Дослідження ЛСГ “Cat” в поетичній збірці Т.С. Еліота “Old Possum’s Book of Practical Cats”

Граматичне значення - це значення формальної віднесеності слова, яка виражена залежними морфологічними елементами, що окремо не вживаються, наприклад, -s у house-s, -ing у writing тощо.

Для кожного вислову обов'язкові граматичні значення часу, числа, відмінка, виду, порівняння тощо. А.К. Жолковський до граматичних значень відносить і абстрактні значення контакту, володіння, знання, відчуття, волі, бажання, реальності, потенціальності, уміння [17, 14-16].

 Таким чином, граматичне значення  визначається наявністю певних морфологічних ознак, спільних для форми цілого ряду слів. У процесі утворення мовного потоку граматичні значення поєднуються з лексичними.

1.2.4. Лексичне значення

Кожне слово, крім своїх граматичних зв'язків, має лексично-семантичне значення (зміст), історично або умовно закріплене. Воно може означати один чи кілька об'єктів, мати різні емоційні характери, зрештою, усе те, що належить до значення. У противагу граматичному значенню, воно тотожне у граматично різних формах. Усі форми слів house, houses, house's, наприклад, пов'язані з поняттям житла.

Лексичне значення - це відбиток предмета реальної дійсності, яке стає фактом мови внаслідок утворення постійного зв'язку змісту з формою, у якій воно реалізується, входить до струкури мовної одиниці як ознака, спільна для всіх мовних ситуацій. «Лексичне значення - це не засіб реалізації якоїсь величини, а її наявність» [3, 45].

Прямі, номінативні значення безпосередньо пов'язані з поняттями. Їм властива і лексико-семантична узагальненність. Так, у слові land визначаються три основні значення:

earth, ground, soil;

country, fatherland, nation;

province, district, region, territory, tract, plot;

звідси ці значення виводимо, як земля взагалі, земля людей і частина землі, теріторія [45, 14]. Решта значень для цього слова є сукупністю лексико-семантичних варіантів.

Сукупність лексичних і граматичних значень складає лексикограматичну структуру слова.

Лексичне значення слова не є однорідним. У лексикології під цим поняттям об'єднують:

• предметно-логічне;
• номінативне;
• емоційно-експресивне;
• контекстуальне.

Предметно-логічне значення слова, яке також називають основним або прямим, - це вираження словом загального поняття про предмет або явище через одну із його ознак. Слова-поняття, які мають предметно-логічне значення, найчастіше представлені у словниках декількома аналогами.

Номінативне або називне значення слова називає окремо взятий предмет. Оскільки номінативне значення мають власні імена, географічні назви, реалії, тобто слова-назви, а не слова-поняття. то природно, що саме слова цієї категорії звичайно перекладаються постійними рівнозначними відповідниками, тобто еквівалентами.

Експресивне значення може бути закладене у самій семантиці деяких слів. Візьмемо, для прикладу, такі англійські слова як mother, radiant, to love або українські батьківщина, ласкавий, веселий. Експресивне значення слова викликає почуття, емоції, певне відношення до даного предмету або явища. Такі слова як радість, веселий, війна, сумувати звичайно викликають у всіх людей одинакові емоції. Можна сказати, що такі слова мають об'єктивне експресивне значення. Об'єктивне експресивне значення може також вижатися і формою слова, суфіксом, що надає слову емоційного відтінку - рученька, ручисько; doggie, brooklet [47, 4].

1.2.5. Денотативне і коннотативне значення

Якщо значення співвідноситься з данним референтом і вказує на поняття, воно є денотативним. Денотативне значення може змінитися в історичних періодах, тобто діахронно, а у синхронному плані воно стійке і постійне. Воно досить спільне для усіх носіїв мови, хоча останні мають про нього неоднакову уяву [43, 112].

Денотативне значення пов'язане безпосередньо з денотатом - об'єктом визначення. Об'єкти, що їх визначає мовне значення, неоднорідні.

Коннотативне значення - це відносна комунікативна цінність мовної одиниці, яка часто знаходиться поза концептуальним змістом. Наприклад, до коннотативного значення слова woman англійський мовознавець Д.Ліч відносить не лише фізичні, але і психічні і суспільні характеристики (суспільність, материнські інстинкти); їй можуть бути властиві риси, які швидше типові, ніж незмінні (багато розмовляє, має досвід куховарства, носить властивий їй одяг). Коннотативне значення охоплює удавані властивості: жінці приписуються такі ознаки як слабка, плаксива, боязка, емоційна поряд з такими рисами як м'яка, лагідна, чуйна, працьовита. Коннотації змінюються залежно від часу і оточення, від особи до особи у тій же мовній спілці [46, 134].

