Стилістичні функції основних типів синтаксичних зв’язків в англійському реченні та їх відображення у перекладі

Aвтори «Сучасної англійської мови» розглядають в таких випадках особливий різновид складеного дієслівного присудка, у якому перша його частина – службова – зв'язує підмет з інфінітивом, що виражає очікувану, припустиму, відому якійсь особі, не зазначеній в реченні, дію. Дана побудова синтаксично подільна й утворює не зворот, а двоскладне речення, у якому інфінітив пов'язаний з підметом як значеннєва частина складеного дієслівного присудка [12, с.169].

Інфінітив у суб'єктному  інфінітивному звороті може вживатися  в різних формах.

1. Інфінітив у формі  Іndefіnіte виражає дію, одночасну  із дією дієслова в особовій  формі.

2. Інфінітив у формі  Contіnuous виражає тривалу дію, одночасну  із дією дієслова в особовій  формі.

3. Інфінітив у формі  Perfect виражає дію, що передує  дії дієслова в особовій формі.

4. Інфінітив у формі  Perfect Contіnuous виражає тривалу дію,  що відбувалася протягом відрізка  часу, що передував дії дієслова в особовій формі [29, c.19].

Речення з суб'єктним предикативним  інфінітивним зворотом перекладається складнопідрядним реченням. Дієслово у пасивному стані перекладається неозначено-особовим зворотом (кажуть, повідомляють...), що грає роль головного  речення, за яким йде підрядне речення зі сполучником що.

The delegation is reported to have left. – Повідомляють, що делегація виїхала [18, c.121].

This question will be discussed at the conference shortly to open in London. – Це питання буде оговорено на конференції, що скоро відкривається у Лондоні [18, c.122].

Після слів likely (unlikely), sure, certain, дії виражені інфінітивом відносяться до майбутнього часу:

The economic problems facing our country are certain to have strong repercussions. – Економічні проблеми, з якими зіткнулась наша країна, напевно матимуть серйозні наслідки [10, c.208].

Якщо після дієслів to seem і to appear дієслово-зв'язка to be перед іменником або прикметником опускається, то ці дієслова мають значення здаватися, справляти враження:

He seems astonished. – Він здається (виглядає) здивованим [11, c. 110].

Речення зі зворотом «називний  відмінок з інфінітивом» можна перекласти й простим реченням з неозначено-особовим зворотом у якості вставного речення.

Розглянемо приклад: All bodies are known to possess weight [29, c.77].

Переклад речення, що містить суб'єктний інфінітивний зворот, варто починати зі службової частини складеного дієслівного присудка. Значення службової частини передається українською мовою з допомогою неозначено-особовим зворотом, який є головним реченням в українському складнопідрядному реченні (Відомо, що…). Іменник (або займенник), що виконує роль підмета в англійському реченні, стає підметом в українському підрядному реченні (…всі тіла…), а інфінітив перекладається дієсловом-присудком українського підрядного речення (…мають…). Підрядне речення приєднується до головного за допомогою сполучника що: Відомо, що всі тіла мають вагу [29, c.78].

Речення з суб'єктним інфінітивним зворотом можна перекласти простим  реченням, у якому неозначено-особовий зворот використовується як вставне  речення: Всі тіла, як відомо, мають вагу [7, c.14].

 

 

 

 

 

2 Practical part

In the linguistic literature , there are different opinions on how should be defined and classified these pauzalno isolated postpozytyvni segmented components. Authors of numerous studies give them diversify status ( partselyat , joining, separation ) in view of their structural, semantic , functional heterogeneity, and today among linguists there is no consensus on this issue , despite the fact that this phenomenon has long been studied in various languages ​​(see IK Batalov , AA Vinogradov , VA Dmitrenco, LI Konyukhova, ZH.YE. Petrashevskyy , LS Surovenkova AP Skovorodnykov et al. ).

Given the communicative -functional focus of our work, we consider it appropriate to define communicative dissected syntactic structures of this type as connecting . "In the oral spilkuvannimovets often feels the need to clarify something to add to the already completed expression. Additional information is provided in synsemantychnyh expression that are used by major avtosemantychnym report and form with it a single communicative purposes , expressing a complex idea. The structure of the whole is clearly divided into the main part of which is the subject of an informative extension - one that binds and synsemantychnyy connecting components ( components), the content and grammatically completely dependent part that attaches "[11 : 101 ]. Joining is associated with the implementation of additional communication tasks is characterized by a change in the focus of the semantic message , resulting in the designation of new referents or describing new aspects already mentioned referents [ 12: 7-9].

Linguistic Analysis of the material indicates that the partition can be exposed to potentially slozhnosochinennymi sentences with different types spoluchnykovoho communication:

a) binder ( most common in this case is the conjunction and): «I’ve invited Nasser to the lunch. And Papa’s coming»(H. Kureishi).

