Налоговые системы

       Оподатковування господарюючих суб'єктів у цьому  випадку ще більш ліберально, ніж  у США, і податок на прибуток корпорацій формує близько 7% доходів федерального бюджету й менш 4% - провінційних; інші ж податки цього роду не мають  скільки-небудь помітного впливу на державні доходи.

       Приблизно аналогічна ситуація зустрічається  й в області оподатковування  власності (майна), де юридичні особи  сплачують незначний податок, базою  для вирахування якого є земля  й будинку(вартість устаткування податками  на майно не обкладається), а ставки податку диференційовані залежно  від видів діяльності господарюючих  суб'єктів і коливаються в межах  від 0,5% вартості майна для провідних  галузей промисловості до 140% у  виробництві алкоголю.

       Акцизне оподатковування відіграє в податковій системі Канади більш помітну  в порівнянні зі США роль, оскільки акцизи застосовуються до більшості  товарів і послуг ( за виключення соціально значимих) і включають:

• федеральний податок із продажів у розмірі до 12% ціни, що стягується по кінцевих і проміжних товарах і послугам;

провінційний  податок з роздрібних продажів, що становить у середньому по країні близько 7% ціни. 

1.1.3 Податкова система Німеччини 

       Податкова система Німеччини суттєво відрізняється  від північноамериканських систем, які визначаються традиційною орієнтацією  на масштабне державне регулювання.

       Економічна (стимулююча) функція даної системи  оподатковування проявляється в  такий спосіб.

       Інвестиційний потенціал системи оподатковування  Німеччини припускає поряд з  використанням норм прискореної  амортизації пільгове оподатковування  тієї частини прибутки господарюючих  суб'єктів, яка виділяється на формування резервів, основним призначенням яких є забезпечення перспективного розвитку господарюючих суб'єктів. Розміри  цих резервів практично не обмежуються  й розглядаються як джерела інвестицій не тільки для даного підприємства, але й, враховуючи їхній тимчасовий перерозподіл через фінансовий (фондовий і кредитний) ринок, для інших  підприємств.

       Регіональний  потенціал даної податкової системи  також проявляється більш значніше, ніж в США й Канаді, тому що включає наступні механізми:

• виборче регіональне податкове стимулювання інвестицій, наприклад в економіку східних земель;
• субсидії у вигляді загальних федеральних податкових пільг, надаваних регіональним бюджетам;
• горизонтальне вирівнювання бюджетних доходів, що забезпечує пряме без залучення федерального центру перерозподіл податкових доходів розвинених в економічних відносинах земель на користь більш слабших.

     Галузевий потенціал аналізованої системи  оподатковування використовується приблизно так само, як по відповідних  до систем Канади й США, і обмежується  пільговим оподатковуванням  і  наданням субсидій і дотацій підприємствам  в основному сільського й лісового господарства.

     Конкурентний  потенціал податкової системи Німеччини  слід оцінити як більш високий, ніж  північноамериканський, оскільки він  включає такі принципові складові, як:

• прогресивне оподатковування доходів господарюючих суб'єктів, причому більш суворе, ніж в США;
• тверду систему оподатковування надприбутків;
• систему податкових санкцій за несумлінну цінову конкуренцію (цінова змова), що представляється досить важливим для формування умов конкурентної рівності.

     Реалізація  фіскальної функції податкової системи  Німеччини також має істотну  специфіку, головною рисою якої є  приблизно однаковий і досить значний податковий тягар, який несуть фізичні і юридичні особи.

     Прибутковий податок з фізичних осіб, забезпечуючи близько 30% податкових доходів федерального бюджету, має прогресивний характер. Його максимальна ставка становить  більш 50% доходів фізичних осіб. Методика розрахунків цього податку також  складна, як і, наприклад, у США, але  кількість передбачених податкових пільг і відрахувань із оподатковуваної  бази менше. Крім прибуткового податку, громадяни Німеччини роблять  соціальні відрахування в розмірі  близько 7% нарахувань заробітної плати (половина загального обсягу).

