Шпаргалка по "Культорології"

аскетизм — спосіб життя, що характеризується самообмеженням, скромністю та стриманістю.

19. Скульптура і живопис України  XVI ст.

3 архітектурою  був повязаний розвиток українського  камяного різьблення. Найхарактернішим  прикладом гармонійного поєднання  архітектури, скульптури, орнаментів  з каменю, де сполучаються ренесансні  та українські народні мотиви, є львівські усипальниці —  каплиця Кампіанів та каплиця  Боїмів обидві — початок XVII ст., архітектори і скульптори  П.Римлянин, А.Бемер, Г.Горст та  ін..

Надгробний  памятник в усипальниці королів, магнатів, багатих городян стає одним  із характерник зразків реалістичної ренесансної скульптури як в Італії, так згодом і в Україні. З XVI ст. було вироблено навіть певну систему  такого монумента, що складався зі скульптурного  зображення померлого, який ніби спочиває, лежачи на саркофазі, обрамленому вибагливими  архітектурно-орнаментальними композиціями. До кращих зразків такої скульптури належать надгробки князів Синявських з церкви-усипальниці м. Бережани 70-80-ті рр. XVI ст., скульптор Й.Пфістер  та Г.Горст, князя К.Острозького 1579, що знаходився в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. У надгробку  Ганни Синявської з Бережан органічно  злилися традиції українського національного  мистецтва з новими ренесансними принципами. Образ цієї жінки, яка  померла в молодому віці від пологів, зворушує гармонією фізичних і духовних якостей, грацією форм, декоративним ритмом трактування одягу, що ніби почерпнутий із джерел іконописного мистецтва.

У другій половині XVI ст. ренесансні впливи стають відчутними і в українському малярстві. У цей час основними його видами залишаються настінний розпис та іконопис, однак поряд із ними виникають  нові жанри — портрет, історичний живопис, в іконах і фресках зростає  інтерес художника до реалістичного  зображення персонажів, показу побутовик  сцен, краєвиду. На жаль, кращі фрескові розписи того часу майже не збереглися. Водночас навіть у такому консервативному  виді мистецтва, як іконопис ознаки Ренесансу  очевидні.

Наприкінці XVI ст. вже не тільки священнослужителі  визначали ідейно-художню скерованість іконопису, а й активні демократичні верстви — українське міщанство, що обєднувалось у братства. Ця суспільна  і культурна сила внесла в живопис  нове світосприйняття, наповнила його громадянськими ідеями, пафосом національно-визвольної боротьби. Про значне поширення реалізму в малярстві свідчить те, що він  знаходить місце у творчості  майстрів навіть із провінції.

Справжніми  шедеврами українського мистецтва  початку XVIIст., пронизаними ідеями Відродження, є триіконостаси: Пятницької та Успенської церков у Львові та церкви Святого  Духа в Рогатині. У створенні обох львівськик іконостасів, ймовірно, брали  участь видатні українські майстри  Лаврентій Пухало і Федір Сенькович. До завершення Успенського іконостасу пізніше приєднався талановитий  маляр, учень Ф. Сеньковича Микола Петрахнович. Живописна досконалість, політична  актуальність сцен цих іконостасів  демонструють передові суспільні та естетичні позиції їх творців. Образи Ісуса, апостолів, інших персонажів Пятницького іконостаса надзвичайно  реалістичні, окремі євангельські сцени  відверто трактуються в дусі боротьби з католицизмом та уніатством.

Портретний  живопис другої половини XVI ст. поступово  висувається на одне з провідних  місць у малярстві. Серед відомих  світських портретів, виконаних  у реалістичному ренесансному дусі, — зображення Стефана Баторія 1576, створене львівянином Стефановичем.

20.Розвиток книгодрукування  в Україні XVI ст.

Розвиток друкарської  справи в Україні є найкращим  підтвердженням благотворного впливу ренесансної культури. У перший період свого існування наприкінці XVI —  початку XVII ст. більшість друкарень, що створювались при братствах, видавали літературу переважно світського спрямування. Поширення освіти спричинило великий  попит на навчальну і наукову  літературу. Перші книжки Октоїх та Часословець, надруковані кирилицею, зявилися в Кракові 1491 р., де були досить значними українська і білоруська громади. До інших видань прилучився німець Швайпольт Фіоль. Мовні українізми його книжок можна пояснити тим, що Фіоль користувався допомогою українських  книжників та був виконавцем їхніх  замовлень. Однак початок книгодрукування  безпосередньо в українських  землях повязаний з Іваном Федоровим.

