Енергоменеджмент як основа системи керувань енергетичними ресурсами країни

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ МЕТАЛУРГІЙНО-ТЕХНІЧНИЙ ЛІЦЕЙ

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

«Енергоменеджмент як основа системи керувань енергетичними ресурсами країни»

 

 

                                                               Виконав:

 

 

 

КРИВИЙ РІГ - 2014

ЗМІСТ

1. Вступ……………………………………………………………………3
2. Теоретичні аспекти енергоменеджменту ……………………………4
3. Енергоменеджмент як основа системи керувань енергетичними ресурсами країни………………………………………………………7
4. Висновки……………………………………………………………….12
5. Список використаних джерел………………………………………...13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

На економічну ефективність виробництва продукції впливає ріст цін на енергоносії, що приводить до збільшення затрат на виробництво, раціональне використання енергоресурсів і використання нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії, які сприяють зменшенню затрат на виробництво продукції та кількості платежів за викиди в атмосферу. Це дозволяє збільшити об'єми виробництва, підвищити якість продукції та її конкурентноздатність і зменшити енергоємність. Кожний із цих напрямів позитивно впливає на економіку держави в цілому. Таким шляхом ідуть промислово розвинуті країни Європи та світу. Для досягнення ефективності енерговикористання та організації планового впровадження енергозберігаючих заходів необхідне на всіх рівнях управління економічним розвитком держави впровадження енергоменеджменту.

Енергетичний менеджмент - це багаторівнева система, яка охоплює управління енерговиробництвом і енергоспоживанням. Енергозбереження є однією з складових енергетичного менеджменту, практичним напрямом його діяльності, що використовує передові технології та устаткування. Крім цього, енергоменеджмент передбачає оцінку ефективності використання нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії, розробку цінової політики, правил гри на ринку енергоресурсів, які відповідають інтересам держави, а потім вже бізнесу. Організація служби енергоменеджменту є основною задачею державного та регіонального управління, а не окремого підприємства.

Метою реферата є дослідити роль енергоменеджменту як основи системи керувань енергетичними ресурсами країни.

 

 

 

 

1. Теоретичні аспекти енергоменеджменту

 

Енергоменеджмент  - це майстерність управління енергетичними потоками з метою досягнення оптимального соціально-екологічного та економічного ефекту.

Організація служби енергоменеджменту є основною задачею державного та регіонального управління, а не окремого підприємства. На рис. 1.1. представлена схема багаторівневої структури енергоменеджменту. На підставі цієї схеми можна зробити висновок, що на сьогоднішній день діяльність структури не охоплює задач, які необхідно розв'язати в умовах комплексного підходу щодо забезпечення енергобезпеки енергонезалежності держави. Середньою ланкою багаторівневої структури є регіональний рівень, основною задачею якого є розв'язання проблем енергоефективного споживання в бюджетній і соціальній сферах. Нижній рівень енергоменеджменту - це окремі об'єкти господарської діяльності незалежно від форм власності та об’ємів виробництва.

Отже, проблема енергозбереження охоплює низку важливих задач, а саме:

-   надійність енергопостачання;

-   політику цін;

-   законодавство та нормативну базу;

-   ефективність використання енергії;

-   охорону довкілля.

Тільки успішне їх розв'язання забезпечить ефективне використання енергії.

Найбільш ефективними засобами забезпечення надійності енергопостачання є:

-   максимальне використання місцевих джерел енергії;

-   заохочування використання різних видів палива з метою запобігання домінування одного із них;

-   для поставок нафти і газу необхідні хороші та довгострокові зв'язки з європейськими та іншими країнами;

-   розрахунок за поставлену енергію повинен здійснюватися тільки грішми.

 Україна продовжує прикладати зусилля, щоб за рахунок ефективного використання енергії скоротити імпорт палива та підвищити надійність електропостачання.

