Значення і сутність логістичного сервісу

Отже, можливі наступні шість основних варіантів організації системи сервісу, причому усі вони мають свої переваги і недоліки.

1. Сервіс ведеться винятково персоналом виробника.
2. Сервіс здійснюється персоналом філій виготовлювач -підприємства-виготовлювача.
3. Для сервісу створюється консорціум виробників окремих видів устаткування, а також деталей і вузлів.
4. Сервіс доручається незалежній спеціалізованій фірмі.
5. Для виконання сервісних робіт залучають посередників (агентські фірми, дилери), що несуть повну відповідальність за якість і задоволення претензій по сервісі.
6. Роботи, що відносяться до ТЕ, доручаються персоналу підприємства-покупця.

 

 

1.3. Система логістичного сервісу

 

Об’єктом логістичного сервісу є різні споживачі  матеріального потоку. Здійснюється логістичний сервіс або самим  постачальником, або експедиторською  фірмою, що спеціалізується у сфері  логістичного обслуговування.

Предметом логістичного сервісу є певний комплекс (набір) відповідних послуг.

Найбільш економічною  є елементарна схема логістичного обслуговування: один продуцент (виробник, спеціалізований посередник) – один клієнт. Проте така схема має місце  лише в окремих випадках. Як правило, постачальники мають складні схеми реалізації і поставок готової продукції, коли транспортно-експедиційні зв’язки здійснюються одночасно з декількома клієнтами (споживачами). В такій ситуації структури, що здійснюють сервісне логістичне обслуговування, повинні вирішувати дві групи задач, які утворюють так званий мікро- і макрорівень сервісу.

Споживач при виборі постачальника бере до уваги можливість останнього в області логістичного сервісу, тобто на конкурентоспроможність постачальника впливає асортимент і якість пропонованих їм послуг. З одного боку, розширення сфери послуг сполучено з додатковими витратами.

Широка номенклатура логістичних послуг і значний діапазон, у якому може мінятися їхню якість, вплив послуг на конкурентоздатність фірми і величину витрат, а також ряд інших факторів підкреслюють необхідність для фірми мати точно визначену стратегію в області логістичного обслуговування споживачів. Розглянемо послідовність дій, що дозволяють сформувати систему логістичного сервісу:

1. Сегментація споживчого ринку, тобто його поділ на конкретні групи споживачів, для кожної з який можуть знадобитися визначені послуги відповідно до особливостей споживання.
2. Визначення переліку найбільш значимих для покупців послуг.
3. Ранжирування послуг, що входять у складений перелік, зосередження уваги на найбільш значимих для покупців послугах.
4. Визначення стандартів послуг у розрізі окремих сегментів ринку.
5. Оцінка послуг, що робляться, установлення взаємозв'язку рівнем сервісу і вартістю послуг, що робляться, визначення рівня сервісу, необхідного для забезпечення конкурентоздатності компанії.

Сегментація споживчого ринку може здійснюватися по географічному  факторі, по характері чи сервісу  по якій-небудь іншій ознаці. Вибір  значимих для покупців послуг, їхнє ранжирування, визначення стандартів послуг можна здійснити, проводячи різні опитування. Оцінка послуг, що робляться, здійснюється різними способами. Наприклад, рівень надійності постачання можна вимірити часток поставлених у термін партій. Ресурси компанії концентруються на наданні покупцям виявлених найбільш важливих для них послуг.

Отже послідовність  дій, які дозволяють сформувати систему  логістичного сервісу є наступною (рис.1.2.):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.2. Послідовність  дій логістичного сервісу [10, c. 246]

 

Мікрорівень логістичного сервісу – це організація, структура  і якість обслуговування конкретних споживачів, а також оперативне управління логістичною діяльністю і необхідними  для цього інфраструктурними  елементами.

Макрорівень логістичного сервісу представляє собою розподіл замовників по зонам їх агрегування, сегментам цільового ринку, а також розробку стандартів обслуговування, стратегічне планування, інвестиції, реалізацію загальної політики діяльності на ринку логістичних послуг [2, с.93].

Послуги, надані службами сервісу, дуже різноманітні і носять системний характер. Однак вони в  істотному ступені зв'язані з  експедиторською діяльністю при  обслуговуванні матеріальних потоків  розподілом продукції і доставки вантажів «точно в термін», безпосередньо з роботою транспорту. Служба сервісу бере активну участь у здійсненні горизонтальних економічних зв'язків між виробниками і споживачами продукції, включаючи транспорт і експедиційне обслуговування.

Експедиційна діяльність при обслуговуванні матеріальних потоків відрізняється великою розмаїтістю виконуваних послуг:

• комісування, підгрупування й упакування вантажів, документальне оформлення перевезень і розрахунки по тарифах за перевезення з транспортними підприємствами;
• розвантажувальний-вантажно-розвантажувальні і складські операції, що виконують як на регіональних розподільних складах, створюваних підприємствами, що випускають готову продукцію. Сучасні тенденції в області розподілу продукції полягають у тому, щоб розміщати складські об'єкти, на яких виконуються процедури комісування, безпосередньо в пунктів виробництва;
• передача інформації в просуванні матеріальних потоків від постачальника продукції до споживачів на усіх фазах транспортного процесу. У сучасній експедиторській діяльності застосовують ЕОМ.

Принципами логістики  проголошуються пріоритети споживання, тому рівень і зміст сервісу, наданого клієнтурі, висувається в логістиці  на передній план, а скорочення часу оперативного виконання замовлення затверджується головною метою логістики. Проблема логістичного обслуговування включає 3 групи питань:

Технологія й організаційна  структура обслуговування.

Показники якості обслуговування.

Доцільний рівень обслуговування і визначення оптимальної сфери  обслуговування.

Експедиторські організації – це повноважні нейтральні посередники між відправниками, одержувачами і транспортом. Експедиція виділяється зі сфери виробництва і торгівлі і функціонує в якості третьої юридичної особи.

Розвиток індивідуальних вимог промисловості і торгівлі змушує підприємців прибігати до визначеного захисту і тоді виникає потреба звертатися до своєрідного маклера, посереднику й організатору. Тому за рубежем усі виробники пропонують свої товари ринку через посередників. Кожний з них прагне сформувати власний канал розподілу. При цьому підприємці вважають, що використання посередників, у тому числі взаємин із транспортними організаціями, представляє визначені вигоди. Різко зменшується число контрактів виробника з ймовірними покупцями товару (рис.1.3).

А)                               Б)

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.3. Схема організації  сервісу індивідуальна (А), з посередником-експедитором (Б): Пр – виробник, ДО – клієнт, П  – посередник.[5 c. 167]

 

Дистриб’ютор скорочує число контрактів. Крім того, у багатьох виробників недостатньо ресурсів для здійснення прямого маркетингу. Звертання підприємця до посередників також порозумівається високою ефективністю посередницьких заходів для підвищення приступності товару на ринку збуту. Усе це обумовлює своєрідний ренесанс класичної експедиції. В експедиторській діяльності необхідно ретельно враховувати ситуацію, коли перед її клієнтами коштує вибір, чи робити купувати, тому що від цього вибору залежать характер і масштаби сервісу. Від цього вибору залежить активність підприємницької діяльності. Останнім часом у зв'язку зі створенням загального ринку активізується міжнародна діяльність служби сервісу, що, також як і логістика, перетинає національні границі.

У сфері обслуговування функціонують як великі фірми –  центри сервісу, оснащені сучасним електронним устаткуванням, так і невеликі частки експедиційні організації, що обслуговують невеликі підприємства за принципом кур'єрської служби в короткий час і з високим ступенем надійності.

У рамках логістичної  системи при організації сервісу  застосовують індивідуальний, децентралізований спосіб, коли кожне чи підприємство фірма здійснюють сервіс, транспортно-експедиційне обслуговування самостійно, і централізований, коли обслуговування здійснюється посередниками, спеціалізованими транспортно-експедиційними організаціями, могутніми центрами сервісу. Найбільш проста й економічна схема обслуговування – один виробник – один споживач. Така схема реалізується в обмежених секторах економіки. Частіше великі фірми і підприємства мають більш складні схеми реалізації збуту і постачань. Для кожного узагальненого виробника на макрорівні зважується задача ідентифікації величини торгових зон, сфер обслуговування. Іноді виділяють макро- і мікрорівні логістичного обслуговування.

