Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з творами живопису, картинами

Лаконічна, яскрава за колоритом картина викликає стійкі естетичні почуття. Так було в натюрмортах, дітей більше приваблюють твори, що за своїми художніми особливостями близькі до робіт майстрів народної творчості. Яскравість і декоративність, часто контрастні кольорові поєднання роблять ці твори надзвичайно привабливими для дітей. Доцільно використовувати твори з різноманітним трактуванням художнього уявлення:  докладні (А.Лактионов, І. Шишкін, І.Хруцкой), узагальнюючі (А.Рилов, А. Куїнджі, І. Левітан), умовно площинні, близькі до народного мистецтва (А.Ведерников, Б. Кустодієв). У дитсадку необхідно мати добірку художніх репродукцій образотворчого мистецтва різних видів тварів і жанрів.

Отже, аналіз педагогічної і мистецтвознавчої літератури дозволив охарактеризувати процес сприйняття, його типи, процес художнього сприйняття, етапи сприйняття картин, навести приклади типів картин, доступні для дітей старшого дошкільного віку.

 

1.2 Завдання  і зміст ознайомлення дітей із живописом

Живопис - вид  образотворчого мистецтва, твори якого (картини, фрески, розписи) відбивають дійсність, надають вплив на думки і почуття глядачів.

Живопис як жанр образотворчого мистецтва  відповідає дійсності як до джерела формування внутрішнього духовного світу людини. Це засвідчують дослідження наступних педагогів та мистецтвознавців: В.А. Розумного, М. Ф. Овсяннікова, І.Б. Астахова, Н.А. Дмитрієва, М.А. Когана [18].

У процесі формування в дітей естетичного ставлення  до живопису головне - емоційно-образне сприйняття творів мистецтва, формування інтересів, переваг. Це доводиться в дослідженнях М. Ф. Овсяннікова, І.Б. Астахова, Н.А. Дмитрієва.

На думку Е.А.Фльоріної, Н.П.Сакулиної, В.С. Мухіної, навчаючи дітей сприйняттю творів живопису, ми цим робимо виразнішим їх образотворчу діяльність, хоча річ цілком очевидна, у цьому процесі немає механічного перенесення способів діяльності [19].

Завдання ознайомлення дітей із живописом:

1. Розвивати  в дітей з віком стійкий інтерес до малярства. Підвести до розуміння, що мистецтво відбиває світ довкола себе і художник зображує те, що викликало у нього інтерес, подив. 

2.Знайомити з тим, що й як стверджує мистецтво. Вчити бачити особливості і відмінні ознаки різних видів мистецтва.

3. Продовжувати  роботу з формування навичок  послідовного цілісного художнього сприйняття малярських творів мистецтва.

4. Формувати  навички та вміння спілкуватися  щодо мистецтва, із товаришами, дорослими, висловлювати судження  з оцінкою побаченого.

5. Виховувати  вміння милуватися творами, розуміти  настрій героя.

Завдання ознайомлення дітей із живописом знайшлись і у базовій програмі « «Я у Світі» .

За останні  роки приділяється дедалі більше уваги питанням ефективного використання живопису регулярно працюючи з дітьми. Багато педагогів, мистецтвознавців пишуть про активізацію педагогічного процесу засобами живопису. У працях О.Н.Бурова, П.Н.Якобсона, Б.П. Юсова, Р.М.Чумичевой, Т.И.Хризман та інших, виділяють спеціальні вимоги до роботи з дітьми дошкільного віку [22]:

- Доступність  змісту живопису для дитячого  сприйняття. Тематика картин обов'язково має бути співзвучна інтересу дітей, відповідати їхньому фактичному віку і досвіду.

- Зміст картини повинен виховувати гуманістичний характер, сприяти формуванню морально –естетичних якостей, почуттів, відносин.

- Яскрава виразність емоційного стану. Чим емоційніший, яскравіший, переконливіший твір, тим більше вона діє на відчуття свідомісті глядачів, глибше розкриває зміст зображення.

- Розмаїття  використовуваних художником засобів  акторської виражальності: колір,  композиція, ритм.

М.М. Зубарєва доводить доступність сприйняття дітьми живопису, і у практичній педагогічній роботі використовує різні методи лікування й прийоми художнього сприйняття картин живопису. Педагог використовує розмови про мистецтво, ігрові ситуації, у яких діти порівнюють, дізнаються про різні художні образи. Окрім художніх творів М.М. Зубарєва рекомендує використовувати музичний супровід сприйняття картин, поезію, прозу [11].

У дослідженнях Н.А.Курочкіної, Н.Б.Халезової, Г.М. Вишньової показано, що сприйняття живопису формується найповніше в старшому дошкільному віці, коли вони можуть самостійно передавати мальовничий образ, давати оцінки, висловлювати естетичні судження .

Знайомлячи  дітей із живописом, педагог розкриває в картині її навколишній світ: побут, працю людей. Але не обмежується лише перерахуванням зображених до картини людей, предметів, а, передусім, розкриває значимість праці самого художника, своєрідність його майстерності, розкриває, що спонукало художника написати цю картину. При детальному розгляді картини, в аналізі зображеного на ній, дітей вчать встановлювати взаємозв'язк у змісті твору: як відповідати, що бачить дитина на полотні, а також уміти пояснити, чому художник присвятив картину цій темі, які засоби використані, щоб розкрити зміст задуманого. При якісній подачі картини в дитини формується, розвивається інтерес до інших видів і жанрів образотворчого мистецтва; прагнення збагатити знання за допомогою нових накопичень [5].

Більш повне  пізнання дітьми творів живопису дозволяє вихователю як розвивати інтерес до малярства, так й формувати початкові основи світогляду. Мистецтво сприяє вихованню різних почуттів. Так, при ознайомлення з пейзажним живописом в дітей з віком активізується інтерес до життя, до різних видів людської діяльності, ставленням його до процесів праці, до цінностей, які створює народ до творчості. Діти збагачують свій моральний досвід, виховують любов до батьківщини.

Живопис, вчить дітей бачити красу людських почуттів, взаємовідносин, порівнювати зображене у творах образотворчого мистецтва, порівнювати явища з реальною дійсністю. І це розвиває естетичні почуття, які проявляються в дітей з віком, на початку емоційних і мовних реакціях [5].

Отже, можна  дійти невтішного висновку у тому, що спілкування з живописом формує в дитини як естетичний і художній смак, вміння оцінити красу картини, речей, безліч інших художніх творів, а й дати правильну оцінку різним явищам життя суспільства, моральну поведінку людини, політичних подій, але в основі виробити ціннісну орієнтацію у житті.

1.3 Методи ознайомлення з живописом

Термін «метод»  походить від грецького metodos, що означає «шлях дослідження, теорія, вчення». Метод – це засіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання; сукупність прийомів або операцій практичного чи теоретичного засвоєння (пізнання) дійсності. Метод означає спосіб досягнення мети[13].

Метод навчання — шлях навчально-пізнавальної діяльності дитини до результатів, визначених завданнями навчання.   [13].

Методи, що використовуються при ознайомленні дошкільників з живописом, діляться на словесні, наочні і практичні.

Словесні  методи:

1. Питання (але за змістом картини;)

б) виділення  настрою;

в) виділення  засобів вираження.

В цілому питання  спонукають дитину вдивлятися в картину, бачити її деталі.

2. Розмова

б) розмова за попередньою картиною;

в) підсумкова розмова.

В цілому, метод  розмови, спрямований на розвиток вміння дитини висловити свою думку, те що у розмові (оповіданні педагога) дитина могла отримати зразки при цьому.

3. Пояснення.

4. Розповідь вихователя (дитини).

5. Вказівка (зверніть увагу до...)

Наочні  методи

1. Екскурсії.

2.Розглядання репродукцій, альбомів.

3. Спостереження.

4. Порівняння (ілюстрацій тощо, засобами виразності та ін.).

5. Організація виставок.

6. Вправи.

7. Дидактичні гри.

Практичні методи

1. Вправи.

2. Дидактичні гри (наприклад, з роздавальним матеріалом).

3.Зображувальна діяльність.

4.Повтор за вихователем (навичок, прийомів).

5. Завдання додому.

Р.М.Чумичева також  пропонує використовувати:

-метод адекватних  емоцій ( пожвавлення дитячих емоцій)

-прийом входження  до картини.

Починаючи зі старшою групою, регулярно працювати з дітьми над ознайомленням з живописом, застосовуючи різноманітні форми та методи роботи. Завдяки цим формам і методам педагог вчить їх бачити, як митець зображує красу навколишнього світу. Діти опановують уміння бачити й розуміти зміст картини та відчувати, що передає художник, зображуючи природу (радість, смуток).

Частіше за все  використовується метод роботи - зразок особистісних відносини педагога до красивої картини. Цей метод дає можливість з прикладу вихователя якісно вибудувати дитині свій виступ.

Мистецтвознавча розповідь:

Структура мистецтвознавчого заняття складається з вступної частини, коли необхідно налаштовувати дітей до сприйняття малярських творів. Це може бути цікава ігрова ситуація («Чому помилився художник?», «Знайди помилку у картині», ситуації, де діти організовують і «відвідують» виставки малярських творів, вернісажі).

В основній частині дітям повідомляється назва картини, з якою доведеться ознайомитися. Назвати прізвище художника. На одному занятті у старшій і підготовчій групі показати 2-3 знайомих твора один твір новий, незнайомий дітям. Застосовуючи різні методи роботи, вихователь вчить порівнювати художні твори, формує вміння побачити й зрозуміти ідею і зміст твору. Все це робиться ненудно, ненав'язливо, цікаво.

 Після огляду і порівняння малярських творів проводяться дидактичні ігри на закріплення отриманих знань.

В заключній частині вихователь разом з дітьми аналізує нові, отримані знання, діти діляться своїми враженнями, проводиться аналіз активності дітей на занятті.

Більшу частину роботи на такому занятті займає мистецтвознавча розповідь. Структура мистецтвознавчого оповідання може бути приблизно такою: повідомлення назви картини і прізвища художника; розповісти як зображено картину (колір, побудова, розташування); що зображено навколо головного твору, як із нею з'єднані деталі (так відбувається поглиблення у зміст картини; встановлюється зв'язок між змістом твору засобами вираження), що гарного показав художник, що здається, що згадується, дивлячись на картину. Використання такої структури оповідання можлива до того часу, поки діти не почнуть адекватно відповідати на ці запитання за змістом картини і набудуть звички монологічної промови у відповідях питаннях. На перших етапах ознайомлення дітей із пейзажним живописом використовується прийом «входження до картини», відтворення попереднього та наступного змісту картини подій. Застосування прийому доцільно ще й тому, що він тісно пов'язані з грою, творчою фантазією.

Екскурсії. Виставки:

Особливий емоційний  заряд діти одержують під час екскурсій, де вони набувають навички культурного спілкування з художніми творами. Тим самим в дітей з віком формується вміння обмінюватися враженнями під час перегляду картини.

Розваги:

Однією формою залучення дошкільників до пейзажного живопису є розваги. Приклад розваги  може складатися з таких моментів:

1. емоційна розповідь вихователя про картини одного чи кількох художників, про чарівний світ фарб (така розповідь краще сприймається і посилює емоційний вплив на дітей);

2. виставка репродукцій  картин;

3. конкурс на  найкращу розповідь дитини про вподобання картини;

4.проведение  гри;

5. вікторина  про картини та його художників;

6.створення дітьми власної картини під назвою, даній картині художника.

Індивідуальна робота:

Проводиться з дітьми, які на занятті із образотворчого мистецтва не засвоїли знання про твори; з дітьми з розсіяною увагою;з дітьми,які не проявили жодного інтересу на занятті. Індивідуальна робота здійснюється і з обдарованими дітьми, які мають яскраво виражений стійкий інтерес до творів пейзажного живопису та образотворчої діяльності, розвиненою емоційною промовою.

Якщо з першими  дітьми вихователь може обмежитися лише докладним розгляданням одного - двох творів, то з другими можливе використовування поєднання діяльностей; розгляд пейзажів, читання пейзажної літературної лірики і самостійна художня діяльність дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Вивчення рівня сприйняття творів живопису дітьми шостого року життя

2.1 Методика дослідження рівня сприйняття творів живопису

Старші дошкільники активно входять у світ художньої творчості. Сприйняття живопису - це єдність пізнання і переживання. Дитина навчається непросто фіксувати те, що представлено на картині, а й сприймати почуття, які хотів передати його автор [23].

Першим етапом під час проведення діагностичного дослідження є вибір методики. Аналізуючи психолого-педагогічні джерела, ми виявили , що до цієї проблеми зверталися такі дослідники: Г.А.Урунтаева (дошкільна психологія), С.Г. Маслова (музейна педагогіка), М.М. Алексєєва, В.І. Яшина (методика розвитку промови).

Уявімо  дані методики.

Методика «Вивчення сприйняття картини» [14].

Підготовка  дослідження. Підібрати твори з урахуванням віку дитини, незнайомі йому три репродукції картин різних жанрів: сюжетну, пейзажну, натюрморт. Вони повинні бути кольоровими, не дуже малими.