Лекции по "Земельному праву"

– під житловою забудовою – 350 тис. га

– землі комерційного використання – 35 тис. га;

– землі громадського призначення – ((??немає даних??));

– землі змішаного використання – 24 тис. га;

– землі для інфраструктури – 65 тис. га;

– водозабезпечення, розподілення електроенергії – ((??немає даних??));

6) Сухі відкриті землі без рослинного покриття – 1 млн га, зокрема яри – 140 тис. га;

7) Води – 2 млн 480 тис. га:

– природні – ((??немає даних??));

– штучні – 180 тис. га;

– озера – близько 900 тис. га;

– ставки – близько 300 тис. га;

– штучні водосховища – близько 755 тис. га.

 

((!!Вероятно, пропущен кусок материала!!))

 

 

 

 

 

Лекція №

Тема: Кадастрове зонування

 

Кадастрові зони сформовано з більшої або меншої сукупності земельних ділянок та ідентифіковано місце розташування усіх елементів даних структур. Тобто при проведенні кадастрового зонування не вивчають об’єкт, але створюють для цього головну умову наступного вивчення. Визначають, де вони розташовані, на які місця просторового базису необхідно спрямувати арсенал наданих механізмів для вивчення власне об’єкта.

Кадастрове зонування є першою складовою частиною системи заходів  державного земельного кадастру, яка стала актуальною в процесі реформування земельних відносин та увійшла до складу даної системи наприкінці 1990-х років і починає активно утверджуватись в Україні в сучасний період.

Окрім структуризації території на кадастрові зони, кадастрові квартали і земельні ділянки, присвоюються кадастрові номери даним об’єктам.

Кадастрове зонування передбачає виділення земельно-господарських формувань з особливим режимом функціонування, включаючи обмеження щодо використання земель.

Обмеження прав на земельну ділянку – це встановлення обмеження на використання власником земельної ділянки або користувачем в обсязі, передбаченому чинним законодавством.

Наявність обмеження щодо використання земельної ділянки у господарській діяльності спричиняє обмеження прав власника землі щодо розпоряджання земельною ділянкою. Можливе також надання права обмеженого використання ділянки або її частини іншим громадянам, юридичним і фізичним особам у порядку, встановленому у земельному сервітуті.

Обмеження використання земельної  ділянки підлягають державній реєстрації і діють протягом терміну, встановленого  законом чи договором.

В загальному плані кадастрове зонування визначає особливість або «неповторність» об’єктів кадастрової діяльності, прив’язуючи їх до конкретного місця на просторовому базисі, акцентуючи увагу при цьому на інші кількісні та якісні характеристики об’єктів, які набувають реальної ваги лише у співвідношенні із даним місцем.

 

Кадастровий номер земельної ділянки – це унікальний номер, який не повторюється на території України та зберігається за земельною ділянкою на весь час її існування.

Кадастровий номер складається  із 19 значень, вони поділяються  на 4 частини.

 

1     2       3         4

|КОАТУУ| : |НКЗ| : |НКК| : |НЗД|

 

1. Код об’єктів адміністративно-територіального устрою України.

2. Номер кадастрової  зони.

3. Номер кадастрового  кварталу.

4. Номер земельної  ділянки.

 

КОАТУУ

Було розроблено Постановою КМУ. (????Назва, номер, дата??))

КОАТУУ поділяється:

|ХХ ХХХ ХХХ ХХ|

 1      2       3      4

 

1 – інформація про область (АРК, міста спеціального значення).

2 – райони АРК та області, міста обласного підпорядкування, райони в містах спеціального статусу.

3 – інформація про райони в містах, міста районного підпорядкування, селища міського типу, селищні або сільські ради.

4 – інформація про селища і села.

 

НКЗ

Кадастрова зона складається з  двох значень: |ХХ| по |01¸99|.

 

НКК

Кадастрову зону поділяють на квартали: |ХХХ| – |не більше 999|.

 

НЗД

В межах кварталу поділяють на земельні ділянки: |ХХХХ| – |не більше 9999|.

 

 

 

 

 

 

Лекція №

Тема: Якісний  облік

 

Облік якості передбачає характеристику якості с/г угідь і орних земель.

Передбачена певна форма, у якій фіксуються:

– загальна площа, в тому числі обслідуваної землі;

– безпосередня характеристика якості:

а) Механічний склад ґрунту (8 підрозділів):

– піщані;

– зв’язнопіщані;

– легкосуглинкові;

– середньосуглинкові;

– важкосуглинкові;

– легкоглинисті;

– важко- і середньоглинисті ґрунти.

