Розробка та реалізація стратегії в ситуаційному менеджменті

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ

ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ЕКОНОМІКИ І ТОГІВЛІ

Кафедра менеджменту організацій  та ЗЕД

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Ситуаційний менеджмент»

на тему: Розробка та реалізація стратегії в ситуаційному менеджменті

 

 

Робота захищена на	Виконав (ла) студент гр.________
«_____________________»	спеціальності «Бізнес-адміністрування»
«___»___________200__р.	(прізвище, ім’я, по-батькові)
	Керівник _____________________
Члени комісії _______________ ___________________________	(прізвище, ім’я, по-батькові, науковий ступінь, вчене звання)

 

 

 

ПОЛТАВА - ......

 

Затверджую

“____”________________  _____ р.

Науковий керівник

______________

 

ПЛАН

 

   Вступ

1. Основні поняття, риси  та проблематика ситуаційного  менеджменту

1.1. Поняття ситуаційного менеджменту.

1.2. Сучасні концепції ситуаційного менеджменту: можливість, необхідність та проблематика 2. Розробка та реалізація стратегії в ситуаційному менеджменті 2.1.  Поняття, роль та умови формування стратегії в ситуаційному менеджменті 2.2. Ситуаційна модель формування стратегії Джона Томпсона 3. Шляхи удосконалення процесів ситуаційного менеджменту для успішної реалізації стратегій.

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

 

ВСТУП

У наш час важко назвати більш  важливу і багатогранну сферу  діяльності, чим управління або менеджмент, від якого в значній мірі залежать і ефективність виробництва, і якість обслуговування населення. У зарубіжних країнах накопичений значний досвід в сфері управління в області промисловості, торгівлі, кооперації, сільського господарства і т.п.. внаслідок вмілого використання отриманих знань. Він збагачується за рахунок знань основ науки управління, світових досягнень в практичній організації економічних і соціальних процесів. В Україні поки ще не досягнуті значні успіхи в теоретичному і практичному освоєнні менеджменту. Реорганізовуються старі структури управління та влади, при цьому використовуються західні моделі управління. Однак механічне перенесення концепції управління з однієї соціокультурної середи в іншу, сліпе копіювання досвіду тієї або іншої держави практично не може дати позитивних результатів, і веде до важких економічних і соціальних наслідків. Менеджмент зумовлений такими базисними чинниками, як тип власності, форма державного устрою, міра розвитку ринкових відносин. Тому розвиток сучасного менеджменту в умовах переходу Україні до ринкової економіки в значній мірі залежить від цих чинників. Упровадження ринкових відносин у практику господарювання вимагає принципової зміни методів управління на всіх рівнях ієрархії управління. Це висуває необхідність вивчення нових підходів і форм управління, зокрема, менеджменту як особливого типу управління. Менеджмент як наукова дисципліна пройшов довгий і суперечливий шлях розвитку, і розглядати його, безсумнівно, потрібно з урахуванням історичного досвіду, тих цілей і задач, що ставилися на різних етапах його розвитку. Необхідно підготувати менеджерів до сприйняття сучасних проблем менеджменту крізь історичну призму, що дозволяє зрозуміти логіку розвитку цих проблем.

 

1.1.

 

З огляду на те , що концепції  всіх попередніх шкіл і підходів до управління так і не привели до вироблення дієвого способу керувати , який би в будь-якій ситуації дозволяв керівникам оперативно вирішувати управлінські завдання і тим самим істотно  підвищувати ефективність організацій , виник ситуаційний підхід як спроба пов'язати конкретні прийоми і  концепції більш ранніх шкіл з  різними ситуаціями .

Центральним моментом ситуаційного підходу є ситуація, тобто конкретний набір обставин, які значною мірою впливають на діяльність організації в даний конкретний час. Більше того, при ситуаційному підході розглядаються можливості прямого застосування управлінської науки до конкретних ситуацій і умов. Вважається, що ситуаційний підхід тісно пов'язаний із системним .

