Формування часових уявлень у дітей старшого дошкільного віку

Вже у віці декількох місяців дитина прагне активно орієнтуватися в часі. До року або півтора дитина починає розуміти, що таке «зараз» - воно схоже на «тут».Трохи пізніше з`ясовується і що таке «скоро» - воно схоже на «там», «недалеко».До трьох років стає ясним, що буває «сьогодні», «завтра», «вчора».

У ранньому дошкільному віці дитина живе в основному хвилиною, поточними інтересами. В цей період у мові дітей дієслова не мають ознак часу.

Процес сприйняття і віддзеркалення часу у дітей утворюється тяжкою працею і характеризується крайньою нестійкістю.

Сприйняття дітьми часу, його безповоротності, і періодичності утруднено через відсутність наочних форм. Складно для дітей і розуміння значення слів, що позначають часові відносини в силу їх відносного характеру.

На ранніх етапах розвитку дитина орієнтується в часі на основі якісних ознак. Наприклад, «добраніч» говорять, коли лягають спати, увечері вже темно і сонця немає.

В дошкільному віці у дітей з`являються запитання про час: «Чому є ще дні?», «А коли я був маленький, я плакав, коли мама кудись йшла». Це говорить про те, що в дошкільному віці діти починають думати про час, як про щось таке, що існує окремо від подій. Час починає уявляти дитині як щось велике, довге, в якому розміщуються інші менші частки часу. Проте у дітей трьох - п`яти років чітких уявлень про час немає. Висловлювання дітей свідчать, що час вони розуміють як явище оборотне і яке можна перервати. У цьому віці діти говорять про дні, місяці, години як про певні предмети і навіть уособлюють їх. Вони запитують: «Куди пішло вчора і звідки прийде завтра?», «Куди зникають дні і чому вони знову з`являються?». Визначну роль у формуванні сприйняття часу у дітей відіграє режим. Діти починають сприймати час через дії, події і явища життя, що повторюються. Так, на запитання: «Що означає ранок? (чи вечір)» дошкільники здебільшого відповідають: «Ранок, коли заняття», «До обіду, коли прогулянка», «Вечір, коли приходять батьки».

Діти дошкільного віку вже відносно точно визначають невеликі проміжки часу, про зміст яких мають визначене уявлення на основі особистого досвіду. Якщо життя дітей суворо підпорядковано певному режиму, тобто, розподілена в часі, то дитина упевнено відзначає ранок або вечір. Він розрізняє день або ніч.

Але їм дуже важко виділити час в давно минулих подіях, уявити собі його тривалість, його значення і розмістити в послідовному порядку давно минулі події.

Легше дається дітям орієнтування в часі, ніж освоєння часових уявлень і понять. Це пов`язано з процесом становлення мови, з специфікою словарного запасу і граматичної будови мови дитини.

Особлива роль в цьому процесі відводиться освоєнню спеціальної термінології. Її формування дуже тісно пов`язане із засвоєнням тих позначень і вимірювань часу, які існують у людини (пори року, час доби, місяць, рік, тиждень, година, хвилина).

Розвиток часових уявлень і орієнтування в часі пов`язані з повсякденним життям і діяльністю дітей. У дошкільній установі основними орієнтирами виявляються режимні моменти, емоційно значущі події, темп діяльності. Якщо не проводити спеціальну роботу по формуванню часових уявлень, то це приведе до того, що одержувані дітьми відомості про окремі часові позначення залишаються на поверхні дитячої свідомості, не розкривають часових відносин. Так, багато дітей шести-семи років не можуть назвати послідовність днів тижня, не співвідносять місяці з сезонами року і датами знайомих їм свят, не знають причинної залежності часів роки.

Спеціально організоване навчання веде до того, що уявлення про час у дітей швидко удосконалюються, стають більш систематичними, усвідомленими, розвивається відчуття часу.

На думку Ріхтерман Т.Д. чинниками, на основі яких формується відчуття часу, є:

- знання часових еталонів. Для того, щоб дитина могла зрозуміти, про яку часову тривалість йому говорять, або визначити самостійно тривалість часового інтервалу, він повинен знати час на годиннику і навчитися користуватися ним.

- Переживання – відчуття  дітьми тривалості часових інтервалів. Для цього необхідно організувати різноманітну діяльність дітей в межах певних часових відрізків. Це дасть можливість дітям відчути протяжність часу і уявити, що реально можна встигнути зробити за той або інший його відрізок. А надалі це послужить основою формування здатності планувати свою діяльність в часі, тобто вибирати об`єм роботи відповідно відведеному на неї часу.

Розвиток у дітей уміння оцінювати часові інтервали без годинника, на основі відчуття часу. Контроль з боку дорослих допоможе їм удосконалювати адекватність оцінок, отже, він необхідний як підкріплення при виробленні навиків орієнтування в часі.

Отже, повсякденне життя, режимні моменти, які постійно чергуються, стають для дітей орієнтиром. Тому правильне їх практичне орієнтування в часі їм дається значно легше, ніж опанування часовими поняттями.

При стихійному, самостійному засвоєнні уявлень про час у дітей дошкільного віку часові поняття складаються досить пізно. Для більш успішного формування у дітей цих знань і пізнавальних процесів, що підвищують ефективність підготовки їх до навчання у школі, слід організувати навчання під керівництвом дорослого.

 

 

 

 

1.3. Завдання, зміст, методика формування часових уявлень у дітей дошкільного віку

Робота дошкільного навчального закладу здійснюється на основі програми виховання і навчання – державного документа, який визначає цілі, завдання і зміст роботи з дітьми з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей. Науково, методично обґрунтована програма покликана синтезувати історичні надбання, нові досягнення теорії та практики дошкільної освіти, актуальні суспільні вимоги до неї, відповідати особливостям пізнавальної діяльності дітей, забезпечувати їхній гармонійний розвиток.

На сучасному етапі дошкільні навчальні заклади мають право самостійно обирати програму виховання дітей з комплексу варіантних програм, затверджених Міністерством освіти України, а також розробляти і впроваджувати власні. В останні роки наукові колективи створили низку сучасних програм.

З метою з’ясування змісту та завдань з формування у дошкільників уявлень про час мою були проаналізовані нормативнір документи:

-Програма «Дитина»;

-Програма «Дитина в дошкільні роки»;

- Програма «Українське  дошкілля»;

Отже, у Базовому компоненті дошкільної освіти (нова редакція) у розділі «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі (сенсорні еталони)» серед компетенцій, якими мають оволодіти дитина дошкільного віку: «визначає, встановлює часову послідовність подій, вживає слова «вчора», «сьогодні», «завтра», «раніше», «пізніше», «зараз», «спочатку», «тепер», «давно», «скоро». Розуміє властивості часу, володіє часовими поняттями (на світанку, в сутінках, опівдні, опівночі, доба, тиждень, місяць, рік). Має уявлення про причинно-часові залежності ритмічних природних явищ: тривалість секунди, хвилини, години. Може визначити час за годинником, знає, що година складається з хвилин, оцінює часові інтервали. Називає порядок та пояснює послідовність пір року, днів тижня, частин доби; встановлює причинно-наслідкові зв’язки між різними явищами в природному та соціальному довкіллі».

Група	Освітні завдання
Ранній вік	За малюнками розрізняти частини доби, знати слова день, ніч
Молодший дошкільний вік	Називати частини доби (ранок, день, вечір, ніч); часові відношення (тепер – пізніше, спочатку – потім, учора – завтра),Визначати частини доби на основі спостереження за природними ознаками (сонце встає – ранок, сонце піднялось вище, світить яскраво – день та ін.)
Середня група	Засвоєння понять ранок, день, вечір, ніч доба;  відношень швидше – повільніше.
Старша група(шостий рік життя)	Ознайомлення з тижнем як проміжною одиницею вимірювання часу між добою. Встановлення послідовності  днів тижня з опорою на порядкові числівники («Сьогодні четвертий день тижня – четвер»). Назва поточного місяця, попереднього і наступного. Ознайомлення з різними видами календарів та розвиток умінь користуватися ними.
(сьомий рік життя)	Календарні міри часу: тиждень, місяць, рік. У тижні – 7 діб, у місяці 4 тижні; 12 місяців складають рік. Назви місяців, їх послідовність. Орієнтуватися в часі за допомогою годинника. Формування і розвиток у дітей відчуття час при виконанні різних завдань, доручень, побутових процесів

 

 

 Програма «Українське дошкілля»

