Операційний менеджмент

Міністерство освіти і науки України

Національний університет “Львівська політехніка”

 

Кафедра менеджменту організації

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна-творча робота

з дисципліни “Вступ до фаху менеджмент”

Тема: Операційний менеджмент

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: Ковальчук Є. В.

Група МЕ-15

Дата: 29.10.2013

Викладач: Дубодєлова А. В.

 

 

 

 

Львів – 2013

Зміст 
1. Вступ. 
2. Поняття операційного менеджменту.                                                                    3. Ефективність та раціональність операційного менеджменту. 
4. Функції та методи операційного менеджменту. 
5. Завдання та принципи операційного менеджменту. 
6. Висновки. 
7. Список літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність моєї контрольної роботи обумовлена конкурентоспроможністю будь-якого підприємства як на внутрішньому так і зовнішньому ринках. Вона завжди буде залежати не тільки від забезпеченості його сучасним обладнанням, технологією (в тому числі комп’ютерами), але й від рівня кваліфікації керівних кадрів, в першу чергу менеджерів виробництва усіх рівнів, від того на скільки добре вони опанували нові ринкові підходи до роботи підприємства: виробничий, операційний, стратегічний, інноваційний менеджмент в поєднанні з діловим підприємництвом, соціальною відповідальністю перед виробничим колективом, споживачами тощо.

Виробничий менеджмент є однією із складових частин управління діяльністю підприємств. В останні роки виробничий (операційний) менеджмент зазнав значних змін та в теперішній час набув великого значення для бізнесу. Сучасні вимоги до оновлення бізнесу, підвищення якості продукції, швидко змінюючих  умов конкуренції та забезпечуючих  процесів, а також спільний погляд на проблеми управління свідчать про те, що правильне управління операціями є необхідною умовою для успішної роботи та виживання будь-якої фірми. Це значить, що вивчення стратегії та функцій виробничого (операційного) менеджменту є невід'ємною частиною якісного навчання у сфері бізнесу.

Виробничий (операційний) менеджмент являється сферою діяльності, в якій наука управління людьми поєднується з різними способами використання новітніх технологій. Основна його мета полягає в розробці та використанні максимально ефективних методів та інструментів створення благ для забезпечення споживачів якісною продукцією та послугами.

 

 

 

 

Поняття операційного менеджменту

Традиційно прийнято вважати операційний менеджмент чимось зв'язаним головним чином з виробничою діяльністю чи фізичною зміною стану продуктів. Тому найчастіше його визначають так: 
Операційний менеджмент - це діяльність по управлінню процесом придбання матеріалів, їх перетворення в готовий продукт і постачанням цього продукту покупцю. 
Це визначення, на думку багатьох вчених, є занадто узагальненим. Воно містить у собі функцію закупівлі, функцію виробництва і функцію фізичного розподілу, що, хоча і тісно зв'язані з операціями, звичайно вважаються окремими дисциплінами. Ще важливіше те, що дане визначення є обмежуючим, оскільки не допускає яких-небудь інших дій, не зв'язаних з фізичним виробництвом. 
Усяка корисна діяльність пов'язана з переробкою чого-небудь. Наприклад, переробкою інформації у фінансовій сфері, видавничому бізнесі в сфері комунікацій. При наданні послуг - перукарських чи медичних - у процесі переробки втягуються навіть покупці. Операції по переробці чого-небудь виробляються й у функціональних підрозділах виробничої організації, наприклад, у фінансовому відділі чи відділі кадрів. 
Більш точне визначення, таким чином, може звучати так: 
Операційний менеджмент - це усі види діяльності, зв'язаної з навмисним перетворенням (трансформацією) матеріалів, інформації чи покупців. 
Операційний менеджмент полягає в ефективному і раціональному управлінні будь-якими операціями. Ступінь участі в них фізичних товарів, по великому рахунку, не важлива. Теорія однаково застосовна як для лікарняної палати або страхової контори, так і для заводського цеху чи фабрики.

Поняття "операція" передбачає виробництво предметів особистого або виробничого споживання, виконання підрядних робіт і надання послуг. Тому термін «операції» набагато ширший за термін «виробництво», оскільки перший з них означає не тільки виробництво товарів, але й надання послуг. Виходячи з цього, під операціями як видами діяльності слід розуміти виробництво, постачання, транспортування, сервіс.

