Фальшування грошей

Зміст

 

Вступ	3
Теоретична частина
1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних або білетів державної лотереї	5
1.1. Предмет злочину	5
1.2. Об’єктивна сторона злочину	9
1.3. Суб’єктивна сторона злочину	12
1.4. Кваліфікуючі ознаки 1.5. Кримінальна відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї.	14       15
Практична частина
2. Задача 1	18
3. Задача 2	20
Висновки	22
Список використаної літератури	23

 

 

     Вступ

 

Актуальність дослідження. Фальшування грошей та інші незаконні операції з підробленими грошима посягають на кредитно-фінансову та економічну систему України, на добробут народу.

Одним з найнебезпечніших посягань у даній сфері є вчинення суспільно-небезпечних діянь, які прийнято іменувати збірним поняттям „фальшивомонетництво". В результаті таких протиправних діянь порушується економічний баланс між платіжними засобами та їх товарним забезпеченням, що в свою чергу призводить до низки негативних соціально-економічних наслідків як для держави в цілому, так і для життєво важливих інтересів її громадян, зокрема, ігнорування питання належного захисту власної кредитно-фінансової системи від обігу „підробок" може обернутися для держави та її громадян катастрофічними економічними наслідками. Не даремно такі протиправні діяння свого часу використовувались навіть окремими державами як спосіб економічної боротьби з політичними ворогами.

Створення в Україні остаточно сформованої грошової системи з постійною національною валютою вимагає застосування всіх необхідних заходів її захисту.

Для забезпечення належного захисту національної валюти від підробок в Україні у березні 1994 р. був введений у дію банкнотно-монетний двір, який використовує найсучасніші технології, системи комп'ютерної графіки, виготовлення оригінальних і друкарських форм та захищених фарб. Це — друкарські лінії, що включають офсетні машини «Супер Сімултан-312» і машини інтагліо друку «Супер Орлов Інтагліо», контроль якості продукції на машині «Нота-Чек»; це — лінії автоматичної обробки банкнот «Кутпак-2» та близько 250 одиниць технологічного устаткування, виготовленого провідними фірмами Німеччини, Австрії, Італії.

Банкнотно-монетний двір виконує замовлення на виготовлення банкнот, різних видів цінних паперів і документів суворого обліку. Це облігації внутрішньої державної ощадної позики, розрахункові та грошові чеки Національного банку України, приватизаційні сертифікати, марки акцизного збору на тютюнові вироби та алкогольні напої, сувенірні поштові марки.

Незважаючи на такі ретельні засоби захисту, практика знає чимало спроб підробки грошей та цінних паперів.

Отже, обрана тема для написання курсової роботи є доволі актуальною.

Предметом дослідження в курсовій роботі виступають злочини проти порядку обігу грошей, цінних паперів, інших документів. Об’єктом дослідження є злочин, передбачений ст. 199 КК України — виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї.

В роботі використовувалися наступні методи дослідження: порівняльний, метод спостереження, хронологічний тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теоретична частина

 

1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних або білетів державної лотереї

 

1.1. Предмет  злочину

 

Предметом злочину є:

1) національна  валюта України у виді банкнот  чи металевої монети;

2) іноземна  валюта;

3) державні  цінні папери;

4) білети  державних лотерей.

Для кваліфікації за ст. 199 КК необхідно, щоб ці предмети були підробленими.

Грошовою одиницею України є гривня (ч. 1 ст. 99 Конституції України), що дорівнює 100 копійкам, виключне право на введення якої та розмінної монети в обіг (емісію), організацію їх обігу та вилучення з обігу належить Національному банку України. Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків — банкнот (паперових) і монет (металевих), які є безумовними зобов'язаннями Національного банку і забезпечуються всіма його активами. Готівка перебуває в обігу у вигляді грошових знаків — паперових банкнот номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 грн. та металевих монет номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 та 50 копійок і 1 грн. Гривня є єдиним законним платіжним засобом на території України (ст.ст. 32, 34, 35 Закону “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 р.1).