Ситуаційний підхід так само , як і системний , являє собою  лише спосіб мислення про організаційні  проблеми і їх можливих рішеннях , не даючи практикам потрібного ефективного  алгоритму - набору посібників з управління організацією .

Вважаючи концепцію процесу  управління застосовувану всім організаціям , прибічники ситуаційного підходу  нашого століття визнають , що . хоча загальний  процес однаковий , специфічні прийоми , які повинен використовувати  керівник для ефективного управління , можуть значно варіюватися. Сутність же таких " специфічних прийомів " в рамках ситуаційного підходу  не розкривається.

Саме виникнення ситуаційного підходу підкреслює - криза в теорії управління , тобто її повну відірваність від практики , нездатність породити якісно нові підходи до управління , що дозволяють підвищити ефективність діяльності організацій .

З точки зору ситуаційного підходу не існує єдиного способу  управління . Керівник повинен вміти  правильно інтерпретувати ситуацію , а також визначати , які фактори  є найбільш важливими в даній  ситуації.

Керівник повинен уміти  пов'язувати конкретні прийоми , які викликали б найменший  негативний ефект і несли б  найменше недоліків ... Цей перелік  вимог до керівника , висунутих ситуаційним  підходом. можна було б продовжувати дуже довго.

Сам теза про те , що з точки  зору ситуації кращого способу управління не існує , може завести нас у глухий кут . Адже дана теза фактично постулює неможливість створення якої б то не було ефективної моделі управління , " не розрізняє " ситуацій , інакше кажучи , здатної забезпечити адаптивність процесу управління до будь-якої з  них . Тим самим ця теза стає перешкодою на шляху розвитку управлінської  думки . 

1.2. Сучасні концепції ситуаційного менеджменту: можливість, необхідність та проблематика

Поняття ситуаційне управління вперше було введене в науковий обіг американським вченим Р.Моклером. Як відзначає Л.І.Євенко, найбільш значними результатами розробок в галузі ситуаційного менеджменту в США є висновки про те, що форми, методи, системи, стилі управління повинні істотно варіюватися в залежності від об'єктивних умов діяльності підприємства. У рамках ситуаційних теорій - і це відповідає реальності - такі організації розглядаються в якості відкритих, активно взаємодіючих із зовнішнім середовищем систем. Ситуаційні теорії управління дають рекомендації щодо того, як потрібно управляти в конкретних ситуаціях. При цьому виділяються чотири обов'язкових кроки, які мають бути здійснені менеджером для того, щоб домогтися управління в кожній конкретній ситуації. По-перше, управління повинно передбачати здійснення аналізу того, які вимоги до організації висуває ситуація і що для неї характерне; по-друге,має бути обраний відповідний підхід до здійснення управління, який би найкраще відповідав вимогам, висунутим до організації з боку ситуації; по-третє, управління повинно створювати потенціал організації необхідну гнучкість, щоб можна було перейти до нового управлінського стилю, який відповідає ситуації; по-четверте, управління має здійснити відповідні зміни, які дозволяють адаптуватися до ситуації. Дослідження в цьому напрямку в США ведуться понад 30 років. Приблизно в той же час працювали і наші вчені (60-70-ті роки): Д.Д. Поспєлов, Д.І. Гвішіані, Г.Х . Попов та ін.

Одне із завдань ситуаційного підходу - зрозуміти, як організація  реагує на мінливі умови і специфічні обставини та яким чином можна  формувати типи організацій, системи  і процеси управління, що найбільше  відповідають специфічним ситуаціям.

Необхідно відзначити, що до сьогоднішнього часу багато аспектів ситуаційного менеджменту не розроблені, немає випробуваних методів і  прикладів ситуаційного управління, відсутня класифікація ситуацій, а  більшість робіт авторів зводяться  до емпірики, тобто практичного розбору  заздалегідь складених виробничих ситуацій чи, як їх нині називають, - "Case study". На думку колективу авторів навчального посібника "Ситуаційний менеджмент" В.О. Василенка, В.І. Шостки, О.М. Клейменкова базовими елементами концепції ситуаційного менеджменту є наступні компоненти, що підлягають вивченню, обліку і застосуванню:

1. Основні ситуаційні фактори:

• стан зовнішнього середовища;
• стан внутрішнього середовища в організації (якісно-кількісний склад персоналу, взаємини, клімат у колективі, стилі управління, культура, якість функцій управління та їхньої реалізації, ресурси та їх узгодженість і т.п.).

2. Ситуаційний підхід до розробки управлінського рішення, орієнтований на вивчення впливу кожної конкретної ситуації на систему виробництва. При цьому імовірність появи стандартних однакових ситуацій (через практично незліченну безліч варіантів поєднання ситуаційних факторів) вкрай мала. Ситуації, при яких фактичний хід виробництва значно відрізняється від запланованого (перевищує визначені межі, встановлені плани) на даний момент часу. Керівник повинен уміти правильно інтерпретувати ситуацію. Необхідно правильно визначити, які фактори є найбільш важливими в даній ситуації і який імовірний ефект може викликати зміну однієї чи декількох змінних. Керівник повинен уміти узгоджувати конкретні прийоми, що викликали б найменший негативний ефект і містили найменше недоліків з конкретними ситуаціями, тим самим забезпечуючи досягнення цілей організації найефективнішим шляхом в умовах існуючих обставин.

На основі викладеного В.О. Василенко, В.І. Шостка, О.М. Клейменков констатують, що концепція розв 'язання ситуаційних завдань менеджменту полягає в наступному: кожному типу конкретної ситуації, яка виникає в організації, має відповідати своя послідовність процедури управління з її інформаційним забезпеченням, специфічні форми взаємодії елементів організації, свої критерії і методи прийняття рішень, а також свої об'єкти реалізації управлінських взаємодій. Тим самим забезпечується можливість адаптації структури управління до динамічно мінливих умов функціонування підприємства, зовнішнього середовища та його елементів.

При цьому концепція полягає  в розробці комплексу методів  і засобів, спрямованих на виявлення  і вирішення проблем, що виникають, на всіх етапах функціонування виробничої системи [3, с.80-83]

 

Таблиця 1.1. 

Узагальнення наукових здобутків з ситуаційного управління вітчизняних та зарубіжних дослідників

 

Автор	Науковий здобуток
Р.Моклер	Поняття ситуаційного управління вперше введено в науковий обіг. Динамічний аспект ситуаційного підходу  обумовив конкретні його етапи: діагноз  ситуації та визначення шляхів досягнення мети; виявлення факторів, що впливають  на рішення; вироблення та оцінка альтернатив; розробка тактики реалізації рішення.
Продовження Таблиці  1
Ф.Каст та Дж. Розенцвейг	Деталізовані завдання щодо використання ситуаційного підходу  в процесі управління
Г. Кунц та С.О. Доннел	Проаналізовано і класифіковано  управлінські функції та рішення  на основі практичного матеріалу, нагромадженого американським досвідом управління. Виділено шість функцій управління: планування, організація, керівництво, лідерство, комплектування штатів та контроль.
Д. Міллер	Дотримується думки, що новий  ситуаційний підхід потребує виявлення  взаємозв'язку між організаційними  характеристиками
Д.Отлі	Виявив ряд конкретних залежностей між характеристиками ситуацій, процедурами та інформаційними аспектами їх розв'язання.
Б.З. Мільнер	Ототожнює ситуаційний підхід з проблемно-орієнтованим та зазначає, що проблемна орієнтація управління пов'язана з необхідністю застосування більш глибоких, адаптивних організаційних форм управління.
В.С. Рапопорт	Визначає структуроутворюючі властивості ситуаційного підходу  та підкреслює його переваги, що полягають  в управлінні та оцінці взаємного  й сумарного впливу різних роду факторів на параметри організаційних відносин та зв'язків системи управління.
Д.А. Поспелов	Розроблено характеристики ситуацій за ознаками та типами структур, наведено основні поняття про  універсальні стратегії розв'язання ситуацій, процедури управління та мову ситуаційного управління.

