Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Ноября 2014 в 10:33, реферат
Історія фармації - це частина національної історії та культури, тому її слід розглядати в контексті загальної історії України, соціально-економічних та політичних процесів, які вплинули на її розвиток. Історію фармації можна поділити на два окремі напрями: західноукраїнський (на його розвиток вплинуло те, що ці українські землі майже шість століть входили до складу Польського королівства, Австро-Угорської імперії, панської Польщі)та центральноукраїнський (він визначався перебуванням Центральної України в складі Російської імперії.
Вступ 3ст.
Лікознавство Київської Русі 4ст.
Розвиток аптечної справи у XIII—XIV 5ст.
1.1.Аптекарство середньовіччя на західноукраїнських землях 5ст.
1.2. Аптечна справа на Правобережній і Лівобережній Україні 8ст.
Історія аптечної служби у ХХ столітті 10ст.
2.1.Основні етапи становлення лікарського забезпечення
населення України 10ст.
2.2. Аптечна справа України в роки Великої Вітчизняної війни та повоєнної відбудови 11ст.
2.3.Аптечна служба України в 1950-1990 роках 14ст.
Висновки 19ст.
Література
У той час Радянська влада приділяла дуже багато уваги розвитку медичної промисловості. Досить сказати, що асигнування, вкладені у хіміко-фармацевтичну промисловість у роки передвоєнних п'ятирічок, набагато перевищили вартість основних її фондів. Якщо прийняти вартість основних фондів на 1 січня 1929 року за одиницю, то їх зростання в наступні роки складало: в 1933 році — 1,9, і в 1937 році — 3,3, в 1942 році — 13,7. Майже повністю була ліквідована залежність постачання армії від завезення лікарських засобів та медичного обладнання з-за кордону.
Велику Вітчизняну війну медична служба Червоної Армії зустріла уже досить оснащеною медичним майном, яке відповідало рівню досягнень науки і практики того часу. Однак у результаті допущених помилок на початку війни, серйозних недоліків в ешелонуванні запасів значна частина медичного майна була втрачена.
Особливої уваги заслуговують питання організації забезпечення медичним майном у період Великої Вітчизняної війни партизанських загонів та з'єднань. Слід зазначити, що організовувати постачання ліків партизанським загонам на початку війни було досить складно через те, що відлагодженої організованої системи медичної служби практично не існувало; досвіду роботи в умовах війни в тилу ворога не було; медичного персоналу бракувало; не було встановлених і відпрацьованих шляхів надходження лікарських засобів.
Медичні працівники і стаціонарні хворі були зобов'язані займатися заготівлею лікарських рослин, з яких аптеки готували відповідні лікарські засоби, такі як настої коренів та кореневищ валеріани, конвалії на спирті, звіробою, собачої кропиви та березових бруньок, малини та квіток липи. Листя подорожника та печена цибуля широко застосовувались при гнійних, запальНйк процесах шкіри. Подрібнене листя алое у вигляді емульсії виявляло виражену протизапальну дію при лікуванні гнійних ран та опіків)
У лікувальній практиці широко застосовувались фізіотерапевтичні методи з використанням грязей, торфу, піску, картоплі, насіння льону, а також масаж (самомасаж), розтирання, компреси тощо.
Медичні працівники навчилися самі виготовляти перев'язні засоби (використовуючи полотно, віконні марлеві фіранки), стерилізували їх і використовували для перев'язування. Для зупинки кровотеч використовували джгути, тканину. Налагодили виготовлення шин для імобілізації переломів, використовуючи для цьогр фанеру, дошки, кору дуба та осики. З парашутної тканини шили білизну, санітарні сумки, використовували їх як операційні намети.
Розчини 0,25, 0,5 та 2-відсоткові новокаїну, 5-відсоткові глю| кози, фізіологічний розчин натрію хлориду готували на дощовій воді, в якій попередньо розчиняли питну соду, марганцевокислий калій. Фільтрували через марлю з ватою та подрібненим порошком камінного вугілля. Приготовані розчини стерилізували на примітивному водному обігрівачі.
