Порівняльний стилістичний синтаксис української та англійської мови

Повна: From behind me came Andrew’s voice (S. Chaplin).

Часткова: To his orderly he was at first cold and just and indifferent (D. Lawrence).

Стилістична інверсія передбачає порушення порядку слів з метою  виділення (емоційного та смислового) якого-небудь компонента.

В англійській мові розрізняють також відокремлення (англ. detachment, isolation) – структурне та інтонаційно-смислове виділення одного із членів речення для придання йому означеної смислової та структурної значущості. Структурне оформлення відокремлених членів вирізняється великою різноманітністю. Вони можуть бути різними по об’єму – від одного слова до групи слів. Виразні засоби виділення різноманітні.

Стилістична функція  відокремлення полягає в підчеркуванні, виділенні смислу, який заклечається в тому члені речення:

It was a terrifying experience for us who were in our mind’s own true senses; I hardly dare to think what it must have been for Art, strapped, helpless and immobile.

(S. Chaplin)

Отже, порівнявши виражальні засоби синтаксису української та англійської мов, ми прийшли до висновку, що стилістичний синтаксис української та англійської мов майже нічим не відрізняється, але все-таки деякі стилістичні фігури, які присутні в англійській мові, відсутні в українській. Вони відрізняються оригінальністю форми, використовуються як засіб логічного виділення і впорядкування тексту. Їх головною функцією є емоційне та логічне виділення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ

3. СТИЛІСТИЧНІ  ПРИЙОМИ СИНТАКСИСУ

Предметом стилістичної стилістики також є вивчення специфіки  функціонування виражальних засобів в реченні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.1. Стилістичні  прийоми, засновані на формальних  та смислових взаємовідносинах  декількох синтаксичних конструкцій  чи речень у визначеному контексті

До цієї групи стилістичних прийомів синтаксису належать: паралелізм, хіазм, анафора та епіфора.

Паралелізм (той, що рухається поряд) — аналогія, уподібнення, спільність характерних рис або чину.

Найчастіше трапляється  у синтаксичних ситуаціях, відомих  із фольклорної традиції, принаймні  за піснями легендарної Марусі Чурай, в яких витворюється психологічний паралелізм:

Як ми кохалися, як зерно  в горісі,

Тепер розійшлися, як туман  по лісі!

Як ми кохалися, як голубів  пара,

Тепер розійшлися, як чорная хмара!

В англійській мові паралелізм – це прийом, який заснований на урочистій побудові двох чи більше речень. Основною функцією є посилення комунікативної та експресивної значущості мовлення:

I told him you were sick,

I told him you were asleep…

(W. Shakespeare)

На відміну від порівняння паралелізм виконує композиційну функцію, пов'язує певні мотиви чи елементи стилю у художньому творі, особливого значення йому надається в ліричному сюжеті, зокрема від доби романтизму, коли пейзаж втратив риси описовості, набувши лірично-емоційної специфіки. Д

Анафора (грец. Anaphora — виділення) — єдинопочаток; одна із стилістичних фігур; вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур. Як стилістичний прийом градації анафора подеколи близька до анаколуфа. Почасти анафора виконує важливу композиційну функцію у ліричному сюжеті:

Ти мусиш танцювати  аркан.

Хоч раз.

Хоч раз ти повинен  відчути,

Як тяжко рветься  на цій землі

Древнє чоловіче коло,

Як тяжко зчеплені чоловічі руки,

Як тяжко почати і  зупинити

Цей танець.

Хоч раз

Ти стань у це найтісніше коло,

Обхопивши руками плечі  двох побратимів,

Мертво стиснувши долоні інших,

І тоді в заповітному  колі

Ти протанцюєш під  безоднею неба

Із криком по-звіриному  протяжним.

Щоб не випасти із цього грішного світу,

Хоч раз

Змішай із ближніми

Піт і кров.

Сину людський,

Ти стаєш у чоловіче коло,

Ти готовий до цього  древнього танцю

Тільки тепер.

З хрестом за плечима.

З двома розбійниками.

Тільки раз 

(В. Герасим'юк).

В англійській мові анафора  відноситься до засобів так названого поетичного синтаксису. Анафора найчастіше підсилює та емоційно увиразнює зміст того, про що розповідається, хоча, може виконувати й композиційну функцію, якою звичайно відмічений анафоричний повтор у віршових текстах, де анафора слугує додатковим (поряд з константною паузою) сигналом закінчення попереднього рядка й початку наступного.

 

Хіазм (хрестоподібне розташування у вигляді грецької літери Х) — вживаний у поезії мовностилістичний прийом, котрий полягає у переставленні головних членів речення (різновид інверсії) задля увиразнення віршованого мовлення:

Хитнувся ґвалт розбуджених  церков,

І, кинувшись од ватри  стрімголов,

Упав на степ бунтарських  тіней кетяг (М. Бажан).

В англійській мові хіазм – це зміна синтаксичних зв’язків між повторюваними членами паралельної структури. Таке розташування (А до Б : Б до А) веде до переосмислення змісту висловлювання:

I was a shock to me that while I observed Thompson, Thompson observed me.

(V. Pritchett)

Основна стилістична  функція хіазму – придати новий  додатковий зміст висловлюванню, зафіксувавши увагу адресату на факти.

 

Епі́фора (перенесення, повторення) — стилістична фігура, протилежна анафорі, повторення однакових слів, звукосполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих  поетичних творах (в романі у віршах), фраз — у прозі чи драмі.

Особливого значення епіфора набуває у поєднанні  з анафорою (див. симплока):

— У тебе задовгі руки, — сказав Прокруст, —

Відрубаємо — і  ти будеш щасливий.

