Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Октября 2014 в 23:41, курсовая работа
Теоретичне значення фразеології полягає насамперед у тому, що вивчення фразеологічних явищ може внести суттєві корективи в наші уявлення і про мову як систему, і про механізм мовлення. Фразеологічні явища вторгаються у сувору ієрархію мовних рівнів, які звичайно подаються як замкнені в собі підсистеми мови, порушують регулярний автоматизм взаємодії деяких із них, справляють вплив на історичний рух словникового складу, а почасти типових конструкцій мови. Тому їх старанне вивчення може привести до одержання нових даних, які будуть корисними для різних ярусів і ділянок лінгвістичних знань.
Увиразнюючи та оновлюючи фразеологічну семантику, Є. Гуцало змінює форму усталених висловів, обігрує зміст, конкретизує значення, прив’язує їх до неповторних контекстів. Використовує чималу кількість фразеологічних єдностей.
І зразу язик прикусив – навіщо ото говорити, справилися б чи не справилися б?[5,с.150].
Просто в голову не могло вкластись, що оце їхню корівчину одв’язують для того, щоб забрати[5,с.128].
Сьогодні так виробився, набігався, як бездомний пес, а в роті нічого не мав [5,с.150].
Вся наша вулиця згоріла, аж дивлюсь і очам своїм повірити не можу……[5,с.37].
Здається, цілу ніч так і не стулила повік, пролежала з розплющеними очима [5,с.163].
Звичайно, автор у свої творах використовує ще один різновид фразеологізмів - фразеологічні сполучення.
Повно їх набилось, навіть кулемет втягнули, мене спровадили на піч і очей не спускають [5,с.26].
Інші зовсім не такі – як подивлюсь, аж верне [5,с.168].
На війні начеб не встиг побувати, щоб там йому одчикрижило, але хіба під лиху годину не загубиш там, де не сподіваєшся? [5,с.118].
Зберігши три основні типи фразеологічних одиниць (за схемою акад. В. В.Виноградова), М. М.Шанський виділив четвертий тип – фразеологічні вирази, що об’єднують такі стійкі у своєму складі і часто вживані фразеологічні звороти, які не тільки є семантично подільними, але й складаються цілком із слів із вільним значенням. Ця група фразеологічних одиниць теж присутня в повістях збірки. Це прислів’я і приказки та крилаті вирази:
Світ не без горя, але й не без добрих людей [5,с.157].
За бабою діло не стане, - непевно мовила Христина [5,с.166].
Раниш мене , а потім ще й сіллю посипаєш [5,с.168].
Ні, видно, горбатого могила справить [5,с.189].
Бо горіти не горить, вітер односить полум’я і рук не нагрієш, бо димом крутить як чорт помелом [5,с.135].
В гостях добре, а вдома краще [5,с.98].
Наше життя як мотузок: зверху відірветься, то ми знизу рвемо й доточуємо [5, с. 107].
Для ідіостилю Є. Гуцала характерною рисою є використання загальновідомих фразеологізмів, зведення їх у синонімічний ряд (із головою, по вуха; дати дьору, податись за двері, сліду не зостанеться, на зуб не встиг покласти; тримати язик за сімома замками, прикусити язик, тримати язик за зубами). Внаслідок такого нанизування стійких сполук повніше розкривається зміст конкретної ситуації, одночасно дається характеристика героя і його вчинків.
Фразеологізми-синоніми підсилюють значущість позначеного поняття страху, автор свідомо привертає увагу читача до цих вагомих експресивно-емоційних сполук. До комплексу фразеологічних синонімів, що виражають поняття «щось невиразне, невизначене, нічим не виділяється», автор додає евфонічний компонент, що посилює емоційність індивідуальної оцінки персонажа: « Юз так само закочував очі, дивлячись у стелю, і що тоді в їхній ясній дитячій блакиті так само тремтів чи то страх чи очікування».
Збірка «З вогню воскресли», а саме повісті «З вогню воскресли», «Мертва зона», «Біль і гнів» вражають бурхливими почуттями, які переживають герої, що передається живою народною мовою. Одні і ті ж поняття тут висловлені по-різному, за допомогою фразеологізмів із позитивним чи негативним значенням (лютіший за скаженого пса, півнячою ходою, як курка стара,), часто залежно від того, який персонаж їх висловлює (що є одним із потужних засобів характероутворення).
Фразеологізми переважно несуть у собі пригнічений характер. Адже описується період війни. Багато негативних характеристик людей. Попри все. Присутні фразеологізми, які мають гумористичне забарвлення (пробурчала, березовою кашею нагодувати, хоч би тобі мишка писнула,півнячою ходою). Ці фразеологізми певним чином згладжують досить напружену обстановку у творі, «розбавляють» сумний тон. Дотепне вживання подібних фразеологізмів зумовлене не тільки чуттям автора, а й великим набором їх у загальнонародній фразеології, що уможливлює також і авторський відбір. Ірреальність їх змісту, "поєднане непоєднуване" іррадіює й на весь контекст їх уживання, гумористично його забарвлює.
Фразеологічні одиниці постають у художньому творі у традиційній формі та зміненій – трансформованій, перетвореній письменником з певною стилістичною метою, виступають новостворені фразеологізми як образотворчий засіб, засіб експресивності, комізму, мовної характеристики персонажа (З одного з тих сіл, що було знищене фашистами, а тепер постало з попелу, зацвіло новим життям, ось цією молоддю, що весело танцює….)[5,с.41].
Прийоми увиразнення загальновідомих фразеологізмів дозволяють зробити висновок про те, що Є. Гуцало має глибоке чуття рідної мови, володіє її безмежними скарбами.
Традиційні фразеологізми, введені в художній текст, оживляють авторську оповідь, наближають мову твору до народнорозмовної і є найефективнішим засобом образотворення, влучної мовної характеристики персонажів.
Висновки
Отже, предметом вивчення фразеології є стійкі сполучення двох і більше слів, що створюють семантичну цілість і відтворюються у процесі мовлення як готові словесні формули.
Фразеологізми існують в мові в тісному зв'язку з лексикою, їх вивчення допомагає краще пізнати їх будову, освіта у вживання в мові. Знайомство з російською фразеологією дозволяє нам глибше зрозуміти історію і характер нашого народу. В російських фразеологізмах відобразилися історичні події, виразилося народне відношення до них. ''Багатообразні людські відносини, які відобразилися в народних висловах і афоризмах. З безодні часу дійшли до нас в поєднаннях фразеологій радість і страждання людей, сміх і сльози, любов і гнів, чесність і обман, працьовитість і лінь, краса істин і потворність пересторог'', - писав М. Шолохов про народний характер фразеологізмів.
Фразеологія має пряме відношення до розвитку й збагачення мови. Її фразеологічна творчість виявляється перш за все в оновленні звичних для слова контекстів, в котрі це слово зазвичай вступає, а це тягне за собою процес смислової і стилістичної зміни.
Компонентами фразеологізмів для позначення фізичного, емоційного стану персонажів часто виступають назви частин тіла або внутрішніх органів людини. Такого типу фразеологічні одиниці використовує автор, оскільки вони дозволяють повно, виразно передати психічний, фізичний стан персонажа, не вдаючись до широких описів.
У курсовій роботі були теоретично дослідженні фразеологічні засоби мови та практично проаналізовані особливості функціонування фразеологізмів у повістях Євгена Гуцала «З вогню воскресли», «Мертва зона», «Біль і гнів», засвідчило, що мова творів яскраво відтворює живе українське народне мовлення і основним засобом такого відтворення є фразеологізми, різноманітні за джерелами походження і класифікаційною належністю. Вони відбивають етнокультурні традиції народу, що відображено у багатстві їхніх лексичних значень. З’ясовано, що у цих повістях широко використано такі різновиди фразеологізмів як фразеологічні єдності, фразеологічні зрощення, фразеологічні сполучення та прислів’я та приказки і крилаті вислови.. Історична доба, зображена у творах, ілюструється вживанням історичних та архаїчних фразеологізмів. Багато в чому динаміка дії та яскравість образів творів залежить від емоційно забарвлених (експресивних) фразеологізмів, значною мірою представлених у творах.
Отже, значення фразеології для розвитку культури кожної нації. Кожного народу важко переоцінити. Прислів’я, приказки, крилаті слова та різноманітні ідіоматичні вислови, що є багатовіковим надбанням народу, виявом його глибокої мудрості, дорогоцінним скарбом, перлами, збагачують літературну мову, її виразові засоби, допомагають будувати культуру суспільства.
Додаток А
100.Хоч краєчком ока – (поглянути, подивитися, побачити і т.п.) - мигцем, побіжно; трохи, недовго.
101.Вчащати –Часто заходити кудись.
102.Пробурчати –Неприязно висловлювати своє незадоволення
103.Покотитись – Піти.
104.Без чужих вух - Без будь-кого чужого.
105.Гостра на язик – у ролі означ. – дотепний, ущипливий (про людину).
106.Вскочити у халепу – Потрапити в неприємну ситуацію, зробивши щось необдумане, допустивши якусь помилку і т. ін.; завдати собі клопоту.
108.Поманити пальцем – Робити певні жести зігнутим пальцем (перев. вказівним), підзиваючи до себе кого-небудь.
109.Зловити за руку – Спіймати на чомусь
110.Дати дьору - Втікати.
111.Провалитись крізь землю - Зникнути.
112.Як мокре горить – Щось дуже повільно відбувається.
113.Горбатого могила справить – Дорослу, сформовану людину вже ніщо не перевиховає і не виправить.
114.Підвернутися під руку - Потрапити в руки; випадково опинитися поблизу
115.Опустити руки – Бути бездіяльним; зневіритись у власних силах.
116.Закотити очі – Звести очі догори так, щоб зіниці сховались під повіками.
117.Не розмінюватись – Витрачати свої сили, життя, енергію на щось малозначиме, другорядне, не варте уваги.
118.Покласти голову – Гинути, вмирати в боротьбі, війні; померти.
119.Тримати язик за сімома замками – Мовчати, зберігати таємницю.
120.Як заквасити, то неодмінно вибродить – Як щось задумати, то все вийде.
121.З розумом лиха ще наберешся – Від розуму багато бід.
122.Розум без гордості не ходить, а гордість без честі не днює й не ночує – Чесноти, які повинна мати людина.
123.Все за вітром піде – Пропасти, зникнути.
124.Стріляє-зиркає – Дивитись, позирати,кидати погляд.
125.Шаснути повз – пройти повз.
126.Ти йому те, а воно тобі інше – Говорити про різні речі.
127.Торочити – Говорити одне й те саме, повторювати щось кілька або багато разів.
128.Куснути – Комусь щось неприємне сказати.
129.Подибав – Пішов.
130.То там, то сям – То в одному місці, то в іншому.
131.Ні толку, ні роботи – Нема нічого.
132.Визвіритися – Звертатися до кого-небудь або відповідати комусь із нестриманим роздратуванням, злістю.
133.В пельку покласти – В рот покласти.
134.Зиркнути одним оком – Дивитися, поглядати і т. ін. Побіжно, мимохідь, між іншим і т. ін.
135.Скакнути поглядом – Швидко подивитись і відвести погляд.
136.Зареготати – Сміятися.
137.Як реп’яхи до собачого хвоста – Пристава́ти, чіпля́тися, ли́пнути і т. ін., жарт.
138.Життя як мотузок: зверху відірветься, то ми знизу рвемо й доточуємо – Життя коротке, але людина намагається продовжити його.
139.Блимнути чорносливом – Глянути, подивитись сухими, старими очима.
140.Заглядати в рот – Виявляти зайву, надмірну цікавість до кого-небудь.
141.Де обпечешся, а де обморозишся – Ніколи не знаєш, де тебе що чекає.
142.Набрати в рот води – Мовчати.
143.Грошей катма - Немає грошей.
144.Тицьнути – Відверто, неприховано вказувати на чиїсь вади або робити комусь зауваження в гострій, неделікатній формі.
145.Копійчина між пальців крутиться – Мати деякі гроші.
146.Перебирати ногами – Йти швидко.
147.На галоп переходити – Бігти.
148.Хмарою сунути – Рухатися великою масою, безперервним потоком
149.За язик смикати – Спонукати кого-небудь до небажаного, необачного висловлювання.
150.Живе тіло рвав, а й душу її краяв – Завдавати тяжких мук, страждань.
151.Лиха година -Період з обставинами, що завдають нещастя.
152.Самого чорта піддурити – Хтось дуже хитрий.
153.Відлягло від душі – Відчути полегшення, спокій.
154.Камінь на грудях – кому-небудь дуже важко, хтось перебуває в гнітючому настрої, дуже страждає, переживає.
155.Глипнути – поглядати, зиркнути,подивитись.
156.Як на зло – 1. Начебто спеціально, ніби навмисно; як навмисне. 2. Вживається як вступне словосполучення, що виражає співчуття або засмучення і відповідне за значенням сл.
Список використаних джерел
1. Авксентьєв Л. Г. Сучасна українська мова. Фразеологія / Л. Г. Авксентьєв. – Х.: Вища шк., 1983. – 137 с.
2. Алефіренко М. Ф. Теоретичні питання фразеології / М. Ф. Алефіренко. – Х.: Вища шк., 1987. – 130 с.
3. Батюк Н. О. Фразеологічний словник. — К.: Рад. шк., 1966.— 235 с.
4. [Виноградов В. В. О языке художественной литературы / Виноградов В. В. – М. : Гослитиздат, 1959. – 654 с.
Информация о работе Фразеологізмів у прозових творах Євгена Гуцала