Фразеологізми з компонентами зоонімами

 

  2.3.1. Субстантивні зоофразеологізми. Субстантивні ЗФ – це ті ФО, у яких форма відповідає категоріальному значенню іменника. За структурною організацією субстантивні ЗФ співвідносні із словосполученням: страусова поведінка [1, c. 859], знатна птиця [1, c. 717]. Нечисельною серед ЗФ є група зворотів, структурно співвідносних з односкладними реченнями: казка про білого бичка [2, c. 285] – брехня, сон рябої кобили [2, c. 286] – нісенітниця. Субстантивні ЗФ виконують функцію як головних, так і другорядних членів речення: « Абдулаєв був старий вовк

 [2, c. 119], він знав – «язика» взяти нелегко»; « Нам головне – до моря добратися. А там на корабель юнгами влаштуємось, куди хоч, попливемо, справжніми морськими вовками [2, c. 119] станемо». [10, c. 144]

 

2.3.2. Ад’єктивні зоофразеологізми. Ад’єктивні ЗФ – це ФО, у яких форма відповідає категоріальному значенню прикметника. Ця група досить численна і різноманітна. Об’єднуються  такі фразеологізми в один розряд за загальним значенням якісної характеристики предмета, особи чи стану особи: лисом підшитий [2, c. 335] – хитрий, півень убрід переходить [2, c. 504] , жабі (курці) по коліна [2, c. 305] – мілкий, приший кобилі хвіст [2, c. 569] – зайвий, непотрібний. За структурною організацією ад’єктивні ФО цього типу діляться на три групи: 1)фразеологізми, структурно співвідносні із словосполученням: собаку з’їв [2, c. 265] , на комариному салі [2, c. 628]; 2) фразеологізми, структурно організовані за різними моделями речення: вовк кишки догризає [2, c. 119], і муха крилом вб’є [2, c. 412]; 3) ФО із структурою порівняльного звороту (компаративні): як в’юн [2, c. 144], як муха в спасівку [2, c. 412], як у зайця хвіст, як свиня в дощ [2, c. 631]. [10, c. 145]

 

  2.3.3. Інтер'єктивні зоофразеологізми.  В українській мові існує особливий розряд фразеологізмів, які не виконують ніяких функцій і служать для безпосереднього вираження різних емоцій і волевиявлень. Такі фразеологізми називаються вигуковими (інтер'єктивними). Їх небагато і виражають вони приємні і неприємні почуття, волевиявлення: яка пава [1,

 c. 602], знову за рибу гроші [1, c. 200]. Залежно від типу граматичної конфігурації ЗФ співвідносні з вигуком можуть мати структуру одно – і двоскладних речень: їдять мухи [2, c.413], бодай рак урачив [2, c. 592]. Такі ЗФ співвідносні з різними частинами мови і виконують їх  функції.[10, c. 146]

 

2.4. Символіка зоофразеологізмів

 

   Характерною для семантичної структури ЗФ виявляється символьна насиченість компонентів-фаунонімів. Вона відбита вже з найдавніших часів у міфології, фольклорі. Символічне значення назв тварин, зображення їх як створінь священних, істот мудрих і пророчих поєднувалося тут з виправданням марновірства, вірувань і забобонів щодо деяких тварин У слов'янських мовах, зокрема в українській, чеській, російській, польській, назва слон уособлює неповороткість, незграбність, у той час як у мовах індусів слон символізує граціозність рухів  Наприклад, у китайській мові фазан – символ «жінки легкої поведінки», а дикий кінь - «упертої і неслухняної людини». Згадана символіка концептів зовсім відсутня в українській етнокультурі. У свою чергу таких українських символів, як ворона (про неуважну людину), видра (про худу жінку) та їжак (про колючу, жовчну людину), не знають китайці. За різними якостями характеризують людину в українській і китайській етнокультурі зооморфізми корова, козел, баран, які в нас пейоративно забарвлені, чого немає в китайській. Корова там символ доброти, працелюбності, баран - символ м'якої, слухняної, доброї людини, а також щастя й багатства.