На основі узагальнених матеріалів, на нашу думку, є сенс виокремити основні  альтергативні концепції ситуаційного менеджменту.

По-перше, ситуаційний менеджмент розглядають як ситуаційне управління, тобто управління, у якому поставлені певним чином передбачення небезпеки, аналіз її симптомів та заходів для зниження негативних наслідків, її усунення і використання отриманого досвіду для наступного розвитку.

Ситуаційне управління має специфічні особливості, відмінні від функціонального. Концептуальну модель ситуаційного менеджменту подано на рис. 1.1 [2, с.75-76]. У ній особливе місце посідають  питання вивчення проблемних ситуацій та їх розв'язання. Загальний порядок  дій цілком узгоджується із загальною  теорією прийняття рішень, але  носить більш стрімкий характер, стиснутий  у часі, тому ціна прийнятих управлінських  рішень різко зростає. Крім того, у  ситуаційному менеджменті надзвичайно  розвинутий блок прогнозування, без  якого неможливе застосування даного виду управління. Періодичність і  ступінь деталізації завдань, що розв'язуються за ситуаційною схемою різна. Все залежить від виду виробництва, ступеня його ризику, ієрархії, частоти  виникнення проблемних ситуацій.

По-друге, ситуаційний менеджмент розглядають як адаптивний менеджмент - альтернативність досягнення однієї мети під час прийняття та реалізації управлінського рішення і врахування непередбачених обставин.

По третє, ситуаційний менеджмент розглядають як антикризо-ве управління. Таким чином, концепція ситуаційного менеджменту - це спроба розглянути еволюцію соціально - економічної системи в усьому комплексі проблем, пов'язаних з державою, економікою, виробництвом, організацією та людиною.

Рис. 1.1. Концептуальна модель ситуаційного менеджменту[2, с.76]

2.  Поняття, роль та умови формування стратегії в ситуаційному менеджменті

Останнім часом інтерес компаній до теми стратегічного управління помітно  посилився - і це не просто данина моді, що прийшла із заходу, а об'єктивна  життєва необхідність. Зовнішнє середовище змінюється так швидко, що сучасним підприємствам вже не достатньо одних тільки оперативних заходів менеджменту з функціонування фірми та її адаптації до нових умов. Підприємство без ясної і ефективної стратегії - це не бізнес. Для того, щоб організація не тільки виживала, а й займала конкурентні позиції на ринку, менеджерам необхідно звертати увагу на стратегії функціонування фірми, їх формування і реалізацію. Перш ніж перейти до розгляду поняття, ролі та умов формування стратегії в ситуаційному менеджменті, розглянемо сутність стратегія та тактика управління взагалі. Стратегія управління - це напрям розвитку організації відповідно поставленої цілі, а тактика управління - шляхи та етапи руху в межах цього напряму, тобто сукупність управлінських рішень, що відображають найкращий варіант реалізації стратегії в конкретних умовах функціонування соціально-економічної системи. Фахівці з ситуаційного менеджменту в даному випадку застосовують категорії стратегія і тактика антикризового управління, метою якого бачать розробку і першочергову реалізацію заходів, спрямованих на нейтралізацію найбільш небезпечних шляхів у ланцюжках економічних явищ, що приводять до кризового стану. Тобто, управління поєднує стратегічний і тактичний аспекти. При цьому суть стратегічного управління полягає у застосуванні заходів, що дозволяють запобігти настанню кризи, а тактичне має на меті розробку і реалізацію заходів для виведення фірми з кризового стану[4].