Право міжнародної безпеки

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

 

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ: «ПРАВО МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ»

 

 

 

 

 

Студентки юридичного факультету

групи ЮД-245

Шевченко Я.Є.

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, доцент

Степаненко Кирило Володимирович

 

 

 

 

Дніпропетровськ

                                                             2013

 

Зміст

Введення

1. Поняття права міжнародної безпеки

1.1. Спеціальні принципи міжнародної безпеки

1.2. Загальна система колективної  безпеки 

1.3. Регіональні системи  колективної безпеки 

2. Заходи довіри …………………………………………………………………19

2.1. Нейтралітет і його  роль у підтриманні міжнародного миру і безпеки …………………………………………………………………………...20

Висновок ………………………………………………………………….22

Список використаної літератури…………………………………….24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Введення

Тема даної роботи «право міжнародної безпеки» обрано мною не випадково, на мій погляд, вона є найактуальніших на сьогоднішній день. Пояснити це можна динамічно розвивається політичною обстановкою на міжнародній арені.

Завдання забезпечення міжнародної безпеки в кінцевому підсумку зводиться до вирішення проблем, пов'язаних з виробленням та реалізацією політико-правових засобів запобігання воєн і збройних конфліктів, підтримки або відновлення міжнародного миру. У самому широкому плані весь нормативний матеріал сучасного міжнародного права спрямований на вирішення цих проблем. У більш вузькому сенсі вирішення завдання забезпечення миру служать норми права міжнародної безпеки, основне призначення яких так чи інакше пов'язане з реалізацією принципу незастосування сили та загрози силою у міжнародних відносинах.

Так, в теорії та практиці міжнародних відносин не існує якоїсь єдиної концепції безпеки. Виділяють, зокрема, такі її різновиди, як «національна безпека», «глобальна безпека», «загальна безпека», «міжнародна безпека» та ін Кожна з них має на увазі охоплення особливого комплексу соціальних відносин, має різні історичні, ідейно-політичні та правові витоки.

 

1. Поняття права  міжнародної безпеки

Однією з найважливіших цілей світового співтовариства є забезпечення міжнародної безпеки. Під міжнародною безпекою розуміється такий стан міжнародних відносин, при якому виключаються загрози миру, порушення миру та акти агресії в якій би то не було формі, а відносини між державами будуються на нормах та загальновизнаних принципах міжнародного права.

Відповідно до ст. 1 Статуту ООН однієї з найважливіших цілей цієї організації є підтримання міжнародного миру та безпеки та прийняття з цією метою ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру і придушення актів агресії або інших порушень миру та здійснення мирними засобами, у згоді з принципами справедливості і міжнародного права , залагодження або вирішення міжнародних суперечок або ситуацій, які можуть призвести порушення миру.

Особлива роль у забезпеченні міжнародної безпеки належить міжнародному праву. В даний час у міжнародному праві склалася відносно самостійна галузь - право міжнародної безпеки, яка є підсистемою в рамках цілісної, єдиної системи міжнародного права.

Норми права міжнародної безпеки закріплені у багатьох міжнародно-правових актах, насамперед - у Статуті ООН, статутах регіональних організацій колективної безпечне, договорах про роззброєння, обмеження збройних сил, угодах про заходи довіри і ряді інших.

Ядро галузі права міжнародної безпеки складають основні принципи міжнародного права, такі, як незастосування сили та загрози силою, невтручання у внутрішні справи, та інші. У той же час у праві міжнародної безпеки є і свої спеціальні принципи - принцип рівної безпеки і принцип нанесення шкоди безпеці держав.

Встановлені міжнародним правом засоби забезпечення міжнародної безпеки можна розділити на наступні групи:

а) за змістом (мирні засоби і примусові заходи);

б) за роллю в забезпеченні міжнародної безпеки;

в) за сферою застосування (в межах території однієї держави, в межах регіону, в масштабах всього світу).