Станом на 01.01.96 р. – 156 тис. га піщаних  ґрунтів.

700 тис. га – зв’язнопіщаних  орних земель.

 

б) Засолення (5 граф):

Фіксується загальна площа засолених земель, у тому числі з поділом на слабозасолені, середньозасолені, сильнозасолені, солончаки.

На 01.01.96 р. в Україні серед орних  – 850 тис. га засолених земель, серед них 750 тис. га є слабозасоленими (Волинь, Львів).

 

в) Солонцюватість:

– слабосолонцюваті;

– середньосолонцюваті;

– сильносолонцюваті.

Площа – 1 млн 600 тис. (переважають слабосолонцюваті).

 

г) Солонцеві комплекси – 370 тис. га. Це – південні області.

 

ґ) Осолоділі ґрунти – це колишні солонцюваті. Це – вимиті від солей ґрунти. Переважають у південних областях.

 

д) Кислі ґрунти. Серед орних – 9 млн га. Внаслідок внесення добрив в них накопичилися кислі речовини. 7,5 млн – слабокислі ґрунти.

Кислотність фіксується за показниками рН. рН – це log концентрації кислотності.

– близькі до нейтральних;

– слабокислі;

– середньокислі;

– сильнокислі.

 

е) Перезволожені землі – 1 млн 600 тис. га:

– заплавні;

– позазаплавні.

 

є) Заболочені землі:

– слабо;

– середньо;

– сильно:

– мулуваті;

– торфові.

 

ж) Кам’янисті ґрунти – це ґрунти, що трапляються у гірських регіонах – 200 тис. га, 80 тис. – Крим.

 

з) Дефляційно небезпечні (16 млн га):

– середньо;

– слабо;

– сильно.

Дефляція – це вітрова ерозія в зоні дії весняних сухих  ґрунтів. Це – південні області (Запоріжжя, Донецьк).

 

и) Дефльовані землі – 1,5 млн га;

 

і) Землі змиті (піддані водній ерозії):

– слабо;

– середньо;

– сильно.

Ерозія призводить до втрати потенційних  земель. За 1 рік змивається 15 тис. га родючого шару.

 

ї) Розподіл земель за крутизною схилу:

– 1°–2°;

– 2°–3°;

– 3°–5°;

– 5°–7°;

– 7°–10°;

– 10°–15°;

> 15°.

 

й) Вторинно засолені землі.

 

 

 

 

 

Лекція №

Тема: Кадастрові зйомки

 

Кадастрові  зйомки – це складова частина державного земельного кадастру. Вони є комплексом робіт, який виконується для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

 

Кадастрова  зйомка включає:

1. Геодезичне встановлення меж земельної ділянки

2. Погодження меж із сусідніми  землевласниками та землекористувачами.

3. Відновлення  меж на місцевості.

4. Встановлення меж земельної  ділянки, яка містить обмеження та обтяження щодо використання землі.

5. Виготовлення кадастрового плану.

 

Порядок проведення кадастрової зйомки визначається нормативними документами Держкомзему.

 

Роботи з кадастрових зйомок проводяться у два етапи:

1) підготовчий;

2) виробничий.

 

Підготовчий етап полягає у:

– розробці технічного завдання на виконання  робіт;

– підготовці кадастрового плану;

– збиранні, вивченні забезпечення правовими  земельно-кадастровими матеріалами.

Розробляється технічне завдання на виконання робіт, готується робочий  план, збираються, вивчаються наявні матеріали, встановлюється забезпеченість правовими і планово-картографічними матеріалами, встановлюються наявність обмежень і обтяжень. Технічне завдання містить вимоги до оформлення документації, створюються робочі плани і готується договір на проведення робіт, наносяться межі земельної ділянки, межі кадастрових зон із номерами, межі кварталів, границі зон обмежень і обтяжень.

 

Виробничий  етап виконується підрядниками і передбачає:

– складання списку власників земельних  ділянок та землекористувачів;

– польове обстеження земельних  ділянок з уточненням їх меж;

– геодезичне встановлення меж;

– встановлення меж зон обмежень і обтяжень щодо використання земельних ділянок.

Складається список землекористувачів, проводиться польове обстеження із відновленням меж, погоджуються межі із суміжними власниками і землекористувачами, встановлюються границі зон обмежень і обтяжень.

Дані формуються окремо для юридичних  і фізичних осіб.

Польове обстеження включає пошук  поворотних точок. Виконується зйомка, рисується абрис.

Межі земельної ділянки встановлюються в натурі за наявними планово-картографічним матеріалами і закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка.