   Фразеологізми можуть набувати символічного значення або утворюватись на основі зоонімів-символів. Символічна семантика їх грунтується на символічному змісті, зумовленому певною ситуацією; символічною є сама ситуація. Мотивуюча ситуація в даного народу сама до значної міри містить знакову інформацію. ФО є лише її «формальною репрезентацією». Такі - колупати піч (під час сватання) [2, c. 306], зустрічати хлібом-сіллю [2, c. 764], падати на коліна [2, c.480], кинути рукавичку [2, c.292], серед них і зоофразеологізми не каркай [як ворона] [2, c. 288] уживається в розмові як застереження від чогось небажаного», фразеологізовані прикмети-антиподи заєць дорогу перебіг (на нещастя) [2, c. 295]; вовк або ведмідь дорогу перебіг (на щастя) [2, c. 106]. В Україні були переконані, що вовкулаки, обернувшись у собак і чорних кішок, ссуть молоко в корів, кобил і овець. Цілком зрозуміло, що з людиною повинно трапитися нещастя, якщо їй перебіжать дорогу ці тварини. Забобонні прикмети постали, зокрема, тому, що названі тварини (чорний кіт, чорна кішка, заєць) зооморфні іпостасі чорта (взагалі нечистої сили).

   Окремі з фаунонімів стають національно-стійким уособленням певного якісно-кількісного значення, наприклад, комар або горобець. Вони виступають символами-еталонами чогось незначного, малого (малої кількості), слабкого, низького, що й відбивається в багатьох ЗФ, які постали

на їх основі: як комар наплакав [2, c. 437], з комареву ніжечку [2, c. 437] «трохи, дуже мало», з комарів носок [2, c. 437], на комариному салі [2, c. 437], горобцеві по коліна [1,  c. 491] «мілко». Слова-символи (вовк - вівця, вовк - коза, вовк - ягня) й побудовані на їх основі ЗФ можуть утворювати зоосемічні синонімічні ряди, а також вступати в антонімічні відношення, де перший еталон уособлює ідею хижака, а другі - ідею беззахисності, слабкості (жалує як вовк вівцю [2, с. 180], боїться як вовк кози [2, с. 140], вчепився як вовк до ягнят [2, с. 157] ). Слова-символи, отже, як компоненти ЗФ виявляють системні відношення. Окремі із зоосимволів є усталеними, одвічними етнокультурними координатами усномовної стихії, художньої літератури, фольклору українського народу, а глибина їх культурно-національного (діахронічного, поліжанрового) контексту є могутнім фразеотворчим підґрунтям.

   Так, досить помітним у національній фразеології є фразеологічне гніздо зі стрижневим словом собака: 1. «Домашня тварина родини собачих, яку використовують для охорони, на полюванні»; 2. «Про злу, жорстоку й недоброзичливу людину»; 3.«Той, хто досяг досконалості в чому-н.»; 4. «Хижий ссавець родини собачих» [5, с. 1325] .Усі чотири зафіксованих СУМом значення виявляються майже не продуктивними в процесі фразеотворення. Із декількох десятків ЗФ зі словом собака (собачий) тільки лічені прямо (чи дотично) співвідносяться з названими значеннями: 1) [/] собакою не здоженеш, [і] собаками не піймати (напр. , на полюванні) [2, с. 514 - 515] ; 2) злий як собака [2, с. 673], скажена собака [2, c. 673]; 3) з 'їсти собаку [2, c. 265] в чому, на чому; 4) ЗФ практично відсутні. Особливу ж фразеоактивність виявляють латентні, прихованні, імпліцитні семи: а) «побутова одиниця виміру»: [і] собака не перескочить [2, c. 673] «великий (за розмірами)», [і] собаки не їдять [2, c. 674] «дуже, надзвичайно багато»; як собаки обгризли [2, c. 674] «дуже короткий»; б) його «фізичні можливості»: (пускатися) як собака з ожереду [2, c. 674] «швидко», собачий нюх [2, c. 443] у кого «хто-н. швидко щось підмічає»; в) його «уподобання»: (триматися) як собака за обгризену кістку [2, c. 674] «дуже міцно», г) його «умови життя»: (гуляти) як собака на прив 'язі [2, c. 674] , ірон. «зовсім не (гуляти)»; ґ) «набутий досвід»: битий собака [2, c. 671] ; д) його здатність «переносити холод»: [і] собаку не вдержиш  [2, c. 55].

