Україна та Китай

 

 

 

 

 

 

 

 

 

з курсу „Міжнародні  відносини„

на тему:

 „Україна та Китай”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

Вступ. Розділ І

1.1.Методи реферування

1.2.Загальна  інформація про Китай

1.3.Характер, перспективи  та проблеми розвитку українсько-китайських  відносин

Розділ ІІ

2.1.Політичні  відносини

2.2.Торговельно-економічні  відносини

2.3.Гуманітарне  та освітнє співробітництво

2.4.Співробітництво  в науково-технічній сфері

2.5.Співробітництво  у військовій сфері

2.6.Співробітництво  в сфері аерокосмічних технологій

2.7.Металургійна та хімічна продукція

2.8.Співробітництво  в енергетичній сфері

Висновки

ІІІ Розділ

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ. Розділ І

Актуальність: Україна молода, суверенна держава, яка співпрацює і має ділові та партнерські контакти з багатьма країнами світу у багатьох сферах. В наш час ця співпраця є важливою оскільки будь-яка держава не може без неї функціонувати і бути повноцінним об’єктом міжнародних відносин. Однією з таких країн з якими Україна має добре налагоджені стосунки є Китай.

Мета: дослідити характер, історію (від набуття Україною незалежності до наших днів) і перспективи розвитку українсько-китайських відносин.

Завдання: виявити основні сфери співпраці КНР та України та дати їм оцінку.

Предмет: співробітництво у всіх сферах між Україною і КНР.

Об’єкт: КНР та Україна.

Ціль: дослідити чи відносини між обома країнами є взаємовигідними і чи вони потребують подальшого розширення.

Розробленість теми: дана тема часто висвітлюється в таких журналах як: „Віче”, „ПІЧ”, „ПІК” і газетах таких як: „Голос України”, „Україна молода”, „2000”. В вищезгаданих виданнях добре описане співробітництво КНР і України в таких сферах: 1)науки та техніки; 2)науково-технічне; 3)гуманітарне; 4)аерокосмічне; 5)військовій сфері та ін.

1.1.Методи реферування

Найбільш поширеною методикою згортання інформації є реферування. Слід згадати, що реферування – це процес згортання первинної інформації, що міститься у вихідному документі. Реферування є найбільш поширеною методикою згортання інформації, який ґрунтується на аналітико-синтетичних методах опрацювання інформації і дає можливість надавати споживачам змістову інформацію у стислій формі.

1.Першою і найбільш  стислою методикою згортання  інформації є бібліографування – це методика представлення інформації у вигляді опису документа. Вона має дуже високий рівень згортання інформації.

2.Анотування – методика подання інформації у вигляді переліку питань, які розглядаються в змісті документа або певного фрагмента інформації.

3.Метод фрагментування – це методика подання змісту документів у вигляді окремих фрагментів, що функціонують без логічного взаємозв’язку між ними.

Розрізняють три основних методи викладу інформації у рефераті: екстрагування, перефразування, інтерпретація.

Екстрагування – це побудова реферату на основі витягу із вихідного тексту речень, що містять змістові аспекти. Тобто текст реферату будується з речень тексту первинного документа. Ці речення визначаються за зовнішніми ознаками, т. з. маркерами (словесними кліше, мовними зразками). Найчастіше цей метод викладу інформації застосовується при автоматизації реферування.

Перефразування – це побудова реферату на основі передачі змісту вихідного документа у перефразованому вигляді. При такому методі допускається заміщення, суміщення та узагальнення текстових речень. Текст реферату лише частково співпадає з вихідним документом.

Інтерпретація – це побудова реферату на основі узагальненого уявлення про зміст вихідного документа. При такому методі референт оперує не самим текстом первинного, а його змістом. Найчастіше зустрічається при реферуванні  зарубіжних  матеріалів  або  документів  великого  обсягу  (напр. дисертацій).

 

1.2.Загальна інформація  про Китай

Офіційна назва - Китайська Народна Республіка (скорочено: Китай).

Державний устрій - Державний устрій. Китай - "народна" республіка. Вищий орган державної влади - Всекитайські збори народних представників, його постійно діючий орган - Постійний комітет. Глава держава - голова КНР.

Географічне розташування Країна знаходиться у східній частині Азії. Узбережжя континентальної частини Китаю на сході і півдні омивається водами Бохайського, Жовтого, Східно-Китайського і Південно-Китайського морів Тихого океану. У морях, що омивають Китай, розкидано 5,4 тис. островів.