Іноземна валюта — це іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів і монет.

Предметом злочину, передбаченого ст. 199, може визнаватись лише “власне валюта” за термінологією Декрету КМ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1995 р.2, тобто банкноти Національного банку та розмінна металева монета, які перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу чи такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які введено в обіг, а також іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, які перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу чи такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які введено в обіг (п. 2 постанови ПВСУ від 12 квітня 1996 р. №6 “Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів”3.

Грошові знаки, що виконують функції засобу платежу, існують або у вигляді банківських білетів (банкнот), емітентом яких є центральний (національний) банк країни, або у вигляді скарбничих (казначейських) білетів, емітентом яких є міністерство фінансів чи його скарбниця (казначейство). В Україні емітентом грошових знаків є лише НБ, який має виключне право на введення їх в обіг (емісію), організацію обігу та вилучення з обігу. Паперові банкноти грошового знаку України — гривні — є білетами НБ. Державне казначейство України не наділено правом здійснювати емісію грошових знаків як засобу платежу, а, отже, державних казначейських білетів як виду грошових знаків в Україні не існує.

Предметом злочину можуть бути будь-які монети, що випускаються Банкнотно-монетним двором НБ, в тому числі монети пам'ятні та ювілейні.

Грошові знаки (валюта України та іноземна валюта), які вилучені з обігу і не підлягають обміну на грошові знаки, які введено в обіг, і мають лише колекційну цінність, не є предметом злочину, передбаченого ст. 199, а тому їх підробка чи виготовлення підроблених таких предметів, за наявності підстав, може кваліфікуватися як шахрайство (абз. 1 п. 3 згаданої постанови).

Державні цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між державою (емітентом цінних паперів) та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Державні цінні папери можуть випускатись у формі облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик; казначейських зобов'язань республіки, в тому числі казначейських векселів; приватизаційних паперів.

Не відносяться до державних цінних паперів облігації місцевих позик, облігації державних підприємств та цінні папери НБ, зокрема, його депозитний сертифікат, оскільки держава не є емітентом цих цінних паперів і не несе зобов'язань за цими цінними паперами.

Державними цінними паперами на пред'явника є також облігації внутрішньої державної ощадної позики 1998 р. номінальною вартістю 50 гривень. Облігації виготовляються у вигляді бланків спеціального зразка із відповідним ступенем захисту Банкнотно-монетним двором НБ і мають три купони (перший купонний період — один рік, другий та третій — по шість місяців), розмір доходу за першим із них становить 17 гривень, за другим і третім — по 8 гривень 50 копійок.

Облігації зовнішніх державних позик України — це цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Державними цінними паперами є векселі Державного казначейства, випуск яких передбачено постановою КМ “Про затвердження порядку застосування векселів Державного казначейства” від 27 червня 1996 р. №689.

 Також предметом передбаченого ст. 199 злочину слід вважати білети лотерей, які іменуються державними і випускаються агентами з проведення державних лотерей, які одержали ліцензії на здійснення лотерейної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 1.2. Об’єктивна сторона злочину

 

З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 199 КК, виражається у вчиненні будь-якої із перерахованих у її диспозиції дій:

1) виготовлення;

2) зберігання;

3) придбання;

4) перевезення;

5) пересилання, ввезення в Україну;

6) збут підроблених  предметів, вказаних у диспозиції  ч. 1 ст. 199.

З моменту вчинення будь-якої із зазначених дій злочин вважається закінченим. При цьому достатньо, щоб предметом зазначених дій був хоча б один із вказаних у ст. 199 предметів.

