Трудова міграція

                                              ВСТУП

Не один мільйон українців  шукає щастя за межами України. Ми виїжджаємо легально та нелегально у  пошуках кращого життя та стаємо легальними та нелегальними трудовими  мігрантами. Під час перебування за кордоном нерідко виникають ситуації, небезпечні для нашого життя та здоров’я.

Останнім часом трудова  міграція з України набуває величезних масштабів. В окремих регіонах нашої  держави є цілі села, де можна  побачити лише малих дітей, які не пам’ятають своїх батьків, та старих людей, адже усі працездатні їх мешканці вирушили по світах у пошуках кращої долі.

Проте, основна проблема полягає в тому, що переважна більшість  працюючих українців за кордоном перебувають там на нелегальному становищі, раз по раз ризикуючи потрапити до в’язниці та бути депортованими. Крім того, очевидно, що такі люди є абсолютно безправними. Вони не мають доступу до медичного обслуговування, не мають жодних соціальних гарантій та юридичного захисту.

Мета моєї роботи розповісти про захист прав громадян,що виїжджають за кордон працювати на постійну та тимчасову роботу за кордон.

                            1.  ТРУДОВА МІГРАЦІЯ

Після розпаду Радянського Союзу і утворення на його теренах незалежних держав швидкими темпами досягнення "розвинутого соціалізму" почали розграбовуватися тими самими будівниками, хто в часи більшовицького розбою грабував народ. Надбане, за рахунок знищених репресіями, розстрілами, голодоморами, а також надлюдських зусиль тих що залишилися жити і яких було загнано в колгоспи, ГУЛАГ, на індустріальні будови соціалістичних п'ятирічок, людське добро в черговий раз було пограбоване.

Основна частина людей після утворення незалежної держави, вкладаючи усю надію на покращання свого життя, на справедливість, добро знову залишилася обманутою старою гвардією та її підростаючими цинічно наглими представниками молодого авангарду - комсомолу. На початок 90-х років всі матеріальні блага належали в майже рівній мірі усьому нородові, а протягом декількох років український народ залишився без нічого. Розкрали, розпродали підприємства, організації; розвалили і пропили майно колгоспів, а людей залишили без роботи і надії на майбутнє. Ті, хто звик тільки розраховувати на свої сили - завжди знаходять вихід, тим більше, що огороджений колючим дротом кордон був відкритий, - почали пошуки заробітку за кордоном, як і в часи попередніх трудових міграцій. Це основна причина трудової міграції. Друга причина - наступ світової глобалізації.

         Як зазначає у своїй праці соціолог І. Прибиткова "Ринок праці України та його міграційний  потенціал: суспільний портрет за результатами соціологічних досліджень." - "Міграція робочої сили в сучасному світі нарівні із рухом капіталів‚ товарів‚ технологій‚ інформації є однією з основних складових процесів глобалізації. Міжнародна трудова міграція сьогодні стала невід'ємною частиною світової економіки. Україна вже включилась в модернізаційні світові процеси, і притаманні їм тенденції й протиріччя не змогли обійти нашу країну. Особливо ж вони виявилися тісно

 пов'язаними з інтеграцією  України в сучасний світовий міграційний порядок.       Потоки українських трудових мігрантів спрямовані сьогодні у більшість європейських і не тільки європейських країн. Учасники моніторингового соціологічного опитування‚ що його було проведено Інститутом соціології НАН України‚ ранжують свої уявлення про процес глобалізації наступним чином. Передусім вони пов'язують глобалізацію з можливістю використовувати в розвинених країнах світу дешеву робочу силу українських гастарбайтерів‚ перевагами об'єднання міжнародних зусиль в боротьбі з тероризмом‚ відпливом інтелекту в заможні країни Заходу‚ надією громадян України знайти роботу за кордоном‚ шансом для нашої молоді отримати освіту на Заході‚ імпульсом для швидкого розвитку економічно відсталих країн тощо."

На сьогодні Україна продукує найбільше  трудових мігрантів серед країн-донорів пострадянського простору. Цей показник особливо тривожний на тлі депопуляції українського етносу - низької народжуваності й високої смертності.

Міграційні процеси мають глибокі  наслідки, один із найнегативніших - втрата висококваліфікованої робочої сили, передусім наукових кадрів. У зв'язку з виїздом науковців та висококваліфікованих спеціалістів втрати України становлять понад мільярд доларів США на рік. (Для довідки: підготовка фахівця з вищою освітою технічного й природничого профілів коштує Україні близько 10 тис. доларів США, а в розвинених країнах ці затрати більші в 10 разів.) Таким чином, Україна інвестує свій живий капітал в економіку практично всіх розвинених країн світу.

