Шпаргалка по "Литературе"

Змістом, предметом  словотвору як галузі мовознавчої науки виступає чинна система словотвірної будови конкретної мови. 
 
Об'єктом словотвору є слово, яке вивчається також в інших розділах лінгвістичної науки. У словотворі розглядаються не всі слова, а тільки похідні і не самі по собі, а в їх відношеннях з твірними, у їх зв'язку з іншими похідними, однотипними за способом словотворення, за моделлю. Компонентами СЛ відношень є похідність за формою і мотивованість за смислом . Отже, об'єктом СЛ є похідні лексичні одиниці, які розглядаються не лише як окремі похідні слова, а як пенні категорії слів, що мають спільні формальні і семантичні ознаки. 
 
У СЛ вивчаються не будь-які слова, а лише ті, які своєю структурою підказують, чому так, а не інакше названо істоти, речі тощо: промовець — від промовити, полотніти — від полотно (стати білим, як полотно), льонар — від льон, завтрашній — від завтра, мідний від мідь, підлість від підлий. 
 
Об'єкт СЛ визначає і його завдання. Основним завданням СЛ є вивчення структури похідного слова, його складових частин та різних взаємозв'язків між ними. До завдань СЛ належать: вивчення конкретних формальних і семантичних ознак похідних слів, якими вони відрізняються від непохідних; встановлення принципів розрізнення похідних і непохідних слів, вивчення способів СЛ, словотворчих ресурсів, за якими визначається спосіб словотворення; виявлення основних закономірностей і тенденцій. 

25. Аспекти словотвору

Морфологічний аспект полягає в тому, що вивчаються словотвірні  морфеми похідних слів, які водночас вказують на морфологічні ознаки слова. Багато суфіксів вказує на належність до частини мови: -ик, -ник, -от(а), -ість, -ств(о), -тель та інші — до іменників, -н-, -аст-, -ов-, -лив- — до прикметників, -і-, -ува-, -ну-, — до дієслів. Суфікси нерідко розрізняють граматичний рід (стриб-ну-ти —доконаний вид) окремі суфікси поєднуються лише з певними частинами мови (-няк з основами іменників): березняк. Структурний аспект передбачає встановлення структурної відповідності між вихідним (твірним) та новоутвореним (похідним) словами: добрішати – добріший. Ономасіологічний аспект передбачає врахування семантики похідного слова. Похідність слова семантично мотивується вихідного слова, тобто при доборі твірного слова до похідного керуємося семантичним правилом. Словотвірне правило (Горпинич, Грещук) — це зумовленість вибору словотворчого засобу сукупність семантичних ознак твірного слова: бандур-ист, «той, хто грає на бандурі». Отже, твірне слово добирається за симантичним критерієм. 

26. Поняття словотвірної похідності. Подільність та похідність

Словотвірна похідність — семантична вивідність властивостей похідного з властивостей вихідних одиниць.Похідне слово розглядається як структура, внутрішня форма якої відповідає вираженому нею змісту і будується як бінарне утворення з вихідної (мотивуючої) і формантної частини:

Він учиться в  школі —> школяр (учень) Він учить  в школі —> учитель Він грає за команду —> гравець Він грає в карти —> грач