Існує широкий комплекс міжнародно-правових засобів забезпечення міжнародної безпеки. Він включає в себе зокрема:

• мирні засоби розв'язання міжнародних спорів;
• системи колективної безпеки (універсальну і регіональні);

-    заходи із запобігання гонці озброєнь і роззброєння;

-    неприєднання та нейтралітет;

-    заходи довіри.

Однією з найважливіших заходів підтримки міжнародного миру є система колективної безпеки. З точки зору міжнародного права, колективна безпека являє собою сукупність спільних заходів держав і міжнародних організацій із запобігання та усунення загрози міжнародному миру та безпеки і припинення актів агресії й інших порушень миру. Юридично система міжнародної безпеки оформлена міжнародними договорами.

Розрізняють загальну і регіональні системи колективної безпеки.

Загальна (універсальне) система колективної безпеки передбачена Статутом ООН і передбачає наступні заходи:

• засоби мирного вирішення міжнародних суперечок;
• заходи щодо забезпечення миру з використанням регіональних організацій безпеки;
• тимчасові заходи для припинення порушень міжнародного миру та безпеки;
• примусові заходи щодо держав-порушників без використання збройних сил;
• примусові заходи щодо держав-агресорів з використанням збройних сил.

Регіональні системи колективної безпеки створюються відповідно до гл. VIII Статуту ООН «Регіональні угоди». Статут ООН ні в якій мірі не перешкоджає існуванню регіональних угод або органів для вирішення таких питань, як підтримання міжнародного миру та безпеки, які є придатними для регіональних дій, за умови, що такі угоди або органи та їх діяльність сумісні з цілями і принципами ООН. Держави, які уклали такі угоди або складають такі органи, повинні докладати всі свої зусилля для досягнення мирного розв'язання місцевих конфліктів за допомогою таких регіональних угод або таких регіональних органів до передачі цих суперечок до Ради Безпеки ООН.

 

1. Спеціальні принципи міжнародної безпеки

Основоположними принципами міжнародної безпеки є принцип рівної безпеки і принцип нанесення шкоди безпеці держав.

Так, відповідно до Статуту ООН усі члени ООН рішають свої міжнародні суперечки мирними засобами і таким щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку та справедливість, утримуються в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і яким-небудь іншим чином несумісним з цілями Організації Об'єднаних Націй.

Принципи міжнародної безпеки знайшли своє відображення і в Декларації про посилення ефективності принципу відмови від загрози силою або її застосування в міжнародних відносинах (18 листопада 1987 р.). У відповідності до Декларації кожна держава зобов'язана утримуватися в своїх міжнародних (відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, а також від будь-яких інших дій, несумісних з цілями Організації Об'єднаних Націй. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статуту ООН і тягнуть за собою міжнародну відповідальність. Принцип відмови від загрози силою або її застосування в міжнародних відносинах є універсальним по з характером і обов'язковим, незалежно від політичної, економічної, соціальної або культурної системи або союзницьких відносин кожної держави. Ніякі міркування не можуть використовуватися в якості виправдання погрози силою або її застосування в порушення Статуту.

Держави зобов'язані не спонукати, не заохочувати і не сприяти іншим державам у застосуванні сили або загрози силою в порушення Статуту.

У силу принципу рівноправності і самовизначення, втіленого в Статуті, всі народи мають право вільно визначати, без втручання ззовні, свій політичний статус і здійснювати економічне, соціальне і культурний розвиток, і кожна держава зобов'язана поважати це право відповідно до положень Статуту. Держави, повинні виконувати покладені на них відповідно до міжнародного права зобов'язання утримуватися від організації, підбурювання, пособництва або участі у напіввійськових, терористичних або підривних діях, включаючи дії найманців, в інших держави від потурання організованої діяльності, спрямованої на вчинення таких дій, в межах своїй території.