Група	Вікові можливості	Освітні завдання
Ранній вік	-
Молодший дошкільний вік	Час дуже важко унаочнити, тому діти погано розуміють періоди доби – ранок і вечір, а от ніч і день їм легше запам’ятати: вночі – темно, а всі сплять, а вдень можна гратися, гуляти, їсти, навчатися тощо.Важко дітям зрозуміти часові поняття: «завтра», «вчора», «сьогодні», «тепер», «потім», «зараз». Вони плутають ці поняття, і коли вихователь ставить запитання «Коли це було?», відповідають методам вгадування.	Формувати вміння розрізняти і називати відрізки доби: ранок, день, вечір, ніч, часові відношення: вчора, сьогодні, завтра
Середня група	Сприймання часу, його тривалості й послідовності подій дається дітям п’ятого року життя нелегко. Орієнтування у часі засновано переважно на позачасових моментах, наприклад, на добре знайомих дитині діях, що відбуваються періодично (вставання, вечеря тощо). Дитині ще важко виокремити час як об’єкт пізнання, що діє невидимо(вчора, сьогодні, завтра), вона довго не розуміє об’єктивного руху часу, його незалежності від волі та дій людей. Дошкільник знає лише про теперішнє і має невиразне уявлення про минулий час.	Вчити орієнтуватися в часі. Вчити орієнтувати поняттям «доба». Продовжувати формувати уявлення дітей про періоди доби: ранок, день, вечір, ніч, розрізняти поняття «вчора», «сьогодні», «завтра», «потім», «давно», «тепер», «раніше» та правильно вживати ці слова.
Старша група	Міцнішими стають знання щодо орієнтуватися в часі, діти менше помиляються у часових поняттях «вчора», «завтра», «колись», «давно», «було», «буде».	Закріплювати й поглиблювати часові уявлення: ранок, день, вечір, ніч, вчора, сьогодні, завтра. Вчити послідовно називати дні тижня, пори року, місяці року. Ознайомлювати з календарем та вити ним користуватися. Вчити визначати час за годинником.

 

 

Програма «Дитина в дошкільні роки»

Група	Освітні завдання
Ранній вік	За малюнками розрізняти частини доби, знати слова день, ніч
Молодший дошкільний вік	Називати частини доби (ранок, день, вечір, ніч); часові відношення (тепер – пізніше, спочатку – потім, учора – завтра),Визначати частини доби на основі спостереження за природними ознаками (сонце встає – ранок, сонце піднялось вище, світить яскраво – день та ін.)
Середня група	Засвоєння понять ранок, день, вечір, ніч доба;  відношень швидше – повільніше.
Старша група	Вчити послідовно називати дні тижня, пори року, місяці.Вчити орієнтуватися на циферблаті годинника, встановлювати час із точністю до години.

Загалом в процесі огляду нормативної та методичної літератури, було встановлено, що

Час – це загальна форма існування матерії. Із цього витікає, що часові характеристики явищ (тривалість, частота, ритм) універсальні за своїм використанням при описі будь-яких процесів.

Основними властивостями часу є об’єктивність, періодичність, текучість, неповерненість, відсутність наочних форм.

Для людини орієнтування в часі має дві різні, взаємодоповнюючі одна одну форми відображення: 1) безпосереднє відчуття тривалості, на основі чого утворюються умовні рефлекси; 2) сприйняття часу як найбільш складна й досконала форма відображення.

Безпосереднє сприйняття часової тривалості виражається в здібності відчувати її, оцінювати й орієнтуватися в часі без якихось допоміжних засобів. Це називають “відчуттям часу”. У різних видах діяльності “відчуття часу”  виступає то як відчуття темпу, то як відчуття ритму, то як відчуття швидкості чи тривалості. Для формування цього відчуття важливу роль відіграє накопичений досвід диференціювання часу на основі діяльності аналізаторів.

Сприйняття часу розвивається на чуттєвій основі й на основі засвоєння загальноприйнятих еталонів оцінювання часу.

У сприйнятті часу задіяні три перцептивні дії: оцінювання, відмірювання й відтворення часового інтервалу.

Основними завданнями з формування часових уявлень є :

- формування первинної практичної орієнтації у часі;

- формування відчуття часу;

- ознайомлення з часовими еталонами;

- формування початкових уявлень про властивості часу.

На основі психолого-педагогічних досліджень виокремлюють засоби, що забезпечують навчання дітей орієнтування в часі: накопичення соціального досвіду в різних видах діяльності (гра, праця, навчання), художні засоби (картини, фотографії, художня література), суспільні та природні явища навколишньої дійсності, різноманітні моделі.

 

 

Висновки до першого розділу

Розумове виховання – процес тривалий і складний. І успіх його забезпечується багатьма чинниками, серед яких належне місце посідає математика. Головне її призначення – розвивати у дітей цікавість, допитливість розуму, кмітливість. Одним з основних завдань у роботі вихователів є всебічний розвиток дитини-дошкільника, серед яких чільне місце посідає логіко-математичний розвиток дітей.

Продумане використання різноманітних методів і прийомів подання знань, дидактичного матеріалу, створення атмосфери зацікавлення дає змогу варіювати способи навчання дошкільників, уникати стандартів, забезпечувати цим активну розумову діяльність, усвідомлене засвоєння знань, як результат –забезпечити логіко математичний розвиток кожної дитини.