Під виготовленням підроблених предметів, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 199, слід розуміти їх створення будь-яким способом (повна підробка), а також спотворення тим чи іншим способом реквізитів справжніх предметів: склад злочину утворює, згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 5 постанови ПВСУ від 12 квітня 1996 р. №5, як повна імітація грошового знака, білета державної лотереї чи державного цінного папера, так і істотна фальсифікація тим чи іншим способом справжніх грошових знаків, білетів державних цінних паперів, яка передбачає таке їх художнє оформлення (певний ступінь завершеності зображення, а саме: відповідність орнаменту і наявність основних реквізитів (портрет, барельєф, пам'ятник) та їх узгодженість зі словами й цифрами, які визначають номінал грошового знака, білета державної лотереї чи державного цінного папера) та якість відтворення (ступінь графічної та кольорової точності зображення), що робить можливим досягнення мети їх збуту і, за задумом винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки, тобто дає підстави вважати можливим їх перебування у обігу.

Враховуючи наведені роз'яснення ПВСУ, фактично виготовлення підроблених національної валюти України, державних цінних паперів, іноземної валюти та білетів державної лотереї може бути вчинене лише шляхом їх створення будь-яким способом, тобто лише шляхом “повної” підробки, оскільки при будь-якій підробці справжніх згаданих предметів не буде істотності їх фальсифікації, тобто достатнього ступеня завершеності зображення та його узгодженості зі словами й цифрами, які визначають їх номінал: при підробці цифрового чи буквеного номіналу не буде їх узгодженості між собою і узгодженості підробленого номіналу із зображенням; при підробці одночасно і зображення, і цифрового, і буквеного номіналів матиме місце виготовлення підробленого державного казначейського білета, білета НБ (гривні), білета державної лотереї чи іноземної валюти.

Як виготовлення підроблених грошей, державних цінних паперів та білетів державних лотерей мають кваліфікуватися і дії особи, яка свідомо придбала підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державних лотерей з метою їх наступного збуту і для надання їм більшої подібності до справжніх внесла до них додаткові підробки, які створювали можливість перебування їх в обігу (абз. 1 п. 12 згаданої постанови).

Під виготовленням підроблених державних цінних паперів треба розуміти їх створення будь-яким способом. Цінні папери в документарній формі виготовляються шляхом заповнення необхідних реквізитів на бланках цих цінних паперів, порядок виготовлення яких та вимоги щодо їх форми та змісту реквізитів визначається законодавством, зокрема Правилами виготовлення і використання вексельних бланків, затвердженими постановою КМ і НБ від 10 вересня 1992 р. №5284.          Виготовлення підробленого векселя може виражатись як у внесенні до його реквізитів неправдивої інформації, так і у видачі (використанні) векселя, оформленого зовнішньо з дотриманням вимог до його реквізитів, не для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, а з іншою метою, наприклад, видача векселя формально для оплати виконаних робіт за фіктивним контрактом з метою безоплатної передачі коштів, їх розкрадання чи конвертації у готівкові кошти або іноземну валюту, незаконного його продажу тощо. Спосіб виготовлення підроблених державних цінних паперів залежить від їх виду та форми існування (документарна чи бездокументарна).

Виготовлення з метою збуту підроблених бездокументарних державних цінних паперів, їх підробка чи використання підроблених бездокументарних державних цінних паперів, які існують у формі відкритого зберігачем рахунку, здійснюється шляхом внесення неправдивих даних до рахунку в цінних паперах у зберігача на електронних носіях інформації, тобто є одночасно втручанням у роботу автоматизованої системи, якою є така система реєстру. Такі дії одночасно утворюють і склад злочину, передбачений ст. 361, і мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 чи ч. 3 ст. 199 та відповідною частиною ст. 361, оскільки внесення змін в рахунок є спотворенням чи знищенням інформації.

Зберігання зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 199 предметів — це вчинення будь-яких умисних дій, пов'язаних з фактичним володінням такими предметами, незалежно від місця їх знаходження: тримання при собі (в одязі, валізі, тощо), поміщення їх у сховище, будь-яке приміщення чи будь-яке інше вибране і відоме особі місце.

Придбання зазначених предметів — це набуття права власності на них будь-яким способом: купівля, обмін, одержання в дарунок чи як оплати боргу, одержання як оплати за надані послуги чи виконану роботу, виграш в азартні ігри, одержання в позику, привласнення знайдених таких предметів тощо.