Держави зобов'язані утримуватися від збройного втручання і всіх інших форм втручання або спроб загрози спрямованих проти правосуб'єктності держави або проти її політичних, економічних і культурних основ. Жодна держава не повинна застосовувати або заохочувати застосування економічних, політичних чи будь-яких інших заходів з метою домогтися підпорядкування собі іншої держави в здійсненні ним своїх суверенних прав та отримання від цього яких би то не було переваг. У відповідності з цілями і принципами ООН держави зобов'язані утримуватися від пропаганди агресивних війн.

Ні придбання території в результаті загрози силою або її застосування, ні яка б то не було окупація території в результаті загрози силою або її застосування в порушення міжнародного права не будуть визнаватися в якості законного придбання або окупації.

Всі держави - члени світової спільноти покликані докладати зусилля до того, щоб будувати свої міжнародні відносини на основі взаєморозуміння, довіри, поваги і співпраці. У параметрах сказаного ставиться мета розвивати двостороннє та регіональне співробітництво як один з важливих засобів посилення ефективності принципу відмови від загрози силою або її застосування в міжнародних відносинах.

У рамках встановлених критеріїв належної поведінки держави керуються своєю прихильністю принципу мирного вирішення спорів, який нерозривно пов'язаний з принципом відмови від загрози силою або її застосування в міжнародних відносинах. Держави, які є сторонами у міжнародних суперечках, повинні вирішувати свої спори виключно мирним засобами таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку та справедливість. З цією метою вони і використовують такі засоби, як переговори, розслідування, посередництво, примирення, арбітраж, судовий розгляд, звернення до регіональних органів або угод або інші мирні засоби за своїм вибором, включаючи добрі послуги.

У розвиток своїх зобов'язань за Статутом ООН держави вживають ефективних заходів, з тим, щоб запобігти загрозі будь-яких збройних конфліктів, включаючи конфлікти, в яких може бути застосована ядерну зброю, запобігти гонку озброєнь у космічному просторі і зупинити і повернути назад гонку озброєнь на Землі, знизити рівень військового протистояння і зміцнити глобальну стабільність.

У розвиток заявленої прихильність справі зміцнення законності та правопорядку держави здійснюють співробітництво на двосторонньому, регіональному і міжнародному рівнях з метою:

• запобігання міжнародного тероризму і боротьби з ним;
• активного сприяння усуненню причин, що лежать в основі міжнародного тероризму.

У порядку забезпечення високого рівня довіри і взаєморозуміння держави домагаються прийняття конкретних заходів і її створення сприятливих умов у галузі міжнародних економічних відносин з метою досягнення міжнародного миру, безпеки і справедливості. При цьому враховують зацікавленість всіх країн в скороченні розриву в рівнях економічного розвитку, і зокрема інтереси країн, що розвиваються усьому світі.

Принципи міжнародної безпеки були закріплені в Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН. Так, відповідно до Декларації кожна держава в своїх міжнародних відносин зобов'язана утримуватися від загрози силою або її застосування до проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і яким-небудь іншим чином, не сумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статуту ООН; вони ніколи не повинні застосовуватися в якості середовищі врегулювання міжнародних питань.

Агресивна війна є злочином проти миру, яке тягне за собою відповідальність за міжнародним правом.

У відповідності з цілями і принципами ООН держави зобов'язаний утримуватися від пропаганди агресивних війн. Кожна держава зобов'язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або в якості засобу вирішення міжнародних суперечок, у тому числі територіальних суперечок і питань, що стосуються державних кордонів. Так само кожна держава зобов'язана утримуватися від загрози силою або застосування з метою порушення міжнародних демаркаційних ліній, таких, як лінії перемир'я, встановлених або відповідних міжнародною угодою, стороною якого є дана держава, або яке ця держава зобов'язана дотримуватися на якому-небудь іншій підставі. Ніщо в вищесказаному не повинно тлумачитися як що завдає шкоди позиціям зацікавлених сторін щодо статусу та наслідків встановлення таких ліній згідно з їх особливим режимами або як порушує їх тимчасовий характер.