Сутність податкової політики і напрями її проведення

9) рентна плата за нафту,  природний газ і газовий конденсат,  що видобуваються в Україні  (Pозділ Х Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI);

10) плата за користування надрами (Розділ ХІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI; Кодекс України про надра від 27.07.1994р. №132/94-ВР (із змінами та доповненнями));

11)місцеві податки і збори (Розділ XІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI);

12) плата за землю (Розділ XIІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI; Закон України від 06.10.1998 р. № 161-XIY «Про оренду землі» (із змінами та доповненнями); Земельний кодекс України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ (із змінами та доповненнями));

13) спеціальні податкові  режими (Pозділ XIV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI);

14) збір за користування  радіочастотним ресурсом (Розділ ХV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI);

15) збір за спеціальне використання води (Розділ ХVІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI; Водний кодекс України від 5 червня 1995р. №213/95-ВР (із змінами та доповненнями));

16) збір за спеціальне використання лісових ресурсів Розділ ХVIІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI; Лісовий кодекс України від 21.01.1994р. №3852-XII (із змінами та доповненнями).

Визначивши базу дослідження, проаналізуймо податкове законодавство та виявимо його переваги та недоліки. Дослідимо оподаткування прибутку підприємств і фізичних осіб та ПДВ адже переважну частину надходжень до бюджету складають саме ці податки.

Отримані результати представлено у табл. 2.1.

 

Таблиця 2.1. Переваги та недоліки податкового законодавства за основними видами податків

ПЕРЕВАГИ	НЕДОЛІКИ
1	2
Податок на прибуток підприємств [39, С. 6-11]
─ значне розширення податкових пільг; ─ передбачено механізм покриття витрат платника податку на придбання основних засобів для певної галузі за рахунок бюджетних коштів; ─ впроваджено нові пільги для підприємств, які використовують енергоефективні технології; ─ вагомі податкові преференції  надані суб’єктам фінансового ринку. Зокрема, відповідно до п. 136.1.19 ст. 136 будь-які кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), будь-які операції, дивіденди, проценти, доходи від дисконтних знижок, нараховані на активи ІСІ, виводяться з-під оподаткування доходів, отриманих від здійснення їх основної діяльності; ─ розширено податкові  преференції для банків. З прийняттям Кодексу страхові резерви збільшуються з 10% до 20% за всіма кредитними операціями, а з 01.04.2011 р. – до 30%.	─ за рахунок надання  деяких пільг держава необґрунтовано «роздає» державні кошти на безповоротній основі; ─ деякі норми створюють  умови для ухилення від сплати податків; ─ Кодексом не передбачено  врахування передплат та авансів  в податковому обліку, що створює  можливість податкового планування та користування безкоштовним податковим кредитом; ─ звільнення від оподаткування  представництв суб’єктів господарювання, які ведуть господарську діяльність як на території України, так і  за її межами [2, ст. 133, п. 133.1.1]; ─ норма, згідно з якою доходи виникають на підставі первинних документів [2, ст. 135,п. 135.2]; ─ загальні корпоративні та організаційні витрати дозволено  без обмежень ураховувати у складів  витрат, незалежно від зв’язку  з виробничою діяльністю платника податку [2, п. 138.1.2 ст. 138]; ─ звільнення від оподаткування прибутку
	дошкільних та загально  освітніх навчальних закладів  недержавної форми власності,  отриманий від надання освітніх  послуг.
ПДВ
─ удосконалена процедура реєстрації платників податку та анулювання реєстрації: якщо загальна сума від  здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню нарахована (сплачена) особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування ПДВ) така особа має зареєструватись як платник податку на додану вартість, крім особи, яка є платником єдиного податку. Без реєстрації як платника ПДВ, цей податок сплачують особи, що ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом (ст. 181), у разі добровільної реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та	─ зміни щодо звітних (податкових) періодів. У статті 202 Кодекс визначає, що базовий період для обчислення та сплати податку є один календарний місяць. Право на застосування кварталь-ного звітного періоду надається платникам податку на додану вартість, обсяг оподатковуваних операцій яких за 12 останніх послідовних календарних місяців не перевищує 3 млн. грн. При цьому, це стосується лише платники податку, які відповідно статті 154 Податкового кодексу мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року.
матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних; ─ згідно нового законодавства  основна ставка податку на ПДВ  становить 17%. З урахуванням пункту 10 , підрозділу 2 «Перехідних положень»  передбачено одноразове зниження ставки податку з 1 січня 2014 року.З 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 %.
Податок з доходів  фізичних осіб
─ податкова соціальна  пільга з 1 січня 2015 року - у розмірі 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку; ─ податкова соціальна  пільга для осіб, які мають двох та більше дітей - запроваджена 100 % податкова  пільга в розрахунку на кожну дитину (ст.169.1.2); ─пільга учасникам бойових  дій на території інших країн  у період після Другої світової війни  встановлена 150 % від мінімальної  пільги, а для інвалідів 1 та 2 групи, з числа учасників бойових  дій на території інших країн – 200 %.	оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок  коштів, майна, майнових чи немайнових прав оподатковувалося в залежності від ступеня споріднення: 0,%.5%,15 %.Згідно з новим законодавством(п. 174.2.1) за нульовою ставкою оподатковуються: грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні

 

Таким чином, аналіз норм Кодексу дозволяє зробити висновок, що поряд з позитивними напрямами  реформування в ньому є певні  недоліки, які можуть негативно вплинути на податкову дисципліну платників податків, стан формування державного ресурсу та інвестиційну активність платників податків. Деякі норми не мають соціального спрямування і використовуються для підтримки крупного капіталу, зокрема безоплатне надання йому значних сум бюджетних коштів.

Тому необхідно  переглянути згадані, а також  не розглянуті у даній курсовій роботі, недоліки та внести відповідні зміни  до Кодексу, посиливши при цьому  його соціальну спрямованість.

Результат податкової політики залежить від підгрунття - критеріїв, на які спиралася влада при її формуванні. Тож у наступному пункті розглянемо критерії формування податкової політики.

 

2.2 Критерії  формування податкової політики  України

 

У першому пункті другого розділу проаналізоване податкове законодавство. Тепер розглянемо за якими критеріями формується податкова політика в правових державах загалом та в Україні зокрема.

Спочатку дамо визначення терміну «критерій». Критерій (від гр. criterion–признак для судження) – це ознака на основі якого проводиться оцінка; мірило будь-чого[76с. 404].

Оскільки податки  в руках одних можуть виступати  знаряддям та інструментом

стабілізації  та економічного процвітання в державі, а в руках інших – засобом  нестабільності та економічного саморуйнування. Тому при формуванні державних грошових фондів за рахунок податків і податкових платежів та встановлюючи нові види і форми оподаткування, державницькі структури повинні проводити таку податкову політику, яка має задовольняти інтереси і держави, і платників податків.

За інтерпретацією Паретто, оптимальною вважається всяка  дія, яка приносить користь принаймні  одній особі, не погіршуючи грошо-майнового  стану чи добробуту когось іншого. Тобто Забезпечення фіскальних інтересів  держави без погіршення економічної ефективності господарювання податкоплатників, а заодно і суспільного добробуту громадян, або покращення економічної ефективності діяльності платників податків без погіршення інтересів держави і послаблення соціального захисту громадян [3, с. 44].

Отже, виділяють такі критерії формування ефективної податкової політики [3, с. 44]:

1) критерій фіскальної  достатності. Він зводиться до  того, що проводячи податкову  політику, необхідно забезпечити  таку величину податкових надходжень, яка була б оптимально бажаною  виходячи з проголошеної доктрини. У цьому критерію вбачається пропорційна залежність між нормою оподаткування і величиною податкових надходжень: чим вища норма оподаткування, тим вищі розміри податкових надходжень. Ця залежність відображується наступною математичною формулою [3, с. 44]:

у = А₁ * Т * В, (2.1)

де  у — загальна величина податкових надходжень; А₁ — коефіцієнт регресії, який характеризує рівень залежності податкових надходжень від норми оподаткування, причому А₁< 1; Т—рівень оподаткування в державі; В — величина ВВП. За допомогою графіка залежність між величиною податкових надходжень і рівнем оподаткування в державі відображається наступним чином (рис.2.2) [3, с. 45]:

 

 

m

Y=A₁ * T * B

 

 

 

T

 

Рис.2.2 Графік залежності величини податкових надходжень і рівня оподаткування в державі

 

При нульовому  рівні оподаткування, податкові  надходження будуть відсутні. При  збільшенні норми оподаткування, податкові  надходження до бюджету будуть збільшуватись, хоча темпи росту податкових надходжень будуть повільнішими, ніж темпи росту норми оподаткування. Але процес цей повинен проходити не хаотично та спонтанно, а у відповідності до критеріїв економічної ефективності та соціальної справедливості.

2) критерій економічної  ефективності. Залежність економічної  ефективності діяльності суб'єктів господарювання від рівня оподаткування досліджується через аналіз величини чистого доходу (прибутку) суб'єкта господарювання. Формула основного показника фінансово-господарської діяльності відображається наступним чином [3, с. 45]:

 

ЧД → 0, якщо Д - (Н + ЗП + П) → 0, при П → 100% (2.2)

ЧД → Д - (Н + ЗП), якщо П →0 (2.3)

 

де  ЧД — величина чистого доходу, прибутку; ЗП — заробітна плата; Η — нарахування на зарплату; Π — податки і податкові платежі;Д — величина доходу.

Враховуючи  це, математична функція залежності критерію економічної ефективності від рівня оподаткування мас вигляд [3, с. 45]:

 

ЧД = (ВД – ВД * А₂) / Т,

 

де  ЧД — величина чистого доходу; А₂ — коефіцієнт залежності чистого доходу від рівня оподаткування; Τ — рівень оподаткування; ВД — величина валових доходів.