Переїхавши до Львова у 1572р. і будучи вже досвідченим фахівцем друкарської справи, І.Федоров за допомогою міщан заснував друкарню і протягом 1574 р. видав перші українські книги Апостол і Азбуку. Але  справжнього розмаху ренесансна особистість І.Федорова набула в  Острозі під патронатом К.-В. Острозького  — Лоренцо Медичі української  культури. Однією із шести книг Івана  Федорова, що побачили світ в Острозі, є знаменита Острозька біблія 1581, що стала шедевром друкарського мистецтва XVI ст.

Текстовою основою Острозької Біблії була Геннадіївська Біблія, складена в Новгороді наприкінці XVI ст. і подарована царем Іваном Грозним князю К.-В.Острозькому. У  текст вводилися нові розділи, перекладені з грецької, латинської і чеської мов. І.Федоров намагався дати зразок шрифтів церковнословянських літер, щo був у широкому вжитку серед усіх східнословянськик народів. Для цієї книги вперше в історії світової поліграфії створено новий шрифт шести видів і під час набору на 1256 сторінках не зробленожодної помилки. У художньому оформленні видання органічно поєднані риси ренесансного орнаменту з орнаментальними мотивами українського народно-декоративного мистецтва.

Важко переоцінити роль особистості  І.Федорова у становленні книгодрукування  в Україні. Після смерті першодрукаря 1583 р. його справу продовжило Львівське  Успенське братство, Наступними виданнями  братської друкарні були граматика  Адельфотис 1591 і видана 1596 р. Лаврентієм Зизанієм Граматика словенська. Ці видання стали основою для  знаменитої Грамматіки Славенськія  Мелетія Смотрицького1619, що була єдиним підручником із граматики в східнословянських  землях аж до XVIII ст. Своєю працею М.Смотрицький  заклав основи не лише української, а  й східнословянської філології  як науки.

21. Специфічні риси  Відродження в Україні.

Формування та розвиток української  культури у XIV-XVII ст. відбувався в епоху  Відродження, що являла собою перехідний етап від Середньовіччя до Нового часу. Найважливішими рисами культури Відродження були: а індивідуалізм  та емансипація особистості від  впливу церкви; б світський характер мислення й суспільної поведінки  людини; в секуляризація мистецтва. Відродження або Ренесанс фр. Renaissance — Відродження являла собою цілу епоху.

3а короткий час українське  мистецтво пройшло бурхливу еволюцію, у ньому запанував ренесанс, світоглядною  основою якого був гуманізм. Як  нова система знань, він мав  радикальний вплив на тогочасне  українське суспільство.

Ренесанс в Україні  мав своєрідний характер, і як історичний етап він хронологічно не збігався з європейським. У ньому накреслилися ті закономірності, що випливали з  можливостей і умов даного середовища. Маючи свої прикмети, мистецтво України  здобуло в цей період ті властиві ренесансу важливі риси, які взагаті  притаманні всім школам.

Українське мистецтво  цього періоду відобразило в  собі всю складність тогочасного  суспільного життя, у ньому виразилися високі гуманістичні ідеали, віра в  людину, розбуджені могутнім антифеодальним рухом, боротьбою народу проти соціального  та національнoго поневолення.

Ренесанс в українській  культурі став наслідком складного  й тривалого процесу взаємодії  вітчизняної та європейської культури. І хоч українські митці не сформували цілісної ренесансної культури або  стилю, зате творчо переробили кращі  досягнення західної Європи, насамперед Італії, використали їх для розвитку власної нації, формування власної  державності.

Своєрідністъ і драматизм  Ренесансу в Україні полягае  і в тому, що своєї вершини він  досягае в період кризи західного  гуманізму, панування контрреформації, національних і релігійних воєн, в  одній з яких український народ  виборював своє право на існування. Зазнавши свіжого подиху європейського  Ренесансу,українська культура розвивалася  своїм шляхом, трансформуючись у  культуру національного відродження, що стала основою державного відродження  за доби Б. Хмельницького та І. Мазепи.

22 .Українці в  освітніх центрах Західної та  центральної Європи (Ю.Дрогобич, Павло  Русин та ін.).

