Взаємозвязок музики та хореографії як засіб формування професійних якостей педагога-хореогра

Музику для супроводу  танцювальних вправ необхідно постійно поповнювати і урізноманітнювати, керуючись естетичними критеріями, почуттям художньої міри. Постійне звучання на уроках одного і того ж  маршу або вальсу веде до механічного, не емоційного виконання вправ танцюючими. Не бажана і інша крайність: занадто часта зміна супроводів розсіює увагу учнів; не сприяє засвоєнню і запам’ятовуванню ними рухів [40, c. 34].

Для розвитку “музичності” виконання танцювального руху застосовуються наступні методи роботи:

1. наочно-слуховий (слухання музики під час показу рухів педагогом);
2. словесний (педагог допомагає зрозуміти зміст музичного твору, спонукає уяву, сприяє прояву творчої активності);
3. практичний (конкретна діяльність у вигляді систематичних вправ).

В плані музичного виховання  концертмейстер має можливість навчити дітей наступному:

1) виділяти в музиці головне;

2) передавати рухом різний інтонаційний сенс (ритмічний, мелодійний, динамічний початок).

Це можна робити на будь-яких етапах занять: і у вправах, і в танцювальних етюдах.

Концертмейстер повинен  дуже чітко визначити для себе завдання кожного року навчання (як на уроках народно-сценічного, так і  на уроках класичного танцю), а також  проявити не сухе наслідування рекомендацій нотно-музичних посібників для хореографії, а індивідуально-творчий підхід в підборі музичного оформлення уроків [21, c. 71].

Отже, концертмейстер у навчальних закладах – це помічник педагога. Він допомагає розкрити зміст танцювального образу мовою музичного твору, повинен уміти застосувати свої знання, продемонструвати володіння технікою, при цьому проявити артистизм і різнобічні музично-виконавські дарування.

Викладач –  концертмейстер – студент – співдружність, у якій сторони не можуть існувати одна без одної. Одночасно кожна володіє певним здобутком, знаннями, об’єктивними творчими інтересами. У тандемі (концертмейстер – викладач) проглядаються дві тенденції – прагнення до злиття й самоствердження, без чого неможлива ніяка творчість. Від концертмейстера та вдало підібраного й виконаного ним музичного матеріалу залежить не тільки професійність виконання студентами-хореографами, але й емоційний рівень уроку. Щоб досягнути значного результату, концертмейстер повинен володіти знаннями основи хореографії та сценічного руху, аби правильно підібрати музичний супровід, який покликаний не відволікати, а допомагати танцівнику вмінням одночасно грати й бачити танцюючих, умінням імпровізувати, володіти знаннями не тільки в музичному мистецтві, але й у галузі музичної психології, музичної педагогіки. У майстерності концертмейстера величезну роль відіграє інтуїція. Концертмейстер класичного танцю має чітко усвідомити для себе, як виконується той чи інший рух, у якому темпі, характері, і, відповідно до цього, підібрати такий музичний супровід, який вдало передасть його інтонаційно-ритмічні та темпові характеристики. Одним з важливих аспектів концертмейстерської діяльності на уроках класичного танцю, на нашу думку, є музичне виховання студентів, учнів. Завдання викладача й концертмейстера під час творчої співпраці – створити умови, що сприятимуть розвиткові музикальності студентів, яка залежить від задатків, здібностей, перцептивної діяльності, уваги, уміння слухати твір, що в сукупності дозволить сформувати в них розуміння необхідності тісного й нерозривного зв’язку музики та хореографії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

При написанні курсової роботи, ми вивчили і визначили теоретичні  засади  майстерності  хореографа в педагогічній діяльності; а також визначили умови формування професійних якостей майбутніх учителів хореографії у вищих навчальних закладах; охарактеризували музичне оформлення уроків народно-сценічного та класичного танців; дослідили напрямки роботи педагога-хореографа з концертмейстером.

Узагальнюючи  вивчений матеріал, можна зробити наступні висновки:

1. Визначивши теоретичні засади майстерності хореографа в педагогічній діяльності, ми зробили висновок, що педагогічна майстерність хореографа має високий рівень розвитку педагогічної діяльності. Майстерність хореографа відрізняє вправного працівника в діяльності від інших, адже він творить щось неповторне, нестандартне, передбачає наявність професійних знань, умінь, навичок.

Майстерність – це постійно удосконалюване мистецтво виховання та навчання, доступне кожному педагогу, що працює за покликанням.

Майстерність  хореографа можна характеризувати  як високий рівень педагогічної діяльності, важливим фактором якого є передумови, котрі сприяють досягненню високого рівня цієї роботи: це, перш за все, поряд  з покликанням педагога – яскраво виражене позитивне ставлення до учнів.

У  процесі  узагальнення науково-педагогічного  досвіду накопичено цінні ідеї та підходи до наукового осмислення феномену майстерності. Педагогічна  майстерність хореографа – структурне утворення з численними елементами, багатопланове, багатоаспектне, поліфункціональне явище у педагогічній діяльності. Відповідаючи вимогам сьогодення педагогічна майстерність хореографа є системоутворюючим фактором професійної підготовки  учителів до практичної діяльності.

2. Реформування національної системи освіти неможливе без відтворення і трансляції культури у всій різноманітності вітчизняних та світових зразків. Залучення до здобутків різних видів мистецтв, надбань народної творчості забезпечує естетичний розвиток особистості, високу мистецьку освіченість підростаючого покоління, формує його художні почуття, смаки та погляди.

Оскільки мистецька  освіта посідає важливе місце  в системі вищої школи, – саме від викладачів художньо-естетичних дисциплін, їхніх знань, почуття відповідальності за рівень організації навчального процесу, методичної ерудиції залежать теоретична підготовка, практичні уміння, а в кінцевому результаті – кваліфікація майбутнього учителя.

Художньо-естетичний досвід майбутнього вчителя хореографії  формується у процесі художньо-естетичної діяльності, в ситуації “спілкування” з хореографічними творами. Результатом його формування мають стати художньо-естетичні знання, хореографічні вміння та ціннісне ставлення до хореографічного мистецтва та хореографічної діяльності.

На основі аналізу  філософських, культурологічних, психолого-педагогічних джерел ми визначили  специфіку художньо-естетичного  досвіду особистості як інтегрованого  утворення, що є результатом художньо-естетичної діяльності. Визначення сутності художньо-естетичного досвіду особистості дозволить використати потенціал хореографічного мистецтва у формуванні художньо-естетичного досвіду студентів-хореографів.

3. Охарактеризувавши і порівнявши взаємозв’язок між хореографічною лексикою та музикою на уроках  класичного  і народно-сценічного  танців, ми дійшли висновку, що саме музичний розвиток студентів-хореографів повинен проводитись на основі вивчення естетики музики, широкого ознайомлення з кращими зразками народної та класичної музичної літератури шляхом слухання музики, аналізу її змісту і форми.

Музичне оформлення уроку повинне прищеплювати учням  усвідомлене відношення до музичного  твору – уміння чути музичну фразу, орієнтуватися в характері музики, ритмічному малюнку, динаміці. Музичний супровід уроків танцю мають бути дуже точними, чітко і якісно організованим, оскільки від цього залежить музичний розвиток учнів. На заняттях хореографії учні залучаються до кращих зразків народної і класичної музики, і, таким чином, формується їх музична культура, розвивається їх музичний слух і образне мислення, які допомагають при постановочній роботі сприймати музику і хореографію в єдності.

Музичний супровід уроків народно-сценічного танцю вимагає  від акомпаніатора високої кваліфікації, уміння швидко переходити з одних музичних мелодій на інші, точно передавати національні особливості народної музики.  Щоб ознайомити учнів з кращими зразками народної музики, треба брати найбільш блискучі, мелодичні, танцювальні народні мелодії, цікаві за музичною побудовою.

Мелодія, оброблена  для сценічного танцю, повинна відповідати  лексиці народних сценічних рухів. Народна музика повинна відповідати  народному танцю.

Музичне оформлення уроків класичного танцю має бути дуже різноманітним  як по мелодиці, так і ритму. Характер ритмів часто міняється в ході уроку. Коли вивчається новий рух або його окремі елементи, ритм має бути простим, мелодія нескладної, доступної. Потім, в процесі роботи, музичний матеріал ускладнюється, ускладнюється ритмічний малюнок.

4. Детально дослідивши напрямки роботи педагога-хореографа з концертмейстером, ми виявили, що концертмейстерське  мистецтво вимагає високого музичної майстерності, художньої культури та особливого покликання.

Робота концертмейстера  містить в собі і чисту творчу (художню) і педагогічну діяльність. Майстерність концертмейстера глибока  і специфічна. Вона  вимагає від піаніста не лише величезного артистизму, але і різнобічних музично-виконавських дарувань, відмінного музичного слуху. Специфіка роботи концертмейстера вимагає особливого універсалізму, мобільності. Концертмейстер повинен живити особливу, безкорисливу любов до своєї спеціальності, яка (за рідкісним виключенням) не приносить зовнішнього успіху - оплесків, кольорів, почестей і звань. Він завжди залишається “в тіні”, його робота розчиняється в загальній праці усього колективу і праця його по своєму призначенню схожа на працю педагога.

Отже, у ході нашого дослідження  ми прийшли до висновку, що тема щодо взаємозв’язку  музики та хореографії  як  засобу  формування професійних  якостей педагога-хореографа  є актуальною. Так як у сучасній системі освіти важливе місце займає мистецтво, яке є невід’ємною частиною людської діяльності. Залучення до різних видів мистецтв розвиває емоційно-моральну, духовну культуру підростаючого покоління, пробуджує в нього здатність бачити, цінувати і створювати красу в житті та мистецтві.

Результати  дослідження можуть бути використані  у процесі підготовки студентів вищих навчальних закладів до роботи у школі, дитячих садках та хореографічних колективах. Однак проведене дослідження не вичерпує проблеми єдиного взаємозв’язку музики та хореографії  як засобу формування професійних якостей педагога-хореографа. Подальшого дослідження потребують такі її аспекти: проблеми розвитку хореографічного мистецтва та хореографічної освіти; поглиблення наукового дослідження закономірностей формування мистецтва танцю, з’ясування його синтетичної природи на практично-виконавському та на теоретико-методичному рівнях; визначення єдиної теорії танцю та його походження; визначення рівноправного значення музичного і хореографічного мистецтв у танцювальній діяльності та науково дослідженої типології зовнішніх і внутрішніх взаємозв’язків між музичним та  хореографічним  мистецтвами тощо.

 

 

                                           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Асафьев Б. Путеводитель по концертам : словарь музыкальных терминов и понятий / Б. Асафьев. – М. : Сов. композитор, 1978.
2. Базарова Н. Классический танец / Н. Базарова. – Л. : Искусство, 1975.
3. Базарова Н., Мей В. Азбука классического танца / Н. Базарова, В. Мей. – Л. : Искусство, 1983.
4. Безуглая Г.  Концертмейстер балета : музыкальное сопроваждение урока классического танца. Робота с репертуаром / Г. Безуглая.  – Санкт-Петербург, 2005.
5. Боримська Г. Самоцвіти українського танцю / Г. Боримська. – К. : Мистецтво, 1974.
6. Ваганова А.Я. Основи класичного танцю / А. Я. Ваганова. – Л.: Мистецтво, 1980.
7. Василенко К. Лексика українського народно-сценічного танцю / К. Василенко. – К. : Мистецтво, 1998.
8. Василенко К. Теорія українського народного танцю / К. Василенко. – К : Муз. Україна, 1998.
9. Верховинець К. Теорія українського народного танцю / К. Верховинець. – К. : Музична Україна, 1980.
10. Воробьева Л. И., Снегирева Т. В. Психологический опыт личности : к обоснованию подхода / Л. И. Воробьева, Т. В. Снегирева // Вопросы психологии. – 1990.
11. Гурєєв Ю. Танцює “Подолянчик” / Ю. Гурєєв. – К. : Музична Україна, 1981.
12. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения / А. Дистервег. – М., 1956.
13. Зайцев Є. В., Колесниченко Ю. В. Основи народно-сценічного танцю : навч. посібник для вищ. навч. закл. культ. і мист. I-IV рівнів акред. / Є В. Зайцев, Ю. В. Колісниченко. – Вид. друге, доопр. і допо. – Вінниця : НОВА КНИГА, 2007.
14. Захаров Р. Искусство балетмейстера / Р. Захаров. – М. : Искусство, 1954.
15. Зубатов С. Основи викладання українського народно-сценічного танцю / С. Зубатов. – К. : ІПКПК, 1995.
16. Зязюн І. А. Естетичний досвід особи. Формування і сфери вияву / І. А. Зязюн. – К. : Вища школа, 1976.
17. Кабалевский Д. Б. Воспитание ума и сердца : книга для учителя / Д. Б. Кабалевский. – 2 изд., испр. и доп. – М. : Просвещение, 1984.
18. Костровицкая В. Сто уроков классического танца / В. Костровицкая. – Л. : Искусство, 1981.
19. Костровицкая В., Писарев А. Школа классического танца / В. Костровицкая, А. Писарев. – Л., 1986.
20. Кубанцева Є. І. Концертмейстерство – музично-творча діяльність / Є. І. Кубанцева // Музика в школі. – 2001.
21. Кубанцева Є. І. Концертмейстерський клас / Є. І. Кубанцева. – М., 2002.
22. Макаренко А. С. Твори у 7-ми томах / А. С. Макаренко. – Т. 5. – К., 1955.
23. Мессерер А. Уроки классического танца / А. Мессерер. – М. : Искусство, 1967.
24. Мороз О., Юрченко В. Підготовка майбутнього викладача вищої школи: психолого-педагогічний ракурс / О. Мороз, В. Юрченко // Наукові записки : зб. наук. стат. НПУ ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2001.
25. Мороз О. Г., Сластьонін В. О., Філіпенко Н. І. Підготовка майбутнього вчителя : зміст та організація : навч. посібник / О. Г. Мороз, В. О. Сластьонін, Н. І. Філіпенко. – К., 1997.
26. Музыка и хореография современного балета : сборник статей. / [ред. И. В. Голубовский]. – Л. : Музыка, 1974.
27. Нісімчук А. С., Падалка О. С., Шпак О. Т. Сучасні педагогічні технології : навч. посібник / А. С. Нісімчук, О. С. Падалка, О. Т. Шпак. – К. : Просвіта, 2000.
28. Орлова Т. І. Мистецтвознавчі концепції кінця ХХ століття у люстрі естетико-художньої освіти / Т. І. Орлова // Сучасний стан українського мистецтвознавства та шляхи його подальшого розвитку : Мат-ли наук. конференції. – К. : ВПП “Компас”, 2000.
29. Павлишин С. Музика двадцятого століття : навч. посібник / С. Павлишин. – Львів : К, 2005.
30. Педагогічна майстерність / [за ред. акад. І.А. Зязюна]. – К., 1997.
31. Платонов К. К. Структура и развитие личности / К. К. Платонов. – М. : Наука, 1986.
32. Побережна Г. Загальна теорія музики : підручник для студентів музично- педагогічних спеціальностей вищих навчальних закладів / Г. Побережна. – К : Вища школа, 2004.
33. Роль музики в естетичному вихованні дітей і юнацтва : збірник статей / [упоряд. і ред. А. Поптсдінер]. – Л. : Музика, 1980.
34. Рудницька О. П. Педагогіка: загальна та мистецька : навч. посібник / О. П. Рудницька. – К., 2002.
35. Смирнов И. Искусство балетмейстера / И. Смирнов. – М. : Просвещение, 1986.
36. Сухомлинский В. О. Вибрані твори у 5-ти т. / В. О. Сухомлинський. – К., 1976.
37. Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей / Б.М. Теплов. – М., 1947.
38. Цвєткова Л. Ю. Методика викладання класичного танцю : підручник /               Л. Ю. Цвєткова. – К. : Альтерпрес, 2005.
39. Шевнюк О. Л. Формування художньо-естетичного досвіду майбутнього вчителя : дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / О. Л. Шевнюк. – К., 1995.
40. Шендерович Є. М. У концертмейстерському класі : роздуми педагога /               Є. М. Шендерович. – М. : Музика, 1996.
41. Щербань П. Сутність педагогічної культури / П. Щербань // Вища освіта України. – 2004.
42. Ярмолович Л. Принципы музыкального оформления уроков классического танца / Л. Ярмолович. – Ленинград : Музыка, 1968.