Площа сухопутної території  Китаю - 9 597 000 кв. км. За цим показником країна поступається лише Росії і Канаді. У меридіальному напрямку територія Китаю простягається на 55 тис., у широтному напрямку - на 5,2 тис. км.

Довжина сухопутного кордону - 22,8 тис. км.

Загальна площа територіальних вод - 4,73 млн. кв. км.

Загальна довжина берегової  лінії складає 32 тис. км, у тому числі довжина континентальної берегової лінії - 18 тис. км, острівної - 14 тис. км.

Адміністративно-територіальний розподіл. Країна поділяється на 4 міста центрального підпорядкування, 23 провінції, 5 автономних районів і 2 особливі адміністративні райони.

Чисельність населення. За чисельністю населення Китай займає перше місце у світі, у ньому проживають 1,29533 млрд. осіб. В країні проживають представники 56 національностей.

Столиця - 27 вересня 1949 року столицею КНР було оголошено місто Бейпін, також ухвалено перейменування Бейпіну у Пекін (7 200 тис. жителів).

Інші великі міста - Шанхай (9 000 тис. мешканців), Тяньцзінь (6200 тис.), Сянган  (5 500 тис.),   Шеньян (5 000 тис.),   Ухань (4 000 тис.),  Гуаньчжоу (4 000 тис.).

Державна мова - китайська.

Релігія. Китай - країна, де одержали поширення не одна, а кілька релігій. Наприклад, буддистська, даосистська, іслам, які є найбільш розповсюдженими релігіями. Поширені також католицизм і християнство.

Державне свято - 1 жовтня (1949 р.) - День проголошення Республiки.

Державний прапор - 27 вересня 1949 року у якості державного прапора КНР затверджено п`ятизірковий червоний прапор. Червоний колір символізує революцію, п'ять зірок та їхній взаємозв'язок символізують велику згуртованість революційних народних мас під керівництвом КПК. Жовтий колір зірок символізує світло.

Державний герб. Державний герб КНР зображує трибуну Тяньаньмень, осяяну сузір'ям з п'яти зірок і обрамлену колоссями і зубчастим колесом, що символізує новодемократичну революційну боротьбу китайського народу з часу руху "4 травня" і народження Нового Китаю, диктатури народної демократії, керованої робітничим класом і заснованої на союзі робітників і селян.

Державний гімн - 27 вересня 1949 року у якості Державного гімна КНР затверджено "Марш добровольців" (слова Тянь Ханя, музика Не Ера).

Грошова одиниця - юань.

Членство у міжнародних  організаціях - МБРР, МВФ, ООН, АТЕС, МФЧХ, Шанхайська організація співробітництва та інші.

1.3.Характер, перспектива та проблеми розвитку українсько-китайських відносин

Останнім  часом дедалі частіше порушується  питання про напрями зовнішньої політики України. Так, часто можна  почути твердження про пріоритетність відносин із країнами НАТО. Водночас інші політики говорять про можливості вступу нашої країни до Європейського Союзу. Третя ж сторона вважає, що український зовнішньополітичний вектор повинен бути спрямований у бік Російської Федерації та країн СНД. Отже, Україна черговий раз постала перед важливим вибором, від вирішення якого багато в чому залежить її майбутнє. Саме тому питання вибору стратегічних партнерів залишається для нашої держави найактуальнішим.

До розв’язання  подібного питання треба підходити  передовсім з позиції забезпечення національних інтересів і за цього враховувати реальні можливості та перспективи нашої країни. На мою думку, одним із найвигідніших стратегічних партнерів для України виступає КНР. Привабливість цього напрямку зовнішньої політики нашої держави визначається багатьма чинниками, серед яких не останнє місце посідає постійно зростаюча політична та економічна вага КНР у світі і насамперед в АТР. Впливовим чинником є й певна сумісність економік та технічних стандартів наших країн у багатьох галузях народного господарства.

Китай та Україна, як відомо мають чимало спільного. Це стосується і геополітичного чинника, котрий значною мірою визначає роль і місце України та КНР не тільки в Євразійському регіоні, а у  більш широкому, глобальному геополітичному контексті на основі взаємних економічних інтересів і спільності або близькості позицій обох країн щодо ключових проблем сучасного політичного розвитку. Не можна не сказати й про те, що Україна та КНР володіють величезним науково-технічним та культурним потенціалом. Разом з тим перед обома державами стоять близькі або схожі соціально-економічні проблеми. Обидві держави є державами євразійського регіону, сусідами Росії, знаходяться в колі інтересів єдиної на сьогодні супердержави – США. В обох країнах відбувається перехід до ринкової економіки, відчувається прагнення до політики відкритості. Між нашими державами не було і на наше переконання не було суперечностей.

Дипломатія  обох країн ґрунтується на реалістичному  врахуванні їх національних інтересів. Україна посідає друге місце за розміром території та сьоме місце за чисельністю населення серед країн Європи і є важливим чинником європейської та світової політики. Вона з повагою ставиться до зростаючої ролі КНР у сучасних міжнародних відносинах. Обидві країни займають схожі або такі, що співпадають позиції щодо таких питань, як багатополярність сучасного світу, встановлення нового міжнародного економічного та політичного порядку, недопустимість релігійного екстремізму, національного сепаратизму, втручання у внутрішні справи. Україна і КНР плідно й послідовно працюють і координують свою політику в ООН, інших міжнародних організаціях.

Україна для КНР є  зоною значних політичних та економічних  інтересів. Китай враховує зростаючу  роль України у сучасному світовому  розвитку. Він виходить з того, що Україна має чималий економічний потенціал, світові досягнення в деяких галузях науки й техніки, і вважає, що розвиток відносин з молодою українською державою відповідає національним інтересам держави і має неабияку перспективу. Взаємне розуміння цих реалій і стало головним з передумов становлення та розвитку українсько-китайських відносин.

Перспективи співробітництва  між Україною та Китаєм дуже великі і їх реалізація можлива при деяких умовах. Вже той факт, що уряд України дуже зацікавився реформаційною діяльністю, яка проводилась у Китаї для виводу країни з кризи, говорить про дуже великий потенціал, який криється у взаємовигідних відносинах між двох держав.

Дуже велику цікавість українська сторона приділяє існуванню вільних  економічних зон у Китаї. Цю зацікавленість дуже легко пояснити, так як завдяки відкриттю цих зон, з пільговим оподаткуванням, вирішує проблему притоку іноземних інвестицій в економіку держави.

Відкриття вільних економічних  зон в Україні по прикладу китайських СЕЗів, дозволяє ще тісніше розвивати співробітництво між обома країнами.

На даний час всі визнають, що Китайська Народна Республіка є одним зі світових економічних лідерів, значення якого швидкими темпами росте у багатьох сферах міжнародного життя.

Еволюція міждержавних відносин України, перехід від романтизму перших років незалежності до орієнтації на реальне економічне будування потребує переорієнтувати зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні зусилля нашої країни у напрямку азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР).

Ця ситуація потребує від України забезпечення як політичних так і економічних інтересів в АТР завдяки поширенню співробітництва з Китаєм. Пріоритетність китайського вектора для зовнішньої політики нашої держави визначається вагою КНР у світі та крім того в АТР; можливість впливу КНР на глобальному та регіональному рівнях; схожість економік та технічних стандартів двох країн у багатьох галузях народного господарства; перспективністю китайського ринку для широкого асортименту вітчизняної продукції.

У свою чергу, великому інтересу китайської сторони до Україні, сприяє незалежна зовнішня політика, що робить можливим двосторонню координацію дій у міжнародних організаціях.

На користь цього свідчать деякі факти. Вже з 27 грудня 1991-го року Китайська Народна Республіка визнала незалежність України, а вже 4 січня 1992-го року були встановлені дипломатичні відносини між двома країнами. З цієї миті почалась дуже кропітка праця між міністерствами та відомствами обох країн. До цього часу між урядами Китаю та України підписані десятки документів, які де-факто створили правову базу для поглиблення та поширення двосторонніх відносин у різноманітних напрямках. Але як раз на цьому етапі коли відносини між двома країнами почали стрімко розвиватися виникла пауза.

Причина в тому, що реалізація широких намірів ще далека від сучасної ситуації. Внутрішня ситуація в Україні не дуже сприяє розвитку гідних взаємовідносин між Китаєм та Україною, так як в Україні ще не відпрацьована правова база щодо прозорості роботи іноземних інвесторів на внутрішньому ринку України. До умов які також негативно впливають на розвиток українсько-китайських відносин є абсолютно протилежна орієнтація українського уряду у зовнішній політиці, та дуже невелика кількість китаєзнавців які сприяли би розвитку “китайського вектору” в зовнішній політиці України.