Сутність системного підходу до операційного менеджменту полягає в сукупності взаємопов’язаних складових, кожна з яких робить свій внесок у характеристику цілого. Основою операційного менеджменту є операційна система.

Операційна система – це повна система виробничої діяльності будь-якої організації (об’єкта), яка становить собою сукупність трьох взаємозалежних підсистем

• підсистема планування й контролю (забезпечує, інформує про стан загальної системи та незавершеного виробництва);
• переробна (перетворює вхідну величину на вихідний результат);
• підсистема забезпечення (виконує необхідні функції забезпечення переробної підсистеми).

Управління операційною системою ґрунтується на принципах, які відображають ринкові умови господарювання.

Операційний менеджмент формує стратегію операційної системи, залучає засоби виробництва для досягнення ефективності. Виходячи з цього, операційна система з технічної точки зору є послідовністю факторів і операцій, поданих у вигляді схеми: ресурси – витрати – результат.

 

 

 

 

 

 

 

 

Ефективність та раціональність операційного менеджменту

Операційний менеджмент полягає як в ефективному, так і в раціональному управлінні будь-якими операціями.

Ефективність може бути визначена як досягнення поставлених перед системою цілей; у загальному значенні ефективність - це задоволення потреб покупців.

Раціональність - це досягнення цілей, чи задоволення потреб, з використанням мінімуму ресурсів.

Завдяки своєму подвійному впливу на прибуток операційний менеджмент грає

життєво важливу роль в успіху організації. Головне при підвищенні ефективності - забезпечити таке проведення операцій, щоб задовольнялися запити покупців. Організація забезпечує покупця послугами, що він хоче, і так, щоб це відповідало його потребам, чи ж робить товари, що потрібні покупцю, відповідно до визначених специфікацій.

Підвищення ефективності збільшує доход за рахунок більшої конкурентоздатності організації.  Підвищення раціональності, безсумнівно, скорочує витрати, але це ніколи не повинне робитися на шкоду ефективності.

Без правильного застосування принципів операційного менеджменту  організація може бути прибутковою лише завдяки щасливій випадковості. Або вона зовсім випадково зробила все так, як треба, або конкуренти ненабагато кращі за неї. У будь-якому випадку малоймовірно, що таке везіння буде продовжуватися вічно.

Усе не так просто в некомерційних організаціях, наприклад, місцевих і державних органах влади, охороні здоров'я і т.д. Такими організаціями рухає не прибуток, тому їх часто викривають у неефективності; найчастіше вони є монополіями, що по визначенню не піддані конкуренції, у результаті чого вони породжують бюрократію й індиферентні до потреб покупців. Думка про них звичайно формується виходячи з політичних цілей, а факти про ефективність їхньої роботи звичайно недоступні. Проте концепції ефективності і раціональності з стосовні і тут. Так, підвищення ефективності некомерційних організацій припускає, що обмежені ресурси не будуть витрачатися на неприпустиму діяльність, а підвищення раціональності веде до мінімізації ресурсів, необхідних для виконання конкретних дій.

Надмірне прагнення до ефективності, однак, може згубно позначитися на якості послуги. Наприклад, було б, напевно, раціональніше, якби господарські відходи збиралися раз на місяць з гігантських сміттєвих баків, але в такому випадку в домовласників з'являться проблеми зі збором і збереженням відходів, плюс погроза для здоров'я - у результаті виявляється, що послуга по збиранню сміття більш не ефективне.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Функції та методи операційного менеджменту.

Структура більшості організацій базується на розподілі по функціях. 
Конкретний розподіл тих чи інших обов'язків може варіюватися, причому в дуже широкому діапазоні. Часом функція закупівель цілком підкоряється виробничому відділу, забезпечення якості - відділам досліджень і розробок, а іноді - тому ж маркетингу. У деяких організаціях мається відособлена функція технічної служби, що містить у собі дослідження і розробки, виробничий інжиніринг, забезпечення якості, обробку даних і навіть виробничий контроль. 
У сфері послуг ситуація звичайно не настільки визначена, але у великих організаціях найчастіше просліджуються аналогічні структури. 
Операційна функція - це основа основ будь-якої організації, вона взаємодіє з всіма іншими її функціями. Кадри і закупівлі можна розглядати як сервісні функції стосовно основних операцій (тобто як послуги), у той час як фінанси не тільки являють собою послугу, але і виконують контролюючу функцію. Не настільки однозначні відносини з відділами досліджень і розробок і маркетингу. Обоє вони більш націлені на задачі корпоративного характеру і найчастіше розглядають операції як щось саме собою що розуміється, покликане допомагати їм у роботі. 
Ілюстрацією цього конфлікту є часто присутні, але несумісні погляди відділів продажу і виробництва, коли в першому упевнені, що єдина функція виробництва - робити те, що другі повинні продавати, а в другому вважають, що основна задача торгівлі - продавати те, що перші повинні робити. Насправді і ті й інші повинні знаходити можливості для задоволення потреби ринку. 
Тому для нормальної організації операційного менеджменту в підрозділах варто виділити якусь одну відмітну сферу компетенції, що і стане їх корисним внеском у маркетинг компанії.

