Фразеологізми з компонентами зоонімами

      Відносна  постійність компонентного складу та структури виявляється як діалектична єдність константного (інваріантного) й змінного (варіантного). Фразеологізми відтворюються в мовленні в обмеженому - грошовий (золотий) мішок «багатство» [2, с.398 ] , з іншої (з другої, не з тієї) опери «те, що не стосується теми розмови» [2, с. 467] (однак неможливо брильянтовий мішок, з п'ятої опери чи з іншої увертюри), - а саме й тому постійному складі слів -компонентів. Можна сказати кров з молоком «рожевовидий, здоровий» [2, с. 315], але не можна - молоко з кров'ю. Природно звучать граматичні форми всипати березової каші, всипле березової каші, всипав березової каші [1, с. 221], однак неприродно сипле березової каші чи трансформовано всипати кленової каші.

    Теоретично згадану ознаку ФО можна інтерпретувати як діапазон варіювання в межах її норми. У літературній мові фразеологізми представлені різними варіантами, зокрема, лексичними: горішок твердий (міцний) [2, с. 161], словотворчими: ласий шматок (шматочок) [2, с. 778], граматичними: горить діло в руках (під руками)[2, с. 161], факультативними (за ступенем повноти): рости як гриби [після дощу], [2, с.169]. Нерідко спостерігається декілька типів варіювання одночасно: хоч би бровою моргнув [2, c. 75] , цідити кров ( ріки крові) [3, с. 243] .

      Експресивність як риса ФО постає з їхнього призначення - передавати через почуття наше ставлення до фактів навколишньої дійсності, підсилювати логічний та емоційний зміст висловленого, виступати засобом суб'єктивного увиразнення мови. Фразеологізми виступають не позначенням нових реалій, а для оцінної характеристики вже названого. Експресивність базується насамперед на образності (вага каменя -  з каменем на душі [ 2, с. 287] , важкий камінь давить душу кому [2, с. 287] , камінь на шию кому [2, с.

287], тяжкий камінь ліг на груди кому, кого, чиї [2, с. 287] , зникнути як камінь у воду [2, с. 287] , небезпека каміння для суден - підводне каміння [1, с. 362] ; перепона - камінь спотикання [1, с. 362] ; основа - наріжний камінь [1, с. 362] .Утілені в них яскрава метафора (зайти в глухий кут [3, с. 196] ,звити гніздечко [3, с. 215] ), метонімія (у сповиточку [3, с. 210] ,до білого волосся [1, с. 35]), промовисті гіпербола (ледь не покотитися зо сміху [1,

с. 449]) або літота (навіть мухи не зачепить мізинцем [1, с. 321], старій жабі по коліна [3, с. 185]), іронічне зіставлення-паралелізм (добре як голодному в терну [1, с. 187], захопити шилом патоки [3, с.207]), безеквівалентна сполука з відчутним культурологічним компонентом (мати порожню макітру на плечах [ 1, с. 461],  як Сірко на прив'язі  [1, с. 810] ) й породжують експресивність. Цьому сприяє й антитезна структура ФО (ложка дьогтю в бочці меду[1, с. 287] , як мерзле горить [3, с.276] ), каламбур (друга молодість[1, с. 503] , сім мішків гречаної вовни та чотири копи гречки[3, с. 201] ), тавтологія (плавом пливти [3, с. 132] , за дідів-прадідів [2, с.202]), прозорий чи імпліцитний евфемізм (скакати в гречку [3, с. 202] , піти за межу «померти» [3, с. 130] ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. УКРАЇНСЬКА ЗООФРАЗЕОЛОГІЯ

 

2.1. Поняття  зоофразеологізму

 

   Фразеологічний фонд кожної мови - це її національне багатство. Своєю експресивністю, образністю та емоційністю мова великою мірою зобов'язана фразеології. Фразеологія, яка вміщує в собі назви фауни, становить у

фразеологічному складі будь-якої мови чималий шар. Це пояснюється тим, що слова, які позначають фауну, належать до найдавніших шарів лексики. Відомо, що чим більший вік слова в мові, тим ширша його семантична структура.

    Отож, у таких слів розвиваються фразеотворчі можливості. Найбільш загальною класифікацією фразеологізмів за походженням є поділ їх на дві групи: природні й умовні [13, с. 163]. До першої групи належать фразеологізми, які виникли самостійно в різних мовах і відображають явища природи, рослинний і тваринний світ, фізичні і психічні стани людини тощо, до другої - сполуки, які відображають факти матеріальної і духовної культури того чи іншого народу. Одну з підгруп першої групи становлять фразеологізми, до складу яких входять назви фауни. Одиниці цієї фразеотематичної групи дослідники називають по-різному: "фразеологічні одиниці з анімалістичним компонентом" (В. Бойко) [3, с. 5], "фразеологічні одиниці із зоосемічним компонентом", "зоосемічна фразеологія" (А. Семо - тюк) [19, с. 7], "фразеологія живої природи", "зоосемічні фразеологічні одиниці" (Н. Петрова) [16, с. 6], "зоофразеологія" і "зоофразеологічні одиниці" (Д. Ужченко) [22] .

     Найоптимальнішим  варіантом з усіх вищезгаданих є терміни "зоофразеологія" і "зоофразеологізми", запропоновані Д. Ужченком. Під зоофразеологізмами розуміють порівняно чітко окреслену - семантично й тематично - групу стійких мовних утворень, у складі яких є фауноніми (зооніми) або їх образно-генетичні елементи [22, с. 1].

   Пильна увага приділялася зоофразеології у дослідженнях О. Потебні [17]; М. Ф. Алефіренка [2]; Д. В. Ужченка [22].

   Вона щедро представлена й певним чином інтерпретована у фольклористичних збірниках та словниках Д.І.Яворницького [26], I. Виргана, М. Пилинської [6].

    Процес формування й еволюції українських ЗФ можна простежити за лексико- і фразеологічними працями та фольклорними збірниками: Б. Грін – ченка [9]; М. Номиса [14].

 

2.1. Семантичні  групи зоофразеологізмів

 

  Належність фразеологічних прототипів до світу номінації фауни може бути: відкритою максимально експлікованою;дещо завуальованою напівекспліцит -

ною й зовсім закритою, імплікованою для мовця.

 

 2.1.1. Фразеологізми з компонентами – зоонімами. До них належать зоофразеологізми (ЗФ) мокра курка   [2, с. 320], [не] бачити смаленого вовка [2, с. 25] , мов оселедців у бочці [2, с. 469], заблукана вівця [1, с. 113] , витися лисом[1, с. 107]. Навколо окремих компонентів-зоонімів (кіт, риба) можуть формуватися досить розгалужені зоофразеологічні гнізда, як-от: [і (ще й)] кіт не вапявся[1, с. 378], (жити) як кіт з собакою [1,с. 378] , (позирати) як кіт на сало [1, с. 378] , як кіт наплакав [1, с. 378]  , (любити) як кіт собаку [1, с. 378] , [чорний] кіт пробіг між ким   [1, с. 378]; велика риба «поважна особа» [1, с. 735] , (битися) як риба в саку[1, с. 27], (битися) як риба об лід  [1, с. 727] , (жити) як риба з водою  [1, с. 736], (мовчати) як риба [1, с. 736],  знов за рибу гроші  [1, с. 200] , носом рибу вудити  [1, с. 160], ловити рибу в каламутній воді [1, с. 446]. Розгалуженість зоосемічних фразеологічних рядів з визначеним стрижневим зоонімом як втіленням найрізноманітнішої інформації ідентифікується з певною етнокультурою, а також свідчить про концептуалізацію всього ряду. На периферії цієї групи перебувають ЗФ типу де Макар телят не пас  [1, с. 446] , тобто вислови, у складі яких виразно виокремлюються концепти й інших (незоонімічних) сфер.

 

 2.1.2. Фразеологізми з компонентами – соматизмами. Вони не мають безпосередніх індикаторів-фаунонімів, проте в них є безсумнівні покажчики зоофразеологічності, зокрема соматизми тварин або назви характерних для тварин дій. особливостей поведінки. Наприклад: брати за зябра (за жабри)  [3, с. 196] «притискати кого-небудь», оскільки зябра (жабри) є тільки в риб та в деяких інших водяних тварин; вкрутити роги (хвоста) [1, с. 136]  кому. Такі й ФО відкинути копита  [1, с.121]   «здохнути» чи померти», кований на всі чотири копита  [1, с. 389] ; як лизень злизав [1, с.423] кого «хто-н. безслідно пропав, щез» (за Б. Грінченком, лизень «бичачий язик»);  (спати) без задніх ніг  [1, с. 846] після роботи тварина (наприклад, кінь) спить, зовсім розслабивши ноги. Якщо її швидко підняти, вона може навіть упасти на ноги, витягти ноги [1, с. 110] «померти», з місця в кар 'єр [1, с.497] й под.

 

 2.1.3.  Фразеологізми з компонентами – предметами, пов’язаними з тваринним світом. Вони не мають індикаторів зоофразеологічності й вимагають історико-етимологічного чи культурологічного розшифрування, наприклад: казитися з жиру (первісно про собак)[3, с.259], спіймати облизня  [1, с. 849] «не отримати нічого», лізти на рожен  [1, с. 437] «наражатися на небезпеку» (рожен - гострий кілок, рогатина, уживався при полюванні на ведмедів: звір сам наражався на виставлений мисливцем рожен), нестися (бігти) щодуху (що є духу), з усього духу [1, с. 548] «дуже швидко» - дух тут «дихання», первісно про галоп коня], стара карга  [1, с. 858] «стара жінка» (карга, тюрк. - «ворона»), перебігти дорогу [3, с. 113] кому «завадити кому-н. у якійсь справі» (за забобонним уявленням, людину жде нещастя, якщо їй перебіжить дорогу чорна кішка чи заєць), до зарізу  [3. с. 47]«дуже (потрібний)» (вираз пов'язаний зі словом заріз «місце на шиї у тварини, де розрізають при убої» , і з жестом «зарізу» себе по глотці, який означав насамперед «дуже ситий») та ін.

     Історико-етимологічний  аналіз дозволяє відмежувати власне   зоофразеологізми від квазізоофразеологізмів - стійких виразів, у яких унаслідок демотивації відбулася переорієнтація внутрішньої форми в бік ЗФ. хоч генетично вони ніяк не співвідносяться з фаунонімною сферою.. Насправді ж генетично вираз пов'язується не з фаунонімом собака, а з назвою рослини – собака, собачка, собачки - тут «насіння череди» з гострими зачіпками, у білоруського дослідника І. Лепешева сабака - «лопух, галоук, лопуха, дзед» [ 13, с. 142 ].

         Із досліджених нами ЗФ за "Фразеологічним словником української мови" за редакцією В. Білоноженка [1],[2] «Фразеологічного словника української мови" Г. Удовиченка[3] більшість становлять фразеологізми з компонентами-зоонімами. До їх складу входять 89 зоонімів: бабак, баран, бджола, бик, білка, блоха, бобер, бугай, ведмідь, верблюд, вівця/овечка, віл, вовк, ворона, воша, вуж,в'юн, гадюка, галка, голуб, горлиця, горобець, гуска, ґава, ґедзь, джміль, дрозд, жаба, жук, заєць, звір, зозуля, індик, їжак, карась, качка, квочка, кінь, кіт/кішка, кобила, коза/козел, комар, комаха, корова, крокодил, крячка, курка/курча, ластівка/ластів'я, лебідь, лин, лис, лунь, миша, мураха, муха, окунь, оса, осел, оселедець, пава, павук, пацюк, перепел, пес, півень, порося, птах/  птиця, п'явка, рак, риба, сарана, свиня, синиця, сич, слимак, слон, собака, сова, соловей, сорока, тараня, теля, тетеря, цап, цуцик, черв'як, черепаха, шашіль, щука.

   За частотністю використання у досліджених ФО можна відзначити такі зооніми, як собака (52 вислови), муха (33), курка (22), птах (22), вовк (21), а також кіт (18), риба (18), рак (17), миша (15), кінь (14), коза (14), свиня (13), півень (12), віл (11), заєць (11) тощо.

Напр.: вішати всіх собак [1, с. 134] , ловити мух [1, с. 445] , курям на сміх  [1, с. 835], перелітний  птах  [1, с. 715 - 716] , як загнаний вовк  [1, с. 326] , як кіт на мишу [1, с. 27] , битися як риба в саку [1, с. 27],бодай рак урачив   [1, с. 730] , миша не пролізе  [1, с. 489] , хід конем [2, с. 745], і кози ситі, і сіно ціле [2, с. 303], як свині наритники [1, с. 781] , як півень на тік [1, с. 629] , вола б з 'їв  [1, с. 336] .

      Таке  часте вживання цих зоонімів, на нашу думку, можна пояснити нерозривним зв'язком мови з етнокультурою українців, віддзеркаленням у мовних одиницях навколишнього світу та ставленням до нього українського народу. Фразеологічні одиниці, як і українські легенди та перекази, ґрунтуються на давніх релігійно-міфічних поглядах народу на природу. Про характерні особливості, зовнішній  вигляд деяких свійських і диких тварин, свійських і диких птахів,  риб, земноводних, плазунів, комах свідчать  українські легенди. Недарма у багатьох легендах ідеться про тих представників фауни, які згадуються також у ЗФ [4, с. 322].

     У центрі знаходяться ЗФ, які не мають безпосередніх індикаторів-зоонімів, проте в них є безсумнівні покажчики зоофразеологічності, зокрема соматизми тварин. Таких ЗФ було виявлено 95. До їх складу входять 17 найменувань соматизмів тварин: вовна, вухо, грива, зябра, зуби, ікла, копито, крило, лапа, луска, пазур, перо, пух, рило, ріг, хвіст, шия, шкура.. Найбільшою фразеопродуктивністю серед зафіксованих соматизмів відзначаються лексеми хвіст (21 вислів), крило (16), ріг (11). Напр.: виляти хвостом   [2, с. 76] , прищемити хвіст [2, с. 570] , приборкати крила  [1, с. 689], обпалювати собі крила [1, с. 573], роги високо ростуть [1, с. 742] , як з рога достатку [2, с. 602] .  

   Зоофразеологізми третьої групи  не мають індикаторів зоофразеологічності й вимагають історико-етимологічного або культурологічного пояснення. Вони мають у своєму складі  компоненти-предмети, пов'язані з тваринним світом. Деякі з цих  фразеологізмів умовно відносимо до цієї групи, оскільки в них  наявні слова, що не є предметами: алюр, галоп, диби. Зоофразеологізмів із компонентами-предметами, що мають відношення до тваринного світу, зафіксовано 55. Серед них зустрічаються такі лексеми, пов'язані з фауною: алюр, батіг, віжки, віз, вудила, вудка, вуздечка, галоп, гачок, гніздо, голоблі, диби, жир, кишки, кров, мотузка, налигач, поводок, рожен, сідло, тенета, ярмо. Напр.: насиджене гніздо[1, с. 175] , вибивати з сідла [1, с. 79] , лізти в ярмо[1, с. 440] , попускати віжки [1, с. 676], у три батоги [1, с. 18] . До цієї ж групи належать і квазізоофразеологізми –  вислови, генетично не пов'зані з фаунонімною сферою, які проте асоціюються мовцями зі світом тварин. Таких фразеологічних  одиниць дуже мало: зелений змій [1, с. 339] , зайчики в голові стрибають [1, с 306] , хоч коники ліпи [1, с. 491] .

    Виступаючи яскравим виражальним засобом мовного мистецтва, фразео -

логізми в той же час  акумулюють знання про суспільство  й природу, дають змогу побачити за ними початки української національної культури, засвід -

чують тісний зв'язок з  матеріальним і духовним життям народу.

 

2.3. Структура зоофразеологізмів

 

   ЗФ  до останнього часу об’єктом спеціального дослідження не були. А відтак перед нами постала необхідність всебічного внутрішньомовного аналізу фразеотематичної групи, одним із компонентів якого є структурно граматична характеристика анімалістичних зворотів. ФО з анімалістичним  компонентом. граматично домінуючі елементи яких виражені фіктивними іменниками, відносяться до власне субстантивних і співвідносяться з іменниками в усіх трьох аспектах: і семантично, і в планах морфологічного вираження і синтаксичного функціонування: залізний кінь [2, c. 297] – трактор, дійна корова [2, c. 308] – джерело прибутку, червоний (вогняний) півень [2, c. 504] – пожежа. [10, c. 144].