Лекции по "Земельному праву"

Форма земельної ділянки, особливо великої за площею, не завжди зручна для візуального сприйняття при огляді території на місцевості.

Окрім форми план значно спрощує визначення замірних параметрів земельної ділянки.

Найважливішими параметрами земельної  ділянки є довжина і ширина. Розміри земельних ділянок визначають у прямокутній системі координат. Розміри найчастіше наводяться у лінійних одиницях (м, км) і у одиницях площі (км², м², га, сотки).

Розміри є найважливішою характеристикою  земельної ділянки, вони визначають її питому вагу в оточуючому середовищі та її фізичні потенціал. Для того, щоб визначити компактність, ми беремо дві відстані (найдовша і найкоротша) у співвідношенні від центру фігури  до периметра. При проведенні розрахунку ми отримаємо значення менше 4 (для квадрата). Найбільша компактність буде у колі. Вона дорівнює 8.

 

Лекція № 8.

Тема: Власність

 

Сутність власності як економічної  категорії.

Власність – це відносини між людьми по привласненню засобів виробництва, послуг.

Власність – це влада над речами, а опосередковано над людьми.

Власність – це необхідна умова для економічної волі життя окремої людини і держави.

Структура власності.

– Володіння;

– Користування;

– Розпорядження.

 

Володіння – це первинний компонент власності, який базується на фізичному контролі над майном.

Користування – це використання об’єкта власності відповідно до його призначення за бажанням користувача.

Розпорядження – це спосіб реалізації відносин між об’єктом і суб’єктом власності. Це – право самостійно вирішувати, яким чином і ким може бути використано майно.

 

Юридичні і економічні відносини  власності існують у поєднанні. Кожний елемент – володіння, користування, розпорядження – має юридичний і економічний зміст. Первинним є економічний зміст, а вторинним – юридичний.

 

Сутність і роль економічного змісту.

Взаємозв’язок економічного і юридичного змісту має особливе значення. Сутністю є перехід від монополії державної власності до багатоукладної економіки.

 

Розподіл власності:

– Общинна;

– Приватна;

– Колективна;

– Державна.

Із появою приватної власності  з’явилась необхідність державного регулювання, охорони власності державою, виникло право власності.

Права власності подекуди розглядаються як відносини між людьми з питань використання матеріальних об’єктів.

Система прав власності – це поєднання економічних і соціальних відносин з приводу ресурсів, вступивши в які члени відносин протистоять один одному, тому необхідне регулювання.

Власність – це обумовлені відношення між людьми з приводу присвоєння засобів суспільного виробництва та його результату.

Від власності залежить становище  певних верств у суспільстві. Власність  є результатом історичного розвитку. Рушійною силою зміни власності є розвиток продуктивних сил.

Існує основна форма власності. Взаємодія усіх форм власності справляє позитивний вплив на суспільство.

Система відносин власності складає:

Власність на землю – це центральна ланка аграрних відносин.

Власність на землю – правове панування особи на земельну ділянку.

Право власності на земельну ділянку  поширюється на ліси, водні об’єкти, поверхневий шар, багаторічні насадження, на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту та глибину, необхідну для зведення житлових та господарських об’єктів.

 

Суб’єкти права власності.

– Власники земельних ділянок, які  наділені земельними правами і несуть обов’язки відповідно до земельного законодавства.

 

Заснування групи суб’єктів:

1. На землі приватної власності:

– громадяни та юридичні особи.

2. Колективної власності:

– територіальні громади, які реалізують право або безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

3. Землі державної власності  – це держава, яка реалізує це право через органи державної влади.

 

Відносини власності – це система відносин між людьми з приводу привласнення і відчуження земельної ділянки.

 

Суб’єктно-об’єктні відносини –  формують нові об’єкти з приводу  власності.

Трансформація земельних відносин завжди належала до найважливіших і  найскладніших проблем.

Земля була і залишається основним чинником оздоровлення ситуації, яка склалася на сьогодні.

С/г землі складають 44 % від загальної кількості земельних ресурсів.

 

 

 

Лекція № 9

 

Право власності – на підставі Конституції України, Земельного кодексу.

Землі можуть перебувати у:

– приватній власності;

– комунальній власності;

– державній власності.

 

Суб’єкти  права власності на землю:

– громадяни та юридичні особи.

На підставі договорів дарування, інших приватних угод, безоплатної передачі землі, приватизації, прийняття спадщини.

 

Приватна власність  юридичних осіб:

– для здійснення підприємницької  діяльності у разі придбання (купівля  – продаж), дарування;

– внесення земельних ділянок до статутного фонду.

 

Право власності  територіальних громад:

Землі комунальної власності села, селища, міста. Всі землі, крім приватної і державної власності та землі за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти комунальної власності.

 

Землі, що не перебувають  у приватній власності:

– землі загального користування населених пунктів: вулиці, майданчики, проїзди, пляжі, набережні, парки, сквери, бульвари, кладовища;

– землі під залізницями, автодорогами, об’єктами повітряного транспорту, трубопроводами;

– землі під об’єктами природно-заповідного  фонду, історико-культурні;

– землі лісового фонду, крім особливих випадків (до 5 га можуть передаватись у приватну власність) –стаття 56 Земельного кодексу;

– землі водного фонду.

 

Землі, які  не можуть передаватись у комунальну власність:

– землі космічних систем та атомної енергетики;

– землі оборони;

– землі, які мають національне  і державне значення;

– землі для діяльності Верховної  Ради України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади;

– зони відчуження.

 

Землі, що не можуть передаватись у приватну власність:

– ті, що і для комунальної власності;

– землі, що закріплені за навчальними  закладами, науково-дослідними установами.

 

Держава набуває  прав власності:

– у разі відчуження землі;

– у разі придбання, конфіскації майна.

 

Спільна власність на землю:

Земельна ділянка може знаходитись у спільній власності із зазначенням частки кожного учасника (спільна часткова власність).

 

Спільна суміжна власність  без обмежень:

Суб’єкти права суспільної власності  – громадяни, юридичні особи.

Суб’єкти права спільної власності  – районні та обласні ради.

 

Спільна часткова власність на земельні ділянки:

– при об’єднанні;

– при придбанні у власність  двома або більше особами;

– за рішенням суду.

Володіння, користування, розпорядження  здійснюється за угодою всіх співвласників, а якщо угода не укладена – то у судовому порядку.

 

Спільна сумісна  власність:

((??Інформація  відсутня??))

 

 

 

 

Лекція № 10

Тема: Інформаційне забезпечення земельного кадастру

 

– картографічний матеріал;

– табличний;

– текстовий.

 

Ґрунтознавчі матеріали

За масштабом:

– детальні (1 : 200 – 1 : 5 000);

– великомасштабні (1 : 10 000 – 1 : 50 000);

– середньомасштабні (1 : 100 000 – 1 : 300 000);

– дрібномасштабні (менше 1 : 300 000).

Найбільш вживаними є великомасштабні (детальні) карти. Це пов’язано з їх точністю.

 

Перші ґрунтові зйомки проводилися у 1950-х роках. Масштаб був прийнятий 1 : 25 000.

Починаючи з 1969 року було повторно виконано ґрунтові обстеження у масштабі 1 : 10 000.

 

– Різкий  ü

– Ясний  ý – перехід від масштабу при виносі в натуру.

– Поступовий þ

 

Близькими до с/г є і лісогосподарські вимоги.

У 1961 році вся територія України  була покрита ґрунтовими зйомками. Карти було зроблено по кожному с/г підприємству. Розроблялись певні картограми (кислих ґрунтів), розроблялись експлікації с/г ґрунтів у розрізі земельних угідь.

Давався опис ґрунтів, їх властивості, поліпшення, там були таблиці по ґрунтах і експлікації.

Ґрунтових відмін є близько 5 000. Це пов’язано із розташуванням по зонах. Всі відміни зведено до агровиробничих груп.

Аерофотоматеріали діагностують стан ґрунту.

Це – найголовніший матеріал для оцінки. Термін оптимального життя ґрунтової карти дорівнює 15 рокам. Для меліорованих – 5 років.

 

Агрохімічне картографування проводиться кожні 5 років і дається на кожне поле вміст фосфору, калію і кислотність ґрунту.

 

Геоботанічні  обстеження – це агрогосподарське обстеження у межах сіножатей і пасовищ.

Робилась культуртехнічна зйомка кормових природних угідь. Ця зйомка була зафіксована на геоботанічних картах. Визначались культуртехнічні типи. Визначалась продуктивність сіножатей і пасовищ.

 

 

 

 

 

 

Лекція №

Тема: Облік  земель

 

Облік земель ведеться за окремими власниками, землекористувачами, орендарями.

Виділяються землі:

– населених пунктів;

– поза населеними пунктами (лісові, с/г).

 

Кожна земельна ділянка характеризується сукупністю земельних угідь. Ці угіддя відносяться до категорій земель за цільовим призначенням.

Обліком передбачаються кількісні  характеристики. Увага приділяється обліку зрошувальних і осушених земель.

За обліком земель проводиться статистична звітність. Вона включає форму 6-зем, що дає дані про наявність землі у розподілі за власниками, землекористувачами, угіддями. 6а-зем – зрошені, 6б-зем – осушені.

 

Виділяються:

1. С/г землі.

2. Ліси та інші лісовкриті  землі.

3. Забудовані землі.

4. Відкриті заболочені землі.

5. Сухі відкриті землі.

6. Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом.

7. Води.

 

У межах кожної з категорій 6-зем  визначає конкретних власників і користувачів.

Недержавні  с/г підприємства поділяються на:

– колективні с/г підприємства;

– с/г кооперативи;

– с/г товариства;

– підсобні господарства.

 

Загальна кількість с/г підприємств – 19 000.

З них:

– колективних – 1 000;

– кооперативів – 2 300;

– с/г товариств – 9 000;

– підсобних господарств – 960;

– інших – 6 100.

 

Державних:

– радгоспів – 240;

– науково-дослідних установ – 700;

– підсобних с/г – 950.

Разом: 2 625.

 

Міжгосподарські с/г підприємства – 21 822 од.

 

Загальна площа с/г підприємств – 22 млн 875 тис. га.

 

Обліковуються громадяни (загальна кількість  власників і землекористувачів  – 24 млн 290 тис.). Вони володіють 3 млн 200 тис. га землі.

Фермерські господарства – 46 300 од.

Ділянки для ведення товарного с/г виробництва – всього 1 млн 640 тис. од. на земельних частках (паях) – 700 000 га.

Особисті підсобні господарства – 6 млн 264 тис. (3 млн 300 тис. га).

Виділяють ділянки для будівництва  і облаштування житлового будинку (присадибні ділянки – 10 млн 130 тис.)  – 1 млн 700 тис. га.

(Ділянки для садівництва: власників  – 2 млн 750 тис. – 213 000 га).

 

Окремо фіксуються:

– колективне садівництво – 200 тис. га;

– індивідуальне садівництво.

 

Виділяють ділянки для дачного  будівництва – більше 36 000, площа 3,5 тис. га.

Землі у власності і користуванні:

– ділянки для гаражного будівництва  – 1 млн 140 тис. – 8 тис. га;

– ділянки для городництва –  більше 2 млн 200 тис. одиниць, площа – 250 тис. га (колективне городництво, індивідуальне).

Виділяються ділянки для здійснення не с/г підприємницької діяльності – 57 000 од., площа – більше 20 тис. га.

Ділянки для випасання – 1,5 млн  га.

Землі, надані установам і організаціям, – 157 000 од., площа – 760 тис. га.

 

Органи державної  влади і місцевого самоврядування – більше 10 тис. га 

1) Громадські організації, заклади науки:

– релігійні організації – близько 12 тис. од.;

– заклади культурно-просвітнього обслуговування – близько 11 тис. од.;

– заклади фізкультури і спорту – близько 4 тис. од.;

– заклади охорони здоров’я – 13 700 од.;

– заклади торгівлі – 39 тис. од.;

– заклади громадського харчування, побутового обслуговування – ((??немає даних??)).

2) Промислових та інших підприємств – 48 тис. од., площа – 650 тис. га.

Поділяються на:

– підприємства металургії – 900 од.;

– підприємства з виробництва та розподілення електроенергії – 2 600 од.

3) С/г угіддя – 41 млн 800 тис. га:

– рілля – 32,5 млн га;

– перелоги – 430 тис. га;

– б/нас. – 924 тис. га:

– сади – 746 тис. га;

– виноградники – 123 тис. га;

– сіножаті – 2 млн 400 тис. га;

– пасовища – 5,5 млн. га;

– землі під господарськими будівлями і дворами – 600 тис. га;

– землі під господарськими шляхами і прогонами – 430 тис. га;

– землі тимчасової консервовації – 1 200 га.

4) Ліси та інші лісовкриті площі – 10 млн 430 тис. га (І група лісів – 5 млн га, ІІ група лісів – 4,5 млн га):

– лісовкриті землі – 10 млн 100 тис. га;

– полезахисні лісосмуги – 448 тис. га;

– не вкриті лісовою рослинністю  і чагарники – більше 335 тис. га.

5) Забудовані землі – 2 млн 400 тис. га: