Теория массовой коммуникации

Тому вбачається доречним тотожне  використання обох термінів, «в залежності від контексту конкретного офіційного документа або наукової публікаціїв»^[3].

У звіті американської корпорації «Ренд» MR-661-0SD говориться про те, що зміни у суспільно-політичному житті ряду держав, викликані швидкими темпами інформатизації і комп'ютеризації суспільства призводять до перегляду геополітичних поглядів керівництва, до виникнення нових стратегічних інтересів (серед іншого і в інформаційній сфері), наслідком чого є зміна політики, що проводиться цими країнами. Автори підкреслюють, що, враховуючи визначення війни, дане Клаузевіцем («війна — це продовження політики іншими засобами»), глобальні протиріччя потребують нових засобів і методів їх вирішення — стратегічного інформаційного протиборства^[4].

[ред.]Стратегічне інформаційне протиборство

Суть розуміння процесів ведення  стратегічної інформаційної війни  відображена в звітах РЕНД, підготовлених 1998 року: MR-963-OSD (The Day After … in the American Strategic Infrastructure) і MR-964-OSD (Strategic Information Warfare Rising). На основі виконаних досліджень про  роль і місце інформаційної війни, а також аналізу сучасного  стану в цій галузі була здійснена  спроба прогнозу (з використанням методики «The Day After …») динаміки формування ситуації у світі. Розглядається ряд можливих шляхів розвитку, серед іншого здобуття США володарювання в області ІВ, створення елітарного клубу держав-володарів засобів ІВ та ряду інших. Було також обгрунтовано набір заходів, необхідних для здійснення найближчим часом задля того, щоб досягти бажаного результату в цій сфері в майбутньому^[4].

[ред.]Історія розвитку технології ведення інформаційної війни (покоління)

Відомо, що великомасштабні інформаційні технології, які дістали назву  «інформаційних воєн», мають тисячолітню  історію.

Вже у Біблії згадано Гедеона, який під час воєн регулярно вдавався до залякування ворога. Одного разу він так залякав супротивника, що той розгубився і вдарив по своїх військах.

Прикладів інформаційного впливу на моральну, духовну стійкість супротивника можна знайти чимало і у древньому  Римі, і в епоху феодалізму (боротьба з «єрессю», за «істинну віру» тощо), і в пізніші часи.

Особливого значення інформаційні війни набули у ХХ столітті, коли газети, радіо, а потім і телебачення  стали справді засобами масової інформації, а поширювана через них інформація — справді масовою. Уже у 20-х роках США вели радіопередачі на регіони своїх «традиційних інтересів» — країни Латинської Америки, Великобританія — на свої колонії. Німеччина, яка домагалася перегляду умов Версальського миру — на німців Померанії і Верхньої Сілезії у Польщі, Судетів — у Чехії. Тоді ж, у 30-х роках, інформаційні війни перестають бути додатком до збройних і перетворюються у самостійне явище — як от: німецько-австрійська радіовійна 1933-34 рр. з приводу приєднання Австрії до рейху. Саме тоді з'явилося і набуло поширення поняття «інформаційний агресор».

[ред.]Покоління сучасних інформаційних війн

Ключовим поняттям, введеним у звіті MR-964-OSD, є класифікація стратегічної інформаційної війни на перше і друге покоління.

Стратегічна інформаційна війна першого покоління включає основні методи інформаційної війни, що їх США реалізують у наш час^[Коли?] на державному та військовому рівнях і від яких не мають наміру відмовлятися в доступному для огляду майбутньому^[1].

Разом з тим введено поняття  стратегічна ІВ другого покоління. Розвиток і ведення стратегічної інформаційної війни другого покоління, її скоординовані інформаційні операції у перспективі можуть привести до повної відмови від використання військової сили.

[ред.]Форми сучасних інформаційних війн

За умов трансформації інформаційної  війни будуть змінюватися також  її форми^[4]. Так, для інформаційної боротьби першого покоління це:

• вогневе придушення (у воєнний час) елементів інфраструктури державного та військового управління;
• ведення радіоелектронної боротьби;
• одержання розвідувальної інформації шляхом перехоплення й розшифровки інформаційних потоків;
• здійснення несанкційованого доступу до інформаційних ресурсів з наступною їх фальсифікацією чи викраденням;
• масове подання в інформаційних каналах супротивника чи глобальних мережах дезінформації для впливу на особи, які приймають рішення;
• одержання інформації від перехоплення відкритих джерел інформації.

Інформаційна боротьба другого  покоління передбачає:

• створення атмосфери бездуховності й аморальності, негативного відношення до культурної спадщини противника;
• маніпулювання суспільною свідомістю соціальних груп населення країни з метою створення політичної напруженості та хаосу;
• дестабілізація політичних відносин між партіями, об'єднаннями й рухами з метою провокації конфліктів, розпалення недовіри, підозрілості, загострення політичної боротьби, провокування репресій проти опозиції і навіть громадянської війни;
• зниження рівня інформаційного забезпечення органів влади й управління, інспірація помилкових управлінських рішень;
• дезінформація населення про роботу державних органів, підрив їхнього авторитету, дискредитація органів управління;
• підрив міжнародного авторитету держави, його співробітництва з іншими країнами;
• нанесення збитку життєво важливим інтересам держави в політичній, економічній, оборонній та інших сферах.

[ред.]Види ІВ

• Психологічна війна;
• Кібервійна;
• Мережева війна;
• Ідеологічна диверсія;
• Радіоелектронна боротьба, яка може проявлятися такими способами:

• Телебачення і радіомовлення можуть бути подавлені.

• Ресурси телебачення і радіомовлення можуть бути захоплені/підкорені для кампанії дезінформації.
• Мережі комунікацій можуть бути заблоковані або недоступні.
• Операції фондової біржі можуть саботуватися електронним втручанням, даючи витік чутливої інформації або поширюючи дезінформацію.

Прикладом акту ІВ може бути випадок, коли в 1991 під час війни в затоці, голландські хакери викрали інформацію про пересування американських військ з Міністерства оборони США і пробували продавати її іракцям, які подумали, що це є містифікацією і відмовилися від неї.

[ред.]Методи і способи ІВ

Американська Військова Авіація  має Ескадрони Інформаційної  Війни починаючи з 1980-х. Фактично, офіційна місія Американської Військової Авіації є: [потрібна цитата] «Забезпечити суверенний вибір для захисту  Сполучених штатів і його глобальних інтересів. Летіти і боротися в Повітрі, Космосі, і Кіберпросторі», з наступним посиланням на його роль в Інформаційній Війні.

Оскільки Військова Авіація  часто ризикує літаками і екіпажами  літаків, при нападі на стратегічні  цілі ворожих комунікацій, віддалено  блокуючи такі цілі, використовуючи програмне  забезпечення і інші засоби можна  забезпечити безпечнішу альтернативу боротьби. Крім того, блокування таких  мереж електронним способом також  дозволяє їм бути повторно швидко введеними  в дію після того, як ворожа територія  зайнята. Так само можна діяти  з військовими інформаційними одиницями  супротивника з метою подальшого використання. Вперше подібні методи використовувалися проти Іракських  мереж комунікацій під час  першої Війни в Затоці.

[ред.]ІВ на сучасному етапі

Для боротьби між корпораціями, які  є конкурентами на різних ринках використовується промислове шпигунство, яке полягає у зборі інформації щодо свого «супротивника» (майбутні плани, поточні справи, фінансове становище). Прикладом ІВ на сучасному етапі може бути російсько-грузинський конфлікт 2008 року.

[ред.]Завдання і мета ІВ

Мета інформаційної війни — послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях. Очевидно, що інформаційна війна — складова частина ідеологічної боротьби. Вони не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою. І це породжує небезпечну безпечність у ставленні до них. Тим часом, руйнування, яких завдають інформаційні війни у суспільній психології, психології особи, за масштабами і за значенням цілком співмірні, а часом і перевищують наслідки збройних воєн.

