Принцип педагогічного менеджменту

визначайте  кожному за педагога його індивідуальні  цілі й рубежі її досягнення, - цим  ви забезпечите їй шлях до успіху.

Принцип збагачення роботи педагога залежить від прагненні керівника урізноманітнити професійну діяльність педагога, через пробудження професійного інтересу й підтримку його професійній впевненості. Деякі конкретні вимоги цього принципу:

провести  з педагогами консультації з приводу  їх нинішніх і прийнятті майбутніх  професійних потреб;

створити  умови для для включення до інноваційну діяльність;

організовувати  відвідання уроків (занять із дітьми) творчо працюючих до своєму спікері та інших  освітні установи;

проводити семінари, «круглі столи» з проблем  методів освітню діяльність;

ознайомитися  з підвищенням кваліфікації педагогів.

Принцип особистого стимулювання забезпечує зацікавленість педагога у роботі, сприяє прийняттю їм певних зобов'язань перед освітнім установою і колективом. Про це свідчить деякі вимоги, які з цього принципу:

кожен керівник повинен мати добре продуману систему стимулів, що включає матеріальне й моральний стимулювання. З іншого боку, пам'ятаймо, що ввічливість, усмішка, уважне і чуйне ставлення керівника також є досить дієвими стимулами для підлеглих;

всю роботу керівника з педагогами має будуватися з урахуванням стимулювання своєї діяльності: створення умов праці, створити атмосферу взаємної задоволеності, створення творчої діяльності, створення умов самоосвіти тощо.

Реалізація принципу консенсусу дозволить керівнику за умов формування в педагогів самостійних поглядів і різних точок зору привести колектив до згоди, перевести від конфронтації до співробітництва. Наведемо окремі вимоги цього принципу:

основу  консенсусу має лежати об'єктивну  оцінку точок зору членів колективу  під час обговорення проблеми, чи прийняття рішень;

керівник  повинен особливо чітко й логічно  аргументувати свою думку, щоб їх сприйняло «критичне більшість» у колективі;

основним  інструментом керівника може бути логічний аналіз хибних суджень. Він повинен  уміти розкривати протиріччя судженнях колег, домагатися усвідомлення ними цих протиріч та перегляду своєї погляду, коли це потрібно;

умійте  на взаємні поступки, але в шкода  справі.

Принцип колективного прийняття рішень – це з інструментів демократизації управління, заснований на вірі у те, що США бути вічними виконавцями. Деякі вимоги принципу:

- не  всяке рішення слід приймати  колективно (це теж стосується  оперативних ситуацій, рутинних, повторюваних справ). Колективно приймають рішення які відіграють істотну роль життєдіяльності освітнього закладу (прийняття її Статуту, визначення режиму роботи, прийняття програми розвитку та т.д.), що стосуються практично кожного члена колективу;

з туристичною  інформацією, з урахуванням якої прийматися таке рішення, повинен познайомитися всі члени колективу;

рішення в тому цьому разі буде активно  підтримуватися частиною колективу, якщо педагоги активну участь у його підготовці;

завжди  слід пам'ятати, що в ній, де рішення, прийнято більшістю, буває меншість, не згодне з нею. З цією меншість необхідне й далі вести роботу, залучаючи їх у процес виконання рішення.

Принцип цільової гармонізації передбачає цілеспрямованість, доцільність управління і цю керівника з цілями, у яких освітньому установі з'являється цільова цілісність, тобто. таке становище, коли приватні, особисто професійні мети членів педагогічного колективу відповідають загальним цілям освітнього закладу, що завданням управління освітньою системою. Деякі принципи, які з цього принципу:

що  освітньому установі ні робилося, - усе  повинно робитися з урахуванням осмисленою, попередньо сформульованої, педагогічно доцільною мети;

цільова цілісність освітньому установі формується не відразу, це результат довготривалої й копіткої роботи керівника з кадрами;

відданість  цілям освітнього закладу пов'язані з переконаннями педагога, з його відданістю основним цінностям освітнього закладу та її культурі.

Принцип горизонтальних зв'язків забезпечує встановлення перетинів поміж усіма членами педагогічного колективу, обміну інформацією, досвідом, Демшевського не дозволяє педагогові професійно усамітнитися у колективі. Ось лише деякі вимоги принципу:

принцип реалізується у процесі делегувати їм повноваження педагогам, колективному прийняття рішень, встановлення єдиного статусу всіх працівників та інших.;

горизонтальні зв'язку слід формувати доцільно,

маючи програму на тривалий час;

для формування такої системи зв'язків необхідно  враховувати неформальні, приятельські зв'язки між педагогами, з одного боку, вони поліпшать якість роботи, з іншого - можуть стати джерелом опозиції адміністрації, і цілям освітнього закладу.