Трудова міграція - глобальне світове явище, вона позначається як на країнах-донорах, так і на країнах-реципієнтах. Демографічна ситуація в Україні як у країні-донорі значно гірша, ніж в інших країнах-донорах. По-перше, частка трудових мігрантів з України у відсотковому відношенні до кількості населення - найвища серед інших країн. По-друге, в Україні відбувається сталий процес неухильного зменшення населення через різке скорочення народжуваності та зростання смертності. Тому утворений у нашому суспільстві демографічний вакуум неминуче заповнюють іммігранти з третіх країн зі стабільним природним приростом населення, які є традиційними постачальниками робочої сили у світі. Але вони - носії інших звичаїв і культурних традицій, іншого менталітету, й через засилля іммігрантів можуть відбуватися незворотні процеси в нашій культурі, у світогляді, в усьому суспільному єстві

Чисельність заробітчанських закордонних  подорожей громадян України, їх соціально-економічна значимість вимагають детального вивчення і осмислення цього явища, його передумов  і наслідків. В той же час необхідний статистичний облік міждержавних пересувань населення все ще відсутній. Досить чисельні соціологічні опитування, що проводилися останнім часом, спрямовані в основному на виявлення міграційних настроїв і сприяють перш за все аналізу ставлення людей до ситуації у власній країні, а не вивченню міграції.

Значне поширення останніми  роками міграційних поїздок громадян України стало можливим внаслідок  демократизації суспільного життя, лібералізації режиму кордонів

На зміну окремим довготривалим  відрядженням прийшли короткотермінові чисельні виїзди. Склад мігрантів розширився. Серед них збільшилася питома вага жінок, молоді.

Іншим важливим фактором, що впливає  на сучасний стан міграції, є неспрятливі  тенденції розвитку української  економіки, падіння рівня Життя  населення країни. В умовах глибокої економічної кризи поїздки за кордон відіграють роль важливого, іноді основного джерела доходів, стають однією з найбільш дієвих стратегій виживання багатьох сімей.

Трудящі-мігранти з України в основному виконують за кордоном тимчасові, сезонні роботи в будівництві, сільському господарстві, сервісі, як правило, не маючи при цьому відповідних дозволів, тобто практично нелегально. За кордон виїжджають формально на основі приватних запрошень і туристичних ваучерів. Характер таких поїздок визначає їх тривалість, яка не перевищує декількох тижнів або декількох місяців.

Виїзди спеціалістів дещо більш тривалі, однак в цілому також тривають короткий час, як правило, менше півроку. Вони відбуваються переважно у вигляді службових відряджень, виїздів на стажування, роботи за короткотерміновими контрактами.

Основною причиною всіх видів міграційних  поїздок громадян України є бажання  покращити або зберегти на попередньому рівні своє матеріальне становище. При чому необхідно зауважити, що з часом ця причина набувала все більшого поширення. Певний вплив на розвиток міграції справляє зростаюче безробіття, або, точніше, неможливість знайти роботу, яка забезпечувала б достатній заробіток. Найбільшою мірою цей мотив простежується в регіонах опитування, де проблема зайнятості населення стоїть досить гостро, а саме в Чернівцях і в Прилбичах. В Києві, окрім спільних для всіх регіонів економічних причин, вагомими виявилися причини професійного характеру.

За різними підрахунками, зараз за межами України перебувають від 2 до 7 млн. наших співгромадян. За офіційними даними МЗС, на нелегальному становищі за кордоном знаходяться близько 1.5 млн. чоловік.

1.2ПРАВА ГРОМАДЯН,ЯКІ ВИЇЖДЖАЮТЬ ЗА КОРДОН

Захист прав громадян України  за кордоном повинен бути головним пріоритетом діяльності органів зовнішніх зносин, зокрема консульських установ України. Крім того, ми повинні якнайактивніше вести роботу, спрямовану на покращення становища українців за кордоном, на його легалізацію. Тим самим можна уникнути багатьох неприємних ситуацій та значно покращити імідж нашої держави за кордоном.

Значним досягненням на цьому  шляху стало підписання Угоди про тимчасову міграцію українців для роботи у Португалії. На часі підписання подібних угод з такими країнами, як Італія, Чехія та іншими, де зосереджено найбільше українців.

Однією з форм нелегальної  міграції, яка широко поширена та викликає особливе занепокоєння, є торгівля людьми, особливо жінками та дітьми. Воно включає вербування жінок у бідніших країнах Східної Європи з метою вивезення їх до країн Центральної та Західної Європи, де їх примушують до проституції, або ж вони потрапляють у пастку до шахраїв, які відбирають у них паспорти, погрожують та шляхом шантажу привласнюють більшу частину грошей.

Кожен громадянин України  має право вільного виїзду за межі України, крім випадків, передбачених законодавством, і в’їзду на її територію. Громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в'їзд в Україну.

Порядок виїзду громадян України  за кордон і повернення в Україну  врегульовано Конституцією України, а  більш детально - Законом України  “Про порядок виїзду з України  і в'їзду в Україну громадян України” від 21.01.1994 р.

Документами, що дають право  на виїзд з України і в'їзд  в Україну та посвідчують особу  громадянина України під час перебування за її межами, є:

а) паспорт громадянина  України для виїзду за кордон (громадяни  України мають право отримати даний документ по досягненні 18 років; а громадяни Украї¬ни, які постійно проживають за кордоном, - 16 років);

б) проїзний документ дитини (у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон);

в) дипломатичний паспорт;

г) службовий паспорт;

д) посвідчення особи моряка.

У передбачених міжнародними договорами України випадках для  виїзду за кордон можуть використовуватися  й інші документи (наприклад, національний паспорт громадянина України). У  разі втрати громадянином України зазначених документів йому дипломатичними представництвами чи консульськими устано¬вами України  за кордоном видається посвідчення особи на повернення в Україну.

У Законі України “Про порядок  виїзду з України і в'їзду в  Україну громадян України” закріплено перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон. Згідно до ст. 6 Закону громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, до закінчення терміну, встановленого законодавством; 2) діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; 3) проти нього порушено кримінальну справу до закінчення провадження у справі; 4) він засуджений за вчинення злочину до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язань; 6) він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей; 7) він підлягає призову на строкову військову службу до вирішення питання про відстрочку від призову; 8) щодо нього подано цивільний позов до суду до закінчення провадження у справі; 9) він за вироком суду визнаний особливо небезпечним рецидивістом чи перебуває під адміністративним наглядом міліції до погашення (зняття) судимості чи припинення нагляду. Однак, як свідчить практика, перевірки не завжди дозволяють виявити наявність вказаних обставин.

За наявності зазначених вище обставин громадянин України, який має паспорт для виїзду за кордон, зобов'язаний його здати на зберігання до органу внутрішніх справ за місцем проживання у місячний термін після виникнення таких обставин.

Територія зарубіжної держави  поділяється на консульські округи, в кожному з яких діє відповідна консульська установа. Консульський статут України закріплює обов’язок консула вживати заходів для того, щоб громадяни України користувалися в повному обсязі всіма правами, наданими їм законодавством держави перебування і міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і держава перебування, а також міжнародними звичаями.

З моменту започаткування консульської служби України Міністерство закордонних справ, дипломатичні представництва та консульські установи України  за кордоном працюють над створенням дієвого механізму захисту в  державі перебування прав та інтересів  України, українських громадян та юридичних  осіб. Департамент консульської служби МЗС доклав значних зусиль щодо налагодження співробітництва міжнародно-правових підрозділів органів юстиції  та правоохоронних органів України  з їх закордонними колегами з питань забезпечення прав та інтересів громадян України на території інших країн  у цивільних, трудових, шлюбно-сімейних та кримінальних справах. Значна увага  приділяється недопущенню відчуження державного майна України, забезпеченню захисту екіпажів українських морських та повітряних суден в іноземних портах, звільненню суден з-під арешту, наданню екстреної допомоги у репатріації моряків тощо.  
 
          Про запобігання торгівлі людьми  
          Це одна із тем, яка на сьогодні набула особливої актуальності. Як не дивно, але це питання до цього часу стоїть на порядку денному людства.  
 
         Запропонувавши спрощений порядок повернення в Україну громадян, які стали жертвами злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, сексуальною та іншою експлуатацією. Досягнуто домовленості щодо обміну інформацією про жертви торгівлі людьми та сексуальної експлуатації, а також щодо фінансування повернення українських громадян представництвами Міжнародної організації міграції (МОМ) в країнах, де зазначені явища набули найбільших масштабів. Можу сказати, що на сьогодні за сприянням МОМ повернуто на батьківщину 57 громадян України.  
 
          Департаментом консульскої служби, дипломатичними представництвами та консульськими установами України за кордоном у країнах перебування проаналізовано ситуацію, пов'язану з торгівлею жінками та проституцією, законодавство, що регулює ці питання, а також досвід у протидії цим явищам. Посольствами України протягом 2000 року було зареєстровано 2 такі факти у Греції (у 1999 році – 3), 16 – у Туреччині (у 1999 р. – 3), 24 – у Хорватії (у 1999 р. – 16). Для порівняння: за цей же період грецькою поліцією було депортовано більше 1.000 громадянок України, які займались проституцією. Змінилась дещо ситуація в Ізраїлі – у 2000 році з метою отримання допомоги до консульства звернулось 267 громадянки України (у 1999 році – лише 3), яких змушували до зайняття проституцією.