Україна та Китай

Крім того, на аерокосмічній  виставці в китайському місті  Чжухаї було підписано кілька угод про модернізацію та обслуговування китайської авіатехніки, зокрема модернізацію китайського літака У-8, який є копією українського літака АН-12. Крім того укладено угоду в галузі освоєння космосу. Зокрема, передбачено спільну роботу над новими космічними технологіями і, в тому числі, над створенням мікросупутника. Одним із головних напрямів співробітництва буде вдосконалення техніки для виведення супутників, створення платформ мікросупутників і просування амбітного проекту космічного повітряного старту. Продовжуються переговори про придбання Китаєм славнозвісного Ан-70, який у своєму класі випередив на кілька років провідні авіаконструкторські бюро світу. Причому Київ уже погодився продати й технологію для будівництва машин даного класу в КНР. Крім того, Україна підключилася до китайської програми створення літака для регіональних перевезень –APJ-21. Це реактивна машина на 60-90 місць, що має стати основною на регіональних авіалініях у ХХІ столітті. Прототипом для нього може стати АН-74, у який, утім, китайці просять внести низку конструктивних доробок.

Підписання українсько-китайської угоди про захист інтелектуальної  власності дає можливість українським  фахівцям поділитися з китайцями  своїм досвідом у ракетобудуванні  та створенні радарних оборонних  систем високої точності.

Співробітництво з Китаєм у галузі аерокосмічних розробок є головним шляхом України на космічні ринки Азії. Перші кроки в цьому напрямку вже було зроблено: у 2002 році ракета "Дніпро" вивела на навколоземну орбіту п'ять невеличких іноземних супутників, один із яких належить Малайзії, два - Саудівській Аравії. Є свої космічні програми у Індії, Пакістану та Іраку. Участь Києва може бути розширена як у питаннях створення супутників, так і в реалізації самих запусків.

2.7.Металургійна  та хімічна продукція

Аналізуючи географічну структуру експорту металургійної та хімічної продукції, слід відзначити істотну вагу східного регіону. Найбільшим споживачем вітчизняного прокату є Китай та країни Південно-Східної Азії, на які, наприклад, 2000 року припадало близько 26,6% (5,85 млн. тонн) експорту. Щодо готової продукції, то і тут основний обсяг експорту прийшовся на Близький Схід (Ірак, Туреччина), Індію, Китай, країни Південно-Східної Азії.

За даними української  митниці, у 2001-му році з України до члену ВТО Китаю поставлено 2 602 845 тонн сталі (на суму 415,16 млн. дол.), тобто 75,58% від загального обсягу експорту до цієї азіатської країни, у 2000 році ця цифра досягала 84,7% (532,620 млн. дол.), а в 1999-му - 93,94% (686,089 млн. дол.), що свідчить про існування серйозних проблем у просуванні української металургійної продукції.

2.8.Співробітництво  в енергетичній сфері

Життєво важливим для  України є співробітництво з  Китаєм у галузях ПЕК, оскільки це одна з країн в яку ми найбільше  експортуємо енергоносіїв. Зокрема  сюди Україна експортує трубопрокат. Перспективним напрямком співробітництва також є ремонт та заміна більш сучасним значної кількості раніше встановленого обладнання; науково-технічне співробітництво у нафтогазовій сфері, дослідженні та розробці родовищ.

Висновки

Більшість проблем, так само як і успіхів, економічного співробітництва України з Китаєм пов'язана із самою структурою експорту.

Основний обсяг експорту приходиться на сировину та ненайсучасніші технології, які недорого коштують на міжнародному ринку, а тому Китаю, як країні, що розвивається є вигідним купувати їх у нас за найнижчими цінами. Отже, на короткий строк попит на ці статті експорту Україні забезпечений. Плідним є й співробітництво у сфері ремонту та модернізації застарілої техніки, а також підготовці та підвищенні кваліфікації кадрів.

Але така співпраця не буде довгостроковою, оскільки розвиток технологій у Китаї та переорієнтування їх на власні сили невдовзі має спричинити відмову від подібної української продукції на користь власного виробника. Тому необхідно змінити структуру експорту з переважання первинної сировини та застарілої техніки на переважання нової техніки й технології, товарів високого рівня переробки, різних послуг. І оскільки Китай проявляє зацікавленість саме у наукових розробках українських вчених та інженерів, то необхідність інвестицій у розвиток науки та техніки в Україні є очевидним та надійним засобом для затвердження позицій нашої держави на китайському ринку та світових ринках взагалі.