Принцип автономізації управління одна із найважливіших інструментів демократизації управління, будучи необхідною умовою формування груп лінійних менеджерів (локальних керівників всередині освітнього закладу). Автономізація дозволяє децентралізувати контролю над якістю професійної діяльності педагогів. Деякі вимоги для реалізації принципу:

на  чолі автономних ділянок управління обов'язково має перебувати висококваліфіковані педагоги, котрі схотіли займатися управлінської діяльністю;

бажано, щоб педагоги, керівні конкретними  ділянками управління (методичним об'єднанням, командою діагностичного супроводу, командоюучебно-программного забезпечення, командою педагогічної підтримки дитину і т.д.) вибиралися чи затверджувалися зборах всього педагогічного колективу;

все педагоги, які є на чолі автономних підрозділів, мають відповідну підготовку.

Принцип постійного поновлення обумовлює переклад освітнього закладу з режиму функціонування режим розвитку. Цей принцип – основне керівне становище в організацію процесу освоєння нових технологій і методик навчання і виховання, зміни організаційних і психологічних структур, інших змін - у освітньому установі. Деякі вимоги до його здійснення:

будь-які  великі зміни необхідно заздалегідь готувати, створюючи у колективі певний психологічне налаштування;

зміни мають грунтуватися на детальному плані (проекті) і розрахунку, що неодмінно призведе до успіху, - якщо впевненості у успіху немає, ліпше не проводити;

колектив  повинен готовий теоретично та практично для реалізації змін;

опір  змін було, є і, враховуючи це, слід шукати консенсус і не схилятиме людей  до ідеї неминучості й обгрунтованості внесення змін;

процес  змін у освітньому установі – це, передусім, процес змін у самому педагога, у його особистості.

Подані  вище принципи системними є, - реалізації управління кожен із новачків «працює» лише за умови, що інші, взаємозалежні з нею, також виконуються.

3. Функції педагогічного менеджменту

У світовій практиці менеджмент постає як наука, мистецтво і діяльність по мобілізації інтелектуальних, потребує матеріальних та фінансових ресурсів у цілях ефективного дійового функціонування організації. У менеджменті воєдино з'єднуються хіба що два напрями:коммерческо-економическое, чи як він ще називають, організаційно-технічне, і психолого-педагогічне, що з управлінням людьми, улаштуванням колективу задля досягнення кінцевої мети.

У світі  менеджмент освіти чи шкільний менеджмент окреслюється «зосередження на процес прийняття найважливіших рішень на школі». Основна ідея шкільного менеджменту, наприклад, США виходить з про децентралізацію управління системі освіти, - у її контексті шкільні вчителі може бути наділений правами брати участь у розробці та ухваленні найважливіших для своєї школи рішень.

У нашій  країні керівник (начальник цеху, директор заводу, головний лікар лікарні, директор, завідуючий дитячий садок тощо.) досі призначався посаду з урахуванням оцінки своїх професійної готовності до виконання функцій інженера, лікаря, вчителя, вихователя. У результаті стававорганізатором діяльності виробничих одиниць (цехів, заводів, відділів, лікарень, шкіл, дитсадків тощо.), керівником виробничої діяльності. Менеджер ж є організатором людей має потягнути, крім професійної, спеціальна підготовка сфері мистецтва управління людьми.

Впровадження педагогічного менеджменту у діяльності сучасного освітнього закладу викликано потребою здійснення адекватного управління у умовахреформирующегося російської шкільної освіти, коли освітні установи уникають однаковості, надають населенню варіативні освітні послуги, розвиваються, з урахуванням демократизації, беруть участь у інноваційних процесах. Але така значних змін об'єкта управління – школи, дошкільного освітнього закладу тощо. буд. - вимагає зміни і суб'єкта управління.

Педагогічний менеджмент на роботах деяких сучасних закордонних авторів постає яккомплекс принципів, методів, організаційних форм і технологічних прийомів управління освітніми системами, направлений замінити підвищення його ефективності.

1. Педагогічний менеджмент має власну специфіку та притаманні лише йому закономірності. Професійні знання з менеджменту зумовлюють усвідомлення управлінцями, пов'язані з освітою, різних інструментів управління: 1) організації, ієрархії управління, основне засіб тут - вплив на людини згори з допомогою мотивації, планування, організації, контролю, стимулювання тощо; 2)культури управління, тобто. вироблюваних і визнаних суспільством, організацією, групою людей цінностей, соціальних і установок, особливостей поведінки; 3) ринку, ринкових відносин, тобто. відносин, засновані на купівлі-продажу продукції та послуг, на рівновазі інтересів продавця та покупця.