Політика цін повинна охоплювати такі напрями, а саме:

-   ціни повинні відображати реальні витрати, механізм їх утворення повинен бути зрозумілим;

-   оплата за використану енергію повинна бути примусовою;

-   необхідно заохочувати конкуренцію та доступ третьої сторони до електромереж (можливість підключення до конкуруючих мереж або джерел енергії).

Економічна криза в Україні стимулювала проведення реформи в ціноутворенні для розрахунків за енергію. Внаслідок того промислові підприємства на сьогоднішній день платять за газ за світовими цінами, але ще не уведені ціни, що відповідають витратам на електроенергію та опалення, хоча певний прогрес у цьому напрямі вже досягнутий. 
 
 
 
Рис. 1.1

 

2. Енергоменеджмент як основа системи керувань енергетичними ресурсами країни

 

Раніше тільки фахівці - вчені, дослідники, інженери займалися цими проблемами й, хоча дані проблеми аж ніяк не нові, саме наприкінці ХХ-го сторіччя вони стали настільки актуальними. Для України «прихід» цих понять у наше повсякденне життя (особливо енергоменеджмент, енергоаудит, енергоконсалтинг) пов'язаний, з одного боку, з переходом економіки на ринкові відносини, більш тісною інтеграцією нашої країни в європейський і світовий економічний процес, з іншого боку, з пережитою гострою енергетичною кризою, залежністю від імпорту енергоносіїв (нафти, газу), адже Україна задовольняє свої потреби в енергоресурсах за рахунок власних ресурсів менш ніж на 50 %.

Вперше неминучість реалізації політики енергозбереження, як однієї з умов існування цивілізації, Західні держави відчули й усвідомили з початком першої енергетичної кризи 1972 року. Кризові явища 1973 й 1979-1980 років призвели до семиразового без обліку інфляції, зростанню цін на нафту. В Європі, завдяки зусиллям країн ОПЕК і СРСР ціни на нафту в період 1970-1980 виросли в 17 разів. Такий рівень цін в 10-20 разів перевищував собівартість її видобутку на Близькому Сході - одному з основних місць її видобутку.

Згадані енергетичні кризи стимулювали прийняття й реалізацію національних і регіональних програм енергозбереження. У результаті виконання таких програм питомі витрати паливно-енергетичних ресурсів на виробництво продукції зменшилося на 20-40 %, був знижений абсолютний рівень витрати палива. Згодом були прийняті відповідні законодавчі акти по організації й керуванню енергозбереженням. Завдяки цим законам у багатьох країнах була створена система законодавства по стимулюванню заходів, щодо енергозбереження й охорони навколишнього середовища.

Таким чином, країни з ринковою економікою вже протягом більше двох десятків років успішно реалізують програми, спрямовані на ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів. Для цього запроваджуються такі різноманітні методи, як інформаційні компанії, освітні програми, розробка норм і стандартів, маркування та паспортизація обладнання, фінансове стимулювання, науково-дослідні й проектно-конструкторські роботи, демонстраційні проекти й ін.

Варто виділити три етапи проведення енергозберігаючої політики:

1. першочергові антикризові  дії;

2. перехідний період формування  ринкових відносин (енергоринок);

3. перспективна політика  енергозбереження.

На першому етапі необхідним є наведення елементарного порядку в області енерговикористання - організація обліку й контролю, короткострокові й малозатратні організаційні й технічні заходи щодо підвищення енергоефективності в промисловості, будівництві, аграрному секторі, транспорті, комунальному й побутовому господарстві, підвищення кваліфікації фахівців, поширення наявного світового досвіду.

Другий етап - істотне підвищення енергоефективності виробничої й невиробничої сфер, використання науково-технічного потенціалу, модернізація виробництва, заміна обладнання й технологій, розробка повної системи стандартів і нормативів, організація енергосервісних й енергоконсалтингових послуг, навчання й підготовка кадрів.