Функція планування впливає на вибір мети операційної системи,  а також інструментів і механізмів її досягнення. Ця функція допускає  використання моделювання для виконання операцій у заданому часовому полі; моделювання розвитку операційної системи для досягнення поставленої мети.  
Функція організації. Операційні менеджери створюють і постійно розвивають її для реалізації прийнятих планів (програм) окремими виконавцями і підрозділами. Функція організації має забезпечувати чіткість виконання операцій, взаємозв’язок виконавців і підрозділів операційної системи і підвищувати ефективність праці.  
Функція мотивації забезпечує виконання доручень, тобто прямих  функціональних обов’язків. Завдання функції мотивації — забезпечити виконання роботи всіма працівниками відповідно до їх службових повноважень і розробленого плану.

 Мета функції  мотивації — створення внутрішньої мотивації для виконавців.  
Реалізація функції мотивації забезпечується менеджером завдяки формуванню ситуації, що спонукає до виконання роботи з найвищою віддачею. Це досягається за допомогою вмілого управління персоналом і адекватного стимулювання його праці.  
Функція контролю — це систематичний процес, за допомогою якого операційні менеджери регулюють діяльність операційної системи, забезпечуючи її відповідність планам, цілям і нормативним показникам.  
Функція координації є важливою в управлінні операційною системою. Без координації система перестає бути ефективною. Функції операційного менеджменту реалізуються за допомогою певних методів, тобто способів доведення їх до виконання. У практиці управління використовують чотири групи методів операційного менеджменту.  
Організаційні методи. Їх сутність полягає в тому, що кожна діяльність повинна бути правильно організованою, тобто:  
• спроектованою;  
• націленою;  
• регламентованою;  
• нормованою;  
• забезпеченою необхідними інструментами, що фіксують правила поведінки персоналу в різних ситуаціях. Це означає, що спочатку потрібно створити фірму, підібрати персонал, дати йому завдання, показати, як діяти, і вже після цього керувати.

Організаційні методи управління передують діяльності, створюють для неї необхідні умови, і відповідно є пасивними, забезпечуючи базу для активних методів. Серед організаційних методів операційного менеджменту виділяють:

• методи організаційного регламентування підприємства: статут, положення в підрозділах, посадові інструкції, правила внутрішнього розпорядку;
• методи організаційного нормування: організаційні нормативи, техніко-технологічні нормативи, економічні нормативи,  матеріало,- та енергоємностні нормативи і т.п.;
• методи організаційно-методичного інструктування:

Адміністративні методи, або методи владної мотивації. Їх основою є відкрите примушення людей до тієї чи іншої діяльності або створення можливостей для такого примусу. Умовою застосування означених методів є переважання однозначних способів розв’язання завдань, відхилення від яких неприпустиме. Тому на практиці адміністративні методи реалізуються у вигляді конкретних безваріантних завдань, виконання яких передбачає мінімальну самостіність виконавця, внаслідок чого вся відповідальність покладається на керівника, який віддав розпорядження.  
Економічні методи управління полягають у непрямому впливі на його об’єкт. Виконавцю вказуються лише цілі та загальна лінія поведінки, у межах яких він самостійно шукає найоптимальніші шляхи розв’язання завдань, своєчасне і якісне виконання яких винагороджується. В основі цих методів лежить економічна зацікавленість працівника в результатах своєї праці.  
Соціально-психологічні методи мають певні межі ефективності, особливо при управлінні діяльністю працівників інтелектуальних професій, для яких матеріальні мотиви суттєві, але не найголовніші. Соціально-психологічні методи зводяться до двох основних напрямів: