового добутку, або записаного, або звучного мовлення, щодо закінченої за своїм змістом та будовою. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведьевой - М.:   Русский язык, 1993. – С. 791

На думку Комісарова В.Н. існують три типи текстів:

1) технічні тексти й тексти природничих наук, які характеризуються тим, що в них знання предмета є більше важливим, чим знання мови, що, у свою чергу, насамперед, повинне поширюватися на знання спеціальних термінів;

2) філософські тексти, у яких, крім знання спеціальної термінології, від перекладача потрібна здатність випливати за ходом думок автора;

3) літературні тексти, у яких, крім змісту, виявленню підлягає й художня форма, що повинна бути відтворена в мові перекладу.

  В основі класифікації  також лежать розходження в  характері перекладного матеріалу: 1) інформаційні тексти, документальні тексти (торговельного й ділового характеру) і наукові тексти; 2) суспільно-політичні тексти (у тому числі роботи класиків марксизму, передові статті й мовлення); 3) (художньо) літературні тексти.

Загальною характеристикою  першої групи текстів уважається наявність спеціальних термінів і спеціальної фразеології. Найважливішою  вимогою адекватності перекладу  є вимога вибору перекладачем найбільш непомітних, що не відволікають від  змісту синтаксичних конструкцій письмового мовлення.  Коли стиль висловлення автора неістотний, тоді враховується лише предмет повідомлення, а не спосіб викладу. Особливо важливим представляється, однак не зустрічається ніде більше, вказівка на необхідність володіння диференційованою спеціальною фразеологією, без якої будь-який переказаний текст повинен бути визнаний недостатньо якісним, оскільки читачеві тексту перекладу він буде здаватися неприродним або, щонайменше, непрофесійним.

Загальною характеристикою  другої групи текстів - суспільно-політичних – є змішання елементів наукового (використання термінології) і художньої мови (використання риторичних фігур, метафор і т.д.). Суспільно-політичні тексти повинні бути віднесені або до прагматичних, у тих випадках, коли на першому плані стоїть передача інформації, або до літературно-художніх текстів, коли за допомогою художніх засобів мови досягається певний естетичний вплив, який, повинен бути збережений в перекладі. Цю групу варто вважати не самостійним типом текстів, а, проміжною формою, що є наслідком, який зустрічається усюди,  взнаємо переплетіння різних видів текстів.

Третя група  текстів - літературні  тексти  характеризуються, у стилістичному  відношенні різноманіттям лексичних (діалектних, професійних, архаїчних, екзотичних) і синтаксичних мовних засобів, а також інтенсивним застосуванням елементів розмовного мовлення. Метод перекладу повинен відповідати типу тексту, щоб класифікація тексту здійснювалася шляхом віднесення конкретного тексту до того або іншого типу, до якого застосуємо той або інший метод перекладу. Головна мета при цьому зберегти при перекладі найбільш істотний, визначальний тип тексту. Тільки спеціальна мета, яку переклад повинен дотримуватись в конкретному випадку, або специфіка кола читачів, якому він призначається, можуть бути обґрунтуванням для відступу від цієї вимоги. Але такого роду відступ стосуються вже не перекладу "звичайного" типу, а іншої форми передачі змісту, викладеного вихідною мовою, у текст мовою перекладу. Комиссаров В.Н. Общая теория перевода / В.Н. Комиссаров.-М.: ЧеРо, 2000.-253 с.

Класифікація текстів Латишева Л.К. у цілому подібна зі звичайною основною диференціацією прагматичних (орієнтованих на зміст) і художніх (орієнтованих на форму) текстів. Латышев Л.К. Курс перевода (эквивалентность перевода и способы ее достижения) / Л.К. Латышев. - М., 1981.-247 с.

У рамках кожного функціонального  стилю виділяються деякі мовні особливості, вплив яких на хід і результат процесу перекладу досить значний.

У практичному плані  класифікація видів перекладу дає основу для спеціалізації перекладачів на певних типах перекладацької діяльності. Залежно від значення їхніх специфічних рис різні види перекладу вимагають більш-менш детального теоретичного аналізу. У цей час розроблений ряд спеціальних теорій перекладу. Серед спеціальних теорій, пов'язаних з жанрово-стилістичною класифікацією перекладів, найбільшу увагу дослідників привертають проблеми перекладу офіційно-ділових і науково-технічних матеріалів, які представляють великий теоретичний і практичний інтерес.

Іншими словами, спеціальна теорія перекладу вивчає вплив на процес перекладу жанрово-стилістичних особливостей оригінального тексту.

