Оборотний капітал підприємства: шляхи підвищення ефективності його використання

Оборотнікошти у виробництві

Готова продукція

Кошти і кошти в розрахунках

Сировина, основніматеріали, покупнінапівфабрикати. Допоміжніматерали. Паливо, тара, запаснічастини. Малоцінні  і швидкозношуваніпредмети (МШП).

 

Незавершеневиробництво. Напівфабрикативласноговиробництва. Витратимайбутніхперіодів.

На складі

Відвантажена

Кошти на рахунках у банках і в касіпідприємства. Кошти в розрахунках. Дебіторськазаборогованість.

Нормовані оборотні кошти

Ненормовані оборотні кошти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.2.Структураоборотнихкоштів

Якщорозглядати структуру  оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості, як уже було сказано, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).

У легкій і харчовій промисловості  характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою  є питома вага оборотних коштів у  запасах сировини й основних матеріалів.

Машинобудування та металообробка  відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалістю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво.

У нафтохімічній промисловості  високою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виготовленого продукту перебуває на шляху до споживача.[12, 120-130]

По джерелах формування оборотні кошти поділяються на власні і  позикові.

Власні оборотні кошти  – це кошти, що постійно знаходяться  в розпорядженні підприємства і сформовані за рахунок власних ресурсів (прибуток і ін.). У процесі руху власні оборотні кошти можуть заміщатися коштами, що є по суті частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільними (у зв'язку з одноразовістю виплати заробітної плати). Ці кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами.

Позикові оборотні кошти - кредити банку, кредиторська заборгованість та інші пасиви.

Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах. Мінімізація витрат - це, у першу чергу, оптимізація структури джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумне сполучення власних і кредитнихресурсів.

Оборотні кошти підприємств  класифікуються за трьома ознаками: (Рис.1.3.)

 

 

 

Рис.1.3.Класифікаці оборотних  коштів підприємства.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі  фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер — сфери виробництва і сфери обігу. Чим більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, тим ефективніше використовується оборотний капітал.

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані  та ненормовані.

Необхідність розподілу оборотних  коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Встановлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві  та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані оборотні фонди включають  фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

- власні та прирівняні до  власних; 

- залучені;

-інші.

Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає  можливість підприємству визначити  оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних  коштів. Від цього значною мірою  залежить фінансовий стан підприємства.

Система організації оборотних  коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам  самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби  і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної  потреби в оборотних коштах, яка  б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система  фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їх обертання.[4, 48-60]

Господарсько-підприємницькадіяльністьнеможлива без оборотнихкоштів. Ця потреба є одним з об'єктівфінансовогопланування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, якийутворюєкожнускладовупоточнихактивів, маєвідповідати потребам і можливостямпідприємствазістворення й реалізаціїпродукції.

Крім того, виникаєнеобхідність у плануванніфінансовихресурсів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальнихгосподарств, соціально-побутових та іншихзакладівнепромислового характеру.

Як правило, мінімальна потреба  підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних  джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення, цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних  фондів), приріст сталих пасивів.

Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок  коштів бюджету, пайових внесків  членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.

На вже діючих підприємствах  власними джерелами фінансування оборотних  коштів є прибуток, що залишається  в розпорядженні підприємства, надходження  від емісії цінних паперів, а також  прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.

Прибуток підприємства спрямовується  на покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд. При цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресурси, Верховна Рада України 23.02. 96 p. ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України «Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій». Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10 % загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподаткування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

Сталі пасиви — це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати  працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне  страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі  не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.

Методика визначення власних оборотних  коштів підприємства, яка зараз пропонується, не робить розмежування між сталими  пасивами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони в І розділі пасиву балансу.

З метою повнішого залучення  фінансових ресурсів і якісного управління ними підприємства мають змогу планувати  сталі пасиви. Залежно від виду сталих пасивів можуть застосовуватись  різні методики їх розрахунку.

Розмір мінімальної заборгованості із заробітної плати залежить від  часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Що більший розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона сплачується, то вища заборгованість, то більше коштів підприємство може використати в господарському обороті. Так, якщо виплата заробітної плати здійснюється за першу половину місяця 25-го числа кожного місяця, а за другу половину — 10-го числа наступного місяця, то в обороті підприємства завжди перебуває дев’ятиденна сума заробітної плати.

Мінімальна заборгованість щодо резерву  майбутніх платежів створюється  головним чином за рахунок нарахувань на оплату відпусток. Належна заробітна плата за чергову відпустку списується на витрати виробництва не тоді, коли робітник іде у відпустку, а рівними частинами. Ці суми, що відносяться на собівартість продукції щомісячно, резервуються в порядку нарахувань на рахунок майбутніх платежів. Вони виплачуються робітникам, коли ті йдуть у відпустку, а потім списуються з цього рахунка. Однак на рахунку майбутніх платежів згідно з графіком відпусток завжди є кошти, які використовуються в господарському обороті. У зв'язку з цим мінімальні залишки коштів на рахунку майбутніх платежів ураховуються як джерело формування власних оборотних коштів. Резерв майбутніх платежів визначається в сумі мінімального залишку за звітними даними за 12 місяців, що передують плановому року, з урахуванням змін фонду заробітної плати в плановому році.

Сума мінімальної заборгованості із заробітної плати і резерву  майбутніх платежів може визначатися  і спрощеним методом, виходячи з суми мінімальної заборгованості за планом базового року й відсотка зростання фонду заробітної плати в плановому році.

Мінімальна заборгованість щодо відрахувань  у позабюджетні фонди також постійно є в обігу підприємства, її можна  визначити як добуток мінімальної  перехідної заборгованості з оплати праці робітникам та відсотка відрахувань, затвердженого для відповідного фонду.

Мінімальна заборгованість кредиторам з оплати продукції за частковою готовністю обчислюється в галузях промисловості з тривалим циклом виробництва. Проміжні платежі замовників за етапами готовності продукції, що є джерелом покриття витрат незавершеного виробництва, ураховуються як сталі пасиви і можуть бути прирівняні до власних оборотних коштів. Сума за цим видом сталих пасивів визначається відповідно до програми виробництва, умов здачі продукції і порядку розрахунків.

На покриття приросту нормативу  оборотних коштів спрямовується не вся сума сталих пасивів, а лише приріст її в плановому році, оскільки базову їх суму враховано в попередні роки.[18,176-178]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналіз фінансово-економічних  показників господарської діяльності  підприємства «Галичбуд»

 

Підприємство «Галичбуд» займається виготовленням ялинкових  прикрас. Річна виробнича програма підприємства «Галичбуд» становить 31000 штук.

1.Визначаю трудомісткість  річної виробничої програми. Результати  обчислень заношу  у таблицю  1.1.

Таблиця 1.1

Трудомісткість  річної виробничої програми

№   п / п	Вид і розряд робіт	Трудомісткість виробу, нормо-годин	Річна прогр.,  шт.	Трудомісткість  програми за видами і  розрядами  робіт, н- год.
1	Складальні роботи –  всього  в тому числі за розрядами:	6,8	31000	210800
	1                розряд	1,5		46500
	4                розряд	2,5		77500
	5                розряд	2,8		86800 86800
2	Налагоджувальні і регулювальні роботи - всього:	0,8		24800
	5                 розряд	0,8
				24800
3	Разом по усіх видах  робіт	7,6	31000	235600