Як у шкільному  курсі сучасної української мови, так і в більшості вузівських посібників та підручників не дається  чіткого розмежування термінів "подільність" та "похідність". У "Словнику лінгвістичних термінів" (Ганич, Олійник, 1985: 172) знаходимо таке визначення похідної основи: "Основна похідна — основа, що складається з кореня і словотворчого афікса чи афіксів". Подібним чином похідна основа (слово) визначається і в підручниках різних авторів: "це основа слова, у складі якої виділяються живі афікси" ((1'ЛМ, 1982: 145); це основа, яка "виступає як єдність (цілісність — авт.), що складається зі структурної точки зору з окремих значущих частин" і т. д. При такому підході до розуміння похідної основи (слова) фактично відбувається ототожнення її з основою подільною, оскільки останню визначають як таку, що складається з кореня та одного або більше афіксів. 
Подільність — це здатність основи слова виділяти у своєму складі морфеми (морфи). 
Будь-яка подільна основа у своїй структурі, окрім кореня, має один чи більше афіксів. З цієї точки зору подільними будуть основи на-бе-реж-н-(а), вул-иц-(я). Подільна основа— це поширена основа, тобто основа, яка завжди ширша від кореня. Похідна основа (слово) — це основа, утворена від іншої основи (іншого слова) за допомогою тих чи інших словотворчих засобів. 
При визначенні поняття "похідне слово (основа)" доцільно звернутися до критерію Г. Винокура. Вчений зазначає: "Значення слова з похідною основою завжди визначається за допомогою відсилання до значення відповідної первинної основи, причому саме таке роз'яснення похідних основ, а не прямий опис відповідного предмета дійсності, і є власне лінгвістичним завданням у вивченні значення слова" = однією з головних ознак похідного слова є його словотвірна мотивованість твірним словом. Отже, відносно похідного (мотивованого) слова завжди повинно існувати твірне слово (мотивувальне). 
Слово (основа) може бути визнане похідним, якщо воно відповідає диференційним ознакам, властивим будь-якому похідному слову.Диференційні ознаки похідних слів: 
1. При кожній похідній основі (слоні) мас бути твірна база, тобто основа, від якої утворена дана основа за допомогою тих чи інших словотворчих афіксів. 
Твірною базою можуть виступати основи (вчи-тель), слова (за-короткий; диван-ліжко),словосполучення (дитсадок — дитячий садок). 
2. Похідна основа завжди може бути витлумачена за допомогою відсилання до твірної (критерій Г. Винокура). Наприклад: мовчун — "той, хто мовчить", хвалько — "той, що хвалиться". 
3. Слова з похідною основою входять; до подвійних рядів співвідношень: а) слів з тією ж основою (коренем); б) слів і тим самим афіксом. Інакше кажучи, слова з похідною основою мають 1-ий ступінь подільності: вони чітко діляться на основу, яка є твірною базою, та словотворчий афікс: горд-ощі, важ-іль. З цього приводу Г. Винокур зауважував, що "...кожна похідна основа в принципі поділяється на дві морфеми ,з яких перша основа є твірною по відношенню до даної похідної, а друга — афіксом, за допомогою якого ця похідна основа утворена від твірної. Це означає, що будь-яка похідна осі юна має бінарну (двочастинну) структуру: твірна база + афікс, аботвірна база + словотворчий формант. Наприклад: основа слова видавець як кожна похідна основа ділиться на дві частини: твірну основу видав- та афікс (суфікс) -еці>, тобто має бінарну структуру: видав-ець.

27.Концепти словотвору. Твірна база, словотвірний формант.

Усі похідні слова  сучасної української мови незалежно від їх морфемного складу включають два основні елементи —твірну базу і формант.З потенційних компонентів твірної бази формується матеріальна основа похідного слова. Твірна база - інше слово. Вона існує в словах мови у готовому вигляді або утворюється під час словотворчого акту. Наприклад, ніч → нічний → нічник; жити → прожити → прожиток → прожитковий. 
Твірна основа складає лексичне ядро нового слова; це частина твірного слова, яка повторюється у складі співвідносного з ним похідного слова: мережити → мереживо, ходити → хід, лічити → лічба, лежати → лежень, брехати → брехня. Твірну основу ще називають мотивуючою основою, оскільки вона мотивує (пояснює) значення новоутворених слів. Це — спільна ланка мотивувального (твірного) і мотивованого (похідного) слова . 
Отже, похідне слово припускає обов'язкову наявність твірної основи, без якої, по суті, не може існувати ніяка похідна основа. 
Твірна основа — це така частина твірного слова, від якої твориться похідне і яка цілком або у дещо видозміненому вигляді повторюється у цьому похідному.Виходячи з такого розуміння, твірну основу виявляємо шляхом "накладання" твірного слова (або твірних слів у складних словах) на похідне. Частини, які збігаються, і становитимуть твірну основу, наприклад: 
похідні слова твірні слова шахт-ар шахт-а;водн-ик водн-ий;бездарн-ість бездарн-ий; 
при-скор-ити скор-ий;допомог-а допомог-ти;житт-є-пис житт-я пис-ати. 
За будовою твірна основа може дорівнювати кореню (малий>маліти) або поділятися на кореневу і суфіксальну {народн —> нпродність) чи кореневу і префіксальну {виходити —> вихід) частини. Отже, твірна основа за своєю структурою буває неподільною (кореневою) і подільною. 
Твірна основа виявляє себе обов'язковим елементом словотворчого процесу при суфіксальному {сін-аж), префіксально-суфіксальному {до-реч-н-мм), а також усіх інших змішаних способах, в яких використовуються афікси, при основоскладанні {чорн-о-зем)та при неморфологічних способах деривації. 
До складу похідного слова твірна основа може входити цілою або ж у скороченому вигляді. Відповідно до цього розрізняють повні й усічені (скорочені) твірні основи, наприклад: дозріл-ий —> дозріл-ість, промінь - > прОмен-евий, нов-ий —> нов-изна, крича-ти —> крик-ливий, керува-ти —> керівник, кпеї-ти —> —> клей-кий, прив 'яза-ти —> прив язь. 
Отже, твірна основа не існує самостійно; вона виявляється пісня завершення дериваційного акту як спільна для твірного і похідного слів семантико-структурна величина.Похідні слова утворюються за допомогою словотворчих засобів. Cловотворчі засоби у науковій літературі називають формантами. 
Формант (від лат. fоrта — "форма, звичайний вигляд") — оформлювач слова, який виник у результаті злиття словотворчого афікса і закінчення.Формантом називають словотворчий елемент, за допомогою якого утворено похідне слово і який разом із закінченням (якщо слово змінне) виражає його словотвірне значення. 
Наприклад: нагріва- (твірна основа) + -льник (формант) — "робітник, який займається нагріванням";засвоюван- (твірна основа) + -ість (формант) — "здатність засвоюватися"; жовт- (твірна основа) + -іти (формант) — "набувати певної ознаки"; лукав- (твірна основа) + -ство (формант) — "опредметнена властивість"; при- (формант) + -сісти (і вірне слово) — "неповна дія"; старш-(твірна основа) + -о- + -клас- (твірна основа) + -ник (формант) — "учень старших класів". 
Отже, формант — це сукупність формальних ознак, за якими похідне слово відрізняється від свого твірного в рамках словотвірної пари {вікно — під-вікон-ня, колос — колос-и-ти-ся, догана - без-дога-ний). За допомогою форманта виражається словотвірне значення. Поєднання префікса та суфікса у ролі словотворчого форманта у спеціальній літературі називаються по-різному: біфіксом {біморфемою), конфіксом. складним формантом тощо. 
У сучасній українській мові словотворчим формантом може виступати матеріально виражений або нульовий афікс: префікс {вічний — пра-вічний), суфікс {чорний — чорн-ота), постфікс (побороти —побороти-ся), флексія {Валентин — Валентин-а), нуль суфікса (намолотити — намолот); поєднання афіксів різних видів: сукупність префікса і суфікса {поза конкурсом — поза-конкурс-н-ий), сукупність префікса і постфікса {чекати — до-чекати-ся), сукупність суфікса і постфікса {табір шабор-и-ти-ся),сукупність префікса, суфікса і постфікса {щедрий —розщедр-и-ти-ся). 
Необхідно пам'ятати, що формант може складатися як з однієї, так і з декількох морфем : -інь — теплінь, -ина - вершина, від- ... -и — віддалеки, зав-...-шки — завбільшки. Формант виявляється лише у зіставленні похідного з його твірним, тобто в рамках словотвірної пари. 
До складу форманта входять не лише афікси, а й усі супроводжуючі  морфонологічні засоби: чергування голосних і приголосних фонем (текти — тік, друг — дружній), переміщення наголосу(добрий — доброта), усічення твірної основи (формальний — формалізм, космос космічний, бігати —бігун, інакше — переінакшити), інтерфіксація (два дні дводенний) та деякі інші. Так, наприклад, у прикметнику "короткочасний " формант складається з суфікса -н-, інтерфікса -о- та флексії -ий, в іменнику "ріжок" формант представлений суфіксом -ок-, чергуванням приголосних фонем (г— ж), наголосом та нульовою флексією. 
Це означає, що формант у плані форми ширший, ніж словотворчий афікс, але афікс — основний обов'язковий компонент форманта. Афікс може виступати самостійно, без супроводжуючих засобів або в комплексі з ними. Однак жоден із супроводжуючих засобів (зокрема морфонологічних) не використовується без афікса. Супроводжуючі засоби хоча й використовуються широко у словотворенні, проте самостійної словотворчої функції не виконують. Будучи супроводжуючими, морфонологічні засоби лише супроводжують афіксацію . 
Можна сказати, що слово, утворене морфологічним способом, поділяється на дві частини — на твірну основу і формант. 

28. Словотвірна структура похідного слова  
    Значення похідного слова формується на базі значення мотивуючого слова, але крім того семантиці похідного властиве і нове значення, яке називається словотвірним значенням. Наприклад, у похідному слові лісовий – "властивий лісу" сумуються два значення "велика площа землі, заросла деревами і кущами" + "властивий чомусь". Ці значення визначають словотвірну структуру похідного слова лісовий. Перше значення похідне слово лісовий перейняло від мотивуючого слова ліс разом із мотивуючою основою – ліс-овий. Друге – словотвірне значення, передається (формується) суфіксом, тобто словотвірним формантом, -ов-, за допомогою якого утворюються слова садовий, зимовий, науковий, казковий… із таким самим словотвірним значенням – "властивий чомусь – саду, зимі, науці, казці".  
     
    Словотвірне значення – це той елемент значення похідного слова, яким воно відрізняється від мотивуючого слова. Отже, словотвірна структура переважної більшості похідних слів двокомпонентна і складається з твірної основи (зелений колір) та словотворчого форманта (синій колір).  
    Складні (дизель-мотор) та складноскорочені (завгосп) слова, можуть мати однокомпонентну словотвірну структуру, яка складається тільки з твірної основи: педагогічна рада → педрада.  
    Визначення твірної основи та словотвірного форманта є першим завданням словотворчого аналізу слова. Словотвірну структуру похідного слова слід відрізняти від морфемної структури слова, яка може складатися з однієї морфеми, двох, трьох і більше. Напр., словотвірна структура слова школярський – школярський (флексія -ий не належить до словотвірної структури слова) – двокомпонентна; морфемна структура – школяр-ський – чотирикомпонентна. У визначенні словотвірної структури похідного необхідно розрізняти два поняття: твірна база і твірна основа.  
    Твірною (мотивуючою, словотвірною) базою називають слово (звичайний → надзвичайний, наука →науковий) або декілька слів (салон і перукарня → салон-перукарня, ліс і парк → лісопарк), на базі яких твориться похідне слово.  
    Словотвірна структура похідного слова може визначатися як у межах основи, так і цілого похідного слова, залежно від типу твірної основи. Якщо зіставити словотвірну базу і похідне слово, то виявиться спільна для них частина, яка називається твірною основою. Напр.: у словотвірній парі ліс → лісовий визначається твірна основа ліс, а в словотвірній парі лісовий → лісовик – твірна основа лісов, словотвірній парі чорна слива → чорнослив – розірвана твірна основа чорн…слив. Твірна основа визначається тільки в мотивованому слові словотвірної пари. Якщо твірна основа не переймає флексії твірної бази, то флексія (червоний колір) похідного слова не бере участі у процесі творення, тому не входить до словотвірної структури похідного слова: казка → казковий.  
    Якщо у ролі твірної основи виступає ціле слово твірної бази, то похідне слово переймає флексію мотивуючого слова, і в такій словотвірній парі флексія входить до твірної основи у словотвірній структурі похідного слова: казати → розказати, флексія -ти визначається зеленим кольором.  
    Основа мотивуючого слова може не повністю входити до твірної основи похідного слова. Це спостерігається, наприклад, у таких випадках: твірна основа у словотвірній структурі іменника заземлення, утвореного від основи дієслова заземлити, скорочується за рахунок усічення дієслівного суфікса -и- заземл(и)+енн; скорочуються слова твірної бази і у твірній основі складноскорочених слів: професійний комітет → профком, Мінеральні води → мінераловодський.  
    Словотворчий формант – це афікс або декілька афіксів, що додаються до твірної основи при утворенні похідного слова.  
    До словотворчих формантів належать:  
    словотворчі префікси (з+шити),  
    словотворчі суфікси (школяр+ський),  
    словотворчі постфікси (вмивати+ся),  
    інтерфікси (жовт+о+брюх).  
    Проте у словотвірній структурі слова не доречно використовувати термін "морфема" або "префікс", "суфікс"…, оскільки словотворчий формант не завжди дорівнює одній морфемі, він може бути комплексний – об'єднувати декілька морфем (два префікси, два суфікси, префікс і суфікс тощо). Комплексний словотворчий формант може складатися з двох і більше афіксів, що одночасно додаються до твірної основи. Напр.:  
    рукав → на+рукав+ник словотвірний формант складається з префікса на- та суфікса -ник-;  
    гніздо → гнізд+и-ти+ся словотвірний формант складається із суфікса -и- та постфікса –ся (флексія –ти участі у словотворі не бере);  
    сісти → роз+сісти+ся словотвірний формант складається з префікса роз- та постфікса –ся;  
    Америка → америк+ан-ець словотвірний формант складається з двох суфіксів -ан- і -ець-.  
    Словотвірний суфіксальний формант може бути нульовим, матеріально не вираженим у звуках. Такий формант визначається у словотворчій структурі похідного слова, коли мотивована основа має, порівняно з мотивуючою, ту саму або меншу кількість морфем, але є семантично складнішою. Напр.: розрізати ("ріжучи ділити на частини") → розрізØØ ("розрізане місце") . Слово розріз утворилося за допомогою нульового словотворчого суфікса при усіченні дієслівної твірної основи на суфікс -а- розріз(а), крім того це слово ще має і нульову флексію, але у такому випадку флексія не входить до словотвірної структури похідного слова.  
    Під час проведення словотвірного аналізу пам'ятайте, що: словотвірна структура похідного складається з твірної основи і словотворчого форманта;  
    необхідно обов'язково правильно підібрати твірну базу;  
    словотвірний формант може бути комплексним, а також нульовим. 

29.Словотвірна пара. Словотвірний ланцюжок.

 Однокореневі  слова, які перебувають у відношеннях  послідовної

мотивованості, створюють  словотвірний ланцюжок. Наприклад: укр. учитися

— учень — учениця; дати — подати — податок — податковий — оподатковувати

— оподатковуваний  — оподатковуваність — неоподатковуваність; персона —

персонал —  персональний — персональність; рос. клей — клеить — склеить —

склеивать — склеивалъщик — склеивалъщи-ца. Перше (вихідне) слово

немотивоване. Кожне наступне слово відрізняється від попереднього тільки

одним формантом. Одне й те саме слово може виступати  стосовно одного

спорідненого  слова як мотивоване, а стосовно іншого — як мотивуюче. Так,

зокрема, учень  мотивоване словом учити, а щодо слова учениця воно є

мотивуючим.Словотвірні  ланцюжки утворюють словотвірне  гніздо. 

30. Словотвірне гніздо — сукупність словотвірних ланцюжків з одним і тим

самим вихідним словом; сукупність слів із одним і тим  самим коренем,

упорядкованих відповідно до відношення словотвірної мотивації. 

Слова, об'єднані у словотвірне гніздо, мають змістову і матеріальну

спільність. Наприклад: сіль, соляний, солонка, солонина, солонинний,

солевий, солити, соління, посолити, засолити, засолювати, засолка,

пересолити, недосолити, підсолити, підсолювати, насолити, солоний,

солоність, солонуватий, солонуватість, солевар, солеваріння, солеварний,

солекоп, соледобувач, солепромисел, солепромисловий, солепромисловість

тощо. Словотвірне  гніздо має строго визначену систему, кожне слово в

ньому займає певне  закріплене місце.

словотвірне гніздо – це сукупність спільнокореневих слів, які характеризуються відношеннями похідності. У всіх словах словотвірного  гнізда є спільний смисловий елемент  – корінь: ліс – лісний – лісник – лісничиха; ліс – лісок – лісочок; ліс – лісовий – лісовик – лісовичка. В українській мові близько 17000 словотвірних гнізд; 

32. Словотвірне значення. Модифікаційні та мутаційні значення. Словотвірне значення – це той елемент значення похідного слова, яким воно відрізняється від мотивуючого слова.