     Оподатковування доходів юридичних осіб включає  наступні основні види податків:

• податок на прибуток, гранична й широко розповсюджена ставка якого становить 50%;
• соціальні виплати, які наймач робить працюючим громадянам;
• промисловий податок, яким обкладаються певні види діяльності ( у тому числі торгівля), базою для вирахування якого є одночасно прибуток і вартість основних фондів підприємства (розповсюджені ставки становлять 5% прибутку й 0,2% вартості основних фондів).

     У цілому податки на доходи юридичних  осіб забезпечують приблизно 15% податкових бюджетних надходжень.

         Оподатковування власності (майна)  у Німеччині характеризується  тим, що воно відносно невелике  відносно населення ( близько  1% вартості майна) і досить  суттєве для господарюючих суб'єктів,  які сплачують крім уже згадуваного  комплексного промислового податку  податок на майно (0,6% вартості) і земельний податок (1,2% кадастрової  вартості ділянки).

        На відміну від США й Канади значну роль у податковій системі Німеччини відіграє акцизне оподатковування, де ведуче місце займає ПДВ, що є головним джерелом доходів федерального бюджету, забезпечуючи їх майже на 30%, незважаючи на досить розвинену систему зниження ставок, звільнень і інших пільг. Крім того, широко застосовуються акцизи на окремі види товарів і послуг, перелік яких досить широкий і для яких характерно те, що на відміну від США й Канади, вони є федеральними не тільки з погляду їх затвердження, але і як джерело формування фінансових ресурсів на цьому рівні. 

1.1.4 Податкова система Великобританії 

         Податок на додану вартість (ПДВ). Цей вид податку посідає друге місце в податкових надходженнях і становить 17-19% від усіх податкових надходжень. Базою оподаткування є вартість, додана на кожній стадії виробництва і реалізації товару, або різниця між виручкою і вартістю закупівель у постачальників. Основна ставка – 17,5%. Не підлягають оподаткуванню такі види товарів, які є основними для забезпечення нормального існування людини – продовольчі, книги, ліки, імпортні й експортні товари, основні види палива й енергії для домашнього вжитку, будівництво нових будинків, транспортні послуги, дитячий одяг, поштові і фінансові послуги, страхування, ритуальні послуги.

         Стягується ПДВ з підприємців, що мають оборот понад 45 тис. фунтів стерлінгів на рік. Нульова ставка встановлена також на енерго- і водопостачання для побутових потреб, а також на деякі операції з золотом, цінними паперами, комунальні платежі, будівництво і реконструкцію житла, пасажирський транспорт, страхові і деякі інші послуги.

        Податок на приріст капіталу. Застосовується при реалізації певних видів активів, що приносять прибуток – приватні автомобілі, житло, національні ощадні сертифікати та облігації тощо. Мета цього податку – обмежити розміри і спекулятивність угод. Доходи визначаються як різниця між ринковою вартістю капіталу і вартістю придбання. Податок сплачується за найвищою ставкою прибуткового податку, якщо платником є фізична особа, і за основною ставкою податку на прибуток, якщо платник – юридична особа. 

         Ставки з фізичних осіб еквівалентні ставкам прибуткового податку (від 20% до 40%), а з компаній – ставкам податку на корпорації (від 25% до 33%). Стягується з фізичних і юридичних осіб, резидентів і нерезидентів, що займаються комерційною діяльністю і мають представництво у Великобританії, при продажі, чи обміні, безоплатній передачі капіталомістких активів. Фізичні особи нерезиденти сплачують податок з переданої у Великобританію власності. Компанії можуть виключити з оподаткування збитки протягом року чи звітного періоду.

        Податок на спадок. При отриманні спадку не оподатковуються перші 150 тис. фунтів стерлінгів, потім застосовується ставка в 40%, але існує ціла система знижок і пільг, які можуть становити від 20% до 80%.

        Муніципальний податок. Це основний вид місцевого податку. Він залежить від ринкової вартості майна і кількості дорослих членів сім’ї. Класифікація майна передбачає вісім оцінних категорій. Існує система знижок для окремих категорій громадян.