Західноєвропейські культурні  впливи проникали в Україну через  тих українських інтелектуалів, які здобували освіту в Італії та інших європейських країнах. Багато з них ставало вчителями, поетами, визначними громадськими й політичними діячами. У Паризькому університеті в 1353р. підвищували освіту магістр Петро Кордован і його товариші з Pутенії. Тут учився у 1369 р. Іван з Рутенн, у 1397 р. — Герцан Вілевич рутенської нації з Києва. 3 XV ст. при університетах у Празі заснований 1348 р. і в Кракові виник у 1364 р. існували спеціальні бурси гуртожитки для студентів з України. Тільки в одному Краківському університеті у 1510-1560 рр. дістали освіту 352, а протягом XV-XVI ст. — 800 вихідців з України. У списках студентів Краківського університету знайдено понад 30 імен уродженців Дрогобича та 70 — із Самбора. При університеті у Празі був створений спеціальний литовський колегіум, де навчалися литовці, українці, білоруси. Студенти з України вчилися також у Болонському, Падуанському, Базельському, Гейдельберзькому, Лейденському та інших Європейських університетах.

Частина українських студентів  залишалася працювати в Західній Європі. Деякі з них стали видатними  представниками західноєвропейської  гуманістичної культури.

Ученим європейського  масштабу, проповідником гуманістичних  ідей і нових досягнень науки  був Юрій Котермак, більш відомий  світові як Юрій Дрогобич. Народився  він у сімї дрогобицького міщанина Михайла Доната Котермака. 3а тодішнім звичаєм Юрій обрав собі нове прізвище — Георгій Дротбич де Русіа, що означає власне Георгій Дрогобицький з Русі, бо земля, на якій знаходилось  рідне місто Юрія, звалася тоді Червоною Руссю.

Писемна біографія Юрія починається  у 1469 р., коли прізвище юнака зявилося у списках студентів Ягеллонського  університету в Кракові. Як незаможний вступник він вніс лише один грош. Виявляючи  надзвичайну наполегливість, через  рік став бакалавром, а в 1473 р. склав  іспити на ступінь магістра наук. Однак  отримані знання його не задовальняють, і Ю.Дрогобич вирушає до Італії. З 1473 р. вчиться в найславетнішому  тоді в Європі Болонському університеті, заснованому в 1119 р.

Студент з Дрогобича ґрунтовно  вивчає астрономію та медицину, досить швидко здобуває найвищі наукові  звання. У 1478 р. отримує ступінь доктора  філософії, стає професором. Протягом 1478-1482 рр. читає лекції з астрономії в Болонському університеті, а  в 1481-1482 рр. перебував на посаді ректора  цього університету. У 1482 р. йому присвоюють звання доктора медицини — першому  серед вихідців із України. Вінпершим  з українців почав робити розтин людського тіла; щоб відкрити причини  хвороб і віднайти засоби їх лікування, практикував як лікар. За великий  внесок у національну культуру дістав титул довічного громадянина  Болоньї.

Ю. Дрогобич є автором першої друкованої книжки, виданої українцем  за кордоном. Ця книга під назвою Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича з Русі, доктора філософії та медицини університету Болоньї вийшла у Римі латинською мовою 7 лютого 1483 р. і відома лише в  двох примірниках.

Крім астрології, книга  подає окремі наукові відомості  з астрономії, метеорології, філософії, економіки, reографії. Зокрема, у ній  зроблено спробу визначити географічні  координати Москви, Вільно Вільнюса, Кафи Феодосії, Львова, Дрогобича. Це є перші  відомості про Україну в друкованому  виданні.

Відомо, що у 1488 р. Ю. Дрогобич знову переїхав до Краківського університету і почав читати лекції з астрономії, медицини, теорії мистецтв. Дехто з  дослідників стверджує, що майбутній  польський вчений Миколай Коперник — автор вчення про гeліоцентричну систему, слухав лекції професора вільних  мистецтв Ю.Дрогобича, бо саме на цьому  факультеті почав учитися з осені 1491 року.42

Серед гуманістів українського походження яскравою постаттю був Павло  Процелер Русин. Biн походить із міста  Кросна нині воєводство Польщі. П.Русин  навчався у Краківському та Грейсвальдському Німеччина університетах, деякий час  працював у Німеччині та Угорщині. Він викладав римську літературу в Краківському університеті, очолював там поетичний гурток молоді. Свої вірші писав латинською мовою. Політичним здобутком новолатинської поезії XVI ст. була віршова&nb