Поняття та суть організації

Поняття та суть організації

 

Основні питання:

1. Поняття підприємства, його створення і ознаки.

2. Функції підприємства.

3. Існування та функціонування підприємства як відкритої системи.

4. Основні підсистеми підприємства.

 

 Підприємство – самостійний господарюючий суб'єкт, який забезпечує планомірне виробництво більшості товарів і послуг, здійснює науково-дослідницьку, комерційну діяльність з метою привласнення прибутку.

Для здійснення своєї діяльності підприємство має  розпоряджатися певними матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами і засобами. Планомірне комбінування та використання цих факторів виробництва, організація виготовлення та реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) є основою для отримання доходу (прибутку), досягнення цілей підприємства та задоволення економічних інтересів його власників (див. рис).

Підприємство, як об'єкт управління, розглядається  не просто як соціальна система, складена із взаємодіючих елементів та підсистем, а також як активна система, що має взаємозв'язки з зовнішнім  середовищем і не тільки може впливати на його складові, але й знаходиться в безпосередній залежності від нього.

Характерними  ознаками підприємства є:

по-перше  – проведення підприємницької діяльності, тобто самостійна, ініціативна, систематична діяльність, яка здійснюється на власний ризик, з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та їх реалізація з метою одержання прибутку;

по-друге  – наявність статуту юридичної особи, ознаками якої є відокремлене майно, можливість від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у арбітражному або третейському судах. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а промислове підприємство – також товарний знак. Підприємство не може мати в своєму складі інших юридичних осіб.

 

 

Діяльність  підприємства здійснюється, як правило, на основі Статуту. Статут затверджується власником майна, а для державних підприємств – власником майна за участю трудового колективу. В Статуті підприємства визначається найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет та мета діяльності, органи управління підприємством, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу, порядок утворення майна, характер організації трудових відносин, членства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

З метою  реєстрації утворення та підтвердження  своєї дієспроможності підприємство проходить державну реєстрацію за місцем його знаходження. Державний дозвіл на проведення окремих видів підприємницької  діяльності видається у формі  відповідного свідоцтва, патенту або  ліцензії.

Підприємство  як організаційна одиниця, яка здійснює господарсько-фінансову діяльність, існує у всіх економічних системах та типах економічних відносин. Однак характер функціонування підприємства та його організаційно-правовий статус суттєво розрізняються.

Підприємство  в умовах ринку є незалежною, автономною господарюючою одиницею, діяльність якої передбачає свободу власників  підприємства в розподілі та використанні отриманого прибутку, розпорядженні власним майном та капіталом.

Майнові права підприємства перебувають  під охороною Закону України "Про підприємства в Україні". Цей закон закріпив нові принципи функціонування підприємств, які відповідають умовам ринкової економіки, повністю змінив їх права та повноваження щодо всіх аспектів життєдіяльності підприємства.

Підприємство  як самостійний господарюючий суб'єкт:

- планує свою діяльність та визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на свою продукцію (послуги), рівня конкурентоспроможності, а також необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів;

- здійснює матеріально-технічне постачання (забезпечення) власного виробництва та капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) з постачальниками та посередницькими організаціями, на товарних біржах;

- реалізує свою продукцію, інші матеріальні цінності на основі прямих угод із споживачами, на основі бартерних угод, державного замовлення, через товарні біржі, мережу власних торгових підприємств тощо;

- самостійно або на договірній основі встановлює ціни на свою продукцію, роботи, послуги, майно, крім випадку державного регулювання цін на особливо значущі види продукції, а також при монопольному становищі підприємства на ринку;

- визначає чисельність та структуру робітників, обирає форми і системи оплати та стимулювання їхньої праці, розміри фонду оплати праці, враховуючи встановлені мінімальні соціальні гарантії та співвідношення між темпами росту оплати праці і випуску продукції;

- обирає банківську установу для здійснення розрахункових, кредитних та касових операцій, визначає характер і умови використання своїх вільних грошових коштів;

- при наявності відповідної ліцензії здійснює зовнішньоекономічну діяльність, отримує та використовує валютну виручку, а при необхідності – кредити від іноземних партнерів;

- проводить різноманітні операції з цінними паперами (випуск, реалізацію, купівлю);

- визначає напрямки та обсяги використання отриманого прибутку.

Функціонування  підприємства на ринку пов'язане  з певними обмеженнями, які визначають можливість та ефективність його господарсько-фінансової діяльності.

 

‚ Діяльність будь-якого підприємства в ринкових відносинах підпорядкована реалізації основної виробничої функції – створенню максимуму товарів чи послуг для задоволення потреб суспільства за найменших витрат виробництва. Для її здійснення підприємство розгортає діяльність у різних сферах, виконуючи в кожній специфічні функції (див. рис).

Виробнича функція підприємства пов'язана  із забезпеченням процесу виробництва необхідними засобами та їх використанням, впровадженням новітніх технологій, раціоналізацією виробничих процесів і винахідництвом.

Економічна  функція підприємства включає в  себе: управління процесами виробництва  та збуту товарів, укладання контрактів, найом працівників і раціональна організація їхньої праці, розподіл доходів (заробітної плати та прибутку), розрахунок економічної ефективності, ціноутворення, вивчення ринку.

Соціальна функція підприємства покликана  забезпечити: поліпшення умов праці, відпочинку співробітників, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, надання допомоги та пільг працівникам  і членам їхніх сімей, благодійна діяльність.