Як додатковий зміст мовної одиниці, коннотація існує у вигляді параллельних семантичних відтінків, які накладені на основне значення. Вона відбиває різні експресивні, емоційні та оцінювальні обертони і може надавати певного описового відтінку всьому вислову.

1.3. Мотивація  значення

Високий ступінь абстрагування, що властивий значенню, його гнучкість у лексичних зв'язках з іншими одиницями словника у значній мірі визначаються мотиваційними особливостями лексичних одиниць. Загальновизнаними є чотири види мотивації: фонетико-морфологічна, етимологічна, морфологічна та зумовлена семантичним полем [43,331].

Фонетико-морфологічна мотивація, або наслідувальна, спирається на явище звуконаслідування. Її найпереконливіші випадки реалізації відносять до прямого наслідування природних звуків. Існує, як відомо із загального мовознавства, звуконаслідувальна теорія походження і розвитку мови. Так, серед англійських дієслів із значенням “бити” є набори, що об'єднуються єдиним інваріантом, який зберігає остаточні явища звуконаслідувального характеру, поєднані з звуковою мотивацією, наприклад: whip, whack, swish, slap. У структурі значення цього ряду є компоненти, поєднані як з дією особи, так і свистом повітря, що його розтинає зброя або батіг. Залишки ономатопеї спостерігються і в словах, які означають зіткнення (речей, транспорту і подібне). Лексико-семантичне значення ряду слів супроводжується звуковими ефектами. Про сучасну продуктивність цієї мотивації говорити важко, оскільки вона склалася історично [3, 112].

Проте залишки звуконаслідування у мові досить міцні - вони лише стерлися у процесі довгого вжитку.

Етимологічна мотивація, що заснована на зв'язку слова з історичними джерелами - словами, які існували у мові раніше. Визначення початкового значення і подальший його розвиток - невід'ємна частина історичного дослідження значення. Етимологічно значення власне англійських слів складають дійсний грунт мови. Їх можна прослідкувати до найдавніших писемних пам'ятників і навіть до реконструйованих праіндоєвропейських джерел. Значення таких слів як shine, bid, bind, bear, fare, fall денотативно не змінилося протягом відомого нам часу їхнього вживання. Серед власномовних слів вирізняємо такі, що мають первинне етимологічне значення, наприклад, ache, яке з самого початку означало to throb with pain, та слова, значення яких інтегрувало якісь інші початкові значення: acre, наприклад, у давньоанглійській мові означало field - поле. Етимологічні дані відсутні лише в поодиноких словах, як, наприклад, у слові dodge.

Морфологічна мотивація стосується лише слів, що складаються з більше, ніж однієї морфеми.

Морфологічна мотивація реалізується за допомогою словотворчих морфем, особливо суфіксів. Слова scholarly, kingly, soldierly вважаються морфологічно умотивованими, оскільки до іменникових основ додається суфікс -ly, який одночасно претворює іменник у прикметник і надає слову ознак, притаманих як іменникові, так і прислівникові [44, 83].

Мотивація, зумовлена семантичним полем - найскладніший тип мотивації. Окреме значення лексеми або один із компонентів цього значення може набирати переваги над рештою компонентів чи, навіть, над прямим визначенням у контексті. Інколи слово набуває нового значення, що відрізняється від традиційного, умотивованого етимологічно. Тому цей тип мотивації у значній мірі грунтується на стосунках слова з позамовними реаліямиі функціональних зв'язках нового семантичного угрупування. Так, нового значення у наш час набули слова загальновживані слова chip i card.

Мотивація семантичного поля особливо важлива для визначення інваріанта - значення, спільного для споріднених понять. Так, значення, to dance є інваріантним серед лексико-граматичного об'єднання dance, frolic, jive, waltz, shimmie, boogie-woogie, glide, rock, twist. Інваріантне значення мотиваційно ширше від спільного синонімічного значення, проти інваріанти можна розрізняти навіть серед синонімічного ряду. У ряді синонімів із значенням “рухатись” існують два протиставлені інваріанти: - arrive, come, reach.

Такі головні мотиваційні особливості значення слова [9, 30].

1.4. Зміна значення  слова

“Протягом відомої нам історії розвитку більшість слів, бодай частково, змінювала своє значення. Слова, як правило, набувають нових значень, інколи втрачаючи при цьому значення старі.” [2, 88]

Розглядаючи слова act i chart діахронно, доходимо висновку, що їхні значення змінились. Chart, яке початково означало “уклад, хартія”, набуло значення “схема, карта”. Слово act, яке означало (і означає тепер) “дія”, поступово набуло значення “закон”, що особливо характерно для новітнього часу [41,112].