При макрорівні для окремих  компонентів логістичної діяльності. На макрорівні здійснюється ідентифікація сегментів і груп споживачів по географічних чи зонах характеру обслуговування[11, c. 214].

При ідентифікації груп споживачів по торгових чи сегментах  зонам у першу чергу керуються  характером сервісу і географічним фактором. На підставі такого аналізу визначаються зони доступності логістичного обслуговування, здійснюється угруповання і визначається його рівень. При розподілі споживачів по торгових зонах керуються також обсягом і характером ділових операцій, платоспроможністю, потрібним рівнем обслуговування й інших факторів.

При визначенні оптимальних  зон обслуговування – торгових сегментів, - крім класичних методів рішення  виробничо-транспортних задач, застосовують евристичні підходи.

Важливим критерієм, що дозволяє оцінити систему сервісу, як з позиції постачальника, так і з позиції одержувача послуг, є рівень логістичного обслуговування.

 

РОЗДІЛ 2

 УПРАВЛІННЯ ЛОГІСТИЧНИМ  СЕРВІСОМ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ  ТК “ЛІДЕР-ПРОДУКТ”

 

2.1. Економіко-організаційна  характеристика підприємства

Об’єктом дослідження  виступає Товариство з обмеженою  відповідальністю ТК “Лідер-продукт”, що знаходиться в м. Житомирі. Воно було створене 17 листопада 1996 р. для  здійснення торговельної діяльності на основі внесків засновників. Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, володіє власним майном, має розрахунковий і валютний рахунки, і функціонує на принципах повної економічної та правової самостійності. В своїй діяльності підприємство керується чинним законодавством і статутом, затвердженим міськвиконкомом м.Житомира.

Статутний фонд підприємства складає 250,0 тис. грн. в т.ч. початковий внесок 75 тис. грн. кожного з учасників.

Підприємство розміщується в приміщенні Роздрібної торгово-закупівельної  бази, яке воно орендує. Згідно договору оренди ТОВ ТК “Лідер-продукт” вільно розпоряджається складськими приміщеннями площею 290 м², торговими приміщеннями 37 м², адміністративними приміщеннями – 24 м²  і холодильними камерами.

Підприємство є  торгово-комерційною  фірмою, тобто дистрибутором. Товар придбається у виробників, і перепродається за  різними канали збуту: роздріб, гурт, супермаркети. Підприємство  є дистрибутором  таких торгових марок як  ТМ «Торчин», «Караван», «Олейна», «Розумниця», «Аквамарин», «Руна».

Основна мета і завдання Товариства – об’єднання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів його учасників для здійснення підприємницької діяльності та задоволення економічних і соціальних потреб і працівників Товариства.

Основні економічні показники  результатів господарської діяльності ТОВ ТК “Лідер-продукт” за 2007-2009 рр. характеризується даними таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Основні показники господарської  діяльності за 2007-2009 р. р.

Показники	Роки			Відхилення 2009 рік до 2007 року
	2007	2008	2009	+, –	%
1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	2003,9	2276,4	1650,4	-353,5	-18
2. Чистий дохід (виручка) від  реалізації продукції (товарів,  робіт, послуг), тис. грн.	1818,4	2067,5	1617,5	-200,9	-12
3. Валовий прибуток, тис. грн.	252,0	293,0	400,8	148,8	58
4. Чистий прибуток, тис. грн.	112,95	20,0	80,0	-32,95	-28,6
6. Середньорічна вартість:
– необоротних активів;	2260,0	2819,0	3470,1	1210,1	53
– оборотних активів	516,4	595,0	694,4	178	34
7.Середньорічна чисельність персоналу. чол	22	25	28	6	25
8. Фондовіддача, грн/грн	0,88	0,8	0,47	-0,41	-47
9.Продуктивність праці тис.грн/чол	2,93	3,29	2,37	-0,56	-20
10. Фонд оплати праці, тис.грн	249,0	556,9	968,2	719,2	288