Так як підприємство бере участь у міжнародному обміні товарів, спільному з іноземними партнерами виробництві, будівництві, науково-технічному співробітництві, то воно виконує ще й зовнішньоекономічну  функцію.

Підприємство  може здійснювати будь-які види господарської  діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. У разі збиткової  діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств  суспільно необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги.

ƒ Кожне підприємство, незалежно від розмірів, форм власності та інших критеріїв, в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки повинно отримувати доход (прибуток) від своєї діяльності. Для цього воно має діяти на принципах господарського (або комерційного) розрахунку, основними принципами якого є самоокупність, самофінансування, самозабезпечення, матеріальна заінтересованість, економічна відповідальність, господарська самостійність у межах чинного законодавства в поєднанні з контролем державних органів за його дотриманням.

Основними характеристиками комерційного розрахунку є:

1) отримання  прибутку за створені товари  та послуги і підвищення ефективності виробництва;

2) економічна  відповідальність за наслідки  невмілого господарювання, неефективного  використання ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових), що можуть призвести  до банкрутства. Про економічну  відповідальність комерційного розрахунку свідчить той факт, що у Великобританії впродовж першого року банкрутує кожна четверта фірма, в Японії – 7 із 10 впродовж 5 років.

Підприємства  несуть економічну відповідальність за виконання своїх договірних зобов'язань іншими підприємствами, перед державою, споживачем, банками тощо. Правилом для ділової людини є дотримання нею усної обіцянки. Порушення цього правила неминуче призведе до відмови бізнесменів мати ділові стосунки з такими партнерами.

Існування та функціонування підприємств, як відкритих  систем зумовлюють ряд характерних закономірностей.

1. Відкритість.  Ця закономірність характеризує  сукупність усіх об'єктів, зміна  властивостей яких впливає на  систему, а також на ті об'єкти, властивості яких змінюються  під впливом системи.

2. Цілісність  характеризує стан відносної  замкнутості сукупності явищ, тобто  відносна відокремленість виробничих  систем, яка виражається у певній  ступені відокремленості від середовища взагалі по відношенню до економічної системи в цілому.

3.  Інтегративність  визначає ступінь єдності та  відокремленості системи щодо  зовнішнього середовища, а також  кількість функціональних зв'язків  системи з середовищем.

4. Обмеженість  визначає інтенсивність обміну  складовими між системою та  зовнішнім середовищем.

5. Адаптивність  характеризує властивість системи  реагувати на стимули зовнішнього середовища з метою розробки сприятливих рішень для функціонування та розвитку

6.  Складність  визначає кількість та різноманітність  зв'язків в середині системи та з зовнішнім середовищем при функціонуванні системи.

7. Організованість  характеризує сукупність відношень  між елементами системи.

8. Сталість  характеризує можливість збереження  ефективності системи при змінності  зовнішнього середовища.

9. Ієрархічність  визначає розчленованість системи  на підсистеми з відносно замкнутим  циклом функціонування.

10. Підпорядкованість – це приведення складових системи у відповідність до її вищих та нижчих елементів.

11. Комунікативність визначає об'єктивність та необхідність загального процесу обміну інформацією між складовими елементами системи і зовнішнім середовищем.

12. Здійсненність  – характеризує зміни складу та функції підсистем підприємства в процесі розвитку системи.

13. Надійність  – характеризує умови стабільності функціонування системи за умов виникнення непередбачуваних подій.

Працюючи  як відкрита система кожне підприємство має свої специфічні особливості  – нестаціонарність (змінність) окремих параметрів; унікальність та непередбачуваність поведінки; здатність змінювати свою структуру та протистояти руйнівним впливам.

Процес  функціонування підприємства характеризується значним впливом на нього зовнішнього  та внутрішнього середовища (див. рис.).

„ Кожна соціально-економічна система насамперед складається з двох самостійних, але взаємозалежних підсистем – керованої і керуючої (об'єкта і суб'єкта управління).

До керованої  підсистеми відносяться всі елементи (наприклад, підприємства), що забезпечують безпосередній процес створення  матеріальних благ чи надання послуг.

До керуючої підсистеми відносяться всі елементи, що забезпечують процес цілеспрямованого впливу на колективи людей і ресурси  керованої системи.

Окрім того, на підприємствах (організаціях) виділяються  наступні ведучі підсистеми:

- технічна – взаємозалежний, взаємообумовлений функціональною приналежністю комплекс устаткування, що забезпечує вирішення завдань підприємства;

- технологічна – обумовлена розподілом процесу виробництва на стадії та процеси;

- організації виробництва і управління – це процес поєднання технічних і технологічних систем та трудових ресурсів для вирішення основних завдань підприємства;

- економічна система підприємства представляє собою єдність економічних процесів, а також економічних зв'язків у русі виробничих фондів;

- соціальна – працівники, з яких складається колектив і які вступають у процесі спільної праці у визначені соціальні відносини.

Таким чином, підприємство як організаційна система  має певну структуру як у керуючій, так і в керованій підсистемах. Якщо керована підсистема визначається техніко-технологічними особливостями даного виробництва та виробничими зв'язками, то керуюча підсистема – функціями, які потрібно виконувати в процесі управління, розмірами і складністю виробництва. Від того, які функції необхідні для виконання завдань, що розв'язуються підприємством, буде багато в чому залежати організаційна структура управління.