Причому [3, с. 46]:

 

А₂/Т®1, якщо Т ® 100% 

 

Графік залежності має наступний вигляд (рис.2.3) [3, с. 46]:

ЧД

 

 

 

Т

100%

Рис. 2.3. Графік залежності величини чистого доходу і рівня податкування в державі

 

Із графічного зображення видно, якщо рівень оподаткування в країні прямує до 100%, то величина чистого доходу по гіперболічній кривій прямує до 0.

3) критерій соціальної  справедливості. Суть критерію соціальної справедливості шодо встановлення рівня оподаткування необхідно розуміти в двох аспектах [3, с. 47]:

- скорочення реальних доходів конкретних платників внаслідок сплати податків та податкових платежів;

- повернення  конкретним платникам частини  номінальних доходів, перерозподілених  за допомогою податків через  бюджет у вигляді суспільних благ (національна безпека, правопорядок, охорона здоров’я, освіта, благоустрій та інші трансфертні платежі).

Перший аспект критерію соціальної справедливості відображається наступною функціональною залежністю [3, с. 47]:

РД = НД – А₃Т * БО , (2.6)

где РД – реальні доходи податкоплатників;НД – номінальні доходи податкоплатників;А₃ – коефіцієнт залежності величини реальних доходів податкоплатників від рівня оподаткування;Т – рівень оподаткування;БО – база оподаткування.

Графічне зображення залежності реальних доходів платників від рівня оподаткування відображається таким графічним зображенням (рис. 2.4) [3, с. 48].

Рис. 2.4. Графік залежності реальних доходів податкоплатників від рівня оподаткування

 

З графіка видно, що розмір реальних доходів безпосередньо залежить від величини рівня оподаткування: чим вищій рівень оподаткування, тим нижчі реальні доходи конкретних податкоплатників.

Другий аспект критерію соціальної справедливості відображається наступною функціональною залежністю (рис. 2.5) [3, с. 48]:

СБ = * ПН ,

 

де СБ – фінансовані з бюджету суспільні блага та трансфертні платежі;Т – рівень оподаткування; А₄ – коефіцієнт залежності величини суспільних благ від норми оподаткування;ПН – податкові надходження.

 

СБ = * ПН

 

 

Рис. 2.5. Графік залежності фіксованих з бюджету суспільних благ і рівня оподаткування

 

В реальному  суспільно-економічному житті критерії фіскальної достатності, економічної ефективності та соціальної справедливості взаємопов'язані, взаємозалежні і не можуть існувати окремо один від одного.

4) критерій стабільності. Важливе місце у проведенні оптимальної податкової політики в державі відводиться й критерію стабільності. Ніякий закон, навіть найкращий, не запрацює в певну силу, якщо постійно приймати до нього поправки та зауваження.

Стабільність  податкової політики передбачає незмінність  правового регламентування справляння податків та зборів на протязі певного  податкового періоду. За допомогою  даного критерію досягається два  позитивних явища:

• суб’єкти господарювання внаслідок існування стабільного законодавства, що регламентує податкові взаємовідносини із державою, взмозі правильно вибрати напрямки фінансової стратегії і отримати заплановані прибутки;
• покращується податкова робота як платників податків, так і органів державної податкової адміністрації.

5) критерій гнучкості.Необхідно зауважити, що податкова політика повинна бути стабільною тільки на протязі певного податкового періоду.

Оптимальне  врахування названих критеріїв забезпечує нормальні податкові взаємостосунки платників податків та держави.

Отже, податкова  політика має формуватися виходячи з потреб бюджету в податкових надходженнях та можливостей населення  по їх сплаті.

 

2.3 Вплив  податкової політики на благополуччя  суспільства

 

Що ж представляє з себе благополуччя? Лопатін В. В. [45, с. 25]дає таке визначення: благополуччя – це спокійна, нічим не порушена течія життя, достаток, забезпеченість.

З метою поліпшення умов існування певних груп населення  державою передбачені соціальні  пенсії і допомоги. До таких громадян належать [34, с. 2]:

- інваліди І  і II груп, у тому числі інваліди  з дитинства, а також інваліди  ІІІ групи;- особи, які досягли  віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років;

- діти (в тому  числі: брати, сестри й онуки,  які не досягли 18років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків) - у разі втрати годувальника;

- діти-інваліди  віком до 16 років.

Пунктом 169.1 статті 169 Податкового кодексу встановлюється перелік податкових соціальних пільг.

З урахуванням норм абзацу першого  підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті169 платник  податку має право на зменшення  суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги[52, С. 3]:

─ у розмірі, що дорівнює 100% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку (підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169);

─ у розмірі, що дорівнює 100% суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину (підпункт 169.1.2 пункту 169.1 статті 169);