В інших випадках старе значення продовжує співіснувати з новим, і в таких випадках виникає багатозначність або полісемія.

Дуже важливо розрізняти між лексичним значенням слова у мовленні та його семантичною структурою у мові. Значення у мовленні контекстуально. Якщо досліджувати, наприклад, слово bother у нижчеслідуючому: Life doesn't often bother to be charming since childhood has passed (Braine), ми бачимо його у у певному контексті, що уособливлює його і робить можливим тільки одне значення: “to take the trouble”. Це поняття отримує іронічне емоційне забарвлення, яке викриває протагоністичний погляд на життя як цинічний і песимістичний. Це забарвлення слова bother поєднується із загальноприйнятим стилістичним тоном. Так як будь-яке слово фактично має тільки одне значення, воно моносемантично, але воно може нести складене поняття або емоції багатьох видів [6, 38].

Полісемія існує тільки в мові, але не в мовленні. Сумарні підсумки багатьох контекстів, де слово може зустрітися, дозволяє нами простежити і записати випадки ідентичного значення і випадки розходження у значенні. Вони регіструються і класифікуються лексикографами і їх можна знайти у словниках.

Наприклад, ми читаємо, що bother має два значення як дієслово:

1) to worry or to cause trouble

2) to take trouble

Слово, яке має більш, ніж одне значення у мові, називається полісемантичним.

Полісемія не пов'язана з комунікативною функцією мови, тому що в кожному окремому випадку ситуація і контекст, тобто, середовище слова, залишає тільки одне з усіх можливих значень і робить мовлення однозначним.

Полісемія наслідувальна у самій природі слів або понять, тому що вони завжди містять у собі узагальнення декількох рис об'єкту. Деякі з цих рис притамані й іншим об'єктам. Звідси можливість ідентичних назв для об'єктів, яким властиві загальні риси.

Таким чином, полісемія - це характеристика багатьох слів у багатьох мовах, якими б різними вони не були. Але вона більше властива англійській мові, ніж російській, завдяки односкладовій природі англійських слів та домінуючій кількості кореневих слів.

Чим більше відносна частотність слова, тим більше число елементів, які складають семантичну структуру, тобто тим більш полісемантичим воно є. Ця регулярність, звісно, статистична, а не стала [3, 52].

Висновки до Розділу І

Мова складається із слів, і слово є однією з основних одиниць мови.

Слово характерізується насамперед одним чи кількома лексичними значеннями.

Лексичне значення слова - це його реальний зміст, тобто те, що це слово називає.

Граматичне значення слова - це відомості про належність цього слова до тієї чи іншої частини мови, а також про граматичні ознаки цієї частини мови, які змінюють форму слова (рід, число, відмінок, вид, час тощо).

Було б неправильним вважати, що слово є тільки «ярликом», що позначає окремий предмет, дію чи якість. Семантична структура слова набагато складніша. Добре відомо, що багато слів мають не одне, а декілька значень. Явище багатозначності слів — широке, і точна «предметна віднесеність» чи найближче значення слова є по суті вибором потрібного значення з ряду можливих. Частіше за все це уточнення значення слова чи його вибір здійснюється семантичними маркерами, які уточнюють значення слова і відділяють його від інших можливих значень. Як правило, ця функція визначається певною ситуацією чи контекстом, а іноді тим тоном, яким це слово вимовляється. Факт багатозначності слів не вичерпується тільки явищем полісемії слова. Найбільш істотним є те, що поряд з прямим «референтним» («денотативним») значенням слова ще є «асоціативне» значення. Таким чином, слово стає центром для цілої сітки образів, які мовець чи слухач затримує, щоб вибрати потрібне значення.

Поряд з поняттям «значення» застосовується поняття «смисл», яке відіграє важливу роль для аналізу проблеми мови й свідомості. Для класичної лінгвістики «значення» і «смисл» були майже синонімами і, як правило, застосовувалися однозначно. Під «значенням» розуміється система зв'язків, що об'єктивно сформувалася в процесі історії. Засвоюючи значення слова, ми засвоюємо загальнолюдський досвід, відображаючи об'єктивний світ. «Значення» — це стійка система узагальнень, що стоїть за словом, однакова для всіх людей; причому ця система може мати тільки різну глибину, різну узагальненість, але вона обов'язково зберігає незмінне «ядро» — певний набір зв'язків.