Поняття документа у криміналістиці

Печатка — інструмент для нанесення слідів (міток) на матеріальних об'єктах; предмет із рельєфним зображенням знаків, виконаних друкарським або комп'ютерним набором, які є єдиним цілим, вони несуть певне смислове навантаження і призначені для нанесення відбитків на документах (рис. 19).

Існують різні види печаток. Прямокутна печатка іменується штампом, а невеличкі за розмірами штампи називаються штемпелями.

Круглі печатки бувають прості (містять по колу вказівку, де зареєстроване дане підприємство або засновник чи вища організація; по колу або в центрі розміщується ідентифікаційний код; усередині кола розміщується назва юридичної особи) та гербові (у центрі яких є зображення герба держави, а по колу — назва міністерства, відомства або установи, якій належить печатка). Печатки поділяються на ті, що виготовляються тільки з дозволу органів МВС, і ті, що не потребують такого дозволу. За матеріалом, із якого вони виготовляються печатки бувають каучукові, поліуретанові, металеві.

Відбиток печатки (штампу) передбачає перенесення відповідної штемпельної фарби на поверхню паперу або видавлювання на її поверхні відповідного рельєфу. Дослідження відбитків печаток і штампів здійснюється з метою встановлення їх тотожності або встановлення способу їх підробки.

Гербова печатка приватного нотаріуса має форму правильного кола діаметром 45 мм, краї печатки обрамлено бортиком товщиною 1 мм.

По бортику за годинниковою стрілкою інверсним мікро-шрифтом  розміщується напис, який містить: 1) повне  найменування нотаріального округу; 2) текст «Приватний нотаріус»; 3) прізвище, ім'я та по батькові приватного нотаріуса; 4) номер свідоцтва. Складові цього напису розділяються семикутними зірочками.

По зовнішньому колу печатки зліва направо центровим  способом розміщуються: верхнім рядком — напис «Міністерство юстиції України»; нижнім рядком — повне найменування нотаріального округу відповідно до адміністративно-територіального поділу України, наприклад: «Харківський нотаріальний округ Харківської області».

На нижньому стику  найменування нотаріального округу розміщується напис: «Приватний нотаріус», який з обох боків відділено семикутними зірочками.

На нижньому стику  напису «Міністерство юстиції України» (по зовнішньому рядку) центровим  способом розміщується напис прізвища, ім'я та по батькові приватного нотаріуса, який з обох боків відділено семикутними зірочками. Всі написи виконано спеціальним шрифтом.

У центрі печатки розміщується зображення Державного Герба України, під яким розміщується напис «Україна». Зображення в центрі печатки обрамляється колом діаметром 23 мм (товщина лінії 0,1 мм).

Для підвищення захищеності  вільна від зображення частина кола заповняється складним малюнком. Вільна від зображення частина кола між бортиком і написом на зовнішньому колі заповнюється захисним растровим зображенням.

Печатка виготовляється з гуми.

Типові питання, які вирішуються  при дослідженні відбитків печаток і штампів, такі: яким способом виготовлено печатку (штамп), відтиск якої є на документі; яким способом відтворено відбиток печатки (штампу) на документі; чи є нанесений відтиск печатки на документі даною печаткою; чи однією печаткою (або штампом) залишені відбитки в документах та ін.

Ознаки, що свідчать про спосіб підробки (рисовку відтиску, кустарне виготовлення, копіювання справжнього відтиску, формування відтиску за допомогою комп'ютерної графіки), такі: нестандартність букв, неоднакова висота, ширина літер, різна товщина штрихів, різні проміжки між словами, нерадіальне розташування знаків по колу, дзеркальність окремих знаків, помилки у тексті, різниця написання в тексті одноіменних літер, несиметричність розміщення літер, розпливи окремих штрихів, відсутність штемпельного барвника в штрихах.

При ідентифікації печаток (штампів) за їх відтисками досліджуються загальні та окремі ознаки (форма і розміри відтисків в цілому, взаємне розташування складових частин відтисків, графічні ознаки літер, цифр, герба, емблеми, дрібні особливості окремих знаків тощо). Для проведення експертизи необхідні експериментальні та вільні зразки.

8. Дослідження  матеріальної частини документів

Об'єктами дослідження  матеріалу документів є папір, барвники штрихів, відбитків печаток (штампів), клей, захисні покриття. Матеріальна частина документів складається з паперу та спеціальних за складом речовин (пасти кулькових ручок, чорнила, туші, штемпельної фарби тощо).

Папір — це матеріал переважно з рослинних, міцно сплетених волокон. Уперше був отриманий у II ст. у Китаї. З XIX ст. папір виготовляється головним чином із деривини. Зараз відомо понад 600 видів паперу. Найбільш відомі види паперу — писчий, для друку, газетний, фільтрувальний, світлочутливий, електроізоляційний, промисловий та ін. Папір характеризується масою (4—250 г/м²), товщиною (4—400 мкм), механічними властивостями, кольором, білизною, гладкістю, еластичністю, міцністю, прозорістю та ін. Папір є основою великої кількості різних документів.

Техніко-криміналістичне дослідження  паперу дозволяє вирішувати такі питання: чи є однорідним папір досліджуваного документа і надісланого зразка паперу; чи виконано два або більше документів на папері однієї групи (класу); чи були шматки паперу до їх розриву єдиним цілим.

Письмові маси — це речовини за допомогою яких виконують текстові записи на папері. Існують різні групи письмових мас — чорнило, туш, пасти кулькових ручок, стрижні олівців (графітні, кольорові, спеціальні), штемпельна та друкарська фарби. Кожна група письмових мас має свої характеристики.

Техніко-криміналістичне дослідження  речовини штрихів проводиться з метою встановлення належності речовини штрихів до певної групи (виду чи типу); однорідності письмової маси, якою написані тексти одного чи різних документів; відповідність їх нормі; визначення підприємства-виготовлювача; встановлення приладдя, яким виконано запис у документі тощо. Технічна експертиза документів у таких випадках дозволяє встановити групову належність письмових мас. Для дослідження письмових мас використовуються різні фізико-хімічні методи.

Експертизою клейких речовин вирішуються  питання про їхній склад, призначення  та однорідність. Техніко-криміналістичне дослідження дозволяє встановити вид клею, що використовувався при виготовленні документа, або при наклеюванні фотокартки на документ.