«These are fundamental questions of policy. And a structure exists for discussing such things»(D. Hare).

«No, I’ve never written to him. Neither has my brother» (A. Miller).

«You can’t stop Magnum from making pictures simply by revoking contract, Segale. Neither can you stop the free progress of the screen» (H. Robbins).

б):

Edmund: /…/ We know what we’re trying to forget. But let’s not talk about it. (E. O’Neill).

Mary: /…/ You and Jamie have the boys you know. You go out. But I’m alone (E. O’Neill).

Tyrone: /…/ He was prosperous enough, too, in his wholesale grocery business, an able man. But he had his weakness (E. O’Neill).

в):

«Is it too much trouble for you to put yourself out? Or do you intend to stay on the kitchen all night?»(J. Collins)

«You could learn. Otherwise Droopy Drawers will take over» (M. Binchy).

«I’m the one who’s paying. Or rather Ross is» (J. Collins).

In analyzing the potential compound sentences must consider the type spoluchnykovoho communication in order to better understand the semantics and communicative purpose postpozytyvnyh components. The actions described in parts of sentences of this type can be regarded as

a) simultaneously or sequentially (with binder type of provider): «These are fundamental questions of policy. And a structure exists for discussing such things»(D. Hare).

«She’s excited, Wyn. And she’s madly in love» (M. Way).

Sophie: You are a kind man. And I will also be kind, I hope (L. Hellman).

b) contradictory contrast (at protystavnomu type connection). Part of the syntax of a potentially can form strong (based on antagonistic opposition) and weaknesses (based nonantagonistic opposition) protystavni structure (definition of OY Obukhov [3: 12]) and update various logical relation: «I’m a very emotional person, and when I married Johnny I thought I would be very happy. But I wasn’t» (H. Robbins).

«/…/We can only make a guess. But Ticky always knows» (M. Spark).

Mary: They have always been kind to me, and I to them. But I’ve never felt at home with them (E. O’Neill).

c) alternative (with punctuation type of provider):

Mary: /…/ I might have gone – if I hadn’t fallen in love with Mr. Tyrone. Or I might have become a nun (E. O’Neill).

Jamie: /…/ She might not want any lunch. Or she might start having most of her meals alone upstairs. That’s happened, hasn’t it? (E. O’Neill)

Postpozytyvni segmented components formed during dissection potentially compound sentences appear as:

a) interpretation of the underlying expression or part of it:

«It’s not a contest. He’s gone, Matt; we’re here. And we don’t want to lose you» (J. Michael).

«You can’t stop Magnum from making pictures simply by revoking contract, Segale. Neither can you stop the free progress of the screen» (H. Robbins).

«/…/ The real truths are difficult. At first they are forbidding. But they are worth all the others» (Th. Williams).

Mary: /…/ For a time after my marriage I tried to keep my music. But it was hopeless. One-night stands, cheap hotels, dirty trains, leaving children, never having a home – (E. O’Neill)

«I’ve got my mackintosh and overcoat. Or if they aren’t mine, they’re Sir William’s, which are better»(J. Cary).

«You go home to your mammy where you belong to and get on with the books. Or you’ll come to a bad end»(J. Cary).

b) estimate modal base expression or part of it:

«/…/ But when he was young he studied every art form he could think of: painting, sculpture, woodcuts, silkscreen, even linoleum cuts. And he was good»(J. Michael).

Sophie: Oh, I have made the decision for myself. And I am pleased (L. Hellman).

«He’s charged, all right. Manslaughter. But it might be even more serious than that» (D. Potter).

Crossman: Yes, my dear. You’ve changed, I’ve changed. But you’re still handsome, if that’s what you mean (L. Hellman).

During its implementation verbal communication is different stages , during which the participants of the communicative act mentally dismembered situation episodes , highlighting objects talk and characterizing them based on existing personal experience. All these steps are creative and transient in nature, the settings of speech depends on the choice of the subject sequence and lexical and grammatical processing selected information . Linear formation of speech is the cause of a large number of designs of the accession of explanatory nominations from their usual function specification , as an idea which verbalizuyetsya , often at odds with large amounts of information and points of contact avtokomentuvannya . The fact that the amount of information povidomlyuvanoyi exceed the amount of memory leads to the search structures capable facilitate the perception of information, without impairing its semantic value. In addition , the combination of workload informative posts , emotional state of participants communicative act and the most expressive desire to express their thoughts and feelings in order to achieve a particular communicative goal causes the appearance of informal communication statements , issued without strict adherence to the requirements of the traditional syntax.