Зйомка здійснюється з урахуванням  координат поворотних точок із вирахуванням площі.

На місцевості межі закріплюються  за наявності протоколу погодження меж.

Під час проведення кадастрових  робіт проводиться обробка результатів  польових робіт і складання кадастрового плану у масштабі, що забезпечує зображення всіх елементів.

На план наносяться межі із описом суміжних власників і землекористувачів, зазначаються поворотні точки. Вказуються лінійні проміри між точками, наносяться річки і всі суходільні лінії, фіксуються межі вкраплених земельних ділянок сторонніх землевласників, наносяться зони обмежень і обтяжень стосовно використання земельних ділянок.

 

Лекція №

Тема: Природно-с/г  районування (стаття 170 ЗКУ)

 

1. Природно-с/г зони (5):

– Полісся;

– Лісостеп;

– Степ;

– Степ посушний;

– Сухо-степова зона.

 

Карпатська гірська  область

Кримська

 

2. Провінції (за природними рубежами, наприклад, великими річками).

 

3. Райони (близькі за кліматичними показниками).

 

 

 

 

 

Лекція №

Тема: Порядок  ведення земельного кадастру

 

Під час проведення роздержавлення і приватизації потреба у земельному кадастрі була великою.

25 жовтня 2002 року був  прийнятий ЗКУ.

У січні 1993 р. Кабмін України прийняв  Постанову «Про порядок ведення ДЗК». Було розширено зміст ДЗК.

Першою частиною ДЗК є реєстрація права власності і права користування, здійснення реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна, реєстрації договорів оренди, що регулюється Держкомземом.

У складі ДЗК здійснюється реєстрація майна, договорів оренди землі.

Особливо цінні  землі:

– державного значення;

– регіонального значення.

 

 

 

Лекція №

Тема: Оцінка земель

 

Види родючості

Природна – є результатом тривалого ґрунтоутворювального процесу, який визначався біотичними, хімічними, фізико-хімічними властивостями.

На відміну від ефективної родючості. !!!!Пропущен кусок текста!!!!

Штучна родючість + природна = економічна родючість.

Абсолютна родючість – характеризується урожайністю с/г культур.

Відносна родючість – рентабельність продукції на одиницю затрат.

Рента – економічна форма реалізації земельної власності.

 

Три форми земельної ренти:

– Диференційна;

– Абсолютна;

– Монопольна.

 

Диференційна  рента характеризується відмінностями природних умов. При однакових витратах на різних землях виготовляється різна кількість продукції.

Фактори впливу:

– об’єктивні (родючість ґрунтів і місце розташування);

– суб’єктивні (підвищення інтенсивності  ведення с/г).

 

Диференційна рента перша (при  першому рівні інтенсивності  ведення с/г).

Диференційна рента друга (в результаті дії суб’єктивних факторів із різною інтенсивністю праці).

 

Абсолютна земельна рента – не пов’язана із природними і економічними факторами ведення с/г, вона пов’язана із монополією власності на земельну ділянку. Це прерогатива власника.

 

Монопольна  рента. ((??Где объяснение??))

 

 

 

 

 

 

Лекція №

Тема: Особливості  бонітування ґрунтів багаторічних насаджень

 

Бонітування ґрунтів під багаторічними насадженнями проводиться в межах природно-с/г районів, які були прийняті для бонітування ґрунтів орних земель.

З метою збільшення обсягів вихідної інформації (через незначні площі у порівнянні із площами ріллі) збір і обробка аналітичних та інших даних про ґрунтовий покрив проводиться в межах більш великих таксономічних одиниць – округів, провінцій, зон.

На основі експлікації агровиробничих груп ґрунтів розробляються об’єднані групи для бонітування ґрунтів під багаторічними насадженнями. Ці об’єднані групи називаються укрупненими. За цими групами проводять зведення всіх зібраних показників про властивості ґрунтів шляхом зважування через кількість випадків. Зведення показників властивостей ґрунтів і розробка шкал бонітетів проводиться з розподілом збільшених груп ґрунтів по спеціалізованих господарствах, що, в свою чергу, поділяються на чотири групи:

I група – сади зерняткові;

II група – сади кісточкові;

III група – виноградники;

IV група – ягідники.

У неспеціалізованих господарствах, у яких є площі, зайняті під багаторічними насадженнями, бонітування проводиться лише по двох групах, які поділяються:

1 група – сади, ягідники;

2 група – виноградники.

Бонітування ґрунтів молодих багаторічних насаджень (до 7 років), а також насаджень, що займають площу до 10 га, проводять аналогічно ріллі (по групі зернових).