Головне завдання інформаційних війн полягає в маніпулюванні масами. Мета такої маніпуляції найчастіше полягає у:

• внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів;
• дезорієнтації та дезінформації мас;
• послабленні певних переконань, устоїв;
• залякуванні свого народу образом ворога;
• залякуванні супротивника своєю могутністю. Нарешті, останнє, але не менш важливе завдання: забезпечення ринку збуту для своєї економіки. У цьому випадку інформаційна війна є складовою частиною конкурентної боротьби.

Система — об'єкт інформаційної операції, може включати будь-який елемент у епістемології супротивника. Епістемологія містить у собі організацію, структуру, методи і вірогідність знань. На стратегічному рівні ціль кампанії інформаційної війни — вплинути на рішення супротивника або конкурента, і як наслідок, на його поводження таким чином, щоб він не знав, що на нього впливали. Навіть тоді, коли цієї мети важко досягти, вона все-таки залишається кінцевою метою кампанії на стратегічному рівні. Успішна, хоча і незавершена інформаційна кампанія, проведена на стратегічному рівні, приведе до рішень супротивника (а отже і його дій), що будуть суперечити його намірам чи заважати їхньому виконанню.

Успішна інформаційна кампанія, проведена  на оперативному рівні, буде підтримувати стратегічні цілі, впливаючи на можливість ворога приймати рішення оперативно та ефективно. Іншими словами, метою  інформаційних атак на операційному рівні є створення таких перешкод процесу ухвалення рішення ворогом, щоб супротивник не міг діяти  чи вести війну координовано та ефективно. В інформаційній війні метою  є гармонізація дій на оперативному рівні з діями на стратегічному  рівні, щоб об'єднані, вони змушували  супротивника приймати рішення, які  приводили б до дій, що допомагали досягати суб'єктові власних цілей  і заважали б супротивнику домагатися виконання своїх.

Щодо цілей атак в інформаційній  війні, то чим залежніший супротивник  від інформаційних систем при ухваленні рішення, тим більше він уразливий до ворожого маніпулювання цими системами. Програмні віруси впливають тільки на ті системи, у яких є програми.

Чим сучасніше суспільство, тим  більше воно покладається на інформацію та засоби її доставки. Сюди відноситься  також Інтернет — але це лише вершина цієї інформаційної конструкції. Будь-яка розвинена країна має телефонну, банківську та безліч інших мереж, що керуються комп'ютерами, отже мають властиві для них слабкі місця.

Інформаційна війна — це вже не туманна галузь футурології, а реальна дисципліна, яку вивчають і розробляють. У найбільш широкому сенсі інформаційна війна включає засоби пропаганди.

Генеральна мета інформаційної  війни, таким чином, — порушити обмін інформацією в таборі конкурента. Неважко зрозуміти, що цей вид зброї, як правило, взагалі не спрямований на завдання втрат живій силі. У цьому сенсі крива технології вивела, нарешті, до безкровної і в той же час винятково ефективної зброї. Вона знищує не населення, а державний механізм.

Інформаційно-комп'ютерна революція  відкриває широкі можливості для  впливу на народи та владу, маніпулювання  свідомістю та поведінкою людей навіть на віддалених просторах. Беручи до уваги  процес глобалізації телекомунікаційних мереж, що відбувається у світі, можливо припустити, що саме інформаційним видам агресії буде наданий пріоритет у майбутньому. Потрібна серйозна увага фахівців різного профілю до цього питання, щоб уникнути найнегативніших наслідків цієї війни для всього людства.

[ред.]Інформаційна війна та майбутнє України

[ред.]Захист громадянського суспільства від інформаційної зброї у XXI столітті

Світове співтовариство зустрілося з  новою глобальною загрозою безпеці  країн — інформаційною зброєю. Проблеми розробки, використання і захисту від інформаційної зброї на сьогодні стали вищими пріоритетами політики національної безпеки США та інших західних країн, орієнтованої на XXI століття.

Інформаційна зброя принципова відрізняється від інших засобів  ведення війни тим, що з її допомогою  ведуться неоголошені і, найчастіше, невидимі війни, та що об'єктами впливу є, насамперед, громадські інститути  суспільства і держави — економічні, політичні, соціальні і т. ін. Крім того, військова стратегія використання інформаційної зброї виявилася тісно пов'язаною із цивільним сектором і стала багато в чому від нього залежати.