 

1.2. Класифікація перекладу по жанровій приналежності оригіналу

Серед численних проблем, які вивчає сучасне мовознавство, важливе місце займає вивчення лінгвістичних аспектів міжмовної діяльності, яка називається перекладом, або перекладацькою діяльністю. Переклад являє собою древній вид людської діяльності. У зв'язку з появою в історії людства груп людей, мови яких відрізнялися один від одного, актуалізувалися "білінгви", що допомагали спілкуванню між різномовними колективами. З виникненням писемності до усних перекладачів приєдналися й перекладачі письмові, що перекладали різні тексти офіційного, релігійного й ділового характеру. Із самого початку переклад виконував найважливішу соціальну функцію, уможливлюючи міжмовне спілкування людей. Поширення письмових перекладів відкрило людям широкий доступ до культурних досягнень інших народів, уможливило взаємодію й взаємозбагачення літератур і культур. Знання іноземних мов дозволяє читати в оригіналі книги на цих мовах.

Першими теоретиками перекладу  були самі перекладачі, які прагли узагальнити свій власний досвід. Перекладачі античного миру широко обговорювали питання про ступінь близькості перекладу до оригіналу. У ранніх перекладах Біблії, або інших добутків, що вважалися священними, або зразковими, переважало прагнення буквального копіювання оригіналу, що приводило часом до неясності, або навіть повної незрозумілості перекладу. Тому пізніше перекладачі намагалися теоретично обґрунтувати право перекладача на розумну волю відносно оригіналу, необхідність відтворювати не букву, а зміст або навіть загальне враження оригіналу. Паршин А. Теория и практика перевода / А. Паршин.-М., 2001. - С. 14-23

Коло діяльності, охоплюваної поняттям “переклад”, дуже широкий. Перекладаються з однієї мови на іншу вірші, художня проза, публіцистика, наукові й науково-популярні книги з різних областей знання, дипломатичні документи, ділові папери, статті, й виступи політичних діячів, мовлення ораторів, газетне інформація, бесіди осіб, що розмовляють на різних мовах і змушених вдаватися до допомоги усного посередника - “товмача”, дублюються кінофільми. Федоров А.Ф. Основы общей теории перевода /А.Ф. Федоров.– СПб.: Филология ТРИ, 2002. 1983.-323 c. – 13стр

Слово «переклад» належить до числа  загальновідомих і загальнозрозумілих, але воно, як позначення спеціального виду людської діяльності і її результату, вимагає уточнення й термінологічного визначення.

Миньяр-Белоруч Р.К. визначає переклад, як вид мовної діяльності, що подвоює компоненти комунікації, метою якого є передачі повідомлення в тих випадках, коли коди, якими користуються джерело й одержувач не збігаються. Миньяр-Белоручев Р.К. Общая теория перевода и устный перевод / Р.К.    Миньяр-Белоручев. - М., 1980.-350 с.с.226

Швейцер А.Д. трактує переклад, як важливий допоміжний засіб, що забезпечує виконання мовою його функції спілкування, коли люди виражають свої думки на різних мовах. Переклад - це акт міжмовної комунікації. Швейцер А.Д. Теория перевода / А.Д. Швейцер. - М., 1988.- 256 с. с.4.

Комісаров В.Н. розглядає переклад, як великомасштабний природний експеримент по зіставленню мовних одиниць у двох мовах у реальних актах міжмовної комунікації, і його вивчення дозволяє виявити в кожній із цих мов неабиякі особливості, які можуть залишатися не виявленими в рамках «одномовних» досліджень. Комиссаров В.Н. Теоретические основы методики обучения переводу / В.Н. Комисссаров. - М.: РЕМА, 1997.-206 .с.4.

Перекладацькі концепції  закордонних дослідників, зокрема  Лейпцігської школи, розвивалися в  тісному співробітництві з радянськими  перекладачами й багато в чому співзвучні з їхніми роботами. Німецький  лінгвіст О. Каде визначає переклад, як найважливішу частину двомовної комунікації, учасники якої володіють різними мовними кодами. У процесі такої комунікації перекладач виконує трояку функцію: одержувача повідомлення на ВМ, що перекодує ланки й відправника повідомлення на ПМ.  Комиссаров В.Н., Кораллова А.Л. Практикум по переводу с английского языка на русский / В.Н. Комиссаров, А.Л. Кораллова.- М., 1990.-398 с. с.66.

А. Нойберт говорить про переклад, як про процес міжмовної, міжкультурної комунікації, при якому на основі цілеспрямованого перекладацького аналізу вихідного тексту створюється вторинний текст, який перекладає, що заміняє вихідний у новому мовному та культурному середовищі. Інакше, переклад означає розширення кола сприймаючих повідомлень, його завданням є при цьому збереження характеру впливу (прагматичного відношення), для чого можуть знадобитися зміни в самому повідомленні. Нойберт А. Перевод и лингвистика / А. Нойберт.- Москва, 1973.-457 с.с.70.