Основні школи науки керування

Формування ціннісних установок  людини здійснюється під впливом суспільства, сім'ї, виробничого середовища.

Формування культури індивіда розпочинається і триває протягом усього життя передусім  у сім'ї, а надалі — в ширшому  соціальному середовищі, аж до суспільства загалом. Із власним соціальним досвідом індивід приходить в організацію, де зустрічається з її культурою.

Важливо відзначити обставини, які  характеризують формування культури організації:

1. Індивід, приймаючи, підтримуючи і сповідуючи цінності та норми організації, до якої він належить, не втрачає власної індивідуальності в культурній сфері.

2. Прийняття індивідом норм і  цінностей організації не має  бути абсолютним, а лише достатнім  для функціонування як повноцінного  працівника.

3. Палітра індивідуальних цінностей  і норм індивіда у більшості  випадків значно багатша за  спектр цінностей і норм культури  організації. Та частина цінностей і норм індивіда, яка виходить за межі культури організації, що являється у побутовій і соціальних сферах.

4. Культура організації і культура  суспільства не є простими  арифметичними сумами культур  співробітників організації або  всіх організацій, які існують  у суспільстві.

Культура організації  формується також під впливом суспільства, а культура суспільства — під впливом організацій. Суспільство в особі соціальних інституцій (держава, церква, громадські організації тощо) безпосередньо або побічно формує параметри культури, обов'язкові для організацій. Організації або сприймають і дотримуються їх, або намагають встановити свої, більш звичні чи вигідні, лобіюючи власні інтереси у соціальних інституціях, спонсорстві, благодійності тощо.

Структуру культури організації  вибудовують навколо культурного  фокуса, ядра культури, створеного з  основоположних цінностей і "догматів віри", згідно з якими певні манери поведінки і цінності мають переважати над іншими. Ефективна організація мусить мати, а персонал глибоко усвідомлювати місію організації. Для забезпечення існування організації працівники повинні неухильно керуватися засадничими цінностями, постулатами, які формують еталони щоденної поведінки. Розроблення і запровадження цих постулатів і є виявом свідомого формування культури організації.

 

Культура організацтї

 

Організаційна структура

 

Культура працівників

 

Організаційний клімат

 

Світогляд працівників 

 

Сфера вияву

 

  Культура виробництва  Культура менеджменту

 

Технологічна культура

Культура виробничих процесів

Культура середовища діяльності

 

Рис. 1 - Структурні елементи та сфери вияву культури культури організацій

 

Висновки

Нині питанням менеджменту надається  велика увага. В країні створені багаточисельні школи бізнесу та менеджменту, розвивається управлінська інфраструктура.

Управлінська діяльність - один із найважливіших факторів функціонування й розвитку підприємств в умовах ринкової економіки. Ця діяльність постійно удосконалюється у відповідності до об'єктивних вимог виробництва і реалізації товарів, складності господарських зв'язків, підвищення ролі споживача у формуванні техніко-економічних та інших параметрів продукції.

Сучасний менеджмент включає дві  невід'ємні частини:

• теорію керівництва;
• практичні способи ефективного управління, або мистецтво управління.

Поняття «менеджмент» міцно увійшло  в наше повсякденне життя і стало звичним для ділового українського життя. Однак необхідно враховувати, що мова йде про нову філософію, де діють інші системи цінностей і пріоритетів.

У зв'язку з цим потрібно детальне зупинитися на значенні терміну «менеджмент». Українське слово «управління «  і англійське слово «менеджмент « вважаються синонімами, однак насправді їх істинний зміст вельми розрізнюється. Вживаючи термін «менеджмент «, мі слідуємо сталій в міжнародній практиці традиції, згідно з якою під ним мається на увазі цілком певне коло явищ і процесів. Насправді термін « управління « не є задовільним заступником терміну «менеджмент» тому, що в останньому випадку мова йде лише про одну з форм управління, а саме про управління соціально - економічними процесами за допомогою і в рамках підприємницької структури, акціонерної компанії. Причому адекватною економічною основою менеджменту є ринковий тип господарювання, здійснюваний на базі індустріальної організації виробництва або комерції.

Представники школи наукового  управління і теоретично, і на практиці довели, що управління може бути ефективним за використання наукових методів аналізу  роботи, метою якого є вибір оптимальних способів виготовлення продукції, навчання, відбору і тренування, взаємодії робітників. Таке управління дає змогу досягти максимального випуску продукції з мінімальними витратами.

Аналізуючи внесок школи наукового  управління в систему управління, сучасні дослідники виокремлюють такі її ключові позиції:

• підвищення ефективності та продуктивності праці на підприємствах;
• запровадження наукового аналізу на робочому місці;
• створення системи норм, яка об'єднала б робочі вимоги і виконання;
• поступове започаткування кооперації між менеджментом і робітниками;
• перетворення функціонального майстра на “спеціаліста-управлінця”.

Представники школи наукового  управління першими поставили питання  про відокремлення функцій управління (планування, контроль тощо) від суто виконавських функцій, що сприяло визнанню управління як самостійної діяльності. Теорія наукового управління мала і  свої недоліки, які виявлялися у  спрощеному розумінні мотивації, поглядах на робітника як на частину машини, авторитарному керівництві, недооцінці ролі вищих управлінців, ігноруванні відносин між організацією і навколишнім середовищем.

Таким чином, термін «менеджмент» вживається стосовно до управління господарською діяльністю, тоді як у інших цілей використовуються інші терміни.

 

Список використаної літератури

1. Афанасьєв М. Основи менеджменту:  Навч.- метод. посіб. / Харківський держ. економічний ун- т. — Х. : ВД "ІНЖЕК", 2003. — 481с.

2. Баєва О. В. Основи менеджменту:  Практикум/ О. В. Баєва, Н.  І. Новальська, Л. О. Згалат-Лозинська. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 522 с.

3. Белінський П. І., Лук'янова  Л. М., Маниліч М. І. Основи теорії менеджменту організацій: Навч.-метод. посібник / П.І. Белінський (заг.ред.). — Чернівці, 1999. — 188с.

4. Вершигора Е. Менеджмент: Учебное  пособие/ Евгений Вершигора,. - М.: Инфра-М, 2004. - 256 с.

5. Ильенкова С.Д. Производственный менеджмент: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 2000

6. Ильенкова С.Д. Управление качеством: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 2000.

7. Голубев К.И. История менеджмента: Тенденции гуманизации. – СПб.: «Юридический центр пресс», 2003

8.  Кредисов А.И. История учений менеджмента. Киев: ВИРА-Р, 2000.

9. Рудінська О. Менеджмент: Посібник/ Олена Рудінська, Світлана Яроміч, Ірина Молоткова, ; М-во освіти і науки України, Одеський нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. Економіко-правовий фак-т, Регіональний ін-т держ. управління. - К.: Ельга Ніка-Центр, 2002. - 334 с.