Співробітництво України та КНР

ІІІ Розділ

Для проведення контент-аналізу  я використав такі видання: „Киевские  ведомости” (1.3.-31.3.2004р.), „Дзеркало  тижня” (28.2.-5.3. №8 (483) — 27.3.-2.4.2004р. №12 (487), „Урядовий кур’єр” (2.3. №40 (2703) — 31.3.2004р. №60 (2723), „Аргументы и факты” (№9 (447) - №13 (451) березень 2004 року).

З опрацьованих мною джерел видно, що стосунки між КНР та Україною в березні цього року велися вкрай  в’яло. Але це не означає, що вони ведуться так завжди. Адже як було зазначено вище Китай є країною з якою Україна має дуже хороші партнерські стосунки. І обидві країни співпрацюють в різноманітних сферах.

4 січня 2004 року минув  12-літній ювілей встановлення  дипломатичних відносин між Україною  та КНР. Протягом цього порівняно невеликого відрізку історії обидві сторони домоглися суттєвого поступу у взаємовигідному співробітництві в різних галузях. Серед них політична сфера посідає особливе місце, оскільки покликана створити сприятливий клімат для розвитку економічних, науково-технічних, гуманітарних і культурних зв’язків.

Основою українсько-китайського  політичного співробітництва стало  співпадання або близькість інтересів. Саме вони визначають характер, спрямованість, і масштаби зв’язків. Ці інтереси охоплюють  широкий спектр заходів захисту кожною країною свого державного суверенітету і територіальної цілісності, зміцнення мирного довкілля та безпеки, реалізації п.16:53 політичних цілей на міжнародній арені. Взаємне сприяння зусиллям значно полегшує досягнення результативності у зазначених напрямках.

Політичні зв’язки України  та Китаю пройшли за темпами швидку еволюцію, хоча й стартовий момент вже був достатньо високим. Вони одразу набрали необхідного динамізму  й широти. Українсько-китайські зустрічі на вищому рівні перетворились в регулярні, постійно здійснюються обміни візитами глав урядів, парламентів, керівників міністерств і відомств. На основі створеного міцного підґрунтя відкривається можливість фактичного переходу політичного співробітництва Києва і Пекіна на вищий щабель – до політичної взаємодії на міжнародній арені, враховуючи високий ступінь взаєморозуміння між обома сторонами. Можливо найвиразнішою демонстрацією прихильного ставлення до України стало надання Китаєм гарантій ядерної безпеки поряд з іншими ядерними державами – США, Росією, Великою Британією та Францією – гарантувала безпеку України у зв’язку з її рішенням про ядерне роззброєння і приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Важливість і значимість китайського кроку можна належно оцінити, якщо взяти до уваги, що Пекін ні до, ані після, не надавав подібних гарантій окремо жодній країні світу.

Привабливою є координація  і періодичне узгодження дій України  та КНР в міжнародних організаціях, передусім, в ООН. Це дозволяє обстоювати свої інтереси при розгляді різних питань, пов’язаних з національною, регіональною і глобальною безпекою, соціально-економічним розвитком, подоланням бідності, боротьбою з поширенням хвороб, захистом навколишнього природного середовища, підтримкою науки, освіти, культури тощо. Результатами є домовленості про взаємну підготовку кандидатур при виборах керівних органів системи ООН та їх спеціалізованих організацій, інших міжнародних інституцій.

Політична взаємодія  обох держав підкріплюється масштабною співпрацею в торгово-технічних галузях. Перед нею відкриваються нові перспективи в умовах поступового подолання Україною затяжної економічної кризи і відчутним пожвавленням ділової активності. Зростають експортні можливості України. З іншого боку, двосторонньому співробітництву сприяє економічний бум у Китаї. Протягом 1989-2000рр. валовий внутрішній продукт КНР зростав у середньому на 9,7% щорічно. Структурні економічні реформи, політична стабільність і сприятливе інвестиційне законодавство привабили крупно масштабні іноземні капіталовкладення. В 1979-2000рр. КНР одержала близько 250 млрд. прямих іноземних інвестицій.

Вступ КНР до Світової торговельної організації в 2001 році в подальшому стимулюватиме економічний  поступ країни і жваві зв’язки  із зовнішнім світом, в тому числі з Україною, хоча умови конкуренції для українських товарів можуть ускладнитись. За даними керівника Торгово-економічної місії КНР в Україні Гао Сіюня загальний обсяг україно-китайської торгівлі в 2001р. Досяг 858 млн. дол., тобто значно зріс порівняно з 2000р. (628 млн. дол.). Тепер Китай входить до першої п’ятірки торгових партнерів України.

Координації дій у  політичній сфері допомагають міжпарламентські зв’язки. У Верховній Раді України  і Всекитайських зборах народних представників КНР створені і  працюють парламентські групи відповідно „Україна-Китай” і „Китай-Україна”. Їх діяльність позитивно позначається на обміні досвідом законотворчої роботи, ініціюванні різних проектів, передусім тих, що потребують державної підтримки. Дружба і співробітництво можуть бути надійними при опорі на широку громадську основу. Дедалі активнішими стають контакти на рівні областей України та провінцій КНР, зв’язки між містами-побратимами, особливо Київ – Пекін, Київ – Ухань та ін. Передбачається відкриття в Пекіні постійного представництва Києва, Українського культурного центру. Під час проведення Днів української культури в КНР у квітні 2002 року узгоджено план культурного співробітництва на 2002-2006рр.

Українсько-китайські  відносини за своїм змістом і  характером виходять далеко за межі простого мирного співіснування. Вони позначені взаєморозумінням і взаємною підтримкою, щирою приязню. В КНР повністю усвідомлюють нинішні труднощі в Україні, тому час від часу надають їй і безкорисливу допомогу. Декілька разів КНР надавала гуманітарну допомогу жертвам чорнобильської катастрофи, а також тим, хто постраждав під час повені у Закарпатті. Пекін подарував Києву електроосвітлювальної апаратури на 100 тис. доларів. Слід враховувати, що ці щедрі дарунки дає країна, яка ще має вдосталь внутрішніх проблем, в тому числі необхідність подолання бідності для чималої кількості людей.

Відсутність антагонізмів та близькість позицій з переважної більшості основних світових проблем  дають реальний шанс Україні й  КНР і надалі нарощувати політичну  взаємодію на міжнародній арені. „Поле” для такої співпраці становить зокрема, широкий спектр питань, пов’язаних із контролем над ядерною зброєю. Подавши приклад ядерного роззброєння, Україна життєво зацікавлена в суттєвому зменшенні ядерної загрози, скороченні надмірних арсеналів ядерних держав, непоширення цього найруйнівнішого виду ведення війни. Україні імпонує позиція Пекіна і його офіційне зобов’язання не застосовувати ядерну зброю першим. Як відомо, в цьому питанні і США, і Росія у своїх новітніх військових доктринах допускають застосування першими ядерної зброї, в тому числі проти неядерних держав при особливих загрозах національній безпеці. Отже КНР виявляється найпослідовнішою у своїх гарантіях ядерної безпеки України.

Для України становить  великий інтерес досвід Китаю у створенні та діяльності вільних і спеціальних економічних зон, задіянні сприятливого інвестиційного клімату для іноземних інвесторів.

Непересічне значення має  також досвід Китаю в обстоюванні  своєрідної культури народу, його вікових  традицій від негативного впливу „вестернізації”, у методах патріотичного виховання, плеканні вітчизняних духовних цінностей, поважанні державної символіки та законів країни. Пекін має серйозні здобутки у політичній консолідації суспільства навколо національної ідеї створення великого, могутнього і процвітаючого Китаю.

Китай становить для  України великий інтерес, оскільки останній є постійним членом Ради Безпеки ООН та ядерною державою, що стрімко розвивається і виходить на передові рубежі як велика світова  потуга. За оцінками знаних політологів, КНР невдовзі може стати другим після США полюсом впливу і сили в світі. Співробітництво з таким могутнім партнером може обіцяти Україні, яка ще не входить до жодного оборонного союзу, істотне підкріплення її позицій на міжнародній арені.