Therefore, we investigated eksplikatsiyni partition model syntactic structure of the expression act as a means of optimizing the impact of verbal and verbal interaction.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Речення – одна з основних граматичних категорій синтаксису, яка протиставляється в його системі  слову та словосполученню за формами, значеннями та функціями. В широкому значенні це будь-яке – від розгорнутого синтаксичного утворення до окремого слова або словоформи – висловлювання, яке повідомляє про щось і розраховане на слухове або зорове сприйняття. Речення може бути простим і складним. У вузькому, власне граматичному, значенні просте речення – це така одиниця повідомлення, яка, будучи створеною за спеціально призначеним для цього граматичним зразком, має значення предикативності. Основними ознаками простого речення є: його синтаксична структура, що формується певними словоформами в їх відношеннях одне до одного; його семантична структура; порядок слів та інтонація; члени речення як компоненти предикативної основи речення або її поширювачі. Залежно від мети повідомлення речення можуть бути розповідними, питальними або спонукальними. Просте речення як елементарна синтаксична конструкція складається з двох (інколи – більше) форм слів, поєднаних одне з одним специфічним, існуючим лише у реченні синтаксичним зв'язком, або ж з однієї форми слова (що трапляється рідше). Речення може бути поширеним за правилами прислівних зв'язків – узгодження, керування, прилягання, або словоформами, які поширюють речення в цілому. Елементарний зразок, за яким будується просте непоширене речення, складає його структурну схему, структурний зразок. Ці зразки класифікуються за різними основами: однокомпонентні та двокомпонентні, вільні та обмежені з боку лексичного складу, такі, що містять або не містять парадигматичних характеристик, не фразеологізовані й фразеологізовані. Кожна мова має власну систему таких структурних зразків. Окремі зразки в різних мовах можуть співпадати, але системи в цілому завжди відрізняються.

Речення поєднує в одній  своїй граматичній формі кілька значень різного ступеню абстракції. По-перше, сам структурний зразок речення має абстраговане значення, спільне для всіх речень, це так звана предикативність. Проте в конкретних реченнях на значення предикативності накладається нове, іншої якості значення. Такі значення належать до семантичної структури речення. Речення, які мають різну граматичну організацію, але близьку семантичну структуру, в деяких дослідженнях розглядаються як трансформи, тобто перетворення одного в інше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Jespersen O. Essentials of English grammar. London: Allen&Unwin, 1993.

2. New Webster’s Dictionary. – NY: Consolidated Book Publishers, 1998.

3. Webster’s Third New International Dictionary of the English Language Unabridged with seven language dictionary. Encyclopedia Britannica, inc. William Benton, Publisher, 1768.

4. Аракин В.Д. Сравнительная типология английского и русского языков. – М.: Просвещение, 1989. – 256 с.

5. Бархударов Л.С. Структура  простого предложения современного  английского языка. – М.: Высшая  школа, 1966. – 250 с.

6. Бенвенист Э. Общая  лингвистика. – М.: 1974. – 365 с. 

7. Блох М.Я. Теоретическая  грамматика английского языка:  Учебник. Для студентов филол.  фак. ун-тов и фак. англ. яз. педвузов. – М.: Высш. школа, 1983. – С.383. В пер.: 1 р.

8. Бондарко А.В. Теория  функциональной грамматики. Персональность. Залоговость. – С. Петербург:  Наука, 1991. – 370 с.

9. Бондарко А.В. Вид  и время русского глагола. –  М.: Просвещение, 1971. – 200 с.

10. Верба Л.Г. Грамматика  современного английского языка  (справочник). – Славянский дом, 2001. – 366 с. 

11. Жаборюк О.А. Про мовний  і логічний аспекти предикації (на матеріалі англійскої мови.) Мовознавство, 2000. – №1.

12. Золотова Г.А. Коммуникативные  аспекты синтаксиса. – М.: Наука, 1982. – 368 с.

13. Иванова И., Чахоян Л., Беляева Т. История английского  языка. – С. Петербург, 1999. –  300 с.

14. Иванова И.П., Бурлакова  В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая  грамматика современного английского  языка. – М.: Высшая школа, 1981. –  285 с.

15. Ильиш Б.А. История  английского языка. – Л.: Просвещение, 1973. – 351 с.

16. Ильиш Б.А. О словах  категории состояния. – М.: 1948. – 123 с.

17. Иртеньева Н.С. Теоритическая  граматика английского язика.  – М: Высшая школа, 1969. – 327 с.

18. Корунець І.В. Порівняльна  типологія англійської та української мов. – Вінниця: Нова книга,2003. – 459 с.

19. Лекант П.А. К вопросу  о категории безличности. Тенденции  развития грамматического строя  русского языка. – М.: Наука, 1994. – 245 с.

20. Павлов В.М. Теория  функциональной грамматики. Субъектность. Объектность. – Л.: Наука, 1992. –  203 с.