   У семантико-стилістичному розподілі ЗФ мікрогрупи виразно відбита й амбівалентна символіка лексеми собака. З одного боку, це вірний, надійний, непідкупний друг; з другого боку, собака - символ нерозумного брехуна, злодійкуватого ненаситника, провісника нещастя, пор. 1) (вірний) як собака [2, c. 111], (іти) як собака на посвист [2, c. 673], дивитися собачими очима [2, c. 673]; 2) (брехати)як собака [2, с. 175] , (брехати)як попова собака [2, с. 175], собачі очі [2, с. 473] в кого. Його зв'язок у народній демонології з мотивами загробного життя, лунарного культу відбивається і у фразеології: (вити) як собака на місяць [1, c. 107], і в численних легендах, віруваннях - собачого гавкоту, наприклад, боїться нечиста сила. В українській етнокультурі побутує стійке уявлення про собаку як нечисту тварину - (любити) як собака печену цибулю [1, c. 107] - «оскільки в багатьох міфо -логічних традиціях цибуля й часник розглядаються як обереги від нечистої сили». З умовами життя собаки пов'язаний набір інших імпліцитних сем: він уособлює якийсь «звичний вимір» нейтрального чи зниженого плану, щось повсякденне; собака - еталон «точки відліку», усталена опора в системі на -ціональних образів (ніякий собака [2, c. 673],і собака не загавкає [2, c. 673] , усякий собака [2, c. 673].

   Отже, зоофразеологія являє собою численну, активно функціонуючу фра –

зеотематичну групу, що складає окрему підсистему загального обсягу української фразеології. Виразно підкреслюючи зміщення фразеологічної парадигми в бік антропоморфізму і досить повно репрезентуючи різноманітні сфери матеріального і духовного життя українців, вияви їхньої етнокультури ( вірування, повір’я, обряди ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

   Отже, теоретичні дослідження з фразеології як розділу  мовознавства охоплюють досить широке коло проблем. Серед них можна виділити кілька основних: вивчення фразеологізму як основної одиниці  фразеології,  його  природи, функціонування фразеологізмів у мовленні, необхідно також встановити обсяг фразеології. У залежності від погляду різних вчених обсяг фразеології має відповідно різні виміри. Потребують ґрунтовного дослідження такі  проблеми,  як система і рівень у сфері фразеології. Окрім того, вимагають уточнення такі питання, як фразеологічна система та системні явища у сфері фразеології, як, наприклад, синонімія, антонімія тощо.

   Зоофразеологія і досі потребує вивчення і наукового дослідження, оскільки фразеологізми здебільшого відображають життя людини. І лише незначна частина ФО характеризує тваринний і рослинний світ, а також деякі явища природи.

   Зоофразеологізми - це - численна, активно функціонуюча фразеологічна тематична група, що становить окрему підсистему загального корпусу української фразеології, - досить повно й концептуально представляє різні сфери матеріального й духовного життя народу.Під зоофразеологізмами (ЗФ) ми розуміємо порівняно чітко окреслену - семантично й тематично - групу  стійких надслівних мовних утворень, у складі яких є фауноніми (зооніми) або їх образно-генетичні елементи; зоофразеологізми функціонують як відтворювані метафоричні, переважно експресивні одиниці вторинного найменування.

   За  своєю семантикою ЗФ поділяються на такі основні групи: фразеологізми з компонентами-зоонімами: мокра курка, мов оселедців у бочці, витися лисом; фразеологізми з компонентами-соматизмами, що не мають безпосередніх індикаторів–фаунонімів, але у яких є безсумнівні показчики зоофазеологічності, зокрема соматизми тварин або назви характерних для тварин дій, особливостей поведінки: брати за зябра, вкрутити роги, відкинути копита; фразеологізми з компонентами-предметами, пов’язаними з тваринним світом, що не мають індикаторів зоофазеологічності й вимагають історико – етимологічного чи культурологічного розшифрування, наприклад: казитися з жиру,спіймати облизня, лізти на рожен.

   Із досліджених нами  ЗФ за "Фразеологічним словником української мови" за редакцією В. Білоноженка, «Фразеологічного словника української мови" Г. Удовиченка більшість становлять фразеологізми з компонентами-зоонімами. До їх складу входять 89 зоонімів: бабак, баран, бджола, бик, білка, блоха, бобер, бугай, ведмідь, верблюд, вівця/овечка, віл, вовк, ворона, воша, вуж,в'юн, гадюка, галка, голуб, горлиця, горобець, гуска, ґава, ґедзь, джміль, дрозд, жаба, жук, заєць, звір, зозуля, індик, їжак, карась, качка, квочка, кінь, кіт/кішка, кобила, коза/козел, комар, комаха, корова, крокодил, крячка, курка/курча, ластівка/ластів'я, лебідь, лин, лис, лунь, миша, мураха, муха, окунь, оса, осел, оселедець, пава, павук, пацюк, перепел, пес, півень, порося, птах/  птиця, п'явка, рак, риба, сарана, свиня, синиця, сич, слимак, слон, собака, сова, соловей, сорока, тараня, теля, тетеря, цап, цуцик, черв'як, черепаха, шашіль, щука.