        Акцизи. Стягуються з нафтопродуктів, тютюнових виробів, міцних спиртних напоїв, вина, пива, сидру, а також з ігорного бізнесу. Ставки акцизів на деякі товари: на бензин (за 1 л) 0,3314 і 0,2832 фунтів стерлінгів; на сигарети – 20% від роздрібної ціни плюс 52,33 фунтів стерлінгів за 1000 шт.; на спиртні напої (за 1 л чистого спирту) – 19,81 фунтів стерлінгів.

       Прибутковий податок. Ставки 20%, 25% і 40% (залежно від рівня річного доходу). Стягується з усіх видів доходів фізичних осіб-резидентів у формі заробітної плати чи прибутку. Дозволяється віднімати з доходу деякі види збитків і необхідні для діяльності витрати; надаються знижки окремим категоріям платників податків. Нерезиденти оподатковуються податком з доходів, отриманих у Великобританії (за деякими виключеннями); для них діють спеціальні знижки.

        Податок на прибуток корпорацій. Стандартна ставка 33%. Передбачено знижки для компаній із прибутком менш 1,25 млн. фунтів стерлінгів в рік. Невеликі компанії з прибутком, що не перевищує 250 тис. фунтів стерлінгів в рік, оподатковуються по ставці в 25%. Стягується з усього прибутку компаній – резидентів (крім дивідендів і інших доходів, отриманих від інших компаній – резидентів). Дозволяється віднімати витрати, пов’язані з бізнесом і прискореною амортизацією деяких видів капіталовкладень. Особливий податковий режим застосовується і відношенні до інвестиційних, страхових, будівельних, промислових і ощадних компаній, капіталовкладень. З нерезидентів податок стягується з прибутку, отриманого від операцій у Великобританії.

        Гербовий збір. Стягується при оформленні правових і комерційних документів; ставки податку залежать від характеру документа: наприклад, при продажі акцій і інших цінних паперів – 0,5%-1,5% від продажної ціни, при оренді землі й іншої нерухомості – 1%-24% від щорічної вартості оренди залежно від її терміну.

        Податок на реєстрацію автомобілів. Ставка податку при реєстрації легкового автомобіля – 130 фунтів стерлінгів в рік. 

1.1.5 Податкова система Франції 

        У Франції є два рівні податкових зборів – державний і місцевий.

        До державних податків відносять:

• податок на додану вартість;
• податок на доходи фізичних осіб;
• податок на підприємства;
• мито на нафтопродукти;
• інші.

 

       До місцевих податків належать:

• земельний податок на забудовані ділянки;
• земельний податок на незабудовані ділянки;
• податок на житло;
• професійний податок.

 

      Крім основних податків, місцеві органи влади можуть вводити інші податки – на прибирання території, мито на утримання Торговельно – промислової палати, мито на утримання Палати ремесел, на встановлення освітлення, на продаж будівель, на автотранспортні засоби, на озеленення тощо. Найвагоміші з них такі:

      Податок на додану вартість. Саме цей податок як такий, що був вперше застосований у Франції в 1954 р. Характерною особливістю цього податку у Франції є те, що операції, пов’язані із зовнішнім ринком, звільняються від сплати податку. Якщо ж юридичні особи, котрі здійснили зовнішньоекономічні операції, сплатили цей податок, вони мають право на відшкодування. Об’єктом внутрішнього оподаткування є реалізаційна ціна товару.

        Механізм нарахування податку на додану вартість подібний до того, який діє в Україні. У Франції застосовують чотири ставки на цей податок:

       22% - на предмети не першої необхідності – автомобілі, кіно фототовари, алкогольні напої, тютюнові вироби, парфумерію, цінні хутра тощо;

       18,6% - основна ставка;

       7% - на товари культурного вжитку, наприклад, книги;

      5,5% - на товари першої необхідності – продукти харчування, медикаменти, житло, готельні послуги, вантажні та пасажирські перевезення тощо. 

 Передбачена система пільг: 

       Підприємства звільняються від сплати цього податку, якщо їх оборот не перевищував за попередній рік 70 тис. франків. Крім того, звільняється від податку діяльність державних органів влади, яка спрямована на соціальні, культурні, виховні заходи. А також банківська, фінансова, приватна викладацька і лікарська діяльність, сільське господарство і рибальство.