У державній програмі України по енергозбереженню, яка постійно переглядається та вдосконалюється, визначений комплекс заходів, які діляться на організаційні, технічні, законодавчі, нормативні, податкові, економічні, освітні й ін. Реалізація їх повинна вивести Україну на світовий рівень ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів. До таких заходів належать:

- створення законодавчої  бази, яка б забезпечила пріоритетність  політики енергозбереження;

- приведення нормативної  бази енергозбереження до середньосвітового  рівня;

- довгострокові податкові  пільги енергоспоживачам, показники  енергоспоживання яких знаходяться  на світовому рівні;

- проведення пільгової  кредитної й інвестиційної політики  для реалізації енергозберігаючих  проектів;

- ефективний адміністративний  і технічний (приладовий) контроль  енергоспоживання й енерговикористання;

- підтримка при створенні  організацій, асоціацій і компаній, що працюють в області енергозбереження;

- інтенсифікація наукових  досліджень і розробок енергозберігаючого  обладнання, приладів й пристроїв, матеріалів і технологій;

- організація виробництва  енергії альтернативними й поновлюваними  джерелами енергії;

- активне поширення знань  і досягнень в області енергозбереження, підготовка кадрів, освіта, підвищення  кваліфікації.

Проведений аналіз показує, що перешкоди (бар'єри) на шляху ефективного енерговикористання можна умовно класифікувати на фінансові(найбільше часто згадуються під час обговорення проблем енергозбереження),соціальні(пов'язані з рівнем освіти, інформаційним забезпеченням і менталітетом нації), адміністративні(в основному пов'язані зі спадщиною адміністративно-командної системи керування), управлінські, юридичні, й ринкові.

Для вирішення питань в галузі енергозбереження необхідно більше втручання державних органів, активна позиція як усього населення, так і підприємницьких структур, особливо управлінської ланки. Разом з тим, із часу здобуття незалежності енергетична політика в Україні зводилася переважно до вирішення проблем дефіциту енергоносіїв і подоланню труднощів з оплатою за імпорт.

Абсолютно очевидно, що стимулювання ефективного використання енергії є важливим чинником, що забезпечує зменшення дефіциту національного платіжного балансу, що підвищує конкурентноздатність промисловості на міжнародному ринку, а також знижує шкідливі викиди в навколишнє середовище. Аналізуючи бар'єри на шляху досягнення енергоефективності, варто констатувати, що в Україні існує величезна кількість серйозних перешкод, які по їхньому сумарному впливу складають «критичну масу» і не дозволяють досягти серйозних результатів в енергозбереженні. Найважливішим завданням для досягнення енергозбереження в широкому значенні цього слова є пошук необхідних етапів і побудова системної стратегії енергозбереження, що дозволить перебороти бар'єри на його шляху, тобто необхідною умовою для досягнення енергоефективності в Україні є руйнування «критичної маси» негативних перешкод.

Метою  створення  СЕМ  (системи енергетичного менеджменту) у  виробничій  системі  є: підвищення  ефективності  використовування  ПЕР здійсненням  обліку,  контролювання,  планування,  нормування  та  аналізування  витрат  ПЕР,  проведення внутрішніх ЕА, впровадження енергозберігаючих заходів, здійснення моніторингу та коригувальних дій у сфері енергозбереження, а також інформування, стимулювання та навчання персоналу ВС у сфері енергозбереження.

Основними завданнями СЕМ виробничої системи є:

-вжиття заходів щодо  реалізації положень енергозберігаючої  політики та програми енергозбереження;

-виконання всіх функцій  СЕМ;

-розробляння внутрішніх  нормативних документів ВС у  сфері енергозбереження;

-розробляння рекомендацій  щодо впровадження енергозберігаючих  заходів;

-проведення моніторингу  та коригувальних дій у сфері  енергозбереження;

-участь у проведенні  внутрішніх та сприяння проведенню  зовнішніх ЕА;

-проведення робіт щодо  сертифікації ВС стосовно енергетичної  ефективності;

-проведення навчання  персоналу ВС у сфері енергозбереження;

-розробляння   заходів   щодо   стимулювання   персоналу   стосовно   підвищення   ефективності  використовування ПЕР у виробничій  системі;