   За частотністю використання у досліджених ФО можна відзначити такі зооніми, як собака (52 вислови), муха (33), курка (22), птах (22), вовк (21), а також кіт (18), риба (18), рак (17), миша (15), кінь (14), коза (14), свиня (13), півень (12), віл (11), заєць (11) тощо.

   Також нами було виявлено 95 ЗФ, які не мають безпосередніх індикаторів-зоонімів, проте в них є безсумнівні покажчики зоофразеологічності, зокрема соматизми тварин. До їх складу входять 17 найменувань соматизмів тварин: вовна, вухо, грива, зябра, зуби, ікла, копито, крило, лапа, луска, пазур, перо, пух, рило, ріг, хвіст, шия, шкура.. Найбільшою фразеопродуктивністю серед зафіксованих соматизмів відзначаються лексеми хвіст (21 вислів), крило (16), ріг (11).

 

 

   Також виявлено ЗФ  не мають індикаторів зоофразеологічності й вимагають історико-етимологічного або культурологічного пояснення. Вони мають у своєму складі  компоненти-предмети, пов'язані з тваринним світом. Деякі з цих  фразеологізмів умовно відносимо до цієї групи, оскільки в них  наявні слова, що не є предметами: алюр, галоп, диби. Зоофразеологізмів із компонентами-предметами, що мають відношення до тваринного світу, зафіксовано 55. Серед них зустрічаються такі лексеми, пов'язані з фауною: алюр, батіг, віжки, віз, вудила, вудка, вуздечка, галоп, гачок, гніздо, голоблі, диби, жир, кишки, кров, мотузка, налигач, поводок, рожен, сідло, тенета, ярмо. Напр.: насиджене гніздо, вибивати з сідла , лізти в ярмо.    

   За структурою  ЗФ поділяються на такі групи: субстантивні – це ЗФ, у яких форма відповідає категоріальному значенню іменника, наприклад: страусова поведінка, знатна птиця; ад’єктивні -  ЗФ, у яких фома відповідає категоріальному значенню прикметника, наприклад: лисом підшитий, собаку з’їв, курці по коліна; інтер'єктивні – виражають приємні і неприємні почуття,волевиявлення, наприклад: як пава, знову за рибу гроші, бодай рак урачив.

   Характерною для семантичної структури ЗФ є символьна насиченість компонентів-фаунонімів. Двадцяте століття позначене численними дослідженнями символіки (К.Г. Юнг, З. Фрейд, Г. Бейлі, К. Леві-Строс, Е. Кассірер, Е. Сепір, О. Лосєв, В. Топоров, Ю. Лотман та ін). Розрізняють символи-фразеологізми, які постали шляхом цілісного переосмислення словосполучення (не каркай як ворона, заєць дорогу перебіг ), - символічною тут є сама мотивуюча ситуація, і фразеологізми, побудовані на словах-символах. Окремі з фаунонімів стають стійким уособленням певного якісно-кількісного значення, як-от: комар, комариний (як комар наплакав, на комариному салі); горобець, горобиний, гороб’ячий (діал. горобцю по кісточки, із горобиний (гороб’ячий) скік); муха ([і] муха крилом уб’є кого).

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1 Авксентьєв Л.Г. Сучасна  українська мова. Фразеологія. – Харків: Вища шк., 1983 – 137 с.

2 Алефіренко М. Ф. Теоретичні питання фразеології. - Харків: Вища шк., 1987. – 135 с.

3 Бойко В.М. Структурно-семантичні особливості фразеологічних одиниць з анімалістичним компонентом // Література та культура Полісся. - Ніжин, 2007. - Вип. 36 - С. 5.

4 Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах,релігійних поглядах та віруваннях:Космогонічні українські народні погляди та вірування. – К, 1993. – 515 с.

5 Великий тлумачний словник української мови ( з дод. і доп.)/Уклад. і голов.   ред. В. Т. Бусел. – К,Ірпінь;ВТФ «Перун», 2005. -1728 с.