— У тебе задовгі ноги, — сказав Прокруст, —

Відрубаємо — і  ти будеш щасливий.

— У тебе задовгі вуха, — сказав Прокруст, —

Відрубаємо — і  ти будеш щасливий.

— У тебе задовгий язик, — сказав Прокруст, —

Відрубаємо — і  ти будеш щасливий.

— У тебе завелика голова, — сказав Прокруст, —

Відрубаємо — і  ти будеш щасливий.

(Надія Кир'ян).

 

Вживається епіфора задля увиразнення художнього мовлення. Хоч епіфора протилежна анафорі, але вона разом з нею створює являє собою надзвичайно виразний стилістичний засіб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

 

Темою курсової роботи є  «Порівняльний стилістичний синтаксис української та англійської мови».

Головною метою курсової роботи був порівнянний стилістичний синтаксис англійської та української  мов, навчитися розрізняти стилістичні  фігури синтаксису та виражальні засоби синтаксису. Мета курсової роботи досягнена шляхом вивчення стилістичних фігур синтаксису та виражальних засобів синтаксису, а також застосування їх в англійській та українській мові.

Порівнявши виражальні засоби синтаксису української та англійської  мов, ми прийшли до висновку, що стилістичний синтаксис української та англійської мов майже нічим не відрізняється, але все-таки деякі стилістичні фігури, які присутні в англійській мові, відсутні в українській. Вони відрізняються оригінальністю форми, використовуються як засіб логічного виділення і впорядкування тексту. Їх головною функцією є емоційне та логічне виділення для обох мов: як української, так і англійської.

Було досліджено, що стилістичні фігури синтаксису глибоко вростають в усю мовну структуру, вони додаються, добудовуються до лексичних, фонетичних, граматичних засобів, зливаються з ними. При цьому вони займають вони займають своє окреме місце в загальній системі стилістичних засобів як самостійні форми мовлення, викристалізувані в найбільш «чистому» вигляді художні побудови.

В ході вивчення теми ми дізналися, що стилістика — це галузь лінгвістики, що вивчає принципи та результати відбору та використання лексичних, граматичних, фонетичних мовних засобів для передачі інформації та вираження думок, волевиявлення та емоцій у різних умовах спілкування.

Стилістика співвідноситься з  усіма розділами мови – фонетикою, лексикою, морфологією і синтаксисом, оскільки вона розглядає особливості  вживання мовних одиниць у тих  чи інших мовленнєвих умовах.

Стилістичний синтаксис - вивчає стилістичні можливості синтаксичних одиниць, способи використання синтаксичних конструкцій із стилістичною метою.

Стилістичні фігури (від  лат. stilus — грифель для писання  та figura — образ, зовнішній вигляд) — незвичні синтаксичні звороти, що порушують мовні норми, вживаються задля оздоби мовлення.

 

Наше дослідження показало, що вимовні засоби повинні розглядатися в стилістиці тільки в зв’язку  з художнім цілим, як його невід’ємна частина.

Кожен елемент художнього тексту – слова, звуки, побудова фраз – діють на розум та почуття читача не по окремості, не в ізоляції, а в зв’язку з художнім цілим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Summary

The theme of our work is “Comparative Stylistic Syntax of English and Ukrainian languages”.

We’ve got to know that stylistics is the study of varieties of language whose properties position that language in context, and tries to establish principles capable of accounting for the particular choices made by individuals and social groups in their use of language.

Stylistics is a branch of linguistics, which deals with the study of varieties of language, its properties, principles behind choice, dialogue, accent, length, and register.

Stylistics also attempts to establish principles capable of explaining the particular choices made by individuals and social groups in their use of language, such as socialisation, the production and reception of meaning, critical discourse analysis and literary criticism.

Other features of stylistics include the use of dialogue, including regional accents and people’s dialects, descriptive language, the use of grammar, such as the active voice or passive voice, the distribution of sentence lengths, the use of particular language registers, etc.

The aim of our work paper was to learn about the stylistic devices and to compare them in Ukrainian and English languages.

As for the stylistic device, in literature and writing, a stylistic device is the use of any of a variety of techniques to give an auxiliary meaning, idea, or feeling to the literal or written.

As a result, we should say that Ukrainian and English are two similarly languages though they have a lot of differences.

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Мороховский А.Н., Воробьева О.П., Лихошерст Н.И., Тимошенко З.В. Стилистика английского языка. — К.: Вища шк., 1991. — 272 с.
2. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. — М.: Изд-во лит-ры на иностр. языках, 1958.
3. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. Стилистика декодирования. — Л.: Просвещение, 1981.
4. Кузнец М.Д., Скребнев Ю.М. Стилистика английского языка
5. Скребнев Ю.М. Очерк теории стилистики.
6. . Катерина Городенська. Синтаксична специфіка української наукової мови //Українська термінологія і сучасність: Збірник наук. праць, Вип. IV.– К.: КНЕУ, 2001.–368с
7. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – К. : Либідь, 1992. – 248 с.
8. Практична стилістика і культура української мови: Навч. Посібник. – Львів: Світ, 2003. – 432 с.
9. Стилістичні фігури: www.wikipedia.com.ua

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

¹ Шевченко Т. Г. Кобзар Видавництво Дніпро. – 1987. – ст.. 324.

² Нечуй-Левицький І. Вибрані твори // Київ. – 1977. – ст.. 121

³ Мовчан П. Мова – явище космічне // Літ. Україна. – 1989. - №46. – 16 листоп. – С. 2.