Огляд освітньої системи Німеччини

Спеціальні (професійні) вузи мають величезне значення впідготовці фахівців. Вони випускають понад 70% німецьких інженерів, дополовини фахівців в галузі інформатики, у сфері організаціївиробництва. Ці вузи відрізняються укороченим циклом навчання, включаютьтеоретичну підготовку протягом трьох років і рік практичної роботи.  
Навчання в них максимально наближене до практики, всі викладачіобов'язково маю?? професійний досвід і тісні зв'язки з промисловимифірмами. Завдяки прискореного курсу навчання і меншими в порівнянні зуніверситетами витратами на навчання спеціальні вузи заслуговуютьзначної уваги з точки зору можливості запозиченняпозитивного досвіду.

Навчання у вузах триває 4 роки. Виняток становитьмедичне, більш тривалий, і вищу педагогічну (3 роки)освіта. Після навчання передбачається стажування (18 місяців), апісля неї - здача іспитів і отримання дипломів. Більше половини студентівнавчаються у вузах з гуманітарним профілем.

Система обліку успішності студентів вимірюється в семестровихтижневих годинах. За 4 роки виходить 150 - 160 семестрових годин. Облікуспішності здійснюється шляхом іспитів, умовою допуску до якихє виконання кількох письмових контрольних робіт.  
У вузах практикуються такі форми занять: лекції, вправи,просемінари, семінари, оберсемінари, лабораторні. Курсові та дипломніроботи в нашому розумінні відсутні.

У Німеччині існує один вчений ступінь - доктор наук, якаприсвоюється після захисту і повної публікації дисертації в навчальномузакладі.

Наукова діяльність ВНЗ ФРН будується на концепції вищоїосвіти В. Гумбольдта, акцентує в процесі навчання поєднаннянавчальної та наукової роботи. Вузи займають центральне місце в науково -дослідному «ландшафті».

Слід підкреслити, що наукові організації Німеччини працюють втісному співробітництві, відсутнє розрив між вузівської та невузовской, втому числі промислової, наукою. Це дозволяє виключити дублюваннядосліджень, одночасно полегшуючи передачу технології не тільки з одногонаукової установи в інше, а й, що найбільш важливо, з науковихустанов, у тому числі вузів, у промислові фірми, полегшуючи і прискорюючи тимсамим процес впровадження винаходів та реалізації наукового потенціалукраїни.

Політика федерального уряду спрямована на посиленняспівпраці вузів з промисловими фірмами. З 50-х рр.. поширенаформа «спільних досліджень», коли малі та середні фірми певноїгалузі створюють з вузом (або з науково-дослідним інститутом) союздля роботи над проблемами, у вирішенні яких зацікавлені фірми - члениоб'єднання.

Важливо, що практикуються не тільки стажування працівників фірм у вузах,а й робота студентів та молодих вчених у фірмах. Особливо цехарактерно для спеціальних (професійних) вузів, де навіть викладачізобов'язані періодично самі проходити практику на фірмі.

При вузах створюються демонстраційні та консультаційні центри дляознайомлення представників фірм з досягненнями науки в ключових галузях.  
Значний інтерес до вузівських розробок виявляють представники нетільки дрібного бізнесу, але й великих компаній.

Розвивається співробітництво вузів з некомерційними безприбутковиминауковими організаціями, що здійснюються у формах обміну вченими,спільного використання матеріально-технічної бази і т. д.

Однією з перспективних особливостей системи освіти Німеччини, втому числі вищої, є Закон про стимулювання освіти. Длястудентів він передбачає щомісячні виплати приблизно 600 марок, причому половина коштів передається в якості безоплатних дотацій, а інша  
- Як кредит (школярам ж кошти виплачуються виключно у виглядідотацій, проте для отримання права на таку стипендію вони повинніпредставити документи, що свідчать про те, що батьки не в змозіїх утримувати).

Однією з найбільш важливих проблем німецьких вузів вважається їхперевантаженість: кількість студентів перевищує число фінансованих навчальнихмісць. Не дивлячись на демографічний спад, з 1975 р. контингенти студентівнеухильно зростають, що викликано бажанням дедалі більшої кількості молоді отриматиякісну освіту.

Значні зміни чекають у вищій освіті в нових землях.  
Як і у всьому народному господарстві колишньої НДР, у вузах існувалозначне число планових показників, одним з яких було числостудентів, яке не мінялося з середини 70-х рр..Їхчастка у відповідній віковій групі населення складала в НДР 11 - 12

% (у ФРН - 26-27%), тобто не всі  бажаючі і здатні навчатися  моглиреалізувати свої наміри.

У НДР не було засновано жодного університету, не відбувалося і їхрозширення. Система вищої освіти в основному розвивалася за рахунокстворення так званих спеціальних вищих шкіл, прирівняних доуніверситетам в тому сенсі, що вони мали право на присвоєння вченогоступеня (у ФРН їм були наділені лише університети). У процесі реформивищої освіти передбачається, що в нових землях Німеччини правомстворення вчених рад і присвоєння ступенів будуть також користуватисявиключно університети.

Спеціальні вищі школи не є аналогами спеціальних (професійних) вузів колишньої ФРН. Їх плануєтьсяінтегрувати в якості відповідних факультетів до складууніверситетів, а спеціальні професійні вузи засновувати або зпрофесійних училищ (найкращих з них), підвищуючи таким чином їхстатус, або з вищих технічних школах, що існували в НДР.

ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ.

У Німеччині підготовка майбутніх вчителів у всіх землях проходить 2 фази: перша (6 - 8 семестрів) включає вивчення загальноосвітніх предметів,теоретичних курсів за фахом і педагогічних дисциплін; другий --стажування - для вчителів обов'язкової школи - від 18 місяців до 3 років,гімназії - 2 роки і завершується іспитом, після якого студентпризначається на посаду штатного викладача.

Дисципліни поділяються на загальноосвітні і спеціальні. Студентипроходять психологію і педагогіку.  
Навчальна практика будується з поступовим посиленням: від спостереження заучнями, складання характеристик, анкетування, відвідування сімей,присутності на уроках вчителів, закінчуючи тим, що студенти дають уроки, якзвичайні вчителі.  
Специфіка виховної та навчальної роботи вимагає від учителя безперервноївдосконалення своєї кваліфікації, постійного поповнення знань,тому в Німеччині добре розвинена система підвищення кваліфікації таперепідготовки вчителів.

БІБЛІОГРАФІЯ.

Дьомін А.А. Лавров С.Б.. ФРН нині. Л., 1973 р..  
Коваленко Ю.І.. Професійна освіта у ФРН. М., 1988 р..  
Лисова О.Б.. Нові тенденції у підготовці вчителів на Заході. Ж.  
«Педагогіка» 1994 № 3.  
Малькова З.А. Вульфсон Б.Л.. Сучасна школа і педагогіка вкапіталістичних країнах. М., 1975 р..  
Нікандров Н.Д.. Сучасна вища школа капіталістичних країн. М., 1978м..  
Писарєва Л.І.. Тенденція розвитку сучасної школи ФРН. Ж. «Педагогіка»  
1991 № 2.  
Сергєєва Н.Б.. Враження про сучасній німецькій школі. Ж. «Педагогіка»  
1993 № 2.  
Тихонова М.Г.. Об'єднана Німеччина: освітня політика. Ж.  
«Педагогіка» 1994 № 5.