Під час німецької окупації України аптеки, як і інші лікувальні заклади, були повсюди зруйновані і розграбовані. Частина аптек була знищена під час бомбардування, значна частина їх була висаджена в повітря німцями при відступі. Деякі великі аптеки та аптечні склади були підірвані ще в 1941 році частинами Червоної Армії, що відступали і не хотіли залишати цінності ворогу. Всього за час воєнних дій і окупації в Україні було знищено 1834 аптеки, серед них кращі в Україні.
Так, у Києві були знищені всі аптеки, які знаходилися на центральних вулицях. В Харкові підірвані і спалені кращі аптеки № 4, № 9, № 14 та інші. Аптечна мережа міста Харкова і районів області була майже повністю знищена. З 159-ти тільки власних приміщень аптек повністю знищено 121. З 48 приміщень спеціальних магазинів санітарії і гігієни залишилось лише чотири. Загальні збитки, завдані аптечному господарству області, склали більш ніж 6 мільйонів карбованців.
Відродження аптек в Україні почалося відразу після вигнання окупантів. Вже в лютому 1943 року, після визволення перших районів Луганської та Харківської областей, були відкриті й перші аптеки. А в першій половині 1943 року на визволених територіях України було відбудовано і діяло 27 аптек.
Протягом 1944 року було відбудовано додатково 1138 аптек. Таким чином, на 1 січня 1945 року в Україні було вже 1637 аптек.
За 1945 рік аптеки відпустили ліків по 38 мільйонах рецептів, реалізували більше ніж 240 мільйонів речей ручного продажу. Аптеками було заготовлено 156 тонн лікарських рослин. Лабораторії аптекоуправлінь виготовили близько 200 тонн галенових препаратів.
Але незважаючи на усі зусилля, медична допомога населенню була недостатньою. Відчувалась гостра потреба в магазинах санітарії і гігієни, оптики тощо. Для їх відкриття треба було вирішувати питання про налагодження випуску товарів для них: засобів сангі- гієни, речей для догляду за хворими, гумових виробів, парфумерії, косметики тощо. Лише в Києві та Харкові в 1945 році вдалося відкрив ти магазини з продажу дезинфікуючих засобів.
Таким чином, у радянські роки ХХ сторіччя були надзвичайно складним і суперечливим періодом у розвитку аптечної справи в Україні. Радянська влада, проголосивши мету побудувати нову, справедливу й ефективну систему лікарського забезпечення народу початку з повного демонтажу старої системи медикаментозного обслуговування. Аптеки були націоналізовані, а приватна власність у фармацевтичній галузі була оголошена поза законом. Одночасно була відкинута стара система підготовки фармацевтичних кадрів. Держава прагнула до повного контролю над аптечною справою.
Налагодження нового механізму і методів керування, поновлення аптечної мережі, організація системи підготовки кадрів здійснювалися в цих умовах за рахунок величезної мобілізаційної напруги матеріальних і людських ресурсів і коштували нашому суспільству десятиліть важкого життя.
За роки незалежності фармацевтична галузь в Україні перетворилася на сучасну розвинену галузь індустрії, поступово піднімаючись до європейських зразків.
Вітчизняна промисловість, аптечна мережа, науковий корпус фармації роблять важливу і вкрай потрібну справу. За короткий термін вдалося ліквідувати медикаментозний дефіцит і повністю забезпечити країну життєво необхідними ліками. Медицина збагатилася великою кількістю високоефективних та безпечних лікарських засобів. Справа за тим, щоб зробити ліки доступними для кожного жителя України.
3.Аптечна служба України в 1950-1990 роках
В Українській РСР управління аптечною справою було підпорядковано Головному аптечному управлінню Міністерства охорони здоров'я СРСР. Воно здійснювало загальне керівництво аптечними закладами, визначало потребу в медикаментах та інших медичних виробах; розміщає замовлення на них у промисловості та розподіляє медичну продукцію по союзних республіках СРСР. Головне аптечне управління визначало напрям і показники розвитку аптечного господарства й розробляло нормативні документи, забезпечувало дотримання єдиних принципів і теоретичних основ.
Головне аптечне управління Української РСР мало відповідні завдання на території республіки. Йому підпорядковувались обласні аптечні управління, які здійснювали безпосереднє керівництво та контроль за діяльністю аптек та інших закладів аптечної мережі.
В Українській РСР існувало два види аптек:
Аптеки, які обслуговували амбулаторних хворих, знаходились у підпорядкуванні аптечних управлінь і знаходились на госпрозрахунку. В сільських районних центрах було створено центральні районні аптеки, які не тільки забезпечували населення лікарськими засобами, а й здійснювали організаційно-методичне керівництво аптеками району. Однією з форм постачання населення медичними товарами стають аптечні філіали й аптечні пункти при поліклініках та інших медичних установах, а також аптечні кіоски.
За радянських часів обслуговування стаціонарних хворих було з аптек двох типів:
За радянські часи госпрозрахункові аптеки відпускали лікарські засоби за готівку, в стаціонарах усі пацієнти отримували лікарські засоби безкоштовно.
Ціни на лікарські засоби були найнижчими в Європі, проте на діяльність аптек негативно вплинула відсутність конкуренції, мотивації праці робітників, загальнодержавний дефіцит спеціалізованих лікарських засобів, які імпортувались.
Вдосконалення управління в умовах централізованої системи господарювання було направлене на створення великих організаційних структур. В результаті окремі самостійні аптечні заклади перетворилися на структурні підрозділи різних об'єднань. Розвиток цього процесу в окремих випадках підтримувався і самими підприємствами, оскільки надавав їм можливість перейти з однієї категорії оплати праці на іншу, вищу.
Структура органів управління аптечними закладами змінювалась внаслідок збільшення проміжних ланок управління, які виконували паралельні функції. Штатна чисельність апарату управління зростала. Вже на початку 80-х років існуюча організаційна структура управління сприяла виникненню суперечності між можливостями організаційних структур і вимогами виробничих сил.
Саме тому відповідно до наміченої радикальної економічної реформи передбачалася розробка нових організаційних структур. Основою цього процесу стала Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 823 від 17 липня 1987 р. "Про перебудову діяльності міністерств і відомств сфери матеріального виробництва в нових умовах господарювання", суть якої полягала в значному скороченні об'єктів управління.
Намічалося формування нових органів управління - генеральних дирекцій, яким передавали в повному об'ємі і права, і відповідальність як підприємств, так і вищестоящих органів управління, з міністерств було передано солідний управлінський апарат. Нові структури управління були запропоновані з урахуванням досвіду великих промислових фірм за кордоном.
Аптечна система також, як і промислові підприємства, була залучена в реформу організаційних структур управління. ДАПУ МЗ СРСР спільно зі Всесоюзним НДІ фармації розробили пропозиції по вдосконаленню організаційної структури управління в аптечній мережі. Відповідно до цих рекомендацій було створено виробничі об'єднанння "Фармація" на обласному і республіканському рівнях.
Відповідно до Генеральної схеми управління аптечною службою, в системі "Союзфармація" на 1 січня 1989 р. в восьми союзних республіках, в тому числі і в УРСР були створені республіканські виробничі об'єднання "Фармація".
В основному об'єднання утворювалися шляхом реорганізації структур аптечного управління, основними принципами господарювання були повний госпрозрахунок і самофінансування. Метою створення об'єднання "Фармація" було підвищення рівня забезпечення населення лікарськими засобами на основі спрощення організаційної структури апарату управління, ліквідації паралельних підрозділів з однаковими функціями, і дрібних ланок, істотне скорочення адміністративно-управлінського персоналу.
Зовні здається, що були проведені радикальні зміни. Але по суті вирішення організаційно-управлінських проблем аптечної служби звелося до реформи управління без радикальної перебудови організаційної структури. Справа перебудови організаційної структури управління аптечної галузі закінчилась лише заміною вивіски. Скорочення адміністративних працівників відбулося формально, були ліквідовані лише деякі відділи, в той же час укрупнені ті, що залишилися. Командна система продовжувала займатися косметикою старого, звичного механізму управління. У верхній ланці управління узурпувалися всі права, а відповідальність концентрувалася в низових ланках, була відсутня система економічної відповідальності органів управління за якість прийнятих управлінських рішень.
Зі здобуттям незалежності в Україні почалося створення правового поля у сфері обігу лікарських засобів. У квітні 1996 р. набув чинності Закон України "Про лікарські засоби", відповідно до якого:
Фармаконагляд у нашій країні ґрунтується на:
З метою досягнення гармонізації з нормами, що застосовуються в міжнародній практиці, фармацевтична галузь України керується міжнародними вимогами, зазначеними в документах: